Рішення № 76611890, 10.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2018 року № 826/9345/18

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пантера ЛТД» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними дії, скасування припису,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пантера ЛТД» (надалі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (надалі -відповідач) про визнання протиправними дії, скасування припису, а саме:

визнати протиправними дії відповідача щодо призначення та проведення позапланової перевірки та видання припису від 17.05.2018 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, складення протоколів від 17.05.2018 та постанов №73/18/10/26-11/3105/02/2 та №73/18/10/26-11/3105/02/2 від 31.05.2018 про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності;

визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 17.05.2018, яким заборонено експлуатацію автозаправного комплексу на вул. Олени Теліги, 61, у Подільському районі м.Києва з 17.05.2018, складений Головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м.Києві Подкіним Борисом Леонідовичем;

визнати протиправною та скасувати постанову №73/18/10/26-11/3105/02/2 від 31.05.2018 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності;

визнати протиправною та скасувати постанову №73/18/10/26-12/3105/02/2 від 31.05.2018про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Позовні вимоги мотивовані тим, щовідповідачем протиправно проведено перевірку за результатами якої складено та винесено оскаржувані припису та постанови без належного вивчення обставин.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що позивачем не порушено норм чинного законодавства в сфері містобудівної діяльності, а тому винесені відповідачем рішення є протиправними.

Представник відповідача зазначив, що позивачем було порушено норми законодавства в сфері містобудівної діяльності, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні, що відбулось 29.08.2018 року, у відповідності до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України,учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив.

Згідно Договору купівлі-продажу майнового комплексу укладеного 24.12.2009 року укладеного між Колективним підприємством «Фірма «Берегиня-94» у формі ТОВ (продавець) та ТОВ «Пантера ЛТД» (покупець), останній придбав у власність у продавця майновий комплекс - автозаправочну станцію (літери А, Б, В), загальною площею 294,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Олени Теліги, 61 (а.с. 57-60).

Відповідно до Договору №6 від 25.12.2009 року укладеного між ТОВ «Пантера ЛТД» (орендодавець) та ТОВ «Авантаж 7» (орендар), останній орендує майно, що розміщується на території за адресо: м.Київ, вул. Олени Теліги, 61 (а.с. 205-208).

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 04.05.2018 року по 17.05.2018 року Головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду департаменту ДАБІ у м.Києві Подкіним Б.Л. проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності об'єкта «автозаправний комплекс» за адресою вул. Олени Теліги, 61, Подільський район міста Києва.

Перевірка проведена на підставі направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 26.04.2018 року №б/н, яке в свою чергу видано на підставі наказу Департаменту ДАБІ у м.Києві №120 від26.04.2018 року та звернення ГО «Стоп свавіллю» (а.с. 106-108).

За результатами проведеної перевірки, перевіряючим складено акт №б/н від 17.05.2018 за результатами проведення планового (позапланового) заходу держаного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт та протоколи про правопорушення у сфері містобудівельної діяльності від 17.05.2018 року.

В даних протоколах зазначено про виявлені порушення, зокрема:

«замовник будівництва - ТОВ «Пантера ЛТД» (замовник) та ТОВ «Авантаж 7» експлуатували автозаправний комплекс за адресою: вул. Теліги Олени, 61у Подільському районі міста Києва без прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, а саме: замовник надає зазначений майновий комплекс на платній основі в оренду ТОВ «Авантаж 7». Факт експлуатації підтверджується фіскальним чеком від 14.05.2018 року ФН:3000222861 та договором оренди між замовником та ТОВ «Авантаж 7» від 01.09.2017, чим порушено вимоги ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 року №461. Відповідно до п.21 Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 року №808, автозаправні станції та комплекси, а також автогазонаповнювальні компресорні станції, автомобільні газозаправні станції зрідженого газу відносяться до об'єктів підвищеної небезпеки. Враховуючи вищезазначене, відповідно до ч.5 ст.32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зазначений об'єкт будівництва відноситься до складності СС3.» та «а саме під час на підставі наданих уповноваженої особою суб'єкта містобудування документів та декларації про готовність об'єкта експлуатації: «Реконструкція майнового комплексу - АЗС за адресою: вул..Теліги Олени, 61 у Подільському районі міста Києва» зареєстрованої замовнику будівництва ТОВ «Пантера ЛТД» (замовник) Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві від 03.10.2011 року №КВ 14311049861 встановлено, що введено в експлуатацію операторська з магазином (літ. Г), склад для резервуарів з пальним (літ. Д), навіс (літ. Е), згідно Свідоцтва про право власності від 25.12.2012 року серія САЕ №900554. На момент виїздів на місце 04.05.2018 року та 14.05.2018 року встановлено, що на автозаправному комплексі за вищевказаною адресою влаштовані дві колонки для заправки бензином та дизельним паливом, самочинно побудований газорозподільний вузол, чотири колонки для заправки зрідженим газом, через які подається газ з самочинно побудованих підземних резервуарів, чим порушено ч.1 ст.34, ч.1 ст.37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Відповідно до п.21 Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 року №808, автозаправні станції та комплекси, а також авто газонаповнювальні компресорні станції, автомобільні газозаправні станції зрідженого газу відносяться до об'єктів підвищеної небезпеки. Враховуючи вищезазначене, відповідно до ч.5 ст.32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зазначений об'єкт будівництва відноситься до класу наслідків СС3.».

Приписом від 17.05.2018 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, з метою усунення виявлених порушень: заборонено експлуатацію автозаправного комплексу на вул. Олени Теліги, 61 у Подільському районі м.Києва з 17.05.2018 року до усунення допущених порушень відповідно до вимог чинного законодавства та усунути встановлені порушення до17.07.2018 року у встановленому законодавством порядку.

За результатами розгляду справи про правопорушення у сфері містобудування 31.05.2018 року винесено постанови № 73/18/10/26-11/3105/02/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 1585800,00грн. на підставі абз.4 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальністю за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та № 73/18/10/26-12/3105/02/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 1585800,00грн. на підставі абз.3 п.3 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальністю за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Вважаючи припис від 17.05.2018 року та постанови від 31.05.2018 року в протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги таке.

Згідно з частиною першою статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до пункту 3 Указу Президента України від 08.04.2011 №439/2011, яким затверджено Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, визначено, що основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Держархбудінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, проводить перевірки, у тому числі щодо дотримання встановленого порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, та розглядає справи про правопорушення у сферах містобудівної діяльності, житлово-комунального господарства з прийняттям відповідних рішень (підпункти 10, 11 пункту 4 вказаного Положення).

Приписами пункту 6 Положення передбачено, що Держархбудінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі або міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька регіонів) територіальні органи.

У свою чергу, Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553.

У силу пункту 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставою для проведення позапланової перевірки, зокрема, є вимога правоохоронних органів про проведення перевірки (пункт 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю).

Згідно з пунктом 16 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис) (пункт 17 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю).

Пунктом 20 названого Порядку передбачено, що протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України.

Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб'єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в органі державного архітектурно-будівельного контролю, який наклав штраф (пункт 22 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю).

Приписами абзацу 4 пункту 6 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», які застосовані до позивача, передбачено, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації щодо об'єктів III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.

Як вбачається з матеріалів перевірки, підставою для складення (прийняття) оскаржуваних припису та постанови слугували висновки перевіряючих щодо експлуатації ТОВ «Пантера ЛТД» об'єкта будівництва після самовільного виконання у 2011 році будівельних робіт із самочинного будівництва газорозподільного вузла, чотири колонки для заправки зрідженим газом, через які подається газ з самочинно побудованих резервуарів за адресою: м.Київ, вул. Олени Теліги, 61, чим порушено частину першу статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та прийняття в експлуатацію, чим порушено частину першу статті 37 та частину восьму статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У силу приписів частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (чинного на момент будівництва), замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Згідно з частиною восьмою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Водночас, стаття 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який набрав чинності 12.03.2011, визначає порядок прийняття в експлуатацію, після набрання ним чинності, закінчених будівництвом об'єктів та містить заборону на експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, за час його дії. Цей Закон не містить темпоральних застережень, зокрема про поширення його дії на відносини, які виникли до набрання ним чинності.

Питання щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів було вперше врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 №449, однак ця постанова стосувалася лише об'єктів державного замовлення. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не включених до державного замовлення, мав визначатися Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням з Міністерством інвестицій і будівництва.

З дня набрання чинності у листопаді 1994 року Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», стаття 1 якого встановлювала відповідальність за правопорушення у сфері містобудування, не передбачав відповідальності за експлуатацію або використання об'єктів містобудування, не прийнятих в експлуатацію. Вперше таке положення закріплено у цьому Законі 24.10.2000 шляхом доповнення частини першої зазначеної статті абзацом, що встановлював відповідальність за експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями (Закон України від 21.09.2000 №1988-III).

19.01.2012, згідно із Законом України від 22.12.2011 №4220-VI, Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» викладено у новій редакції, пункт 6 частини другої статті 2 якої передбачає, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», зокрема положення пункту 6 частини другої статті 2 останнього, щодо накладення штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, регулює питання відповідальності тих суб'єктів містобудування, які вчинили правопорушення у сфері містобудування, зокрема не ввели в експлуатацію відповідні об'єкти до початку їх використання після набрання чинності цим Законом.

Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.

В контексті хронології правового регулювання спірних відносин поняття «експлуатація не прийнятого в експлуатацію об'єкта» не може тлумачитись як триваюче правопорушення. Змістом цього правопорушення є невиконання обов'язку із введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта містобудування до початку його експлуатації. Суспільна небезпека такого правопорушення насамперед полягає не в недотриманні встановленого правопорядку, а в небезпеці, яка може мати місце в результаті відсутності контролю за безпечністю побудованого об'єкта містобудування з початку його використання.

Частина восьма статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 20.11.2012 № 5496-VI, встановлює, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Таким чином, логічним висновком має бути судження про те, що обов'язок введення об'єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об'єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб'єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов'язок, не ввели об'єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена відповідна відповідальність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.03.2014 у справі №21-433а13 (ЄДРСР №38285951).

Щодо порушення позивачем частини першої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (чинного на момент будівництва), суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 37 даного Закону, право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що належить до IV і V категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Враховуючи зазначені норми, суд приходить також до висновку, що відповідачем безпідставно встановив порушення даної норми закону, оскільки відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 03.10.2011 року було визначено ІІІ категорію складності об'єкта (а.с.134).

Як зазначено вище, перевіряючими вказано про порушення позивачем частину першу статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та прийняття в експлуатацію, чим порушено частину першу статті 37 та частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». При цьому, суд звертає увагу, що позивачем зазначено про те, що роботи проводились у 2011 році, яке виступило об'єктом перевірки, на підтвердження чого останнім надано суду копію технічного паспорта, виготовленого станом на 11.05.2011 року. У свою чергу, відповідачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами підстав встановлення факту виконання даних робіт саме у період у 2011 році.

Водночас, у відповідності до наведеної правової позиції Верховного Суду України, яка, згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, носить обов'язковий характер, відповідальність для замовника будівництва (у даному разі для позивача) у разі експлуатації або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, законодавчо встановлена лише у 2012 році, тобто вже після вчинення позивачем самовільного виконання будівельних робіт, факт чого встановлено за результатами перевірки.

Також, слід зазначити, що приписи статті 238 Господарського кодексу України встановлюють, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, відповідно до частини першої якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Зі змісту цієї статті випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення зазначеними суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після закінчення одного року з дня вчинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема, вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Другий обмежуваний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування.

Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій за правопорушення у сфері містобудівної діяльності полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку, що при виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання правопорушення у сфері містобудівної діяльності, Державна архітектурно-будівельна інспекція України, приймаючи рішення про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статтею 250 Господарського кодексу України. Закінчення будь-якого із встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

Враховуючи те, що застосований, згідно з постановами від 31.05.2018 року №№73/18/10/26-11/3105/02/2 та №73/18/10/26-12/3105/02/2, штраф є адміністративно-господарською санкцією, такий штраф повинен би був застосовуватись у межах строків, визначених статтею 250 Господарського кодексу України, частина перша якої передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Так, у відповідності до змісту акту перевірки, посадовими особами відповідача встановлено, що ТОВ «Пантера ЛТД» у 2011 році здійснило будівельні роботи на об'єкті, що заходиться по вул. Олени Теліги, 61 документів, які б надали право на виконання будівельних робіт, та прийняття в експлуатацію, з огляду на що, строк застосування адміністративно-господарських санкцій слід обраховувати починаючи з цієї дати, а, отже, річний строк для застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення в сфері містобудування закінчився у 2012 року.

Слід зазначити, що аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 27.05.2014 року (ЄДРСР №39689373), прийнятої за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Крім того, пунктом 3 частини четвертої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

При цьому, у відповідності до пункту 9 частини четвертої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію.

Отже, заборона закінчених будівництвом об'єктів можлива лише за вмотивованим рішенням керівника інспекції. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що законодавством не передбачено заборона експлуатації реконструйованих будівель шляхом винесення припису про усунення порушення вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 16.05.2013 3 справі №К/9991/59324/12 (ЄДРСР №31284772).

При цьому, суд наголошує на тому, що заборона експлуатації закладу є заходом реагування контролюючого органу, який має застосовуватися до суб'єкта господарювання із врахуванням приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення обмежень у провадженні господарської діяльності" від 20.06.2013 №353-VII.

З огляду на викладене вище, оскаржувані припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 17.05.2018 року та постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 31.05.2018 року №№73/18/10/26-11/3105/02/2 та №73/18/10/26-12/3105/02/2 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправними дії відповідача щодо призначення та проведення позапланової перевірки та видання припису від 17.05.2018 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, складення протоколів від 17.05.2018 року та постанов №73/18/10/26-11/3105/02/2 та №73/18/10/26-11/3105/02/2 від 31.05.2018 року про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, суд зазначає наступне.

Як вбачаться з направлення та пояснень представника відповідача, перевірка проведена на підставі звернення ГО «Стоп свавіллю».

Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 41 Закону України «статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Статтею 1 Закону України «Про громадські об єднання», громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем видано направлення на перевірку з дотримання норм законодавства, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пантера ЛТД» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 17.05.2018, яким заборонено експлуатацію автозаправного комплексу на вул. Олени Теліги, 61, у Подільському районі м.Києва з 17.05.2018, складений Головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м.Києві Подкіним Борисом Леонідовичем;

Визнати протиправною та скасувати постанову №73/18/10/26-11/3105/02/2 від 31.05.2018 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності;

Визнати протиправною та скасувати постанову №73/18/10/26-12/3105/02/2 від 31.05.2018про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій