Постанова № 76613499, 20.09.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2880/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії колегії суддів:

головуючого судді: Русанової В.Б.

суддів: Мінаєвої О.М. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Патової Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 року, (суддя Сліденко А.В., повний текст складено 05.06.2018 року по справі № 820/2880/18

за позовом ОСОБА_1

до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати дії Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області незаконними;

- зобов'язати провести йому перерахунок пенсії, виходячи з розміру 5 мінімальних заробітних плат, розмір якої встановлено Законом України "Про державний бюджет на відповідний рік";

- зобов'язати Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області проводити щомісячну пенсійну виплату, розраховану з розміру 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на 01 січня відповідного року, починаючи з дня подачі заяви;

- стягнути з Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області на його користь спричинену моральну шкоди в розмірі 500000,00 грн.;

- згідно зі ст. 87 ч. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" стягнути з Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області разову грошову суму в розмірі 38708 карбованців, перевести карбованці в гривні, зробити індексацію гривні з 01.01.1993 р. по 01.01.2018 р.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 року позов залишено без задоволення.

ОСОБА_1, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Справу просив розглянути за його відсутності.

Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області (далі - відповідач) не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС категорії 1, інвалідом ІІ групи, що підтверджено посвідченнями (а.с. 8, 9).

Позивач перебуває на обліку в Ізюмському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

18.12.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області із заявою про здійснення перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанови КМУ від 15.11.2017 року №851 "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати з 1 жовтня 2017 року. (а.с. 46).

28.12.2017 року Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області листом повідомило, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 15.11.2017 року № 851 "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підлягають перерахунку пенсії, призначені особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження строкової служби внаслідок цього стали особами з інвалідністю. На позивача вказані положення не поширюється, оскільки у період участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач перебував на навчальних зборах і за ним зберігався середній заробіток за місцем роботи у Харківському обласному підрядному спеціалізованому підприємстві з ремонту, будівництва, експлуатації автошляхів і мостів (а.с. 10, 14).

Позивач, вважаючи неправомірною відмову відповідача у перерахунку його пенсії, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, звернувся до суду за захистом своїх прав

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваних дій відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії позивачу, оскільки на позивача не поширюється ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, умови соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ ( далі - Закон № 796-ХІІ ).

Відповідно до ст. 1 Закону № 796-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Таким чином, Закон № 796-ХІІ спрямований на захист трьох категорій осіб, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено розділом VIII Закону України № 796-ХІІ.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Позивачу пенсія призначена на підставі ст. 54 Закону № 796-ХІІ як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії.

Разом з тим, ст.. 59 Закону № 796-ХІІ урегульовано порядок призначення пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Ч.3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ (у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05.10.2006 р. № 231-V) визначалось, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Таким чином, ч. 3 ст. 59 Закону України № 796-ХІІ (у редакції, чинній до 01.10.2017 р.) визначено категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Зазначеною правовою нормою у редакції, чинній з 01.10.2017 р., передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

З аналізу редакцій ч. 3 ст. 59 Закону України № 796-ХІІ вбачається, що Законом України від 03.10.2017 р. № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" розширено перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Водночас, незмінною залишилась умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 08.05.2018 року по справі № 820/1148/18.

Під час розгляду справи встановлено, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 06.06.1986 р. по 17.07.1986 р., що підтверджується копією довідки, (а.с. 15).

Проте на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач не проходив дійсну строкову службу, а тому положення ч.3 ст.59 Закону України № 796-ХІІ на нього не поширюються.

При цьому, колегія суддів зазначає, що пенсія позивачу призначена на підставі статті 54 Закону України № 796-ХІІ, відповідно до якої, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 року № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 1210).

Пунктом 1 вказаного Порядку №1210 (у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 року № 851) передбачалось, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пенсії у зв'язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначаються за формулою П = Зс х Кзс х Кв/100% (пункт 9 Порядку).

15.11.2017 року (після внесення змін до статті 59 Закону України Закону № 796-ХІІ) постановою Кабінету Міністрів України за № 851 "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" внесено зміни до Порядку № 1210, а саме: у першому реченні пункту 1 слова і цифри "статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" замінено словами і цифрами "статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та доповнено Порядок пунктом 9-1 такого змісту: "За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".

Отже, наведеним підтверджується, що пункт 9-1 Порядку № 1210 прийнятий на реалізацію норми частини третьої статті 59 Закону України № 796-ХІІ, а відтак може бути застосований виключно до осіб, на яких поширюється дія частини третьої статті 59 вказаного Закону.

Особам, які отримують пенсію на підставі ст.54 Закону України № 796-ХІІ, пенсія розраховується за пунктом 9 Порядку № 1210.

Таким чином, доводи позивача про те, що норму пункту 9-1 Порядку № 1210 можна застосовувати і до осіб, які отримують пенсію відповідно до статті 54 Закону України № 796-ХІІ колегія суддів вважає необґрунтованими.

Щодо доводів апелянта про порушення процедури розгляду заяви про перерахунок пенсії через не ухвалення Пенсійним фондом України рішення про відмову, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно п. 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з заявою за формою згідно з Порядком №22-1 не звертався (а.с. 46).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за заявою довільної форми від 18.12.2017 р. Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області правомірно надало письмову відповідь листом від 28.12.2017 р. №329/Є-14 у порядку Закону України "Про звернення громадян".

Щодо вимоги про стягнення разової грошової суми у порядку ч. 2 ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у розмірі 38708 карбованців, переведення карбованців у гривні, проведення індексацію гривні з 01.01.1993 р. по 01.01.2018 р., колегія суддів зазначає, що з відповідною вимогою позивач до територіального органу ПФУ не звертався.

Відсутність факту звернення у даному випадку громадянина до територіального органу ПФУ з документом належної форми та у належній процедурі свідчить про відсутність спору як такого.

Вимоги позивача про стягнення з Ізюмського ОУПФУ Харківської області на його користь моральної шкоди, правомірно залишено судом першої інстанції без задоволення, оскільки судовим розглядом не встановлено порушення прав позивача та неправомірності дій пенсійного органу.

Доводи апелянта щодо безпідставного врахування судом першої інстанції ухвали Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №820/1148/18, а не постанови Верховного Суду, як передбачено ст. 242 КАС України, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки судом першої інстанції до спірних правовідносин вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а врахування цієї ухвали Верховного Суду не призвело до неправильного вирішення справи.

Щодо інших доводів, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Відповідно до п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 по справі № 820/2880/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді О.М. Мінаєва О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 21.09.2018 року