Постанова № 76612319, 20.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2018 року м. Київ

Справа № 22-ц/796/6372/2018

Унікальний номер 761/40588/17

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Осаулова А.А., по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2017 року позивачка звернулась із зазначеним позовом, в якому зазначила, що 11 лютого 2017 року о 21 год. 00 хв. на площі Інтернаціональна в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Skoda» р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим позивачці було заподіяно шкоду.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 15 березня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним в даній дорожньо-транспортній пригоді.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», однак внаслідок порушення строків виплати страхового відшкодування, позивачка звернулася до суб'єкта оціночної діяльності для визначення розміру завданого їй матеріального збитку.

Відповідно до Звіту №59/02/17 від 22 лютого 2017 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Mercedes-Benz Sprinter» р.н. НОМЕР_2, з врахуванням фізичного зносу та втрати товарної вартості складає 28 519,19 грн.

Враховуючи викладене позивачка просила стягнути на свою користь із відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» суму страхового відшкодування у розмірі 28 519,19 грн., а з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 5000 грн., судовий збір та витрати на правову допомогу покласти на відповідачів. (а.с.1-6)

Представник ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» - Бугаєнко Ю.М. подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна». Зазначив, що після прийняття від ОСОБА_1 заяви про пошкодження транспортного засобу, ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулося до ТОВ «СОС-Україна» з проханням про проведення автотоварознавчого дослідження по визначенню матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу ««Mercedes-Benz Sprinter» р.н. НОМЕР_2 і відповідно до Звіту №177883 від 13 жовтня 2017 року було складено страховий акт №UA2017021200014/L01/05 від 18 жовтня 2017 року та розрахунок страхового відшкодування до нього, на підставі чого ОСОБА_1 було виплачено страхове відшкодування в сумі 16 290,01 грн. (з урахуванням зносу та мінусом податку на додану вартість) та пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 669,45 грн. (а.с.55-56)

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що наданий відповідачем Звіт №177883 від 13 жовтня 2017 року з визначення матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу «Mercedes-Benz Sprinter» р.н. НОМЕР_2 було складено без технічного огляду автомобіля особисто експертом та без повідомлення заінтересованих осіб, тому не може бути належним та допустимим доказом у даній справі. Вказував, що 20 лютого 2018 року між ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_1 був укладений договір надання автомалярних послуг №2002/18, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1 становить 29800,00 грн., що приблизно дорівнює вартості відновлювального ремонту, зазначеному у звіті №59/02/17 від 22 лютого 2017 року. (а.с.86-90)

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2018 року позовну заяву задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 частину невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 12 229,18 грн. та судовий збір у розмірі 704,80 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. (а.с.121-127)

В апеляційній скарзі представник ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» - Бугаєнко Ю.М. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність та необґрунтованість рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2018 року, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.На обґрунтування скарги зазначив, що при складанні Звіту №29/02/17 від 22 лютого 2017 року оцінювачем ОСОБА_8 включено вартість витрат на відновлення лакофарбового покриття таких складників, як капот, облицювання передньої частини л (код 0741 - крила переднього лівого), центр деталь передньої частини (код 0405 - верхня поперечина панелі передньої), всупереч того, що дані складники на момент події були пошкоджені корозією (капот взагалі мав наскрізну корозію в передній внутрішній частині), були наявні сліди відновлювального (неякісного) ремонту. Вказував, що при огляді пошкодженого транспортного засобу ФОП ОСОБА_9 20 лютого 2017 року не було зафіксовано пошкоджень передньої правої фари, проте у протоколі технічного огляду від 20 лютого 2017 року, зазначена позначка щодо можливої наявності прихованих дефектів, а також у відповідній графі зазначено про необхідність надати КТЗ для огляду після його відповідної розборки з метою підтвердження необхідності виконання робіт з усунення пошкоджень, які не були виявлені при візуальному огляді. Представник позивача - ОСОБА_10 був присутній при огляді, був ознайомлений з даною вимогою та завізував своїм підписом протокол огляду. Вважав, що стягнення з Відповідача-2 на користь Позивача різниці між розміром відновлювального ремонту, що було визначено при складанні Звіту №29/02/17 та розміром страхового відшкодування, що виплачений Відповідачем-2 є помилковим та призведе до стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» витрат на ремонт складників, що на момент події були пошкоджені, призведе до невмотивованого, а значить, неправомірного покращення їх стану та стану пошкодженого КТЗ взагалі, у порівнянні зі станом, який мав до події 11 лютого 2017 року. (а.с.129-133)

Апеляційні скарги від інших осіб, які беруть участь у справі на вказане рішення суду не надходили.

Представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_6 подав до судувідзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2018 року без змін. (а.с.158-162)

Зважаючи на положення пункту 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакціїЗакону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч.6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ Апеляційний суд міста Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2018 року розглядається апеляційним судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).

З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 11 лютого 2017 року о 21 год. на площі Інтернаціональна в м. Києві, керуючи автомобілем «Skoda» р.н. НОМЕР_3, здійснив рух через перехрестя на забороняючий (червоний) сигнал світлофору, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 15 березня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. (а.с.7)

З огляду на положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України, колегія суддів визнала вказані обставини встановленими.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс №АК/2341683.(а.с. 69 зворот)

14 лютого 2017 року ОСОБА_1 повідомила страховика про настання пригоди. (а.с.62-68)

Відповідно до страхового акта №UA2017021200014/L01/05 від 18 жовтня 2017 року дорожньо-транспортна пригода, яка відбулася 11 лютого 2017 року, про яку страховик був повідомлений 14 лютого 2017 року ОСОБА_1, визнана страховим випадком за ризиком страхування цивільно-правової відповідальності ОЦВ, розмір страхового відшкодування ОСОБА_1 становить 16 290,01 грн. (а.с.58)

Згідно наявної в матеріалах копії платіжного доручення № 7256 від 23 жовтня 2017 року вбачається, що ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 16 290,01 грн., а в графі призначення платежу вказано, страхове відшкодування ОСОБА_1 (а.с.57 зворот)

Цих обставин позивачка, відповідач ОСОБА_2 і відповідач ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» не заперечували.

За звітом №59/02/17 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу «Mercedes-Benz Sprinter» р.н. НОМЕР_2 від 22 лютого 2017 року складеним оцінювачем ОСОБА_8 ФОП ОСОБА_11, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу, з врахуванням допусків в межах яких відбулась оцінка, з врахуванням ПДВ 20% та інших загально державних податків і зборів (обов'язкових платежів) складає 28 519,19 грн. (а.с.9-19)

Відповідно до вимог ст. 988, 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта.

Спеціальні норми Закону України &qu-a;Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів&q?ув; від 1 липня 2004 р. N 1961-IV в редакції Закону від 22.09.05р. № 2902-ІV(далі - Закон N 1961-IV) обмежують розмір відшкодування страховиком шкоди (збитків), завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); шкодою, заподіяною майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду (пункт 32.4 статті 32); шкодою, пов'язаною із втратою товарної вартості транспортного засобу (пункт 32.7 статті 32); сумою франшизи, розрахованою за правилами пункту 12.1 статті 12.

Положеннями статті 29 цього Закону N 1961-IV передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом ст. 29, п. 32.7 ст. 32 Закону N 1961-IV, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу.

Отже, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України &q?я ;Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів&q?ва; покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Водночас порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, визначено статтею 1194 ЦК України. Згідно з її положеннями особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, відповідач як страховик відповідальності особи, винної у дорожньо-транспортній пригоді, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України &q?нь;Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів&q?ув; здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і зазначеним відновлювальним ремонтом згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Відповідні роз'яснення містяться і в п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року N 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

Колегія суддів оцінивши наявні у справі докази, дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги звіт №59/02/17 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу «Mercedes-Benz Sprinter» р.н. НОМЕР_2 від 22 лютого 2017 року складеним оцінювачем ОСОБА_8 ФОП ОСОБА_11 та відхилив звіт №177883 від 13 жовтня 2017 року про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу, складений ФОП ОСОБА_9 за замовленням ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», оскільки останній виконаний без урахування можливих прихованих дефектів та виконаний зі спливом більше ніж 8 місяців після дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 11 лютого 2017 року.

При цьому, у звіті ФОП ОСОБА_9, на який посилався апелянт, також зазначено про необхідність заміни капоту автомобіля позивачки, а наявні приховані дефекти, зокрема - розлом верхнього кріплення правої фари, товарознавець не досліджував.

Посилання апелянта на Нацкомфінпослуг цих висновків не спростовує.

Крім того, колегія суддів врахувала, що з метою проведення відновлювального ремонту автомобіля, між ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_1 було укладено договір надання автомалярних і ремонтних послуг № 2002/18 від 20 лютого 2018 року. (а.с.91, 168)

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру від 20 лютого 2018 року, квитанції до прибуткового касового ордеру від 15 березня 2018 року, рахунку-фактури №1503/18 від 15 березня 2018 року, акту виконаних робіт №1503/18 від 15 березня 2018 року, вартістьвідновлювального ремонту становила 29800,00 грн. (а.с.91-94, 168-171)

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» внаслідок настання страхового випадку (дорожньо-транспортної пригоди) виник обов'язок відшкодувати позивачці матеріальну шкоду в розмірі 28519.19 грн. в межах ліміту його відповідальності (100 000 грн.) за страховим випадком з урахуванням зносу пошкодженого автомобіля, без врахування втрати товарного вартості транспортного засобу, франшиза - «нуль».

Оскільки відповідач ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» 23 жовтня 2017 року добровільно сплатив позивачці 16290.01 грн., проте позивачка не погодилась з таким відшкодуванням і 09 листопада 2017 року звернулась із зазначеним позовом, а доводи позивачки знайшли підтвердження наявними у справі доказами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягненні із відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь позивачки 12299.18 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

Відповідачі ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 не заявляли про зобов'язання ОСОБА_1 після відшкодування заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди повернути, пропорційно відшкодованій ними шкоді, пошкоджені автомобільні деталі, що не можуть використовуватись за призначенням але мають певну цінність, які визначені в Звіті №59/02/17 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу «Mercedes-Benz Sprinter» р.н. НОМЕР_2 від 22 лютого 2017 року складеним оцінювачем ОСОБА_8 ФОП ОСОБА_11, тому колегія суддів не обговорювала цього питання. Проте таке не перешкоджає його вирішенню районним судом в порядку ст. 270 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення із ОСОБА_2 5000 грн. грошової компенсації моральної шкоди сторони не оскаржували.

Проте, районним судом в резолютивній частині помилково зазначена сума стягнення судового збору у розмірі 704,80 грн.

Так, залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, в ухвалі Шевченківського районного суду міста Києва від 2017 року зазначено, що розмір судового збору щодо позовних вимог до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» складає 640,00 грн. та до ОСОБА_2 складає 640,00 грн., а всього в сумі 1280,00 грн. (а.с.23)

За подання до суду позовної заяви ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 1280,00 грн., сплата якого підтверджується квитанцією. (а.с.28)

За таких обставин, на користь позивачки із ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» підлягає стягненню 640,00 грн. судового збору.

Враховуючи викладене та зважаючи на положення п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, оскаржуване рішення підлягає зміні в частині стягнення на користь позивачки із ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» суми судового збору.

Інші доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Відповідно до положень пункту першого частини першої, пункту другого частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, судова колегія, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2018 року - змінити в частині стягнення із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 суми судового збору зменшивши його розмір з 704,80 грн. до 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

В.М.Ратнікова

О.В.Борисова