Ухвала суду № 76613131, 21.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань забезпечення адміністративного позову

21 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/7003/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Сапіги В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року у справі № 813/1368/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 до Львівської обласної ради про визнання недійсним і скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 звернулися в суд з позовом до Львівської обласної ради в якому просять визнати недійсним рішення Львівської обласної ради №648 від 20.03.2018 року "Про реорганізацію служби громадського здоров'я у Львівській області"; скасувати рішення Львівської обласної ради №648 від 20.03.2018 року "Про реорганізацію служби громадського здоров'я у Львівській області"; зобов`язати відповідача прийняти рішення про забезпечення виконання вимог ст.49 Конституції України та компенсувати понесені витрати на лікування позивачами; зобов`язати відповідача здійснити контроль за виконанням Рішення Львівської обласної ради від 31.01.2017 року №349 про виконання комплексної програми надання медичної допомоги мешканцям Львівщини за кошти обласного бюджету за 2017-2018 роки та компенсувати витрати понесені ОСОБА_2 на лікування в Інституті Філатова в 2017 та 2018 роках в Львівській обласній клінічній лікарні.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 до Львівської обласної ради про визнання недійсним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії закрито.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодилися ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представник ОСОБА_3 та оскаржили його в апеляційному порядку.

19.09.2018р. ОСОБА_1, ОСОБА_2, їхній представник ОСОБА_3 подали клопотання про забезпечення позову, в якому просять призупинити виконання рішення Львівської обласної ради №648 від 20.03.2018 року "Про реорганізацію служби громадського здоров'я у Львівській області"; заборонити Львівській обласній раді вчиняти будь-які дії щодо виконання рішення Львівської обласної ради №648 від 20.03.2018 року "Про реорганізацію служби громадського здоров'я у Львівській області"; витребувати всі документи та рішення, які були підставою прийняття проекту рішення Львівської обласної ради №648 від 20.03.2018 року "Про реорганізацію служби громадського здоров'я у Львівській області".

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову покликаються на те, що 01.10.2018р. рішення Львівської обласної ради №648 від 20.03.2018 року "Про реорганізацію служби громадського здоров'я у Львівській області" вступить в законну силу і повернути попереднє становище стане неможливо.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції вважає, що така не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Згідно ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, без повідомлення учасників справи, не пізніше двох днів з дня її надходження.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, якщо до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 3 вказаної статті ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Положеннями ч. 1 ст. 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У відповідності до ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Також, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб'єкта владних повноважень.

Проте, аналіз поданої заяви апелянтів про забезпечення позову свідчить про те, що жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачів до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також щодо наявності очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності відповідача, заявниками не представлено.

З наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що відсутні правові підстави, передбачені ст. 150 КАС України для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 321, 325, 329 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_2, та їх представника ОСОБА_3 про забезпечення позову в адміністративній справі №813/1368/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 до Львівської обласної ради про визнання недійсним і скасування рішення, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді О.І. Довга

В.П. Сапіга