Постанова № 76613327, 19.09.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2018 р.м.ОдесаСправа № 766/6170/17

Категорія: 10 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусика А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до комісії з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до комісії з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (далі Комісія) про визнання протиправною відмову відповідача у направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі ГУПФУ) документів для призначення їй пенсії за вислугу років та зобов'язати направити документи, перелік яких визначений "Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30 січня 2007 року до ГУПФУ для призначення довічної пенсії за вислугу років.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року адміністративний позов було залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказане рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що наказом Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі № 47 о/с від 31.10.2016 року підполковника внутрішньої служби ОСОБА_2 звільнено з посади начальника сектору по контролю за виконанням судових рішень Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі на підставі п.4 ч.1 ст.77 Закону України "Про національну поліцію".

03 березня 2017 року позивачка звернулася із заявою до Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі для підготовки документів для призначення пенсії та направлення їх до ГУПФУ відповідно до пп.1, 12 "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідачем надано відповідь про відмову у підготовці та направленні документів для призначення пенсії у зв'язку з тим, що вислуга років у календарному обчисленні є не достатньою для набуття права на призначення пенсії за вислугою років.

Відмова у підготовці та направленні документів для призначення пенсії і стала підставо для зверненням з позовом до суду.

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення спірної пенсії, водночас, позивачка такої вислуги у мінімально-визначеному законодавством розмірі не має, а тому права на призначення пенсії за вислугу років не здобув.

Колегія суддів погоджується з таким висновком та вважає його правильним з огляду на наступне.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон).

Пунктом "б" статті 1-2 Закону передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Відповідно до пункту "а" статті 12 Закону пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.

Колегія суддів зазначає, що таке поняття календарного року слід розуміти, як рік (12 місяців), який особа фактично відпрацювала на займаній посаді.

Як вбачається з матеріалів справи на час звільнення позивачки зі служби за наказом від 31 жовтня 2016 року вислуга років у календарному обчисленні становила - 21 рік 02 місяці 16 днів, що є недостатньою вислугою для призначення пенсії за вислугу років у відповідності до Закону.

Посилання позивачки на постанову Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року №393, зокрема п.3, за яким до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах у воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, якою позивачу на його думку для призначення пенсії вислугу років достатньо стажу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Також, колегія суддів вважає безпідставним посилання позивачки на ч.4 ст.23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", за якою особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії, оскільки положеннями даної статті не передбачено пільговий залік вислуги років саме для призначення пенсії за вислугу років, натомість передбачено такий пільговий залік вислуги років для виходу на пенсію взагалі та призначення інших видів пенсій.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач при відмові ОСОБА_2 у підготовці та направленні документів для призначення пенсії діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Наведена позиція апеляційного суду також узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року по справі №295/6301/17.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи позивачки, викладені в апеляційній скарзі, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку ст.328-331 КАС України.

Головуючий суддя Федусик А. Г.Судді Шевчук О.А. Яковлєв О.В.