Постанова № 76612863, 18.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/1910/18 Суддя суду першої інстанції: Баргаміна Н.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Літвіної Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 року, що прийняте о 11 год. 16 хв. у місті Чернігові (повний текст складений 04.06.2018), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання відповіді необґрунтованою та її скасування, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати відповідь відповідача від 28.03.2018 № 2284/0-1647/0/94-18 необґрунтованою та скасувати; зобов'язати відповідача надати позивачу земельну ділянку 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Дубогаївської сільської ради.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на наявності підстав для передачу позивачу спірної земельної ділянки.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 26.02.2018 (вх. № К-2284/0/17-18 від 02.03.2018) ОСОБА_4 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 2 га землі на території Дубогаївської сільської ради для ведення особистого селянського господарства (а.с. 40).

До вказаної заяви позивачем було додано копії паспорту, картки про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків та графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с. 41-43).

Листом від 28.03.2018 № К-2284/0-1647/0/94-18 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» позивачу було повідомлено, що згідно даних Міськрайонного управління у Прилуцькому районі та м. Прилуки Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області стосовно земельної ділянки, з приводу якої звернувся позивач, був прийнятий наказ про передачу у комунальну власність Дубогаївській сільській раді для сінокосіння та випасання худоби, з метою створення громадських пасовищ, а тому Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області не має правових підстав надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою (а.с. 8).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що конкретне місце розташування бажаної позивачем земельної ділянки межує з земельною ділянкою площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка передана у приватну власність та накладається на земельну ділянку загальною площею 43,9000 га, яка передана у комунальну власність Дубогаївській сільській раді Прилуцького району для сінокосіння та випасання худоби.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до пункту 1, підпункту 31 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Відповідно до підпункту 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Таким чином Головні управління Держгеокадастру в областях наділені повноваженнями розпоряджатися землями державної власності сільськогосподарського призначення.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для &?л;…> ведення особистого селянського господарства, &?а;…> подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 2 га землі для ведення особистого селянського господарства на території Дубогаївської сільської ради, долучивши необхідні документи у тому числі графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Цією частиною статті також передбачено, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відмовляючи у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, відповідач послався на те, що земельну ділянку, з приводу якої позивачем було подано заяву, передано у комунальну власність.

Так, як вірно вказано судом першої інстанції згідно наданих роздруківок Публічної кадастрової карти України земельна ділянка (а.с. 47) була розподілена в своїх межах на: земельну ділянку площею 43,9000 га, яка передана у власність Дубогаївській сільській раді Прилуцького району (кадастровий номер НОМЕР_1) (а.с. 47) згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 06.03.2017 № 25-3485/14-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у комунальну власність» (а.с. 44); земельну ділянку площею 4,9929 га для ведення фермерського господарства (кадастровий номер НОМЕР_2) (а.с. 46); дві земельні ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, які передані у приватну власність (а.с. 45).

Бажане позивачем місце розташування земельної ділянки (а.с. 43) межує з земельною ділянкою площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка передана у приватну власність (кадастровий номер НОМЕР_3) (а.с. 45) та накладається на земельну ділянку загальною площею 43,9000 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка передана у комунальну власність Дубогаївській сільській раді Прилуцького району для сінокосіння та випасання худоби (а.с. 47).

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що позивач бажає отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на вже переданій у комунальну власність земельній ділянці.

Судом першої інстанції обґрунтовано відхиллено посилання позивача на схеми розташування земельних ділянок на території Дубогаївської сільської ради які були надані йому у 2016 році, оскільки розташування земельної ділянки площею 4,9929 га та входження її до архівної земельної ділянки площею 53 га підтверджується роздруківками з Публічної кадастрової карти України належної якості (а.с. 45-47), а вказані позивачем схеми, датовані січнем 2016 року, не є актуальними на час виникнення спірних правовідносин.

Отже, місце розташування земельної ділянки, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою якої просив позивач, не відповідає містобудівній документації, оскільки вона вже передана у користування з іншим цільовим призначенням, відмінним від земель особистого селянського господарства. Тому, на переконання колегії суддів, відповідач надав позивачу обґрунтовану та правомірну відмову згідно частини сьомої статті 118 ЗК.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач у позові просив зобов'язати відповідача надати земельну ділянку. Проте, питання надання земельної ділянки вирішується лише за результатами розгляду погодженого у встановленому законом порядку проекту землеустрою щодо її відведення, а тому, як вірно зазначено у відзиві на апеляційну скаргу, позов у цій частині є передчасним.

Враховуючи викладені обставини, суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 19.09.2018.