Ухвала суду № 76613259, 21.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

21 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/7236/18

Суддя Львівського апеляційного адміністративного суду Большакова О. О., перевіривши апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року у справі № 809/343/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал Транспорт Україна" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов’язання вчинити дії,

встановила:

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року задоволено повністю адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал Транспорт Україна" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов’язання вчинити дії.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Державна фіскальна служба України подала апеляційну скаргу.

Однак вказана апеляційна скарга не відповідає вимогам, встановленим статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки до неї не додано документа про сплату судового збору.

Ставки судового збору за подання апеляційної скарги на судове рішення визначені Законом України «Про судовий збір».

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01 січня 2018 року становить 1762 грн.

Розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Адміністративний позов в даній справі містить дві вимоги немайнового характеру.

Вимогами абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою – підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, розмір судового збору який підлягав сплаті при поданні позовної заяви становить 3524 грн 00 коп. (1762 * 2 = 3524).

Враховуючи наведене, розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а саме 5286 грн 00 коп. (3524 * 1,5 = 5286).

Крім того, відповідно до вимог частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вимогами п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно матеріалів справи, оскаржене судове рішення прийняте 17 квітня 2018 року, копію якого отримано скаржником 20 квітня 2018 року згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №7601844617444.

Вказане рішення апелянт оскаржив 18.05.2018.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України повернуто апелянту на підставі п. 1 ч. 4 ст. 298 КАС України.

29 червня 2018 року Державною фіскальною службою України повторно подано апеляційну скаргу на оскаржуване рішення суду першої інстанці.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2018 року апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України повернуто апелянту на підставі п. 1 ч. 4 ст. 298 КАС України.

04 вересня 2018 року Державною фіскальною службою України втретє подано апеляційну скаргу на оскаржуване рішення суду першої інстанції, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. При цьому, разом із апеляційною скаргою апелянт заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування поважності причин його пропуску апелянт зазначає, що до апеляційної скарги ним додано копію довіреності представника апелянта №99-99-11-17/09-13 від 12.04.2018, підписану в.о. голови ДФС України ОСОБА_1 та посвідчену належним чином, згідно прав, зазначених у такій довіреності, проте суд апеляційної інстанції двічі повернув апеляційну скаргу не надавши апелянту можливості усунути недоліки.

Разом з тим, причину пропуску строку можна вважати поважною, якщо вона одночасно відповідає таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Поважними причинами пропуску строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та повинні бути підтверджені належними доказами.

Доказів, у підтвердження наявності обставин, які б перешкоджали Державній фіскальній службі України своєчасно оскаржити рішення суду не надано.

Клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження фактично обґрунтоване незгодою з ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2018 та від 18.07.2018 про повернення апеляційної скарги.

Вказані обставини не є належним доказом поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та неможливості вчасного оскарження судового рішення, оскільки апелянт є суб'єктом владних повноважень та повинен слідкувати за своєчасністю оскарження рішення суду першої інстанції та за належністю і відповідністю вимогам законодавства документів про підтвердження повноважень на представництво. Крім того, апелянт в разі незгоди із ухвалами апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, мав можливість оскаржити їх в касаційному порядку.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Оскільки вказані апелянтом підстави не свідчать про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження та ним не додано документа про сплату судового збору, вважаю, що апеляційну скаргу слід залишити без руху, надавши термін для усунення недоліків.

Вказані недоліки апеляційної скарги повинні бути усунені шляхом надіслання до Львівського апеляційного адміністративного суду вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних підстав його пропуску та оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 5286 грн 00 коп. за наступними реквізитами «Отримувач коштів - УК у Галицькому районі м.Львова; код отримувача за ЄДРПОУ – 38007573; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); МФО – 899998; рахунок отримувача – 34310206081057; код класифікації доходів бюджету – 22030101; призначення платежу – *;101; код платника; судовий збір; № справи; Львівський апеляційний адміністративний суд».

Також слід роз’яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення недоліку апеляційної скарги щодо надання суду оригіналу документа про сплату судового збору у встановлений строк, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України така буде їй повернута.

При цьому, особі, яка подає апеляційну скаргу, слід роз’яснити, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України в разі, якщо заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження не буде подано в зазначений строк, або наведені нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року у справі № 809/343/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал Транспорт Україна" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов’язання вчинити дії – залишити без руху.

Встановити Державній фіскальній службі України десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяОСОБА_2