Постанова № 76613161, 19.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/4481/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Дідик Н.С.,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року (прийняте у м. Луцьку суддею Плахтій Н.Б.) в адміністративній справі № 803/840/18 за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – товариство з обмеженою відповідальністю «Фурніро», про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2018 року Луцька об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області (далі – Луцька ОДПІ) звернулася до Волинського окружного адміністративного суду із вказаним позовом, у якому просила визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_3 від 18.04.2018 про накладення штрафу та стягнення виконавчого збору.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 06.02.2018 вона отримала постанову державного виконавця від 29.01.2018 про відкриття виконавчого провадження № 55665575 з виконання виконавчого листа № 28/2018, виданого Волинським окружним адміністративним судом 24.01.2018 про зобов’язання Луцької ОДПІ внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування ТзОВ «Фурніро» суми податку на додану вартість (далі – ПДВ) за червень 2015 року у розмірі 1197 967 грн. Постановою державного виконавця від 26.02.2018 за невиконання рішення суду на Луцьку ОДПІ накладено штраф у розмірі 5100 грн. З цією постановою позивач не погодився та оскаржив її до суду.

Проте 26.04.2018 на адресу Луцької ОДПІ надійшли постанова державного виконавця від 18.04.2018 про накладення штрафу, якою на Луцьку ОДПІ за невиконання рішення суду накладено штраф у розмірі 10 200 грн, та постанова від 18.04.2018 про стягнення виконавчого збору у сумі 14 892 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржила Луцька ОДПІ, яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, за невідповідності висновків суду обставинам справи, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує загалом тими ж доводами, що були зазначені в позовній заяві.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що боржник не надав жодної підтверджуючої інформації щодо внесення ним до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо відшкодування ТзОВ «Фурніро» суми ПДВ у розмірі 1197 967 грн.

ТзОВ «Фурніро» в поданому відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що обставини справи підтверджують законність та обґрунтованість накладення на боржника штрафу.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги із аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 26.02.2018 старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_3 виніс постанову про накладення на Луцьку ОДПІ штрафу в розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду та зобов’язав боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів (а.с. 8). З цією постановою позивач не погодився та оскаржив її до суду. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12.04.2018 у справі № 803/408/18 у задоволенні позовних вимог Луцької ОДПІ було відмовлено.

Постановою державного виконавця від 18.04.2018 за повторне невиконання рішення суду на Луцьку ОДПІ накладено штраф у розмірі 10 200 грн. Вказана постанова винесена у зв’язку з тим, що за невиконання судового рішення без поважних причин на боржника накладено штраф у розмірі 5100 грн, зобов’язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Станом на 18.04.2018 виконавче провадження знаходиться на стадії примусового виконання. Будь-яких повідомлень від боржника про повне чи часткове виконання судового рішення чи поважних причин його невиконання на адресу відділу не надходили.

18.04.2018 державний виконавець виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 14 892 грн (а.с. 9 – 10, 12).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач довів правомірність своїх дій щодо винесення постанов від 18.04.2018 про накладення штрафу та стягнення виконавчого збору.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною шостою статті 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.

Частиною першою статті 63 Закону № 1404-VIII визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Статтею 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника – юридичну особу – 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З аналізу вищевказаних норм слідує, що обов’язковою умовою накладення державним виконавцем штрафу є невиконання судового рішення боржником без поважних причин та подвоєння суми штрафу за повторне його невиконання у встановлений державним виконавцем строк.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішення суду про зобов’язання Луцької ОДПІ внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування ТзОВ «Фурніро» суми ПДВ за червень 2015 року у розмірі 1 197 967 грн боржником не виконане, внаслідок чого на останнього постановою державного виконавця від 26.02.2018 було накладено штраф в сумі 5100 грн та зобов’язано протягом 10 робочих днів виконати рішення.

Проте, у вказаний строк Луцька ОДПІ не повідомила відповідача щодо стану виконання чи неможливості виконання рішення суду.

За вказаних обставин слід дійти висновку про те, що у зв’язку із повторним невиконанням рішення суду без поважних причин державний виконавець цілком обґрунтовано та законно прийняв постанову від 18.04.2018, якою на Луцьку ОДПІ накладено штраф в подвійному розмірі – 10 200 грн.

При цьому доводи позивача про те, що ним фактично виконано рішення суду, оскільки внесено в ручному режимі інформацію про включення до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, задекларованої ТзОВ «Фурніро» суми 1 197 967 грн у декларації за червень 2015 року, суд до уваги не бере, через те, що рішенням суду Луцьку ОДПІ зобов’язано внести ці дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Крім того, твердження позивача про те, що відповідач не мав підстав для накладення на Луцьку ОДПІ повторного штрафу, так як позивачем було оскаржено в судовому порядку постанову про накладення на нього першого штрафу, суд вважає безпідставними, оскільки статтею 75 Закону № 1404-VIII не встановлено обмежень щодо можливості повторного накладення штрафу на боржника у зв’язку з оскарженням попередньої постанови виконавця про накладення штрафу.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір – це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Отже, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від вчинених дій і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв’язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Таким чином, сам факт початку процедури примусового виконання рішення є достатньою підставою для подальшого стягнення з боржника виконавчого збору.

Як видно з матеріалів справи, позивачем не виконано судове рішення добровільно, а тому постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору у розмірі 14 892 грн прийнята правомірно.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вказані норми законодавства та встановлені у справі обставини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач довів правомірність своїх дій щодо винесення постанов від 18.04.2018 про накладення штрафу та стягнення виконавчого збору.

За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року в адміністративній справі № 803/840/18 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_1 Постанова складена у повному обсязі 20 вересня 2018 року.