Постанова № 76612764, 20.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 вересня 2018 року справа № 0840/3222/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Чабаненко С.В. Чередниченка В.Є. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року у справі № 0840/3222/18 (суддя Садовий І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - Управління ДВС ГТУЮ, відповідач) про скасування постанови про стягнення виконавчого збору,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправною і скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області від 15 листопада 2017 року ВП № 44496549 про стягнення з неї виконавчого збору у розмірі 75101,08.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року в задоволенні позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем вчинювались дії, які свідчать про примусове виконання судового рішення, а тому оскаржена постанова прийнята правомірно.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування скарги зазначила, що стягувачем питання стягнення з неї заборгованості по кредиту було врегульовано самостійно в порядку, передбаченому Законом України «Про іпотеку», а саме шляхом іпотечного застереження визнано за собою право власності на об'єкт нерухомості, яким забезпечувалось боргове зобов'язання. У зв'язку з цим, вважала, що підстави для стягнення з неї виконавчого збору відсутні.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила такі обставини.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області перебуває зведене виконавче провадження № 53908356 щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за судовими рішеннями, до якого приєднано і виконавче провадження № 44496549. (а.с. 28).

16.07.2014 Ленінським районним судом м.Запоріжжя видано виконавчий лист у справі № 2-304 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей Колект» суми боргу у розмірі 751070,87 грн (а.с. 34).

Постановою державного виконавця Ленінського відділу ДВС від 23.08.2014 відкрито виконавче провадження № 44496549 з примусового виконання виконавчого листа № 2-304, виданого Ленінським районним судом м. Запоріжжя 16.07.2014 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей-Колект» суми боргу 751070,87 грн. та запропоновано боржнику виконати рішення суду в добровільному порядку до 29.08.2014. Боржника повідомлено про стягнення виконавчого збору та витрат, пов'язаних із проведенням виконавчих дій у разі невиконання рішення у наданий для добровільного виконання строк (а.с. 60).

Постановою державного виконавця Ленінського відділу ДВС від 08.09.2014 накладено арешт на все майно боржника (ОСОБА_1.) та оголошено заборону на його відчуження (а.с. 61).

Постановою державного виконавця Ленінського відділу ДВС від 31.10.2014 накладено арешт на кошти боржника (ОСОБА_1.), що містяться на рахунках АТ "УкрСиббанк" (а.с. 62).

30.01.2015 державним виконавцем разом із представником стягувача ТОВ «Кей-Колект» здійснено вихід за адресою боржника зазначеної у виконавчому документі, проте потрапити до приміщення не вдалось, про що було складено акт державного виконавця від 30.01.2015 (а.с. 67).

05.03.2015 державним виконавцем разом із представником стягувача ТОВ «Кей-Колект» та у присутності понятих здійснено вихід за адресою м. Запоріжжя, вул. Колонтай,16 та проведено опис житлового будинку належного боржнику, про що складено Акт опису та арешту майна від 05.03.2015 (а.с. 63-66).

Постановою в.о. заступника начальника ГТУЮ з питань державної виконавчої служби - начальника Управління ДВС ГТУ у Запорізькій області від 30.03.2017 вирішено передати з Дніпровського відділу ДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області виконавчі провадження, зокрема і № 44496549 з примусового виконання виконавчого листа № 2-304 від 16.07.2014, виданий Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кей-Колект" суми боргу 751070,87 грн. (а.с.26-27).

Після передачі матеріалів виконавчого провадження старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області здійснено захід примусового виконання рішення, шляхом вчинення виконавчої дії, а саме описано та арештовано нерухоме майно належне боржнику, а саме приміщення за адресою м. Запоріжжя, вул. Колонтай, буд.1, б, про що винесено постанову про опис та арешт майна боржника від 11.05.2017 (а.с.70-73).

25.07.2017 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області в рамках зведеного виконавчого провадження накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1, у межах суми звернення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 1838442,76грн., про що винесено відповідну постанову про арешт майна ЗВП № 53908356 (а.с. 30-32).

27.09.2017 на адресу відповідача надійшла заява від стягувача ТОВ "Кей-Колект" про повернення виконавчих документів стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що питання кредитних правовідносин між ТОВ «Кей-Колект» і ОСОБА_1 врегульовані до моменту відкриття виконавчих проваджень. (а.с. 33).

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області від 15.11.2017 у ВП № № 44496549 виконавчий лист повернуто стягувачу, а виконавче провадження № 44496549 з примусового виконання виконавчого листа № 2-304 від 16.07.2014 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ТОВ "Кей-Колект" в розмірі 751070,87 грн завершено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області № 44496549 від 15.11.2017 на підставі статей 3, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 75107,08 грн.(а.с. 39-40).

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області № 55182485 від 16.11.2017 відкрито виконавче провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору (а.с. 42-43).

Вважаючи постанову від 15.11.2017 у ВП № 44496549 про стягнення виконавчого збору протиправною, позивач звернулась із даним позовом до суду про її скасування.

При вирішенні спору суд апеляційної інстанції виходить з такого.

На час відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606), а на час повернення виконавчого листа та прийняття оскаржуваної постанови - Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII).

Згідно частини 1 статті 28 Закону № 606 у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону (до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 27 Закону № 1404, який набрав законної сили 5 жовтня 2016 року і в редакції станом на 15 листопада 2017 року, визначалось, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

У частині 2 статті 27 Закону № 1404-VIII закріплено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Таким чином, виконавчий збір за Законом № 606 стягувався лише у зв'язку із самим фактом відкриття виконавчого провадження незалежно від фактичного виконання, зокрема, судового рішення, тоді як за Законом № 1404 у редакції станом на час прийняття оскарженої постанови виконавчий збір стягується лише у разі фактичного стягнення суми боргу і пропорційно обчислюється саме від останньої суми.

У зв'язку із зміною підстав для стягнення виконавчого збору законодавцем були змінені і наслідки завершення виконавчого провадження.

Так, відповідно до частини 6 статті 28 Закону № 606 у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

За приписами ж частини 3 статті 40 Закону № 1404 у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Тобто за Законом № 606 виконавець у разі завершення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа (стаття 47) та закінчення виконавчого провадження (стаття 49) відкривав виконавче провадження вже за існуючою постановою про стягнення виконавчого збору, і це було логічним, оскільки, як зазначалось вище, сума виконавчого збору не залежала від суми стягнутого боргу.

За Законом же № 1404 після повернення виконавчого документа чи закінчення виконавчого провадження виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору на суму стягнутих коштів і лише після цього відкриває виконавче провадження.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Таким чином, за нормами Закону № 1404 в редакції станом на 15 листопада 2017 року виконавець не міг стягувати виконавчий збір за відсутності факту стягнення хоча б якоїсь частини суми боргу за виконавчим документом.

З огляду на вказане колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що для стягнення виконавчого збору з боржника не є обов'язковим стягнення з останнього певної суми на виконання судового рішення, а достатнім є лише вчинення виконавцем хоча б однієї дії з примусового виконання рішення.

Суд першої інстанції в обґрунтування свого висновку зазначив також, що є незрозумілим, яким саме чином і коли врегульовано погашення заборгованості, оскільки представник ТОВ "Кей-Колект" у заяві про повернення виконавчого документа про це не вказав.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що статтею 37 Закону № 1404 не визначено обов'язку стягувача пояснювати державному виконавцю свої дії - право стягувача на подання заяви про повернення виконавчого документа є абсолютним і не ставиться взагалі законодавцем в залежність від виконання судового рішення.

Крім того, як з заяви ТОВ «Кей-Колект», так і з пояснень позивача (а.с. 78) вбачається, що врегулювання спору між стягувачем і боржником взагалі відбулось не в межах виконавчого провадження та не у зв'язку із вчиненням виконавчих дій, а в порядку Закону України «Про іпотеку» шляхом визнання стгувачем за собою права власності на об'єкт нерухомості, який був предметом іпотеки, на підставі іпотечного застереження.

Зазначене підтверджує той факт, що будь-якої суми у рахунок погашення заборгованості в межах виконавчого провадження не стягувалось, що виключає стягнення з боржника виконавчого збору.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржена постанова державним виконавцем прийнята протиправно і підлягає скасуванню.

При цьому колегія суддів враховує висновки Верховного Суду викладені в постанові від 30 травня 2018 року (справа № 808/3791/16), проте не застосовує їх у спірних відносинах з огляду на таке.

У зазначеній справі Верховний Суд дійшов висновку, що норми статті 27 Закону № 1404 містять вичерпний перелік підстав та умови за якими виконавчий збір не стягується, і повернення виконавчого документа відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону № 1404 до таких випадків не відноситься, а тому, якщо стягувач звернувся з заявою про повернення виконавчого документу відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, настають наслідники які передбаченні частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VIII - якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору. При цьому частина третя статті 40 Закону № 1404-VIII є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки стягнення виконавчого збору, а тому загальні правила встановлені частинами першою та другою статті 27 зазначеного закону - не можуть застосовуватися.

Колегія суддів з цього приводу зазначає, що дійсно частина 2 статті 27 Закону № 1404 містить загальне правило, за яким що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута.

Частина 5 статті 27 Закону № 1404 дійсно містить перелік виконавчих документів і рішень, за якими виконавчий збір не стягується, проте це не означає, що за всіма іншими виконавчими документами виконавчий збір стягується незалежно від фактичного стягнення суми заборгованості.

Таке тлумачення частини 5 статті 27 у кореспонденції з частиною 3 статті 40 Закону № 1404, як запропонував Верховний Суд, взагалі скасовує правило, встановлене частиною 2 статті 27 Закону № 1404 щодо залежності розміру виконавчого збору від фактично стягнутих сум і встановлює нове правило, яке взагалі не містить в Законі № 1404, а саме - виконавчий збір стягується за всіма документами та рішеннями, крім передбачених частиною 5 статті 27 Закону № 1404, у сумі, яка підлягає стягненню, незалежно від фактичного стягнення останньої.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 37 Закону № 1404, державний виконавець за приписами частини 3 статті 40 Закону № 1404 виносить постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, на час повернення виконавчого документа. Саме таке тлумачення вищезазначених норм чинного законодавства на переконання колегії суддів відповідає змісту цих норм.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального і порушені норми процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 287, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року у справі № 0840/3222/18 скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною і скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 15 листопада 2017 року ВП № 44496549 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 75107,08 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений за подачу позову та апеляційної скарги судовий збір в розмірі 1877 (одна тисяча вісімсот сімдесят сім) гривень 68 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Постанова суду апеляційної інстанції, прийнята в порядку письмового провадження, набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання.

Головуючий суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: В.Є. Чередниченко