Постанова № 76612328, 21.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження № 22-ц/796/8306/2018 Головуючий у 1 інстанції - Соколов О.М.

Унікальний номер справи № 757/72583/17-ц Доповідач - Андрієнко А.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді Андрієнко А.М.

Суддів: Заришняк Г.М.

МараєвоїН.Є.

При секретарі Дроздовій Ж.В.

Розглянувши у в порядку ст. 369 ЦПК України цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал Прямий», ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації та спростування недостовірної інформації,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2017 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідачів ТзОВ «Телеканал Прямий», ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. у програмі «Закрита зона» ОСОБА_3, що вийшла в ефірі Телеканалу «Прямий», відеозапис якої було розміщено ІНФОРМАЦІЯ_1 року на веб-сайті Телеканалу «Прямий» за адресою в мережі Інтернет:ІНФОРМАЦІЯ_2/, і ІНФОРМАЦІЯ_3 р. На веб-сайті Телеканалу «Прямий» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2/, ІНФОРМАЦІЯ_4/ разом з публікацією під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5», поширено недостовірну інформацію. Зазначена інформація, що поширена про позивача ОСОБА_4 та його батька відповідачами по справі порушує його особисті немайнові права: принижує його честь, гідність та порочить ділову репутацію.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2018 року позов ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал Прямий», ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації та спростування недостовірної інформації задоволено.

Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_4 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Телеканал Прямий», ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8 в ефірі Телеканалу «Прямий» у програмі «Закрита зона» ОСОБА_3, відеозапис якої було розміщено ІНФОРМАЦІЯ_1 р. року на веб-сайті Телеканалу «Прямий» за адресою в мережі Інтернет: //ІНФОРМАЦІЯ_6/і ІНФОРМАЦІЯ_3 р. на веб-сайті Телеканалу «Прямий» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2/, ІНФОРМАЦІЯ_4/ разом з публікацією під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» наступного змісту.

Фраза № 1, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_7

Фраза № 2, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_8

Фраза № 3, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_9».

Фраза № 4, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_9».

Фраза № 5, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_9»

Фраза № 6, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_10».

Зобов'язано ОСОБА_3 протягом семи днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року в ефірі Телеканалу «Прямий» у програмі «Закрита зона» ОСОБА_3, відеозапис якої було розміщено ІНФОРМАЦІЯ_1 р. року на веб-сайті Телеканалу «Прямий» за адресою в мережі Інтернет: //ІНФОРМАЦІЯ_6/і ІНФОРМАЦІЯ_3 р. на веб-сайті Телеканалу «Прямий» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2/, ІНФОРМАЦІЯ_4/ шляхом зачитування ОСОБА_3 у програмі «Закрита зона» в ефірі Телеканалу «Прямий» резолютивної частини рішення суду у цій справі.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал Прямий», протягом семи днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_11 в ефірі Телеканалу « Прямий» у програмі «Закрита зона» ОСОБА_3, відеозапис якої було розміщено ІНФОРМАЦІЯ_1 р. року на веб-сайті Телеканалу «Прямий» за адресою в мережі Інтернет: //ІНФОРМАЦІЯ_6/і ІНФОРМАЦІЯ_3 р. на веб-сайті Телеканалу «Прямий» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2/, ІНФОРМАЦІЯ_4/, шляхом розміщення на веб - сайті Телеканалу «Прямий» https//prm.ua резолютивної частини рішення суду у цій справі.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал Прямий» на користь ОСОБА_4 1 920 грн. витрат з оплати судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення було постановлено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин справи.

Вказує, що судом першої інстанції порушено положення ч. 1,2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», відповідно до яких, ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів.

Зазначає, що оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що поширена відповідачами інформація містить недостовірні дані, а не оціночні судження, так як не містить алегорій, сатири, гіпербол, тощо, в ній висловлене не оціночне суб'єктивне судження відносно позивача, не особисте ставлення автора висловлювання до особи ОСОБА_4, а чітко викладені факти, які можуть бути перевірені.

Інформація не відповідає дійсності, не підтверджується доказами, є негативною, порушує особисті немайнові права позивача та завдає шкоди його честі, гідності та діловій репутації.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у програмі «Закрита зона» ОСОБА_3, що вийшла в ефірі Телеканалу «Прямий», відеозапис якої було розміщено ІНФОРМАЦІЯ_1 року на веб-сайті Телеканалу «Прямий» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 / і ІНФОРМАЦІЯ_3 року на веб-сайті Телеканалу «Прямий» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2/, ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з публікацією під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» поширено наступну інформацію, а саме:

Фраза № 1, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_12».

Фраза № 2, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_8

Фраза № 3, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_13».

Фраза № 4, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_13».

Фраза № 5, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_13»;

Фраза № 6, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_14».

Факт поширення вищезазначеної інформації в указаний спосіб відповідачами не заперечується .

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на те, що поширена відповідачем інформація є негативною за своїм змістом, не відповідає дійсності та порушує його особисті немайнові права. Також судовим розглядом встановлено, що зазначена інформація відповідачами у фразах № 2, № 3, № 4 є взаємопов'язаною і спрямованою на маніпулювання громадською думкою глядачів програми та створення негативного образу позивача та очолюваної ним політичної сили.

У програмі «Закрита зона» ОСОБА_3 журналіст програми у закадровому тексті говорить « ОСОБА_4 - народився ІНФОРМАЦІЯ_15 року в селищі Почет Красноярського краю в Сибіру, де відбував покарання його батько - ОСОБА_11. За версією ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_16». Після даної фрази у програмі демонструється відео з уривком з книги ОСОБА_13 «ІНФОРМАЦІЯ_17» з текстом наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_18

Позивач вказував, що в Україні досить негативно сприймається інформація про співпрацю або сприйняття німецьким окупантам під час війни, тому твердження, що його батько був «Німецьким поліцаєм», яке не відповідає дійсності, створює негативне враження про ОСОБА_14.

Відповідно до обвинувального висновку, складеного 02.04.1944 році старшим слідчим відділу контррозвідки Народного комісаріату оборони «СМЕРШ» Першої танкової армії, ОСОБА_14 звинувачено у контрреволюційній націоналістичній діяльності, в тому числі у злочинах, передбачених ст.ст. 58/2, 58/10, ч.2 ст.58/11 КК РРФРС. 13-14 квітня 1944 року воєнний трибунал Першої танкової армії засудив ОСОБА_14 до 8 років ув'язнення і 4 років заслання за статтями 54-1,54-2,54-1 КК УРСР.

17 квітня 1995 року Верховна Рада України прийняла ЗУ «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», відповідно до якого, ОСОБА_14 було реабілітовано.

Як вбачається з вироку, ОСОБА_14, було засуджено за контрреволюційну діяльність і в ньому відсутні факти, які б підтверджували, що батько позивача був «німецьким поліцаєм».

Що стосується фрази № 2 яку у стверджувальній формі повідомив у програмі «Закрита зона» адвокат та громадський діяч ОСОБА_5 «…він був завербований на тому етапі ще з студентських років. Був під покровительством КГБ на той час», то наведеним висловом ОСОБА_5 стверджує, що позивач у студентські роки працював на Комітет Державної Базпеки СРСР, що є недостовірною, неправдивою інформацією про позивача, при цьому сприймається вкрай негативно, зокрема після засудження комуністичного тоталітарного режиму на законодавчому рівні.

Інформація, яка вказана у фразі № 3, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_19».

Твердження відповідачів про причетність громадського руху «Український вибір» та/або його представників до протиправного формування паралельних органів влади в у с. Стара Збруївка Херсонської області є недостовірною інформацією, яка не ґрунтується на жодних доказах і не може бути підтверджена.

З метою підтвердження власних слів про причетність громадського руху «Український вибір» та його представників до агітації у АДРЕСА_1 до зміни влади, автори програми «Закрита зона» беруть коментар у голови Сільської ради ОСОБА_6, як зазначається у фразі № 4 «ІНФОРМАЦІЯ_20». Створюється паралельні органи влади, паралельна сільська рада, вона тільки трошки інакше називаються. Вибирається уповноважений, паралельний сільський голова. Цей уповноважений робить собі із тризубом печатку, що вони і зробили собі, починають видавати свої документи. І таким чином вони починають підтягувати все більше і більше людей. І в момент, коли треба, наприклад, заходять хлопці їхні з Криму, тут уже готовий тимчасовий Уряд».

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_4 є керівником ГО «Всеукраїнського громадського руху «УКРАЇНСЬКИЙ ВИБІР - ПРАВО НАРОДУ», то у вказаних фразах зазначається саме про цю організацію.

Слід також зазначити, що ГО «Всеукраїнського громадського руху «УКРАЇНСЬКИЙ ВИБІР - ПРАВО НАРОДУ» жодних порушень законодавства не здійснювалось, будь-які заходи впливу контролюючими органами щодо неї не застосовувались.

Інформація в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про вчинення посадовими особами громадської організації злочинів, що спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, за публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження таких матеріалів із закликами до вчинення таких дій, відсутня.

Відомості про причетність ОСОБА_4 через громадський рух «УКРАЇНСЬКИЙ ВИБІР - ПРАВО НАРОДУ», до створення паралельних органів влади, Тимчасового уряду нічим не підтверджена, не доведена, неправдива, та така, що не відповідає дійсності.

Також, під час судового розгляду встановлено, що зазначена інформація відповідачами у фразах № 2, № 3, № 4 є взаємопов'язаною і спрямованою на маніпулювання громадською думкою глядачів програми та створення негативного образу позивача та очолюваної ним політичної сили.

Інформація, яка поширена у фразі № 5 адвокатом та громадським діячем ОСОБА_5 починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_21», то наведена інформація є неправдивою, адже автор наведеного вислову не посилається на офіційні дані чи документи, висновки чи звіти, які б могли підтвердити, що позивач контролює «сегменти міждержавні торгівлі між Росією і Україною, саме в паливно-енергетичному секторі» та «поставка дизельного пального по нафтопроводу» і скрапленого газу.

Також недостовірною інформацією, слід вважати інформацію, поширену ОСОБА_3 у фразі № 6 починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_21».

Листом № 24-29.3/03-10104 від 18.09.2017 року Антимонопольний комітет України повідомив, що ним були розглянуті заяви уповноважених представників компаній «Glusco Energy SA», «Rosneft Mаnаgement Company Limited» i «Fargrade Limited» від 08.11.2016 №1267 № 1268 про надання дозволу компанії «Glusco Energy SA» на придбання акцій компанії «Rosneft Mаnаgement Company Limited» і «Fargrade Limited», з урахуванням того що заявлені концентрації не призводили до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на товарних ринках України, рішенням Антимонопольного комітету України було надано відповідні дозволи. За інформацією ІНФОРМАЦІЯ_22. Разом з цим, серед суб'єктів господарювання, пов'язаних з відносинами контролю з учасниками концентрацій громадянин України ОСОБА_4 зазначений не був.

Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, гідність та честь фізичної особи є недоторканими і фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

За змістом статей 94, 277 ЦК України, частини четвертої статті 32 Конституції України, статті 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

У пункті 15 Постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни від 27 лютого 2009 року №1 «Про судовупрактику усправах прозахист гідностіта честіфізичної особи,а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз'яснено, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одної особи у будь - який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов'язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь - яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни від 27лютого 2009 року №1«Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз'яснено, що відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки дійсності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні статті 10 Конвенції.

Згідно зі статтею 277 ЦК України і статтями 12, 81 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен враховувати, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальної сфери, спорту чи в будь - якій іншій галузі).

Оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв'язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Право на недоторканість ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація про нього була поширена з явним злим умислом, тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості особистих тверджень про наміри і позицію таких політичних лідерів.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що інформація про батька позивача-це лише одна із існуючих версій, а не категоричне твердження, не може бути прийнята, оскільки відповідачем поширена саме ця версія у формі ствердження, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про спростування цієї інформації та захист честі та гідності позивача.

Фраза «Очевидно, що він був завербований на тому етапі ще з студентських років. Був під покровительством КГБ на той час.» також носить стверджувальний характер , саме слово «очевидно» означає «відомо що», тому доводи відповідача про те, що ця фраза є оціночним судженням є на думку суду неспроможною.

Колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги в тій частині, що позивач не міг ставити питання про захист честі і гідності в частині, де мова йшла про громадську організацію «Український вибір», оскільки юридична особа має право на захист ділової репутації і позивач як фізична особа не міг звертатися із таким позовом.

Як вбачається із матеріалів справи , окрім висловлювань щодо самої громадської організації в поширеній відповідачами інформації мала місце фраза «ІНФОРМАЦІЯ_23», тобто окрім ділової репутації юридичної особи , яку очолює позивач, зачіпалися інтереси особисто ОСОБА_4, оскільки «Український вибір» названо ОСОБА_19, а тому суд першої інстанції дав правильну оцінку зазначеним обставинам та задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції неправомірно зобов'язав саме відповідача ОСОБА_3 зачитати резолютивну частину рішення суду, оскільки недостовірна інформація, яка підлягає спростуванню, була поширена саме в програмі «Закрита зона» ОСОБА_3.

Колегія суддів також неприймає доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та незаконно розглянуто позов у письмовому провадженні, оскільки доказів на підтвердження того, що справа викликала значний суспільний інтерес апелянтом суду не надано.

Щодо стягнення судового збору колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги в цій частині, скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та постановлення в цій частині нового рішення про стягнення судового збору з ОСОБА_17 та ТОВ «Телеканал Прямий» на користь ОСОБА_4 по 960 грн з кожного.

В рештісуд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2018 року в частині стягнення судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути судовий збір з ОСОБА_17 та ТОВ «Телеканал Прямий» на користь ОСОБА_4 по 960 грн з кожного.

В решті рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 21 вересня 2018 року.

Головуючий:

Судді: