Постанова № 76612342, 20.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/19453/17 Головуючий у суді першої інстанції: Арапіна Н.Є.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/8323/2018 Доповідач у суді апеляційної інстанції : Прокопчук Н.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд м. Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: судді-доповідача: ПрокопчукН.О.

суддів: Саліхова В.В., Семенюк Т.А.,

при секретарі: Булах А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 від імені та в інтересах ОСОБА_4

на ухвалу судді Дніпровського районного суду м. Києва від 23 лютого 2018 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 23 лютого 2018 р. у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовлено.

У поданій ОСОБА_3 від імені та в інтересах ОСОБА_4 апеляційній скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нової про задоволення заяви про забезпечення позову. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального права, судом першої інстанції при її постановленні були неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи. Судом не було враховано, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у випадку відмови у забезпеченні позову.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України ( у редакції Закону № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIIIапеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із вищевикладеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_7 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав з підстав, наведених в ній.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просили залишити апеляційну скаргу без задоволення. Зазначили, що грошові кошти за договором, на який посилався позивач, не були боргом сім&quН.;ї, передавалися позивачем як учасником товариства на комерційні цілі, ОСОБА_6 не є боржником за цим договором та належне їй майно не має наміру відчужувати і підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд виходив з того, що позивачем не було надано жодних доказів, якими підтверджується, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання ймовірного рішення суду про задоволення позову.

Колегія суддів з таким висновком суду погоджується.

Так, відповідно до позовної заяви позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики від 01 січня 2014 року в сумі 53 785, 73 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 13 грудня 2017 року за офіційним курсом НБУ становить 1 461 358, 28 грн. 28 коп.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначав, що на сьогодні нерухоме майно відповідача ОСОБА_5 вже знаходиться під арештом, а відтак є нагальна необхідність забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження майна другого відповідача - ОСОБА_6, яке не перебуває під арештом.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтю 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася із такою заявою, позовним вимогам.

Разом з тим позивачем при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що на сьогодні існує реальна загроза невиконання ймовірного рішення суду про задоволення позову. Окрім того, ОСОБА_4 жодним чином не було підтверджено тієї обставини, що нерухоме та рухоме майно, на відчуження якого він просить накласти заборону та відомості про яке міститься у довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, належить саме відповідачу у даній справі ОСОБА_6, а не іншим особам із ідентичними прізвищем, ім'ям та по батькові.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням вимог процесуального закону і не може бути скасована з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 від імені та в інтересах ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу судді Дніпровського районного суду м. Києва від 23 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного її тексту може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений: 21 вересня 2018 року

Суддя-доповідач:

Судді: