Постанова № 76612888, 20.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 760/15484/16-а Суддя (судді) першої інстанції: Лазаренко В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Петрика І.Й.

суддів Собківа Я.М., Аліменка В.О.

при секретарі Кузьміній Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції

на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 22 червня 2018 року

у справі № 760/15484/16-а

за позовом ОСОБА_2

до відповідача інспектора роти № 5 батальйону № 1Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Матвєєнка Дмитра Олеговича

третя особа Департамент патрульної поліції Національної поліції України

про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до інспектора роти № 5 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Матвєєнка Дмитра Олеговича в якому просив:

-визнати протиправними дії інспектора роти № 5 батальйону № 1Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Матвєєнка Дмитра Олеговича щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 на місці зупинки транспортного засобу 04.09.2016 за адресою вул.. Гетьмана 17 м. Києва;

-скасувати постанови інспектора роти № 5 батальйону № 1Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Матвєєнка Дмитра Олеговича АР № 287845 та АР №287847 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП , а провадження по справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04.09.2016 о 21 год. 30 хв. відповідачем за адресою м. Київ, вул. Гетьмана, 17, було винесено постанову АР№287845 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.. Зі змісту даної постанови слідує, що він - позивач, керуючи транспортним засобом, нібито порушив вимоги п. 9.5 ПДР, а при перевірці документів не пред'явив поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п.п. а) п. 2.4 ПДР. Вважає зазначену постанову незаконною, а дії відповідача протиправними з огляду на порушення ним норм процесуального права під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 22 червня 2018 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку із наведеним просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, 04.09.2016 інспектором роти №5 батальйону №1 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Матвєєнком Д.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія АР № 287847, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425, 00 грн.

Як вбачається із постанови серія АР № 287847 , ОСОБА_2 04.09.2016 року, о 20 год. 55 хв., керуючи автомобілем КІА, д.н.з. НОМЕР_1, в м. Києві по вул. Гетьмана, подав звуковий сигнал без необхідності в населеному пункті, чим порушив вимоги п. 9.5 ПДР, та при перевірці документів не пред'явив поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 2.4.А ПДР.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 126 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

Відповідно до п. 9.5 ПДР Подавати звукові сигнали у населених пунктах забороняється, крім випадків, коли без цього неможливо запобігти дорожньо-транспортній пригоді.

Частиною ч.1 ст.283 КУпАП, передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Колегія суддів вважає, що доводи позивача про необхідність розгляду справи про адміністративне правопорушення за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справи про таке правопорушення є безпідставними, оскільки відповідно до ч.4 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

З вищевикладеної норми вбачається, що в розглядуваному випадку постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місці вчинення правопорушення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справи про таке правопорушення.

Необхідно зазначити, що рішення Конституційного суду України від 26 травня 2015 року у справі №5-рп/2015, на яке посилається позивач, приймалось до внесення змін у КУпАП, тобто за іншого, раніше визначеного правового регулювання, а тому такі посилання також є безпідставними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції , що відповідачем в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 126 КУпАП не було допущено порушення норм процесуального права щодо розгляду справи на місці зупинки транспортного засобу, а тому вимоги позивача про визнання дій інспектора протиправними є безпідставними, а позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Разом з тим, як вбачається з оскаржуваної постанови, у вину позивач здійснив порушення п.п. а) п. 2.4 ПДР, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до п.п. 2.1. ґ ПДР Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення);

Відповідно до п.п. а) п. 2.4 ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1.

Пунктом 2.1 ПДР встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, окрім іншого, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу працівників міліції пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Отже, з наведеного вбачається, що відповідач, як уповноважена особа підрозділу Національної поліції на яку покладено завдання регулювати дорожній рух та здійснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, мав право вимагати у позивача пред'явлення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів лише у встановлених законом випадках.

Відповідно до ст. 21 Закону України ``Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів`` з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Відповідно до п. 21.2 ст. 21 Закону № 1961-IV, контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.

Тобто, право для витребування полісу відповідним підрозділом Національної поліції у водія транспортного засобу виникає за наявності двох виключних випадків, передбачених Законом № 1961-IV, які не мали місце в даних правовідносинах. Отже підстав для застосування до ОСОБА_2 санкції, передбаченої частиною першою статті 126 КУпАП у Інспектора не було.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2017 року, справа № К/800/13938/17

При таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вимога відповідача пред'явити поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів була незаконною, а тому відмова позивача виконати дану вимогу поліцейського була обґрунтованою, і не може вставитись у вину вчинення адміністративного правопорушення, виходячи з положень ст. 9 КУпАП, якою передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки відповідачем не надано суду доказів на підтвердження законності його дій при висуненні позивачу вимоги пред'явити поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, що є підставою для скасування постанови АР № 287847 від 04.09.2016, закриття провадження у справі по адміністративне правопорушення та задоволенню позову в цій частині.

Також, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вимога позивача про скасування постанови АР № 287845 від 04.09.2016, -задоволенню не підлягає у зв'язку з відсутністю предмету оскарження.

Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідності до ст.316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст. ст. 229, 242,243, 250, 308, 313, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну Департаменту патрульної поліції- залишити без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 22 червня 2018 року-залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню у касаційному порядку.

Суддя - доповідач Петрик І.Й.

Судді Собків Я.М.

Аліменко В.О.