Постанова № 76612269, 20.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/7864/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа №755/4142/16-ц

20 вересня 2018 року Апеляційний суд м.Києва у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Левенця Б.Б.

- Борисової О.В.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» Тарана МиколиВікторовича на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Астахової О.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання застави такою, що припинилася, -

в с т а н о в и в:

02 березня 2016 року позивач ОСОБА_4 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання застави такою, що припинилася.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що з метою забезпечення виконання її зобов'язань за кредитним договором від 29 травня 2013 року, 31 травня 2013 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» було укладено договір застави №50009141, відповідно до умов якого, вона передала товариству в заставу автомобіль Volkswagen Polo, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2. Після отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» вимоги про дострокове погашення всієї суми заборгованості, 02 квітня 2015 року вона у повному обсязі здійснила оплату боргу за кредитним договором від 29 травня 2013 року в розмірі 208 062,82 грн. Незважаючи на дострокове погашення нею всієї заборгованості за кредитом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» в добровільному порядку відмовляється вчинити дії щодо зняття заборони відчуження предмету застави, оскільки на його думку вона ще має сплатити нараховані відповідачем штрафні санкції у розмірі 100 000 грн. за недотримання 30-денного строку для дострокового погашення кредиту. У зв'язку з чим, вона змушена звернутися до суду з позовом про визнання застави такою, що припинилася в судовому порядку.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання застави такою, що припинилася задоволено.

Визнано договір застави транспортного засобу №50009141 від 31травня 2013 року, реєстровий номер 681, автомобіля Volkswagen Polo, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, припиненим з 02 квітня 2015 року у зв'язку з припиненням зобов'язання.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» в дохід держави 487 грн. 20 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 07 серпня 2018 року представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» Таран Микола Вікторович подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, неповним з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Зазначає, що у зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язань за кредитним договором від 29 травня 2013 року, 04 грудня 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на ім'я ОСОБА_4 було сформовано вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату заборгованості на загальну суму 208 062,82 грн. Дану вимогу позивачем було виконано лише 02 квітня 2015 року. Отже, з дня формування вимоги (04 грудня 2014 року) і до дня сплати коштів на виконання цієї вимоги (02 квітня 2015 року.) позивач користувалась неповернутою сумою кредиту в розмірі 150 633,58 грн. У зв'язку з чим, їй Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» було нараховано відсотки за користувався неповернутою сумою кредиту, які вона і на даний час не сплатила. У зв'язку з чим, правових підстав вважати, щоОСОБА_5 у повному обсязі виконано зобов'язання за кредитним договором від 29 травня 2013 року немає, як наслідок, немає і правових підстав для визнання договору застави транспортного засобу №50009141 від 31 травня 2013 року припиненим.

Посилається також на те, що суд 1-ї інстанції в оскаржуваному рішенні безпідставно посилається встановлений рішенням Подільського районного суду м. Києва від 31 липня 2017 року, по справі №758/3867/16-ц, факт відсутності у ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором від 29 травня 2013 року, оскільки відсотки за користування неповернутою сумою кредиту за період з 04 грудня 2014 року по 02 квітня 2015 року не були предметом розгляду у даній справі. Подільський районний суд м. Києва, розглядаючи справу №758/3867/16-ц, не встановлював обставини щодо виконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі (в тому числі і щодо погашення заборгованості за відсотками за користування тілом кредиту за період з 04 грудня 2014 року по 02 квітня 2015 pоку. Проте, суд 1-ї інстанції вказані обставини справи не взяв до уваги та ухвалив незаконне рішення.

18 вересня 2018 року позивачем ОСОБА_4 було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Посилається на те, що доводи апеляційної скарги про наявність у відповідача підстав для нарахування їй відсотків за користування кредитними коштами з моменту пред&qun-;явлення вимоги про дострокове погашення всієї заборгованості і до дня сплати нею вказаної у вимозі заборгованості, не грунтуються на вимогах закону та суперечать правовій позиції Великої палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, якою визначено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред&q?мі;явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за користування кредитом припиняється. Факт виконання нею зобов&q?нн;язань за кредитним договором в повному обсязі встановлений судовим рішенням, а тому доводи апеляційної скарги про наявність у неї заборгованості за кредитом є безпідставними.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України; повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Згідно п. 3 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій та статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 8 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України в редакції Закону України № 2147 - VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

В судовому засіданні представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» Таран Микола Вікторович повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_6 проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29 травня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №50009141, згідно умов якого,товариство надало позивачу кредитні кошти у розмірі 116 421 грн. 93 коп. (еквівалент суми кредиту - 14262,15 дол. США), строком на 60 місяців із змінною процентною ставкою на придбання автомобіля марки «VW», модель «Polo Sedan», рік випуску 2013.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 29 травня 2013 року, 31 травня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» та ОСОБА_4 було укладено договір застави транспортного засобу №50009141, відповідно до умов якого ОСОБА_4 передано в заставу майно, а саме: автомобіль з наступними характеристиками: марка, модель: VOLKSWAGEN POLO, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 реєстраційний номер НОМЕР_3, об'єм двигуна: 1598; рік виробництва: 2013; колір: БЕЖЕВИЙ. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бродським В.В., реєстровий номер №681.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 23 жовтня 2014 pоку, ОСОБА_4 змінила прізвище на «ОСОБА_4».

04 грудня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на ім'я ОСОБА_4 сформувало вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором на загальну суму 208 062,82 грн., яка складається з: дострокового повернення невиплаченої суми кредиту -150633,58 грн., несплачених чергових платежів (прострочених відсотків та простроченої суми основного боргу) - 10 779,28 грн., штрафних санкцій відповідно до ст.8.3 договору - 1 993,68 грн.; витрат понесених товариством з метою повернення простроченої заборгованості позичальника у відповідності до договору - 900 грн., штрафу за порушення вимог щодо страхування майна в розмірі 15% від суми кредиту: 0,00 грн., штрафу за порушення терміну повернення кредиту у розмірі 20% від суми кредиту - 43756,28 грн., компенсації страхових платежів відповідно до ст.5.6 договору - 0,00 грн.

02 квітня 2015 року ОСОБА_4 на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» було сплачено заборгованість за кредитним договором від 29 травня 2013 року на загальну суму 209 000,00 грн.

Судом також встановлено, що 25 лютого 2015 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. вчинив виконавчий напис, за яким було звернуто стягнення на предмет застави для погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» у розмірі 208 062,82 грн., а 03 березня 2015 року Дарницький відділ державної виконавчої служби у м. Києві відкрив виконавче провадження за вказаним виконавчим написом.

У квітні 2015 року ОСОБА_5 звернулась до Дарницького районного суду м. Києваз позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, про визнання застави автомобіля такою, що припинилась в зв'язку з припиненням основного зобов'язання.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 вересня 2015 року ОСОБА_4 в задоволенні позовних до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше мобіліті», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, про визнання застави автомобіля такою, що припинилась у зв&qu/s;язку з припиненням основного зобов'язання відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 02 лютого 2016 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 вересня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше мобіліті», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу МаринецьО.С. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, про визнання застави автомобіля такою, що припинилась у зв'язку з припиненням основного зобов'язання задоволено частково.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. 25 лютого 2015 року, за яким звернуто стягнення на предмет застави - транспортний засіб Volkswagen Polo, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 для погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» у розмірі 208 062 грн. 82 коп. В іншій частині вимог - відмовлено.

Ухвалюючи дане рішення, Апеляційний суд м. Києва виходив з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» у відповідності до п. 9.4 загальних умов кредитування не надіслало боржнику на дві його адреси вимогу про погашення боргу, не проінформувало боржника про розмір заборгованості, та не менше, як за 30 днів до вчинення виконавчого напису не повідомило боржника про порушення кредитних зобов'язань, чим позбавило позичальника права оскаржити вимоги у судовому порядку або виставити письмові заперечення кредитору. Сформована 04 грудня 2014 року вимога повернулася на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», що підтверджується копією конверту із довідкою поштового відділення про повернення кореспонденції з причин «закінчення терміну зберігання».

З матеріалів справи також вбачається, що у березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_10 про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості в сумі 142 734,84 грн., з яких: 110 066,71 грн. - основна сума заборгованості за кредитним договором, 11 796,06 грн. - основна сума заборгованості за додатковим кредитом відповідно до додаткової угоди №1 до кредитного договору від 26.05.2014; 712,95 грн. - сума пені; 2 695,66 грн. - 3 % річних; 5 463,46 грн. - інфляційних втрат; 12 000 грн. - збитків.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 31 липня 2017 року, залишеним без мін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 жовтня 2017 року, Товариству з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4, ОСОБА_10 про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості в сумі 142 734,84 грн., з яких: 110 066,71 грн. - основна сума заборгованості за кредитним договором, 11 796,06 грн. - основна сума заборгованості за додатковим кредитом відповідно до додаткової угоди №1 до кредитного договору від 26.05.2014; 712,95 грн. - сума пені; 2 695,66 грн. - 3 % річних; 5 463,46 грн. - інфляційних втрат; 12 000 грн. - збитків, відмовлено.

Ухвалюючи дане рішення, Подільський районний суд м. Києва, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що 04 грудня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» звернулося до відповідачів із вимогами про дострокове повернення суми кредиту у повному обсязі та заборгованості відповідно до умов договору на загальну суму 208 062,82 грн. Таким чином, у відповідності до ч. ч. 1,3 ст. 653 ЦК України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» змінило умови кредитного договору. Конверти з вимогою повернулися із відміткою «за закінченням терміну зберігання», оскільки позивачем вимогу направлено не на всі відомі адреси позичальника. Разом з тим, 02 квітня 2015 року ОСОБА_5 виконала в повному обсязі вимогу позивача та сплатила всю суму заборгованості у розмірі 209 000 грн., що є належним виконанням кредитного зобов'язання у повному обсязі.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» в добровільному порядку відмовляється вчинити дії щодо зняття заборони відчуження предмету застави, оскільки, на його думку, ОСОБА_5 ще має сплатити штрафні санкції, за недотримання 30-денного строку для дострокового погашення кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання застави такою, що припинилася, суд 1-ї інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому наявні всі правові підстави для їх задоволення.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду 1-ї інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідає вимогам закону.

Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Відповідно до ч. 3 ст. 1, ч.ч.1, 3 ст.3 Закону України «Про заставу» застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава має похідний характер від забезпеченого зобов'язання.

Згідно зі ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодавець) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Отже, застава, як правовий інститут цивільного законодавства виконує забезпечувальну функцію, тобто спрямована на те, щоб гарантувати кредитору - заставодержателю задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна, вона встановлюється для гарантування майнових інтересів кредитора-заставодержателя і сама по собі є не зобов'язанням, а способом забезпечення вже існуючого зобов'язання.

Статтею 593 ЦК України встановлено, що право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняються частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що, сформувавши 04 грудня 2014 року вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором на загальну суму 208 062,82 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» змінило умови кредитного договору від 29 травня 2013 року.

Згідно п. 3.2 - 3.6 загальних умов кредитування, сума, вказана у вимозі, є остаточною.

02 квітня 2015 року ОСОБА_4 на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» було сплачено визначену товариством заборгованість за кредитним договором від 29 травня 2013 року на загальну суму 209 000 грн.

Вказані обставини встановлені рішенням Подільського районного суду м. Києва від 31 липня 2017 року та ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 жовтня 2017 року, а тому, в силу вимог ст.82 ЦПК України, не підлягають доказуванню при розгляді даної цивільної справи.

Оскільки ОСОБА_4 належним чином та у повному обсязі виконала зобов'язання за кредитним договором від 29 травня 2013 року, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого та законного висновку про те, що наявні всі правові підстави для визнання договору застави транспортного засобу №50009141 від 31 травня 2013 року, реєстровий номер 681, автомобіля Volkswagen Polo, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_4, припиненим з 02 квітня 2015 року, у зв'язку з припиненням зобов'язання.

Доводи апеляційної скарги про те, що зобов'язання за кредитним договором від 29 травня 2013 року позивачем не виконано у повному обсязі, оскільки не сплачено відсотки за безпідставне користування неповернутою сумою кредиту за період з 04 грудня 2014 року (дня формування вимоги) по 02 квітня 2015 року (дня сплати коштів на виконання цієї вимоги) колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.

Частиною 3 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 02 лютого 2016 року встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» у відповідності до п. 9.4 загальних умов кредитування не надіслало боржнику на дві його адреси вимогу про погашення боргу, не проінформувало боржника про розмір заборгованості, та не менше, як за 30 днів до вчинення виконавчого напису не повідомило боржника про порушення кредитних зобов'язань, чим позбавило позичальника права оскаржити вимоги у судовому порядку або виставити письмові заперечення кредитору. Сформована 04 грудня 2014 року вимога повернулася на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», що підтверджується копією конверту із довідкою поштового відділення про повернення кореспонденції з причин «закінчення терміну зберігання».

Таким чином, не отримавши вимогу від 04 грудня 2014 року, ОСОБА_4 фактично не була обізнана про зміну відповідачем строку виконання зобов&q?ов;язання та про необхідність дострокового повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором від 29 березня 2013 року.

В силу вимог закону, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Твердження апелянта про те, що 30-денний строк на дострокове поверненнявсієї суми заборгованості за кредитним договором від 29 березня 2013 року повинен відраховувався з 04 грудня 2014 року (дня формування вимоги), а не з дня вручення, ґрунтуються виключно на довільному трактуванні відповідачем положень ЦК України та спростовуються фактичними обставинами справи, встановленими судом 1-ї інстанції на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів у їх сукупності.

Інші аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржене судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» Тарана МиколиВікторовичавідсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» Тарана Миколи Вікторовича залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 21 вересня 2018 року

Головуючий: Судді: