Постанова № 76612287, 20.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ справи: 755/10510/17

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7626/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Виниченко Л.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Чобіток А.О., Ящук Т.І.

при секретарі - Шепель К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа: Орган опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_4 про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки і призначення опікуна,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 11 липня 2018 року,

встановив:

у липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про визнання його батька ОСОБА_4 недієздатним та просив призначити по справі судово-психіатричну експертизу з метою визначення його психічного стану та здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 липня 2018 року клопотання було задоволено, призначено амбулаторну судово-психіатричну експертизу на вирішення якої постановлено питання: чи страждає ОСОБА_4 психічними захворюваннями? Чи може ОСОБА_4 розуміти значення своїх дій та керувати ними? Чи потребує ОСОБА_4 постійної опіки чи піклування? Провадження у справі зупинено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до п 8 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII Апеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення апелянта ОСОБА_4, заявника ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати недієздатним свого батька - ОСОБА_4, встановити над ним опіку. В заяві ОСОБА_3 виклав обставини, що свідчать про хронічний, стійкій психічний розлад, внаслідок чого ОСОБА_4 не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. 12.10.2017 заявник подав клопотання про призначення по справі судово-психіатричної експертизи. В судовому засіданні 11.07.2018 представник заявника також подав клопотання про призначення по справі судово-психіатричної експертизи.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 липня 2018 р. клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 було задоволено.

Задовольняючи клопотання, суд першої інстанції правильно керувався нормами процесуального права та виходив з положень Глави 2 Розділу IV ЦПК України.

Відповідно до ст. 298 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

В ст. 105 ЦПК України визначені підстави для обов'язкового призначення експертизи. Зокрема, призначення експертизи є обов'язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.

В даному випадку, заявником та його представником було заявлено клопотання про призначення по справі судово-психіатричної експертизи на предмет встановлення наявності у ОСОБА_4 психічного захворювання, можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В судовому засіданні брав участь ОСОБА_4, який давав свої пояснення та заперечував проти призначення експертизи.

Доводи, викладені ним, в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. Зокрема, ОСОБА_4 вказує, що між ним та ОСОБА_3 виникають конфлікти з приводу користування жилим приміщенням, в якому вони разом проживають, та зазначає, що заявник таємно викрадає його речі. Однак дана обставина не може бути підставою для відмови у задоволенні клопотання.

Призначення експертизи є одним із способів забезпечення доказів, а сукупність умов, за якими призначається експертиза судом, визначена в ст. 103 ЦПК України.

Апелянтом не наведено жодної обставини, яка б свідчила про порушення судом першої інстанції порядку призначення судово-психіатричної експертизи.

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, ухвала була постановлена судом першої інстанції при дотриманні норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 11 липня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 21 вересня 2018 року.

Головуючий

Судді