Рішення № 76611838, 20.09.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/760/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просив:

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області вчинити дії щодо призначення йому пенсії за віком з 14 березня 2018 року.

- звернути рішення до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць та судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.03.2018 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". У липні 2018 року рішенням відповідача, позивачу відмовлено в призначенні пенсії, з тих підстав, що його стаж становить 19 років 4 місяці 21 день. Відмова відповідача мотивована тим, що до страхового стажу не зараховано періоди проходження військової служби, роботи машиністом навантажування, так як дані записи до трудової книжки внесені з порушенням.

Позивач, вважаючи відмову протиправною звернувся до суду. На думку позивача, є підстави для зобов'язання відповідача зарахувати періоди проходження військової служби з 16.11.1976 року по 25.12.1990 року, роботи машиніста навантажувача в БУ № 816 з 30.05.1989 року по 10.09.1990 року, роботи АТП-15 ПО "Молдтрансагроснаб" з 15.01.1992 року по 31.12.2004 року до загального стажу для призначення пенсії.

Відповідачем подано відзив, в обґрунтування якого зазначено, що період трудового стажу, зокрема: проходження строкової військової служби з 16.11.1976 року по 25.12.1978 року, періодів роботи в БУ № 816 тресту "Орелбуд" з 30.05.1989 року по 10.09.1990 року та в АТП -15 ВО "Молдтранспостач" з 05.01.1992 року по 31.12.2004 року, не враховано до стажу роботи, і відповідно для призначення пенсії за віком правомірно, оскільки записи в трудовій книжці позивача виконані без дотримання встановлених законодавством вимог.

Звертаючись до суду, позивачем також в прохальній частині адміністративного позову було заявлено клопотання про допит в якості свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які як зазначив позивач можуть підтвердити факти та періоди його роботи.

20.09.2018 року в судовому засіданні в задоволенні клопотання позивача про допит свідків відмовлено з підстав, які викладено нижче.

В судовому засіданні, яке відбулося 20.09.2018 р., позивач підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі. Після виступу із вступним словом, позивач заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував у задоволенні позовних вимог, з підстав, які наведені у відзиві. Після виступу із вступним словом, відповідач заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши позов в межах заявлених вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

16.03.2018 року позивача звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", надавши до заяви наступні документи, згідно розписки - повідомлення:

- оригінал та копію трудової книжки;

- копію паспорта та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера;

- диплом (свідоцтво, атестат) про навчання;

- заяву про призначення/перерахунок пенсії, заяву про спосіб виплати пенсії. (а.с.29-30)

06.07.2018 року позивача листом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 17804/02, повідомлено про відмову в призначенні пенсії за віком при досягненні 60- річного віку, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років.

У листі-відмові звернуто увагу на те, що до страхового стажу не зараховано періоди проходження військової служби з 16.11.1976 по 25.12.1978, роботи машиністом навантажувача в БУ № 816 з 30.05.1989 по 10.09.1990, оскільки записи за ці періоди внесені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок (зокрема, у записі про період проходження військової служби не вказано дату видачі військового квитка, а запис про звільнення з роботи у вересні 1990 року містить виправлення, не завірене належним чином. Крім того не підтверджено період роботи в АТП -15 ПО "Молдтрансагроснаб" з 15.01.1992 року по 31.12.2004 року. (а.с.16)

Згідно наданих позивачем копій трудової книжки, вбачається наступні періоди роботи:

Судом досліджена копія трудової книжки серії ЛТ-I № 1043610, з якої вбачається (окрім іншого) :

- запис №1 про строкову військову службу з 16.11.1976 по 25.12.1978р.р., відсутнє посилання на дату видачі військового квитка;

- запис №22 про звільнення з роботи з 10.09.1990 в графі 4 "на підставі чого внесено запис" дописано іншими чорнилами дату та номер наказу.

- запис № 27 про звільнення з роботи з 31.12.2004, записи про роботу в АТП-15 з 15.01.1992 по 31.12.2004 не засвідчені підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою. (а.с.8-15)

Згідно довідки № 1923 від 23.05.2018 року, ОСОБА_5 Соціального Страхування Республіки Молдова ОСОБА_6 Соціального Страхування, вбачається, що "в отношении гр. ОСОБА_7, 1958 г.р сообщаєт, что не существует возожности для предоставления справок о стаже работы зароботной плате."

Згідно довідки № 2045 від 31.05.2018 року, ОСОБА_5 Соціального Страхування Республіки Молдова ОСОБА_6 Соціального Страхування, вбачається, що "в отношении гр. ОСОБА_7, 1958 г.р сообщаєт, что не существует возожности для предоставления справок о стаже работы зароботной плате и переименовании организации".

Згідно довідки № 16113/09-03 від 15.06.2018 року, ОСОБА_5 Соціального Страхування Республіки Молдова ОСОБА_6 Соціального Страхування, вбачається, що " документы за период работы в АТП -15 с 15.01.1992 г. по 31.12.2004 г. на имя гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, могут быть учтены при назначении пенсии согласно законодательства Республики Молдова. Также сообщает что не существует возможности для предоставления справок о факте работы. Истребование справок осуществляется непосредственно лицом, обратившимся за назначинием пенсии, территориальные подразделения НКСС данной информацией не располанают. Дополнитильно сообщаем, что документы по данному экономическому агенту сданы на хранении в Архивную службу г. Бэлць."

Згідно довідки від 28.06.2018 року компетентих органів Республіки Молдова, яка адресована на імя ГУ ПФ в Чернівецькій області: «данные на ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, хранятся у ОСОБА_2. Обратитесь в архив г.Бричаны».

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення нормативно-правових актів, та робить висновки по суті спору.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22 Конституції України).

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон -1058), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до статті 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 26 Закону № 1058 визначено, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Згідно вимог статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом ОСОБА_8 України.

Відповідно до пункту 2.17 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року № 162 (надалі - Інструкція № 162), передбачено "(мовою оригіналу) 2.17. В трудовые книжки по месту работы вносятся отдельной строкой со ссылкой на дату, номер и наименование соответствующих документов следующих документов следующие записи: а) о времени службы всоставе Вооружонных Сил СССР, в органах Комитета государственной безопасности СССР и Министерства внутренних дел СССР, во всех видах охраны, где на проходящих служб распространяется законодательство о труде и государственное социальное страхование с указанием даты призыва (зачисления) и даты увольнения со службы; б) о времени обучения в профессионально-технических и других училищах, на курсах и в школах по повышению квалификации, по переквалификации и подготовке кадров; в) о времени обучения в высших и средних специальных учебных заведениях (включая и время работы в студенческих отрядах, на производственной практике и при выполнении научно-исследовательской хоздоговорной тематики), партийных школах, профдвижения и о времени пребывание в аспирантуре клинической ординатуре, кроме случаев, указанных в п. 2.15 настоящей Инструкции; г) о работе в качестве члена колхоза - в тех случаях, когда действующим законодательством предусмотрен зачет этой работы в общий трудовой стаж рабочих и служащих. Предусмотренные в настоящем пункте записи вносятся в трудовую книжку до занесения сведений о работе на данном предприятии".

Аналіз встановлених обставин справи, з урахуванням наведених вище норм (чинних на час внесення відповідних записів до трудової книжки) дає підстави вважати, що посилання відповідача в частині внесених записів з порушеннями до трудової книжки позивача, зокрема: про відсутність дати військового квитка та здійснення записів в трудовій книжці різними чорнилами є – необґрунтованими. Вказані записи по своїй суті дають можливість ідентифікувати, як час проходження служби, а також дату звільнення з роботи, які вказані у трудовій книжці - запис №1 про строкову військову службу з 16.11.1976 по 25.12.1978р.р., та запис №22 про звільнення з роботи з 10.09.1990 р. в графі 4. Слід також зазначити, що наявність будь-яких виправлень у записі під №22 судом не виявлено, а наявність записів чорнилами з різним відтінком, на думку суду не може вказувати на факт невідповідності запису дійсним обставинам справи.

Щодо іншої частини трудового стажу, суд зазначає наступне.

Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (надалі - Інструкція).

Відповідно до пунктів 2.8 та 2.15 Інструкції, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при ОСОБА_8 Криму.

Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим рядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Пунктом 4.1 Інструкції визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

В ході судового розгляду справи, окрім іншого було встановлено, що записи в трудовій книжці позивача №26 та №27 про прийняття і звільнення з роботи, внесені з порушенням пункту 4.1 Інструкції. Зокрема: у записах про роботу в АТП-15 з 15.01.1992 по 31.12.2004р.р. відсутні прізвища посадових осіб, а також вказані записи не засвідчені підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою.

Слід також зазначити, що запис №27 взагалі не містить інформації з якого підприємства, установи, організації звільнений позивач, що по своїй суті не дає можливості ідентифікувати таке підприємство, а в разі зміни його назви, або ж ліквідації вжити заходів за для витребування необхідної інформації.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи судом дослідженні листи-довідки ОСОБА_5 Соціального Страхування Республіки Молдова ОСОБА_6 Соціального Страхування, згідно яких відповідач в межах наданих повноважень з’ясовував обставини (період) роботи позивача. Як зазначалось вище, за результатами листування стаж роботи в АТП -15 з 15.01.1992 по 31.12.2004р.р., який обумовлений в трудовій книжці позивача не підтвердився.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_8 України від 12 серпня 1993 р. N 637 (далі - Порядок), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 18 цього Порядку визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Як зазначалось вище, звертаючись до суду позивачем заявлено клопотання про допит свідків, які б могли підтвердити стаж його роботи.

В судовому засіданні під час обговорення вказаного клопотання позивач повідомив, що вказаним свідкам відомо тільки про те, що позивач працював в Республіці Молдова, однак вони (свідки) спільно з ним не працювали.

Норми пункту 18 Порядку обумовлюють те, що свідками мають бути особи з числа тих, які знають позивача по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації, і мають документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Іншими словами, законодавець у даних правовідносинах імперативно визначив критерії до осіб, які можуть бути свідками.

З огляду на те, що особи, про допит яких просив позивач, спільно з ним не працювали, а так само в них відсутні документи про таку роботу – судом відмовлено в задоволенні клопотання про допит їх в якості свідка, оскільки в розумінні статей 72-75 КАС України такі докази є не належними та недопустимими.

Аналіз наведеного вище дає підстави дійти висновку, що відповідач правомірно не врахував період роботи позивача в АТП-15 з 15.01.1992 по 31.12.2004р.р.

Пунктом 1 частини першої статті 45 Закону № 1058 визначено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно статті 90 цього КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж 25 років при досягненні 60-річного віку, суд приходить до висновку, що відповідач відмовляючи в призначенні пенсії діяв правомірно, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд з урахуванням вимог статті 139 КАС України не вирішує питання про понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

2. Розподіл судових витрат не здійснюється.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 вересня 2018 р.

Суддя Боднарюк О.В.