Постанова № 76613291, 18.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/4860/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.

суддів: Багрія В.М., Качмара В.Я.,

за участю секретаря судових засідань - Пильо І.І.

позивача - ОСОБА_3

представника позивача - ОСОБА_4

представника відповідача - Шовак Я.В. розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року (головуючий суддя: Гаврилко С.Є., місце ухвалення - м. Ужгород, дата складення повного тексту рішення - 07.05.2018) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання протипраним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_3 19.03.2018 звернувся в суд з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати протокольне рішення № 76 видане 11.10.2017 Тячівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Закарпатської області про відмову в призначені пенсії ОСОБА_3, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зобов'язати відповідача призначити останньому пенсію з 14.07.2017.

Обґрунтовує позов тим, що відповідачем було прийнято протокольне рішення № 76 від 11.10.2017 про відмову в призначенні позивачу пенсії по віку, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного 15-ти річного стажу роботи. Вказане рішення відповідачем прийнято без врахування трудового стажу за період роботи позивача у радгоспі «Іскра», з 11.05.1987 по 20.03.2004 включно - 16 років 10 місяці та 10 днів, через відсутність первинних підтверджуючих документів роботи та нарахування заробітної плати, зокрема: книги наказів-протоколів про прийняття, переведення, звільнення та надання відпусток за період з 1987-2002 та 2004 роки, відомостей про нарахування заробітної плати за період з 1987 по 2004 роки, особової картки Т-2. Також зазначає, що оскільки в 2014 році внаслідок пожежі у колишньому адмінбудинку радгоспу "Іскра", такі були знищені, що унеможливлює надання вказаних документів.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року позов задоволено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що позивач при зверненні за призначенням пенсії, надав трудову книжку колгоспника та трудову книжку НОМЕР_2 від 11.05.2017, в якій внесено лише записи, які підтверджують факт роботи в радгоспі «Іскра» за період з 11.05.1987 по 20.03.2004. Актом за № 222 від 20.09.2017 проведено зустрічну перевірку щодо встановлення стажу роботи та заробітної плати по громадянину ОСОБА_3 за вказаний період. Судом першої інстанції проігноровано той факт, що за результатами перевірки встановлено, що для перевірки не надано відповідних первинних підтверджуючих документів про факт роботи та нарахування заробітної плати позивача, зокрема: книги наказів-протоколів про прийняття, переведення, звільнення та надання відпусток за період з 1987-2002 років, 2004 рік, відомості по нарахуванню заробітної плати за період з 1987-2004 роки, особова картка Т-2.

У відповідності до ст. 195 КАС України судове засідання проведено в режимі відеоконференції.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Представник відповідача - Шовак Я.В. у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, пояснення надав аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просить апеляційну скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач та його представник - ОСОБА_4, у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що у липні 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про отримання пенсії у відповідності до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення». За результатами розгляду заяви відповідачем було проведено зустрічну перевірку щодо стажу роботи та заробітної плати ОСОБА_3 за період з 11.05.1987 по 20.03.2004 роки. На підставі вказаної перевірки складено акт від 29.09.2017 № 222, відповідно до якого встановлено, що позивачем не надано відповідних первинних підтверджуючих документів факту роботи та нарахування заробітної плати ОСОБА_3, зокрема книги наказів-протоколів про прийняття, переведення, звільнення та надання відпусток за період з 1987-2002 та 2004 роки, відомостей про нарахування заробітної плати за період з 1987 по 2004 роки, особової картки Т-2.

У зв'язку з чим відповідачем прийнято протокольне рішення № 76 від 11.10.2017 про відмову в призначенні пенсії позивачу по віку, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного 15-ти річного стажу роботи.

Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2, позивач на підставі наказу № 43-к від 11.05.1987 працював у радгосп «Іскра» на посаді кар'єр-робітника в мармуровому цеху. Наказом від 15.03.1995 № 9-к позивача було переведено на посаду сторожа мармурового цеху, а наказом № 3 від 20.03.2004, у зв'язку з ліквідацією підприємства, позивач був звільнений з роботи на підставі ст. 40 п. 1 КЗпП України.

Згідно довідки від 04.08.2004 № 560, виданої радгоспом «Іскра», про заробітну плату у період з 1987 по 1991 роки, така підтверджує факт отримання позивачем заробітної плати у вказані періоди.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов слід задовольнити, оскільки в матеріалах справи містяться докази, які підтверджують наявність п'ятнадцятирічного стажу позивача, отже останній має право на призначення пенсії відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З цими висновками суду першої інстанції, погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі-Закон № 1058-IV), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальній страховий внесок.

Відповідно ч. ч. 1, 2 до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788 ХІІ (Закон-№ 1788 ХІІ), до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Пунктом «а» ч. 3 ст. 56 Закону № 1788 ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно ст. 62 Закону № 1788 ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі-Порядок № 637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Отже, основним документом який підтверджує стаж працівника є трудова книжка.

Згідно трудової книжки ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 (а. с. 15), останній на підставі наказу № 43-к від 11.05.1987 працював у радгосп «Іскра» на посаді кар'єр-робінтик в мармуровому цеху. Наказом від 15.03.1995 № 9-к позивача було переведено на посаду сторожа мармурового цеху, а наказом № 3 від 20.03.2004, у зв'язку з ліквідацією підприємства, позивач був звільнений з роботи на підставі ст. 40 п. 1 КЗпП України.

Згідно абз. 2 п. 1 Порядку № 637, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 2 Порядку № 637 передбачено, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Слід зазначати, що в матеріалах справи міститься довідка від 04.08.2004 року № 560 видана радгоспом «Іскра» про заробітну плату у період з 1987 по 1991 роки, яка підтверджує факт отримання позивачем заробітної плати у вказані періоди (а. с. 11).

Крім того, згідно копії витягу «Книги обліку трудового стажу і заробітку робітників радгоспу «Іскра» № 56 зроблено відповідні записи про нарахування заробітної плати та відпрацьовані дні ОСОБА_3 1957 р.н., з травня 1987 року по грудень 2003 року (а. с. 26).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що допитаний в судовому засіданні в суді першої інстанції, в якості свідка ОСОБА_6, 1943 року народження, пояснив, що в період з 09.09.1986 по 04.08.2004 роки працював в радгоспі «Іскра» на різних посадах, зокрема в період його роботи на посаді бригадира мармурового цеху у вказаний період, у його підпорядкуванні працював ОСОБА_3 на посаді кар'єр-робітника в мармуровому цеху радгоспу «Іскра» з 11.05.1987 по 15.03.1995 роки, якого в подальшому було переведено, і з 15.03.1995 по 20.03.2004 роки він працював на посаді сторожа мармурового цеху.

У матеріалах справи міститься письмова заява ОСОБА_7 від 13.03.2018 на підтвердження наданих показів свідка в судовому засіданні (а. с. 35) та копія трудової книжки останнього на підтвердження факту спільної з позивачем роботи в одному радгоспі (а. с. 33).

Також слід зазначити, що свідок ОСОБА_8, яка є дружиною позивача, пояснила, що з 15.03.1995 по 15.01.2003 роки, працювала в радгоспі «Іскра» на посаді денного сторожа в мармуровому цеху, за час її роботи на вказаній посаді разом з нею працював її чоловік ОСОБА_3 також сторожем, але нічним, в цьому ж цеху з 15.03.1995. До 1995 року (з 1987 року) її чоловік працював кар'єр-робітником в радгоспі «Іскра» в мармуровому цеху.

У матеріалах справи міститься письмова заява ОСОБА_8 від 13.03.2018 року на підтвердження наданих показів свідка в судовому засіданні (а. с. 36) та копія трудової книжки останньої на підтвердження факту спільної з позивачем роботи в одному радгоспі (а. с. 39).

Отже, враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що адміністративний позов необхідно задовольнити, оскільки матеріалами справи підтверджено наявний п'ятнадцятирічний трудовий стаж позивача в радгоспом «Іскра», зокрема: трудовою книжкою, Книгою обліку трудового стажу і заробітку робітників радгоспу «Іскра», показами свідків, а тому ОСОБА_3 має право на призначення пенсії відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року у справі № 807/211/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: О.М. Гінда

Судді: В.М. Багрій

В.Я. Качмар

Повне судове рішення складено 21.09.2018