Постанова № 76613229, 18.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року№ 876/4953/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Гінди О.М., Курильця А.Р.,

при секретарі судового засідання – Пильо І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі №2а-5612/09/1370 (суддя Коморний О.І., рішення ухвалене о 15/34 год., м.Львів, повний текст складено 25 травня 2018 року) за позовом Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, – Галицька об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Ще у червні 2008 року Державне підприємство «Львівський бронетанковий ремонтний завод» (перейменовано у Державне підприємство «Львівський бронетанковий завод» (далі – ДП) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Львові (правонаступник - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби; далі – ДПІ, Офіс відповідно) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.06.2008 №152301/1/1/11055 (далі – ППР).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що підприємством завищено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за період з березня по вересень 2007 року, тому що Міністерство оборони України (далі – МОУ) не є платником податку на додану вартість (далі – ПДВ) і таким чином цей податок з продажу товарно-матеріальних цінностей не сплачено до бюджету. Враховуючи наведене, відповідач стверджує, що позивач допустив порушення податкового законодавства, а спірне ППР вважає таким, що прийняте у відповідності до чинного законодавства України та не підлягає скасуванню.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач перебував у господарських відносинах не з МОУ, а з посередниками яким МОУ передавало на реалізацію спецмайно. Контрагенти діяли у відносинах з позивачем від власного імені, на час здійснення господарських операції та були платниками ПДВ, а отже правомірно виписували позивачеві податкові накладні.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ДПІ з 19.03.2008 по 09.04.2008 проведено невиїзну документальну перевірку ДП з питань достовірності визначення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2007 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2007 року, за наслідками якої 09.04.2008 складено акт №33/23-4/07985602 (далі – ОСОБА_1; т.1 а.с.23-46).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- пунктів 1.3, 1.7, 1.8 статті 1, підпункту 2.3.1, пункту 2.3 статті 2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 та підпунктів 7.7.1, 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі – Закон №168/97-ВР; в редакції, чинний на момент здійснення позивачем господарських операцій); завищення суми бюджетного відшкодування за: квітень - 526907,86 грн, травень - 200383,00 грн, червень -266678,80 грн, липень -582622,40 грн, серпень - 323040,93 грн, вересень -798625,82 грн, жовтень 2007 року -216130,00 грн;

- завищення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду – за серпень 2007 року на 590634,82 грн.

На підставі вказаного ОСОБА_1 відповідачем 17.04.2008 прийнято ППР про зменшення ДП суми бюджетного відшкодування у розмірі: квітень - 526907,86 грн, травень - 200383,00 грн, червень -266678,80 грн, липень -582622,40 грн, серпень - 323040,93 грн, вересень -798625,82 грн, жовтень 2007 року -216130,00 грн (т.1 а.с.22).

Таких висновків контролюючий орган дійшов з огляду на те, що в матеріалах перевірок зазначено, що МОУ не є платником ПДВ, а отже податок з продажу вказаним органом виконавчої влади позивачеві товарно-матеріальних цінностей – танків, запасних частин, не сплачено до бюджету.

Матеріалами справи також підтверджується і те, що ДП (покупець) з Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (далі – ДК) (продавець) укладено догововір №USE-20.1-46/D/К-07 від 01.03.2007. За цим договором продавець передав у власність покупця танки Т-72 Б згідно специфікації (додаток № 1 цього договору). Оплата за придбаний товар проведена позивачем у безготівковій формі. ДК виписано ДП податкові накладні (т.1 а.с. 63-64, 65-66, 72, 78-86, 88-92, 97-102).

Зі змісту ОСОБА_1 видно, що позивачем також укладено договір з Дочірнім підприємством ДК «Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (далі – ДП ДК) (продавець), згідно якого ДП придбаває вироби для комплектування рухомого майна, яке буде експортоване. Оплата, за придбане в ДП ДК майно проведена позивачем в безготівковій формі згідно платіжних доручень, і ДП ДК виписало позивачеві податкові накладні (т.1 а.с.73-77, 93-96).

На підставі аналізу зазначених вище податкових документів та договорів податковий орган у ОСОБА_1 вказав, що господарські операції позивача з ДК та ДП ДК підтверджено належним чином оформленими первинними документами: нарядами, актами прийому-передачі, накладними на відпуск.

Отримані від ДК та ДП ДК податкові накладні включені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних, а суми ПДВ включені до декларацій з ПДВ (т.1 а.с. 103-130, 131-150, т.2 а.с.1-47).

Згідно з довідкою Спеціалізованої державної податкової інспекції м. Києві (далі – СДПІ) «Про результати виїзної позапланової перевірки ДП ДК з питань правових відносин з ДП за липень, серпень, вересень 2007 року» від 06.02.2008 ДП ДК діє в рамках договору комісії від 28.03.2007 №251/6/25-07Р-12/38-Д між МОУ. ДП ДК зареєстрований як платник ПДВ. Перевіркою підтверджено, що ДП ДК суми ПДВ по податкових накладних виписаних позивачеві включені до податкового зобов’язання відповідних періодів (т.2 а.с.70-77).

Згідно з довідкою СДПІ «Про результати виїзної позапланової перевірки ДК з питань правових відносин з ДП за березень, квітень, травень, липень 2007 року», від 09.11.2007 ДК є посередником. Спецмайно передане ДК позивачеві, було отримане від МОУ. ДК зареєстрований як платник ПДВ. Перевіркою підтверджено, що ДК суми ПДВ по податкових накладних виписаних позивачеві включені до податкового зобов’язання відповідних періодів (т.2 а.с.78-82).

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Таким чином, стороною правочинів з поставки танків позивачу є не МОУ, а комісіонер, який у цих відносинах діяв від власного імені.

Відповідно до підпункту 2.3.1, пункту 2.3 статті 2 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на момент здійснення господарської діяльності позивачем), платником податку є особа, яка підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій, з поставки поварів (послуг), у тому числі з використання локальної або глобальної комп’ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно із цим Законом, нарахована(сплачена) такій особі або в рахунок зобов’язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість) незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством.

У пункті 1.3 статті 1 Закону №168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України. ¦

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи наведені обставини справи, відповідно до яких позивач не перебував у господарських відносинах з МОУ, а здійснював такі з посередниками - ДК та ДП ДК, яким МОУ передавало на реалізацію спец майно, а ті у свою чергу, діяли у відносинах з позивачем від власного імені, на час здійснення господарських операцій та були платниками ПДВ, а отже правомірно виписували позивачеві податкові накладні. Довідками про перевірку ДК та ДП ДК підтверджено включення ними сум до податкових зобов’язань, відтак позивач правомірно відніс такі суми ПДВ до податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про помилковість доводів відповідача щодо допущених позивачем порушень та протиправність винесення оскаржуваного ППР.

У відповідності до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених вище правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_1 Повний текст складений 21 вересня 2018 року.