Постанова № 76613284, 12.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5714/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Дідик Н.С.,

позивача ОСОБА_2,

представника відповідачів ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_2, його представника ОСОБА_4 та Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року (прийняте у м. Львові суддею судді Лунь З.І.; складене у повному обсязі 21 червня 2018 року) в адміністративній справі № 813/731/18 за позовом ОСОБА_2 до Львівської міської ради, управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради, міського голови м. Львова ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - секретар Львівської міської ради ОСОБА_6, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив:

- визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради (далі - ЛМР), управління «Секретаріат ради» ЛМР, міського голови м. Львова ОСОБА_5;

- зобов'язати управління «Секретаріат ради» ЛМР внести до порядку денного пленарного засідання ЛМР питання «Про затвердження гр. ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки на АДРЕСА_2 - на перше заплановане засідання ради після набрання законної сили рішенням суду;

- зобов'язати міського голову м. Львова ОСОБА_5 сформувати та підписати порядок денний пленарного засідання ЛМР з урахуванням поданої пропозиції управління «Секретаріат ради» ЛМР, з включенням до такого порядку денного питання «Про затвердження гр. ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки на АДРЕСА_2 - на перше заплановане засідання ради після набрання законної сили рішення суду;

- зобов'язати ЛМР прийняти ухвалу «Про затвердження гр. ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки на АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2, так як для його прийняття виконано всі умови, визначені законом і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд - на перше заплановане засідання ради після набрання законної сили рішення суду;

- стягнути на його користь солідарно з ЛМР, управління «Секретаріат ради» ЛМР, міського голови м.Львова ОСОБА_5 670 140,00 грн відшкодування моральної шкоди з місцевого бюджету м. Львова через Державну казначейську службу України шляхом безпосереднього списання коштів з Єдиного казначейського рахунку ЛМР, управління «Секретаріат ради» ЛМР та особистих коштів посадової особи міського голови м. Львова ОСОБА_5;

- стягнути на його користь солідарно з ЛМР, управління «Секретаріат ради» ЛМР, міського голови м.Львова ОСОБА_5 втрачений заробіток згідно зі статтею 135 КАС України з місцевого бюджету м. Львова через Державну казначейську службу України шляхом безпосереднього списання коштів з Єдиного казначейського рахунку ЛМР, управління «Секретаріат ради» ЛМР та особистих коштів посадової особи міського голови м. Львова ОСОБА_5;

- зобов'язати ЛМР, управління «Секретаріат ради» ЛМР та міського голову м. Львова ОСОБА_5 одночасно подати звіт про виконання судового рішення в порядку ст. 382 КАС України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що йому, як учаснику антитерористичної операції (далі -АТО), ухвалою ЛМР від 10.11.2016 за № 1256 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. На підставі цієї ухвали ним було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, після чого подано заяву на ім'я Львівського міського голови про затвердження цього проекту.

03.10.2017 на офіційному сайті ЛМР було оприлюднено проект ухвали про затвердження йому проекту землеустрою щодо відведення та передачу земельної ділянки, а також пояснювальну записку Управління земельних ресурсів щодо цього рішення.

Проект ухвали погоджений рішенням постійної комісії ЛМР з питань землекористування, а також постійної комісії архітектури, містобудування та охорони історичного середовища.

Проте, відповідачі ухиляються від прийняття цієї ухвали; ухвала не була внесена до порядку денного пленарного засідання ЛМР, що суперечить приписам законодавства.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ЛМР щодо не внесення до порядку денного пленарного засідання ЛМР проекту ухвали «Про затвердження гр. ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки на АДРЕСА_2 та зобов'язано ЛМР внести до порядку денного пленарного засідання ЛМР проект цієї ухвали.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із цим рішенням, його оскаржили ОСОБА_2, його представник ОСОБА_4 та Львівська міська рада.

Вважаючи, що рішення суду першої прийняте за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та за неправильного застосування норм матеріального права, ОСОБА_2 просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що суд не застосував необхідні норми матеріального права, правові позиції Верховного Суду та Верховного Суду України, не врахував положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практики Європейського суду з прав людини, проігнорував норми Конституції України, при тому, що обов'язок доказування відсутності порушень, заподіяння шкоди у цій справі покладений на відповідача.

Вважаючи, що під час прийняття рішення суд першої неправильно та неповно дослідив докази у справі, не встановив усіх обставин у справі та не застосував належних норм права, представник позивача ОСОБА_4 просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Покликається, зокрема, на те, що зобов'язання відповідача прийняти відповідну ухвалу не є втручанням у його дискреційні повноваження, тому ця вимога підлягає задоволенню. Суд безпідставно не визнав протиправними дії інших відповідачів та не зобов'язав їх до вчинення дій, при тому, що їхні дії є взаємопов'язаними і бездіяльність одного автоматично призводить до бездіяльності іншого.

Львівська міська рада вважає, що рішення суду першої інстанції є необгрунтованим та незаконним; винесене з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права; невідповідністю висновків суду обставинам справи в частині визнання протиправною бездіяльності ЛМР та зобов'язання її до вчинення дій. Тому просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні цих вимог; у решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував правові позиції Верховного Суду України, відповідно до яких отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про подальшу передачу такої земельної ділянки особі, як і того, що рішення про включення питань до порядку денного приймається більшістю голосів депутатів від загального складу ради. Не було досліджено й питання правового статусу земельної ділянки, оскільки за приписами законодавства така підлягає реалізації на аукціоні, а надання земельних ділянок поза межами земельних торгів порушує економічні інтереси територіальної громади м. Львова.

У судовому засіданні апелянт-позивач та представник апелянта-відповідача підпримали вимоги своїх апеляційних скарг із аналогічних підстав; просять їхні апеляційну скаргу задовольнити, проти задоволення апеляційних скарг іншої сторони заперечують.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно частково задовольнити з таких підстав.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 (місце реєстрації - АДРЕСА_3; місце проживання - АДРЕСА_1 є учасником АТО, учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 02.12.2014 та довідкою в/ч А 0135.

13.11.2015 він звертався до ЛМР із заявою про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (згідно наданого плану) для будівництва та обслуговування житлового будинку, орієнтовною площею 0,1000 га в АДРЕСА_2 що знаходиться в межах території малоповерхової та садибної забудови, з цільовим призначенням земельної ділянки будівництво та обслуговування житлового будинку.

На це звернення листом від 22.01.2015 ЛМР повідомила позивача, що матеріали заяви перебувають на розгляді.

У зв'язку з тривалим нерозглядом його заяви ОСОБА_2 звернувся до суду і постановою Галицького районного суду м. Львова 08.06.2016 у справа № 461/935/16-а його позов було задоволено. Визнано протиправною бездіяльність управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин (далі - УПР РЗВ) ЛМР та ЛМР щодо несвоєчасного надання адміністративної послуги і зобов'язано УПР РЗВ ЛМР підготувати проект ухвали ЛМР щодо погодження місця розташування та надання дозволу на виготовлення проекту відведення йому земельної ділянки згідно з поданою заявою від 13.11.2015; подати проект ухвали на розгляд ЛМР у 10-денний строк з часу набрання законної сили рішенням у справі; зобов?язано ЛМР розглянути заяву та проект ухвали на пленарному засіданні сесії ЛМР та прийняти ухвалу по суті звернення в 30-денний строк з дня набрання законної сили рішення у справі, або на першому засіданні (слуханні) після закінчення цього строку.

Ухвалою ЛМР від 10.11.2016 № 1256 ОСОБА_2 було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 у м. Львові площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням їх до земель житлової та громадської забудови.

13.12.2016 на підставі ухвали ЛМР від 10.11.2016 № 1256 позивачем замовлено у ліцензійної організації ЛКП «Центр земельного кадастру та землеустрою» виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за вказаною адресою.

Згідно з довідкою зі звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 01.08.2017 № 7782-13-0.37-3170/169-17, виданою відділом Держгеокадастру у м. Львові, вказана земельна ділянка відноситься до земель м. Львова, що не надані у власність або користування.

Згідно висновку управління архітектури та урбаністики про наявність містобудівельних обмежень та сервітутів від 21.02.2017 № 2401-220 земельна ділянка на АДРЕСА_2 у м. Львові площею 0,1000 га знаходиться в зоні Ж-1 (садибної забудови).

Рішенням виконавчого комітету ЛМР від 08.08.2014 № 605 затверджено інформаційну картку адміністративної послуги, яку надає ЛМР - Погодження вибору місця розташування земельної ділянки, пунктом 2 якої передбачено перелік документів, необхідних для надання адміністративної послуги; пунктом 4 - строк надання адміністративної послуги 30 календарних днів або на першому засіданні (слуханні) після закінчення цього строку; пункт 5 визначає, що результатом наданої адміністративної послуги є засвідчена копія ухвали міської ради про погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отримавши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 у м. Львові, позивач 18.09.2017 звернувся із письмовою заявою до міського голови ОСОБА_5 з проханням затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати цю ділянку, долучивши до заяви проект землеустрою та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданий державним кадастровим реєстратором відділу у м. Львові ГУ Держеокадастру у Львівській області № НВ - 4605614162017.

03.10.2017 на офіційному сайті ЛМР оприлюднено проект ухвали «Про затвердження гр. ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 у м.Львові».

Листами від 03.11.2017 № 2403-5555 управління земельних ресурсів Департаменту містобудування ЛМР надіслало на адресу голів постійної комісії з питань землекористування та постійної комісії архітектури, містобудування та охорон історичного середовища звернення ОСОБА_2 та матеріали до вказаного проекту ухвали на розгляд і погодження для подальшого подання на засідання сесії міської ради.

Оскільки з моменту оприлюднення та передачі до постійних комісій ЛМР проекту ухвали відбулося шість пленарних засідань ЛМР, проте вказаний проект ухвали не було внесено до порядку денного пленарного засідання ЛМР, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Визнаючи протиправною бездіяльність ЛМР щодо не внесення до порядку денного пленарного засідання ЛМР проекту ухвали «Про затвердження гр. ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки на АДРЕСА_2 та зобов'язуючи ЛМР внести цей проект ухвали до порядку денного пленарного засідання ЛМР, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ЛМР діяла з порушенням норм Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Закону України «Про адміністративні послуги» в частині, які регулюють спірні правовідносини, зокрема, не внесла проект рішення про затвердження проекту землеустрою до порядку денного сесії міської ради у визначений законодавством двотижневий строк з моменту отримання відповідного клопотання.

Так, частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За приписами статті 123 ЗК України надання земельних ділянок комунальної власності здійснюється органом місцевого самоврядування, який приймає відповідне рішення на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення або формування нової земельної ділянки.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Частиною першою статті 10 Закону України «Про адміністративні послуги» встановлено, що граничний строк надання адміністративної послуги визначається законом.

Відповідно до частини четвертої цієї статті у разі надання адміністративної послуги суб?єктом надання адміністративних послуг, який діє на засадах колегіальності, рішення про надання адміністративної послуги або про відмову в її наданні приймається у строк, визначений частиною першою або другою цієї статті, а в разі неможливості прийняття зазначеного рішення у такий строк - на першому засіданні (слуханні) після закінчення цього строку.

Відмовляючи у задоволенні позову щодо визнання протиправною бездіяльності управління «Секретаріат ради» ЛМР і Львівського міського голови та зобов'язання їх до вчинення дії, суд першої інстанції, з покликанням на статтю 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Положення про управління «Секретаріат ради» ЛМР, затверджене ухвалою ЛМР № 1029 від 04.10.2016, та статтю 31 Регламенту ЛМР 7-го скликання, мотивував рішення в цій частині тим, що управління «Секретаріат ради» ЛМР не може підміняти орган владних повноважень, оскільки не здійснює владних управлінських функцій та створене з метою забезпечення діяльності органу владних повноважень.

Щодо дій Львівського міського голови суд зазначив, що такий формує і підписує порядок денний пленарного засідання лише після проходження відповідної процедури: формування секретарем ради проекту за результатами розгляду питань на Колегії ради та отримання його проекту. З приводу блокування міським головою внесення до порядку денного пленарного засідання ради питання прийняття ухвали суд зазначив, що підтвердження цього до суду не надано жодних доказів і такі не встановлені судом.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині зобов'язання ЛМР прийняти ухвалу «Про затвердження гр. ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки на АДРЕСА_2, суд першої інстанції зазначив, що рішення представницького колегіального органу місцевого самоврядування, яким є ЛМР, в частині реалізації повноважень щодо затвердження проекту землеустрою, приймається на власний розсуд цього органу.

Згідно зі статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативно-правові акти та інші акти у формі рішень на пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом, відкритим поіменним голосуванням або шляхом таємного голосування.

Частиною четвертою статті 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди та втраченого заробітку відповідно до статті 135 КАС України, суд першої інстанції вказав, що вказані вимоги належним чином не обгрунтовані та не підтверджені належними доказами і розрахунками понесених витрат.

Так, надані позивачем документи підтверджують, що його госпіталізації та лікування спричинені травмами у зв'язку з участю в АТО, а захворювання пов'язані із захистом Вітчизни, проте не підтверджують наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправною бездіяльністю відповідачів.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частинами другою, третьою статті 135 КАС України визначено, що стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов?язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов?язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» № 590 від 27.04.2006 передбачено, що компенсація за відрив від звичайних занять стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові у зв'язку з явкою до суду обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.

При цьому, відшкодуванню стороні, на користь якої ухвалено рішення підлягають лише витрати, які є документально підтвердженими та безпосередньо пов'язаними із реалізацією особою права на захист шляхом звернення до суду. При цьому, сторона, яка заявляє до відшкодування ці витрати, зобов'язана довести належними та допустимими доказами обґрунтованість цих витрат, зокрема їх розмір.

Проте, як уже було зазначено вище, позивач не надав належних доказів та розрахунків з приводу цього.

Також, суд першої інстанції вважав за необхідне відмовити у задоволенні вимог позивача щодо зобов'язання відповідачів подати звіт про виконання судового рішення в порядку статті 382 КАС України, оскільки позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Колегія суддів апеляційного суду загалом погоджується із такими висновками суду першої інстанції.

Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, суд не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу, в даному випадку - відповідача в справі.

Погоджуючись із тим, що зобов'язання ЛМР прийняти конкретно визначене рішення, а саме: ухвалу «Про затвердження гр. ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки на АДРЕСА_2 буде втручанням у право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, колегія суддів апеляційного суду, у межах заявлених позивачем вимог, вважає за необхідне зобов'язати ЛМР розглянути питання по суті з прийняттям відповідного рішення, оскільки одне лише внесення питання до порядку пленарного засідання ЛМР без його розгляду по суті та без прийняття відповідного рішення не забезпечить у повній мірі захист порушених прав позивача і не є достатньо ефективним.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами апеляційної скарги ЛМР в тій частині, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про подальшу передачу такої земельної ділянки особі.

Разом з тим, як правильно зазначила апелянт ОСОБА_4, невключення цього питання до порядку пленарного засідання ЛМР, не розгляд його по суті та не прийняття з цього питання ніякого рішення ставить позивача у правову невизначеність, що не відповідає змісту та сутності принципів верховенства права і законності; порушує його конституційні права щодо розгляду його звернення органом місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У зв'язку з цим колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, доповнивши абзац третій резолютивної частини рішення словами: «та зобов'язати розглянути питання по суті з прийняттям відповідного рішення».

Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційних скарг є частково суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, через що рішення суду підлягає зміні шляхом доповнення його резолютивної частини, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_2, його представника ОСОБА_4 та Львівської міської ради задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року в адміністративній справі № 813/731/18 змінити, доповнивши абзац третій резолютивної частини рішення словами:

«та зобов'язати її розглянути питання по суті з прийняттям відповідного рішення».

У решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк О. М. Довгополов Постанова складена у повному обсязі 20 вересня 2018 року.