Постанова № 76612187, 13.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

апеляційне провадження №22-ц/796/6251/2018

справа №754/3283/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року м.Київ

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

судді-доповідача ПоліщукН.В.

суддів Білич І.М., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Амборської Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва, ухваленого 30 травня 2018 року під головуванням судді Панченко О.М. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи - Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, Комунальне підприємство &q?ід;Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м.Києва&q?йо; про зміну договору найму житлового приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, Деснянська районна в м.Києві державна адміністрація про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

встановила:

В березні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, уточненим в ході розгляду справи, у якому просить змінити договір найму квартири АДРЕСА_1, виділивши в користування ОСОБА_3 кімнату площею 12,4 кв.м, відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 кімнати площею 17,3 кв.м та 12.3 кв.м, шляхом укладення з Деснянською РДА окремого договору найму кімнати площею 12,4 кв.м. Кухню, ванну, туалет, коридор та інші підсобні приміщення залишити в спільному користуванні.

Вимоги обґрунтовує тим, що на запрошення сина ОСОБА_2 у 2007 році заселилась в цю квартиру, 18 жовтня 2007 року зареєструвала місце проживання, їй виділено окрему кімнату. До цього мала власне житло, але продала його, гроші подарувала сину. Проте з 2012 року стосунки у сім&q? з;ї погіршились та син, його дружина ОСОБА_6, яка в квартирі не зареєстрована, правнучка ОСОБА_5 почали створювати перешкоди у користуванні житлом, не пускали на кухню, викрадали гроші. ОСОБА_4 в квартирі не проживає.

Не погодившись з первісним позовом, ОСОБА_2 подано зустрічний позов, у якому просить визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1

Вимоги обґрунтовує тим, що квартиру надано йому на підставі ордеру у 1988 році та на сім&quпі;ю у складі дружини, дочки, батька дружини.

ОСОБА_3 утворила нову сім&qur:;ю та у 2009 році переїхала постійно проживати за адресою: Чернігівськаобл., с.Мочалище, з цього часу її появи у квартирі мали епізодичний характер, обов&q? к;язків у витратах на утримання квартири не несе. У зв&q?тр;язку із цим просить її визнати такою, що втратила право користування житловим приміщенням на підставі ч.2 ст.107 ЖК України.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 30 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, вирішено змінити договір найму квартири АДРЕСА_1, виділивши ОСОБА_3 в користування кімнату площею 12,4 кв.м, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7 - кімнати розмірами 17,3 кв.м та 12, 3 кв.м шляхом укладення з ОСОБА_3 окремого договору найму на кімнату площею 12,4 кв.м в квартирі АДРЕСА_1 Місця загального користування - кухню, ванну кімнату, туалет, інші підсобні приміщення залишити в загальному користуванні. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовує доводами позовної заяви, посилається на акти, що складені, починаючи з 01 березня 2017 року, якими зафіксовано факт не проживання позивача у квартирі.

Посилається на відсутність порядку користування квартирою, про наявність якого вказав суд першої інстанції. Вказує, що виділивши позивачу кімнату площею 12,4 кв.м, суд тим самим допустив порушення прав відповідачів, оскільки в житловій площі всім припадає по 10,42, кв.м, а після установленого порядку на відповідачів залишається по 9,87 кв.м.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 посилається на обставини, з якими звернулась до суду, зазначає, що нової сім&q?я ;ї ні з ким не створювала та постійно проживає у квартирі з приводу користування якої виник спір, де і знаходяться її меблі та особисті речі.

Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п.3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_8 доводи апеляційної скарги підтримав. Окрім того, пояснив, що на початку 2017 року позивач поставила на двері кімнати площею 12,4 кв.м замок та проживає в цій кімнаті. Вказав також, що позивач і надалі буде проживати в квартирі, підтвердив, що позивач не має іншого житла, а підставою для звернення із зустрічним позовом було подання позивачем позову про зміну договору найму житлового приміщення.

Позивач та її представник ОСОБА_9 проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Інші учасники справи в судове засідання не з&quan;явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Представник Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації подав заяву про розгляд справи за його відсутності у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст.372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з&q? с;явились.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з&quil;явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції установлено, що на підставі ордеру на жиле приміщення №12881 серії Б від 01 серпня 1988 року, виданого Виконавчим комітетом Дніпровської районної ради народних депутатів м.Києва, ОСОБА_2 та його сім&quро;я у складі: дружини ОСОБА_10, доньки ОСОБА_6, батька дружини ОСОБА_11 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1) вселились до квартири АДРЕСА_1

Квартира складається з трьох кімнат, має загальну площу 72,25 кв.м, житлову площу 41,67 кв.м, не приватизована, належить до державного житлового фонду та знаходиться на балансі КП &qu5 ;Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м.Києва&q?о ;.

В квартирі зареєстровані: ОСОБА_3, ОСОБА_2, дочка відповідача ОСОБА_12 (фактично не проживає), онука відповідача ОСОБА_13 Без реєстрації в квартирі проживає дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_6

Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що між проживаючими в квартирі склався порядок користування нею, позивач ОСОБА_3 займає ізольовану кімнату площею 12,4 кв.м, відповідачі кімнати розмірами 17,3 кв.м та 12,3 кв.м.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що з 2009 року місцем постійного проживання ОСОБА_3 є квартира АДРЕСА_1, доказів про те, що вона вибула на постійне місце проживання в інше жиле приміщення, суду не надано.

З такими висновками колегія суддів погоджується.

Відповідно до ч.2 ст.107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житлом на підставі ч.2 ст.107 ЖК України є наявність обставин, відповідно до яких такий член сім&q? в;ї вирішив змінити місце проживання добровільно та центр його життєвих інтересів більше не пов&q?яв;язаний із раніше займаним житлом.

Разом з тим, обставини справи свідчать про стійкий конфлікт між мешканцями квартири, який не дає змоги позивачу, яка на законній підставі вправі проживати у квартирі, вільно (без опору, перешкод та психічного тиску) перебувати в ній. Отже, відсутність у кватирі протягом певного періоду часу не може розглядатися як таке, що позивач втратила до квартири інтерес як до свого місця проживання та виїхала на інше постійне місце проживання.

Посилання в апеляційній скарзі на дані актів щодо не проживання позивача в спірній квартирі відхиляються колегією суддів, оскільки зустрічний позов заявлено з підстав ст.107 ЖК України, тобто вибуття на постійне місце проживання в інше жиле приміщення, а самі по собі дані цих актів можуть підтверджувати лише відсутність особи в певний час та не спростовують обставин про наявність перешкод у вільному користуванні місцем проживання.

Посилання апеляційної скарги на дані актів від 21 березня 2017 року, 24 квітня 2017 року, 02 вересня 2017 року, складених мешканцями села Мочалище Бобровицького району Чернігівської області, в яких зазначено про проживання з 2009 року ОСОБА_3 в селі та ведення спільного господарства із своїм цивільним чоловіком, відхиляються колегією суддів, оскільки дані цих актів можуть підтверджувати факт перебування особи в певний період в певному місці, проте ці дані не дають підстав для встановлення обставини постійного проживання особи в конкретному помешканні та відношення до цього помешкання як постійного місця проживання.

Належних, допустимих,достовірних та достатніх доказів, які підтверджували б вибуття позивача на інше постійне місце проживання матеріали справи не містять, відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Окрім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині вирішення спору щодо зміни договору найму житлового приміщення.

Згідно із статтями 1, 2 та 4 ст.61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Умови договору найму жилого приміщення, що обмежують права наймача та членів його сім'ї порівняно з умовами, передбаченими законодавством Союзу РСР, цим Кодексом, Типовим договором найму жилого приміщення та іншими актами законодавства Української РСР, є недійсними.

Відповідно до ст.103 ЖК України договір найму жилого приміщення може бути змінено тільки за згодою наймача, членів його сім'ї і наймодавця, за винятком випадків, передбачених Основами житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік, іншими законодавчими актами Союзу РСР і цим Кодексом.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.104 ЖК України член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу.

У разі відмовлення членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.

Виділення у окреме користування жилого приміщення (кімнати в ньому) забезпечує можливість відокремитися особі, в якої про це виник інтерес, зокрема, внаслідок конфлікту з іншими мешканцями.

В своїх заперечення проти позову (а.с.50) відповідачі не спростовували обставину, що ОСОБА_3 користується кімнатою 12,4 кв.м.

Виділення позивачу окремої кімнати у користування не порушить існуючого порядку користування квартирою, не призведе до суттєвого порушення прав відповідачів.

Посилання на те, що виділення позивачу цілої кімнати площею 12,4 кв.м зменшить розмір площі, на яку вправі претендувати всі мешканці, тобто по 10,42 кв.м житлової площі на особу, колегія суддів відхиляє, оскільки під час вирішення питання слід ураховувати не тільки житлову площу квартири та окремих кімнат, які мешканці розподіляють між собою, а й фізичні межі цих кімнат, які, де факто, унеможливлюють надання у користування кожному рівнозначної частки. При цьому колегія враховує, що перевищення є незначним і не обмежує права інших жильців.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.

Колегія суддів зазначає, що цитування в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції ст.71 ЖК України поряд із ст. 07 ЖК України є помилковим, оскільки спір вирішено на підставі ст.107 ЖК України, проте зазначене не призвело до неправильного вирішення справи, відтак відповідно до ст.376 ЦПК України не є підставою для скасування судового рішення.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381, 383, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 30 травня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 вересня 2018 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

В.В.Соколова