Постанова № 76612280, 20.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №760/16230/15-ц

провадження № 22-ц/796/209/2018

20 вересня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів:

судді-доповідача Кирилюк Г.М.,

суддів: Рейнарт І.М., Волошиної В.М.,

при секретарі Дуці В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виділ частки майна в натурі, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 липня 2017 року у складі судді Усатової І.А.,

встановив:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив припинити право спільної часткової власності на 1/2 частину нежилого будинку загальною площею 3 336,40 кв.м., що займають частину будинку літ. &q? ;Б&q?ку;, розташованого в АДРЕСА_1 та виділити йому у натурі 1/2 частку вказаного майна.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до свідоцтва про право власності від 17 жовтня 2007 р., виданого на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 17.10.2007 р. №1305-В, він є власником 1/2 частини від нежилого будинку загальною площею 3336,40 кв.м., який розташований в АДРЕСА_1 (літера В).

Відповідно до висновку №33/15 будівельно-технічного дослідження від 22.08.2015 р., виділ у натурі частки із спільного майна є можливим.

Зазначив, що 1/2 частина вказаного нерухомого майна фактично використовується у відповідності до договору про порядок володіння та користування спільним майном від 01.10.2013 р., укладеного між ним та ОСОБА_3 , і складається із складського та офісного приміщення.

Оскільки між сторонами не досягнуто згоди з приводу поділу майна у натурі, просив позов задовольнити.

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом, в якому просила виділити в натурі 1/2 частку у нежитлову будинку літ. &qu ;Б&q?ку;, розташованого в АДРЕСА_1, а саме :

на 1-му поверсі: приміщення №8 площею 5,2 квм., №9 площею 6,2 кв.м., №10 площею 12,3 кв.м., №11 площею 5,3 кв.м., №12 площею 1,9 кв.м., №13 площею 3,3 кв.м, частину приміщення №14 площею 364 кв.м, №15 площею 317 кв.м, №17 площею 73 кв.м., сходову клітину площею 14,3 кв.м, а всього по 1 поверху 803,7 кв.м.;

на 2-му поверсі: приміщення №1 площею 16,5 кв.м., №2 площею 19,7 кв.м., №3 площею 16,7 кв.м., №4 площею 4,1 кв.м., №5 площею 595,9 кв.м., №13 площею 21,9 кв.м., №14 площею 2,2 кв.м., №15 площею 1,5 кв.м., №16 площею2,4 кв.м., №17 площею 23,6 кв.м., сходову клітину ІІІ площею 13,1 кв.м., частину приміщення №11 площею 146,9 кв.м., а всього по 2 поверху 864,5 кв.м., а всього по будівлі - 1668,2 кв.м.

Посилалась на ті підстави, що запропонований розподіл приміщень у спірному нежитловому будинку повністю відповідає розміру часток співвласників, наявна технічна можливість виділу частку або поділу будинку, оскільки при цьому не потрібні матеріальні перепланування, а також відповідає розміру й вартості часток кожного із співвідповідачів.

Також просила припинити право спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на 1/2 частини в нежитловому будинку літ. &q? ;Б&q?ку;, розташованого в АДРЕСА_1 (літера Б).

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 10 липня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/2 частину нежилого будинку загальною площею 3 336,40 кв.м., що займають частину будинку літ. &q? ;Б&q?ку;, розташованого в АДРЕСА_1 (літера Б).

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_3 на 1/2 частину нежилого будинку загальною площею 3 336,40 кв.м., що займають частину будинку літ. &q? ;Б&q?ку;, розташованого в АДРЕСА_1 (літера Б).

Виділено в натурі ОСОБА_2 1/2 частки в нежилому будинку літ. Б загальною площею 3 336,40 кв.м., розташованому в АДРЕСА_1 (літера Б), а саме:

на І поверсі: приміщення №1 підсобне площею 2,2 кв.м., приміщення №2 підсобне площею 15,2 кв. м., приміщення №3 підсобне площею 11,7 кв. м., приміщення підсобне №4 площею 7,4 кв. м., приміщення №5 шахта ліфта площею 5,2 кв. м., приміщення основне №6 площею 15,7 кв. м., приміщення №7 основне площею 600,2 кв. м., приміщення №19 основне площею 17,1 кв. м., приміщення №20 підсобне площею 1,5 кв. м., приміщення №21 підсобне площею 1,6 кв. м., приміщення №22 підсобне площею 1,5 кв. м., приміщення №23 підсобне площею 1,8 кв. м., приміщення №24 основне площею 23,2 кв. м., приміщення №25 підсобне площею 4,4 кв. м., приміщення №І сход. клітина площею 8,4 кв. м., частина приміщення №14 площею 116,75 кв. м., всього по І поверху : 833,85 кв. м.;

на ІІ поверсі: приміщення №1 підсобне площею 16,5 кв. м., приміщення №2 основне площею 19,7 кв. м., приміщення №3 основне площею 16,7 кв. м., приміщення №4 підсобне площею 4,1 кв. м., приміщення №5 основне площею 595,9 кв. м., приміщення №13 основне площею 21,9 кв. м., приміщення №14 підсобне площею 2,2 кв. м., приміщення №15 підсобне площею 1,5 кв. м., приміщення №16 підсобне площею 2,4 кв. м., приміщення №17 основне площею 23,6 кв. м., приміщення №ІІІ сход. клітина площею 13,1 кв. м., частина приміщення 11 площею 116,75 кв.м., всього по ІІ поверху : 834,35 кв.м., всього по будівлі І : 1668,2 кв.м.

Виділено у натурі ОСОБА_3 1/2 частки у нежитловому будинку літ. Б за адресою: АДРЕСА_1 (літера Б), а саме:

на І поверсі: приміщення №8 шахта ліфта площею 5,2 кв. м., приміщення №9 підсобне площею 6,2 кв. м., приміщення №10 підсобне площею 12,3 кв. м., приміщення №11 підсобне площею 5,3 кв. м., приміщення №12 підсобне площею 1,9 кв. м., приміщення №13 підсобне площею 3,3 кв. м., частина приміщення №14 площею 367,25 кв. м., приміщення №15 основне площею 317,4 кв. м., приміщення №16 підсобне площею 7,8 кв. м., приміщення №17 основне площею 73,0 кв. м., приміщення №18 підсобне площею 35,8 кв. м., приміщення №ІІ сход. клітина площею 14,3 кв. м., всього по І поверху : 849,75 кв. м.;

на ІІ поверсі: приміщення №6 підсобне площею 3,70кв. м., приміщення №7 підсобне площею 9,8 кв. м., приміщення №8 підсобне площею 5,4 кв. м., приміщення №9 підсобне площею 1,9 кв. м., приміщення №10 підсобне площею 4,1 кв. м., частина приміщення 11 площею 364,75 кв.м., приміщення №12 основне площею 414,4 кв. м., приміщення №IV сход. клітина площею 14,4 кв. м., всього по ІІ поверху : 818,45 кв.м., всього по будівлі ІІ : 1668,2 кв.м.

В решті зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить змінити рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 липня 2017 року, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію різниці вартості виділених часток у нежитловому будинку літ. &q? ;Б&q?нк; за адресою: АДРЕСА_1 (літера Б) в сумі 2 273 903,50 грн.

Свої доводи мотивує тим, що представником відповідача ОСОБА_3 було заявлено клопотання про призначення оціночної експертизи з метою встановлення вартості часток за варіантами виділення, запропонованими висновком експерта №24479/15-43 від 09.09.2016 р. У задоволенні вказаного клопотання було необґрунтовано відмовлено, не зважаючи на доводи представника відповідача про вартісну не співмірність варіанту виділення відповідно до вказаного експертного висновку, який оцінює загальну вартість будівлі, а не частки співвласників.

Помилковість висновків суду щодо однакової вартості часток обох співвласників за запропонованими експертом у вказаному висновку варіантами підтверджується висновком незалежної оцінки, проведеної ТОВ &qu п;Експерт-Альянс" 17.07.2017 р. на замовлення відповідача.

Виходячи з висновку незалежної оцінки ТОВ &q?жн;Експерт-Альянс" від 17.07.2017 р. різниця у вартості часток співвласників складає 4 547 807 грн. У відповідності до вимог ст. 364 ЦК України відповідач має право на одержання від іншого співвласника грошової компенсації в сумі 2 273 903,50 грн.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали та просити стягнути з позивача на користь відповідача грошову компенсацію різниці вартості виділених часток у нежитловому приміщенні в розмірі 1 645 081 грн., відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 27.04.2018 р. №9051.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 з апеляційною скаргою погодився частково. Не заперечував проти стягнення з позивача на користь відповідача грошової компенсації різниці вартості виділених часток у нежитловому приміщенні в розмірі 152 200 грн., відповідно до висновку експертів №2-31/07 за результатами проведення комісійної судової оціночно-будівельної експертизи від 31.07.2018 р.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ &quро;Про судоустрій і статус суддів&q?й ; у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць) , та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності сторін та припинення права спільної часткової власності на нього, суд першої інстанції виходив з технічної можливості виділу (поділу) нежитлового будинку відповідно до часток співвласників, а також врахував розмір часток співвласників та фактичний порядок користування спірним нерухомим майном, що склався між його співвласниками.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суд першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 є власником 1/2 частини від нежилого будинку загальною площею 3336,40 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1 (літера Б), що підтверджується свідоцтвом про право власності від 17 жовтня 2007 року, виданим на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва (а.с.11 т.1).

ОСОБА_3 є власником 1/2 частини від нежилого будинку загальною площею 3336,40 кв.м., який розташований в АДРЕСА_1 (літера Б), що підтверджується договором дарування частки нежитлового будинку від 26 жовтня 2011 року (а.с.5 т.1).

Відомостей про належність співвласникам земельної ділянки, на якій розташована вказана будівля, матеріали справи не містять.

01 жовтня 2013 року між сторонами укладено договір про порядок володіння та користування спільним майном, з приводу якого виник спір (а.с.7, 158-160 т.1).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦК України майно, що є спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Статтею 364 ЦК України регламентовано виділ частки у натурі із майна, що є у спільній частковій власності, а також право співвласника за його згодою, який бажає виділу, на компенсацію у грошовому виразі вартості частки.

Виділ часток (поділ) нежитлової будівлі, що знаходиться у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будівлі із самостійними входом (виходом) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будівлі в окремі ізольовані приміщення, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 3 квітня 2014 року у справі № 6-12цс13.

Спірна нежитлова будівля є подільною без втрати її цільового призначення, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 09.09.2016 р. №24479/15-43.

Відповідно до вказаного висновку нежитлові приміщення сторін розташовані в окремому двоповерховому будинку по вул. Волинській 48/50, будівля літ. Б в Солом'янському адміністративному районі м. Києва. Будівля має прибудову літ.&quма;Б-1&q?бу; та обладнана двома рампами. На момент проведення обстеження переважна частина приміщень використовується як складські та виробничі, а частина - як офісні та побутові (а.с.127-143 т.1).

Згідно висновку вказаної судової будівельно-технічної експертизи від 09.09.2016 року розділити нежитловий будинок №48/50 (літ.Б) по вул. Волинській в м Києві у відповідності до ідеальних часток співвласників та вимог нормативної будівельно-технічної документації можливо. Експертом запропоновано два варіанти поділу нежитлового будинку, з яких суд першої інстанції, з урахуванням думки сторін, вважав за можливе обрати перший варіант розподілу.

З судовим рішенням щодо обраного судом варіанту розподілу спірного нерухомого майна сторони погодились.

Відхиляючи доводи відповідача про те, що запропонований варіант розподілу спірного нерухомого майна не враховує вартість часток майна, що виділяється кожному із співвласників, та відмовляючи у призначення судової експертизи для визначення дійсної ринкової вартості окремих частин будинку згідно варіантів розподілу, запропонованих у висновку експерта, суд першої інстанції виходив з того, що вказане питання не стосується предмета позову та не потребує спеціальних знань.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, а доводи апеляційної скарги у вказаній частині вважає обґрунтованими.

Учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, а тому суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.

У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 3 квітня 2014 року у справі № 6-12цс13).

З метою справедливого розгляду справи, зважаючи на те, що суд першої інстанції не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, які підлягали перевірці та потребували спеціальних знань, колегія суддів дійшла висновку про необхідність призначення у справі експертизи.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 27.04.2018 року №9051, дійсна ринкова вартість приміщень, які виділено ОСОБА_2 в натурі 1/2 частки в нежилому будинку літ.&q?кс;Б&q?зи; загальною площею 3336,40 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1 (літера &quна;Б&qu 1;), згідно варіанту розподілу №1,запропонованого у висновку експерта КНДІСЕ №24479/15-43 від 09.09.2016 р. за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, станом і в цінах на дату складання висновку, становить 15 290 593 грн.

Блок приміщень, які виділено ОСОБА_3, становить 12 002 703 грн. (а.с.94-136 т.2).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

З урахування пояснень представників сторін, наданих додаткових доказів на підтвердження доводів сторони щодо необхідності призначення повторної експертизи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи.

При цьому було враховано існування обґрунтованих сумнівів щодо правильності висновкуексперта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 27.04.2018 року №9051, враховуючи завищену вартість нерухомого майна в цілому та суттєві розбіжності у вартості виділених сторонам приміщень, з огляду на дослідження об'єктів-порівняння для адміністративних (офісних) приміщень; завищення/ заниження величини орендної ставки 1 м2 на місяць та виправлення на недозавантаження та втрати при зборі платежів по аналогічним приміщенням, яки розташовані на одних і тих самих поверхах нерухомого майна.

Судом також було враховано ту обставину, що згідно висновку експерта КНДІСЕ за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 09.09.2016 р. №24479/15-43, вартість щодо виділеного ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нерухомого майна по І та ІІ поверхах будівлі, загальною площею 1668,2 кв.м., становила 21 169 885 грн., тобто була рівною для кожної з сторін.

Відповідно до висновку експертів №2031/07 за результатами проведення комісійної судової оціночно-будівельної експертизи, складеного експертами ТОВ &q? ;Український центр судових експертиз&q?зу; 31.07.2018 р., ринкова (дійсна) вартість окремих частин нежитлового будинку (окремих об'єктів нерухомості), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (літера Б) згідно варіанту розподілу №1, запропонованого в висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №24479/15-43 від 09.09.2016 станом на дату оцінки 23.07.2018 р. без врахування ПДВ (округлено) складає: для блоку приміщень, які виділена першому співвласнику (1/2 частина в нежилому будинку літ.&qu01;Б&qu б;, розташованого по вул. Волинській, 48/50 в м. Києві) - 14 132 500 грн. ; для блоку приміщень, які виділена другому співвласнику (1/2 частина в нежилому будинку літ.&qu ;Б&quКи;, розташованого по вул. Волинській, 48/50 в м.Києві) - 13 828 100 грн.

Допитані в судовому засіданні судові експерти Гучко О.В., Голубенко І.М. підтримали вказаний висновок в повному обсязі.

Пояснили, що вони безпосередньо обстежували об'єкт дослідження. Відсутність третього експерта Вець В.В. під час безпосереднього дослідження об'єкта оцінки не свідчить про проведення експертизи з порушенням вимог нормативно-правових актів з оцінки майна.

Оскільки між виконанням первинної судової експертизи та призначеної повторної експертизи пройшов значний проміжок часу, а визначення вартості нерухомого майна проводиться на дату виконання призначеної експертизи, судова експертиза була виконана як первинна.

При цьому експертами було визначено дійсну вартість нерухомого майна, як окремих частин нежитлового будинку.

Зазначили, що всі відмінності в характеристиці окремих об'єктів нерухомості, що відображені в таблиці №6 висновку, неістотно впливають на їх ринкову вартість.

Висновок про те, що виробничо-складські приміщення в складі об'єктів нерухомості не мають суттєвих переваг між собою, які могли б вплинути на різницю у вартості 1 кв.м. цих приміщень, зроблено без урахування можливих подальших перепланувань та переобладнань, які і не могли бути враховані. Місце розташування комунікацій та їх вартість не впливають на ринкову вартість об'єктів оцінки.

З огляду на те, що найбільш ефективним використанням є використання об'єкта оцінки у якості виробничо-складської нерухомості, враховуючи наявність у об'єкта поділу торцевого виходу на фасад, виділення позивачу частини будівлі, яка виходить на фасад, а також можливість розташування на ньому рекламного банера, не впливає на вартість цього майна.

Також зазначили, що обидві сторони мають під'їзд та можливість для маневрування.

Максимальний коефіцієнт завантаженості об'єктів в оціночній практиці проймається на рівні не вище 5%.

З урахуванням зібраних по справі доказів, пояснень сторін та експертів, колегія суддів дійшла висновку про необхідність врахування при винесенні рішення саме висновку експертів №2031/07 за результатами проведення комісійної судової оціночно-будівельної експертизи, складеного експертами ТОВ &q? ;Український центр судових експертиз&q?зу; 31.07.2018 р. у складі трьох експертів, який є належним та допустимим доказом по справі.

Заперечення відповідача в тій частині, що вказаний висновок не враховує витрати, які необхідно буде понести власникам майна в результаті переобладнання комунікацій при його поділі, є необґрунтованими, оскільки вказана обставина і не могла бути врахована при проведенні даного виду експертизи.

Оскільки вартість частки, що виділена позивачу у натурі, перевищує вартість частки, що виділена відповідачу, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню грошова компенсація в сумі 152 200 грн. ( 14 132 500 грн. - 13 828 100 грн.):2).

Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни судового рішення шляхом доповнення резолютивної частини реченням про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації різниці вартості виділених часток у нежитловому будинку літ. &quan;Б&qun ;, розташованого в АДРЕСА_1, в сумі 152 200 грн.

В решті рішення суду підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги в сумі 448,16 грн., пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 367, 374- 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 липня 2017 року змінити.

Доповнити резолютивну частину рішення реченням наступного змісту.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_3) грошову компенсацію різниці вартості виділених часток у нежитловому будинку літ. &q?іа;Б&q?ру;, розташованого в АДРЕСА_1, в сумі 152 200 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати за подання апеляційної скарги в сумі 448,16 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 вересня 2018 року.

Суддя - доповідач

Судді: