Постанова № 76613199, 17.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5626/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Большакова О.О., Костів М.В.

за участю секретаря судового засідання Мацьків М.С.

представника відповідача - Андрусяка І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Луцької міської ради на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 червня 2018 року прийняте суддею Дмитрук В.В. в місті Луцьку у справі № 803/733/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Луцької міської ради про визнання протиправними та скасування розпоряджень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася з адміністративним позовом до Луцької міської ради про визнання протиправними та скасування розпоряджень Луцького міського голови №73-рг від 28.12.2017 та №1-рг від 02.01.2018 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника відділу соціальних інспекторів, головного соціального інспектора департаменту соціальної політики Луцької міської ради ОСОБА_2

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 червня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Суд виходив з того, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності було здійснено всупереч приписам статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», статті 252 КЗпП України, якими передбачено, що працівникам підприємств, установ або організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень, а зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

Крім того, відповідач, приймаючи розпорядженням №1-рг від 02.01.2018 порушив вимоги статті 148 КЗпП України, оскільки дисциплінарне стягнення у вигляді догани застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій вказується на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, сторона відповідача просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволені позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги покликання сторони відповідача маються на те, що позивач звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом, яким оскаржує розпорядження від 28.12.2017 року та 02.01.2018 року із пропуском строку на звернення. З даними розпорядженнями позивач ознайомилася 28.12.2017 та 02.01.2018 року відповідно. Відтак, граничний строк оскарження даних розпоряджень припадає на 29.01.2018 року та 05.02.2018 року відповідно з врахуванням положення ч. 5 ст. 122 КАС України.

Крім того, датою виявлення відповідачем проступку вчиненого позивачем слід вважати 04.12.2017 року, розпорядження про оголошення догани прийнято 02.01.2018 року, тобто не пізніше одного місяця з дня виявлення проступку, що спростовує висновки суду першої інстанції з цього приводу.

Стороною позивача надано відзив на апеляційну скаргу із якого вбачається, що пропуск строку звернення до адміністративного суду слід вважати таким, який здійснено із поважних причин у зв'язку із первинним зверненням до Луцького міськрайонного суду.

Просить врахувати суд апеляційної інстанції той факт, що 20.12.2017 року за № 13111.14-5 від Первинної профспілкової організації департаменту соціальної політики ЛМР на ім'я секретаря ЛМР була направлена відповідь про розгляд подань за №1.1-26/7712 від 14.12.2017 року та за № 1.1-26/7896 від 22.12.2017 року, де зазначено про відсутність підстав для притягнення її до відповідальності.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позовної заяви без розгляду у відповідній частині можливе з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі.

Так, судом встановлено, що 19.02.2018 року сторона позивача звернулася із аналогічним позовом до Луцького міськрайонного суду Волинської області. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.04.2018 року закрито провадження у справі № 161/2541/18, оскільки дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

25.04.2018 року Волинським окружним адміністративним судом прийнято ухвалу про відкриття провадження по справі та поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Ч.3 ст. 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Ч. 4 ст. 123 КАС України встановлено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи те, що звернення до Луцького міськрайонного суду Волинської області було 19.02.2018 року, а граничний строк оскарження закінчувався 29.01.2018 року та 05.02.2018 року та інших поважних причин пропуску строку стороною позивача не наведено, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити позов без розгляду у відповідності до ч. 5 ст. 122 КАС України після скасування судового рішення першої інстанції.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилися, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть визнаватись лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що звернулася до суду та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Виходячи з того, що у матеріалах справи позивачем не було наведено причин, які унеможливлювали чи, незалежно від його волі, заважали йому своєчасно звернутися за судовим захистом до 29.01.2018 року та 05.02.2018 року відповідно, тому формується висновок відсутності підстав для визнання поважними причинами пропуску строків звернення до суду з даним позовом лише 20.04.2018 року.

Вказана позиція не суперечить практиці Верховного Суду, що висвітлена в постанові від 21.06.2018 року (справа №820/1667/16) та є обов'язковою в застосування.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги являються частково суттєвими і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 240, 308, 315, 319, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Луцької міської ради задовольнити частково.

Скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 червня 2018 року у справі № 803/733/18 та прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до Луцької міської ради про визнання протиправними та скасування розпоряджень залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді О. О. Большакова М. В. Костів Повне судове рішення складено 21.09.2018 року.