Постанова № 76612558, 13.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 вересня 2018 рокусправа № 804/4827/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Сафронова С.В.

судді: Мельник В.В., Чепурнов Д.В.,

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року

у адміністративній справі № 804/4827/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській

області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлення строку для звернення до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області щодо: визнання протиправними та скасуванні наказів Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області №342 від 04.10.2017 року про результати службового розслідування та попередження про неповну службову відповідність і №591 від 27.12.2017 року про звільнення зі служби ОСОБА_1, а також стосовно поновлення на службі підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 на посаді Начальника відділу нагляду за особливо важливими об'єктами, моніторингу та надання адміністративних послуг центру забезпечення діяльності Головного управління ДСНС у Дніпропетровській області.

Одночасно, зазначеною ухвалою суду першої інстанції залишено без руху подану ОСОБА_1 02.07.2018 року позовну заяву до про визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області і поновлення на роботі, та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду.

Зазначена ухвала суду першої інстанції оскаржена позивачем по справі з підстав безпідставного неврахування судом його права доступу до суду для захисту від протиправних рішень відповідача по справі, а також того, що незначний пропуск строку на звернення до суду, який відбувся не з його вини, є перешкодою для розгляду справи по суті та вирішення питання щодо незаконності прийнятих відповідачем наказів та незаконного його звільнення. За вказаних обставин, позивач посилаючись на необхідність встановлення в даній справі превалювання суті над формою та строками подання позовної заяви, вважає поважними причини пропуску строків для подання позовної заяви про скасування незаконних наказів, оскільки зазначені ним факти є об'єктивними причинами пропуску строків для подання позову та звернення до суду, у зв'язку з чим просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.20018р. і направити справу на розгляд суду першої інстанції.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги апеляційної скарги, наполягаючи на тому, що поважними причинами пропуску ним строку звернення до суду з позовом є саме недобросовісні дії його адвоката ОСОБА_2, з яким 06.02.2018 р. укладався Договір про надання правової допомоги за яким адвокат був зобов'язаний надати правову допомогу в Дніпропетровському окружному адміністративному суді про поновлення на роботі та скасування наказу про звільнення і вчинення суміжних дій. Вказує на те, що про відсутність реєстрації судом його позовної заяви, він дізнався лише після спливу 4-х місяців під час розмови з адвокатом, внаслідок чого звернувся до іншого адвоката та все ж таки звернувся до суду для скасування незаконних Наказів.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивача, вказуючи на безпідставність та необгрунтованість вказаних позивачем причин пропуску місячного строку звернення, які не можуть вважатися поважними, просить суд апеляційної інстанції залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Визначаючись щодо заявленого позивачем клопотання про визнання поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та вирішуючи питання про дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд першої інстанції спираючись на положення ч.5 ст.122 КАСУ обґрунтовано визнав неповажними вказані позивачем у заяві причини пропуску для звернення до адміністративного суду, що стало підставою для відмови у задоволенні вказаної заяви позивача та надання позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду.

Судова колегія в повному обсязі погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки процесуальним законом чітко обмежено право звернення до адміністративного суду певними часовими рамками протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, що сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванню учасників судового процесу.

Строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби визначено ч.5 ст.122 КАС України і це є місячним строком, який згідно ч.3 ст.122 КАСУ обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів..

Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Адміністративний суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.96 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Щодо застосування строку позовної давності в контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд зазначив, що дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно повязано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, що також прописано у Рішенні Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року, яким визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Оскільки перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, для вирішення питання про застосування строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно встановити початок його перебігу, який законодавець визначив альтернативно - як день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач оскаржує накази Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області №342 від 04.10.2017 року про результати службового розслідування та попередження про неповну службову відповідність і №591 від 27.12.2017 року про звільнення зі служби ОСОБА_1, які прийняті відповідачем у зв'язку з систематичним невиконанням позивачем умов контракту внаслідок невиходу на службу без поважних причин після зміни йому ухвалою Кіровського райсуду м.Дніпро від 12.07.2017 року у кримінальному провадженні № 42015040010000819 від 19.11.2015 р. запобіжного заходу на «особисте зобов'язання», та незважаючи на отримання позивачем 15.09.2017 р. направленого поштою рекомендованим листом повідомлення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області щодо прибуття до місця служби для вирішення питання щодо подальшого проходження служби.

За твердженням позивача він дізнався про винесення відповідачем оскаржуваних наказів лише 02.02.2018 року під час судового засідання по кримінальній справі № 203/3197/16-к у Кіровському районному суді м. Дніпро, коли суддею усно було повідомлено про надходження поштою листа від ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з повідомленням про звільнення підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 на підставі Наказу № 591 від 27.12.2017 року, про що відповідач змушений позивача повідомляти через суд у зв'язку з ігноруванням як ОСОБА_1 і його адвокатом листів з інформацією про звільнення.

Таким чином, судовою колегією встановлено та сторонами по справі не заперечується про те, що своє звільнення і винесення оскаржуваних у цій справі наказів, позивач дізнався 02.02.2018 року під час судового засідання по кримінальній справі № 203/3197/16-к у Кіровському районному суді м. Дніпро, де йому за проханням ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області було оголошено звернення відповідача та вручено копію наказів.

Розглядаючи по суті наведене позивачем в заяві від 02.07.2018 р. клопотання про визнання поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та вирішуючи питання про дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд першої інстанції виходив саме з того, що позивач про порушення своїх прав дізнався 02.02.2018 р., а тому дійшов обґрунтованого висновку, що право позивача на звернення до суду у спірних правовідносинах відповідно до вимог ч. 3 та ч.5 ст.122 КАСУ мало бути реалізовано у місячний строк, в той час як з позовом до суду звернувся 02.07.2017 з пропуском строку звернення до суду.

На спростування доводів апеляційної скарги позивача, судова колегія акцентує увагу на тому, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Позивач як на поважну причину пропуску строку звернення до суду посилається на недобросовісність дій адвоката, з яким було укладено договір про надання правової допомоги, мови якого адвокат не виконав та не подав своєчасно до суду позов. Про вказані обставини за вказівкою позивача у заяві (а.с.42), йому стало відомо після спливу 4-х місяців коли за його зверненням суд надав інформацію про відсутність реєстрації його позовної заяви у суді. Інших обґрунтованих причин, що перешкоджали звернутись з позовом до суду позивачем не наводилося.

Надаючи оцінку наведеним обставинам, судова колегія зазначає, що очікування дій адвоката з метою захисту своїх порушених прав протягом 4-х місяців не є поважною причиною, адже не є непереборною обставиною, яка перешкоджала своєчасно саме позивачу звернутись до суду. Така обставина також не пов'язана з істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасно звернутись до суду.

Судова колегія також звертає увагу на те, що позивач не міг бути необізнаним про наслідки пропущення ним місячного строку звернення до суду з оскарженням наказів відповідача виходячи з посади Начальника відділу нагляду за особливо важливими об'єктами, моніторингу та надання адміністративних послуг центру забезпечення діяльності Головного управління ДСНС у Дніпропетровській області, яку він займав до свого звільнення.

Також позивач не був позбавлений можливості самостійно звернутися до суду за захистом своїх прав у встановлений КАСУ місячний строк, тим більш, що питанням подальшого проходження служби позивач став цікавитися ще у листопаді 2017 року (до звільнення, але після накладення дисциплінарного стягнення у вигляді «попередження про неповну службову відповідність» за наказом №342 від 04.10.2017 року) через адвоката, який 13.11.2017 р направляв запит і у відповідь отримав 25.11.2017 р. письмову відповідь від 16.11.2017 р. з витребуваною у відповідача інформацією.

За наведених вище обставин та з огляду на ненадання позивачем будь-яких належних доказів на підтвердження поважності причини пропуску строку звернення до суду, судова колегія визнає, що лише посилання позивача на дії адвоката (без будь-якого документального підтвердження протиправних дій чи бездіяльності адвоката, чи вини останнього в пропущенні позивачем строку звернення до суду, та інш.) не може бути визнано поважною причиною пропущення місячного строку звернення до суду, оскільки така причина не носить ознак об'єктивності та непереборності безпосередньо для позивача, а реалізація останнім права на судовий захист невід'ємно пов'язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого права.

Таким чином, не встановивши переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у поновленні строку звернення до суду з позовом у цій справі та надав можливість усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду, що свідчить про відсутність правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції у цій справі

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року - залишити без змін

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: С.В. Сафронова

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Д.В. Чепурнов