Постанова № 76613109, 20.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/6224/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Сеника Р. П., Хобор Р. Б.;

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду в справі № 813/1459/18 (головуючий суддя - Москаль Р. М., м. Львів) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2018 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання відповідача поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років з 07 жовтня 2009 року з її одночасним перерахунком відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів (позов здано на пошту для надіслання до суду 11 квітня 2018 року).

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач виїхав з України на постійне місце проживання до Ізраїлю, після чого йому з 2000 року було припинено виплату призначеної пенсії. В зв'язку із визнанням неконституційними положень Закону, які забороняли виплату пенсій при виїзді на місце постійного проживання за кордон, 04 вересня 2017 року позивач через представника звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про поновлення та виплату йому пенсії, але відповідач протиправно відмовив у поновленні виплати пенсії.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в частині зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років за період з 07 жовтня 2009 року по 10 жовтня 2017 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем - ОСОБА_1, подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти рішення про направлення справи для продовження судового розгляду в частині строку, з якого має бути поновлена пенсія ОСОБА_1 до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. Також зазначено, що необґрунтованим є твердження про пропущення позивачем строку звернення до суду, так як листом № 1596/Н-101/ від 05 жовтня 2017 року відповідач відмовив позивачу у поновленні виплати пенсії. Відтак, про порушення свого права вільно володіти належними йому пенсійними виплатами позивач дізнався 11 жовтня 2017 року, коли отримав цей лист. Вважає, що норми статті 122 КАС України встановлюють строки звернення до адміністративного суду і не регламентують порядок діяльності суб'єкта владних повноважень при призначенні, поновленні, нарахування та здійсненні виплат.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Встановлено, що суд першої інстанції розглянув адміністративну справу № 803/798/18 згідно зі статтею 262 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою, четвертою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до вимог пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 51 Закону № 1058-ІV визначено, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Конституційний Суд України у рішенні № 25-рп/2009 від 07.10.2009 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, положення пункту 2 частини 1 статті 49 та другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV втратили чинність з 07.10.2009 року, тобто від дати прийняття Конституційним Судом України рішення № 25-рп/2009. Отже, з 07 жовтня 2009 року виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої зупинена на підставі положень зазначеного Закону № 1058-ІV. Відтак, саме з цього часу відповідач повинен відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Проте наявність обов'язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє позивача необхідності дотримання встановлених законом строків звернення до суду, у разі звернення до суду за захистом свого права. Після прийняття та опублікування Рішення №25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року та не відновлення виплати пенсії, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, а відтак і розпочався відлік строку звернення до суду.

Встановлено, що із заявою № 1443 від 04.09.2017 про поновлення та виплату пенсії ОСОБА_1 через уповноваженого представника до ГУ ПФУ у Львівській області звернувся 06.09.2017 за вх. № 1596/11-20 (а.с. 80). Лист ГУ ПФУ у Львівській області від 05.10.2017 № 1596/Н-101/, відповідно до якого відповідач відмовив позивачу у поновленні пенсії позивач отримав 06.10.2017 (а.с. 86).

Позивач звернувся до суду з цим позовом через уповноваженого представника 11.04.2018 (позов здано на пошту для надіслання до суду, а.с. 142), а отже - в межах шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом лежить період починаючи з 11.10.2017. Позивач просить суд зобов'язати відповідача поновити йому виплату пенсії з 07.10.2009. Таким чином, період з 07.10.2009 по 10.10.2017 знаходиться поза межами строку звернення до суду.

При цьому, той факт, що із заявою про поновлення пенсії позивач через уповноваженого представника до ГУ ПФУ у Львівській області звернувся 06.09.2017 не змінює моменту, з якого він повинен був дізнатись про порушення прав. З цієї дати (06.09.2017) позивач вчинив активні дії щодо поновлення свого права на отримання пенсії і ця дата ніяк не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 523/5348/17, від 24.04.2018 у справі № 127/15035/17 та від 12.06.2018 у справі № 577/50/17. Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, зазначив, що спори, які виникають у цій категорії справ, повинні вирішуватись з урахуванням норм процесуального права у межах шестимісячного строку звернення до суду.

Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення без розгляду частини позовних вимог, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду в справі № 813/1459/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Носсудді Р. П. Сеник Р. Б. Хобор