Рішення № 76611760, 19.09.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1399/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

секретар: Іващенко В.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2, ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області третя особа ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та виключення майна з акту опису,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі позивач) звернулось в суд з адміністративним позовом до Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області (далі відповідач) про визнання протиправними дій щодо включення в акт опису податкової застави майна, що знаходиться в іпотеці.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до кредитного договору та договору про купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, ПАТ «УкрСиббанк» передало ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, а саме по кредитному договору де ОСОБА_3 передала у іпотеку нерухоме майно трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідачем прийнято рішення про опис зазначеного майна в податкову заставу. Такі дії є протиправними оскільки порушують права позивача на реалізацію набуття права власності на це майно у відповідності до договору іпотеки.

Відповідач позовні вимоги не визнав та пояснив, що у відповідності до ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків обов'язку щодо сплати податку, майно платника який має податковий борг передається у податкову заставу. У зв'язку із наявністю у ОСОБА_4 податкового боргу, було здійснено опис майна. Оскільки податковий борг не погашений, то майно не може бути звільненим з податкової застави у відповідності до ст. 93 ПК України. Посилаючись на ч.1 ст. 2 ЗУ "Про заставу" ст. 3 ЗУ "Про іпотеку" представник відповідача зазначає, що вказані норми встановлюють пріоритет іпотекодержателя та передбачають черговість реалізації зареєстрованих прав та вимог на нерухоме майно, черговість повернення заборгованості. Крім того, п. 87.3 ст. 87 передбачено, що не може бути використане як джерело погашення податкового боргу майно що перебуває у заставі, якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних реєстрах. Тобто, майно не може бути відчужено в рахунок погашення податкового боргу, доки триває дія попередньої застави, але відсутня заборона, щодо включення його до податкової застави.

Судом встановлені наступні обставини по справі.

25.09.2006 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого ОСОБА_1 надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 24 375,00 дол. США на строк з 25.09.2006 року до 25.09.2027 року. За вказаним Договором про надання споживчого кредиту іпотекодавець, ОСОБА_3 передала у іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

08.12.2011 року між АКБ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого, АКБ «УкрСиббанк» передає ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.

Херсонською ОДПІ відповідно до ст. 88 ПК України, актом опису майна у податкову заставу від 29.03.2016 №153/21-03- 13-01-12 описано у податкову заставу майно третьої особи, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідний запис про обтяження вчинено 24.06.2016 за № 15122052.

Заслухавши сторони, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з п. 87.2 ст. 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

В силу вимог пункту 87.3 статті 87 Податкового кодексу України не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків, зокрема:

- майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави (пп. 87.3.1 п. 87.3 ст. 87 ПК України);

- майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України "Про заставу" (пп. 87.3.7 п. 87.3 ст. 87 ПК України).

Зі змісту пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України слідує, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Положеннями пункту 90.1 статті 90 Податкового кодексу України визначено, що пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про заставу" від 02.10.1992 №2654-XII, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Як зазначено в статті 1 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 № 898-IV іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у власності іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Положеннями статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд зазначає, що законодавець встановлює пріоритет іпотекодержателя та передбачає черговість реалізації зареєстрованих прав та вимог на нерухоме майно та, відповідно, черговість повернення заборгованості, в результаті невиконання позичальником своїх основних зобов'язань.

Оскільки обтяження у вигляді іпотеки було накладено на майно до акту опису та включення його в податкову заставу, то суд приходить до висновку, що такі дії податкового органу є протиправними та такими, що порушують права позивача, щодо реалізації його права на набуття права власності на іпотечне майно відповідно до договору іпотеки.

Суд погоджується з позицією відповідача, що відповідно п. 87.3 ст.87 ПК України законодавець забороняє використовувати як джерело погашення податкового боргу майно платника податків, надане ним у податкову заставу, якщо така застава зареєстрована, оскільки це стосується саме відчуження з метою погашення податкового боргу, а не заборони щодо включення цього майна до податкової застави.

Але, суд вважає, що таке обтяження є перешкодою для реалізації позивачем реєстрації права власності на іпотечне майно відповідно договору про іпотеку чи додаткового договору укладеного між сторонами іпотечного договору.

Такий висновок суду ґрунтується на п. 6 ст.24 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відповідно до якого відмовляється в державній реєстрації прав на нерухоме майно, при наявності зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Судом встановлено, що рішення відповідача про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 30198601 від 24.06.2016 року внесено до державного реєстру про обтяження нерухомого майна 24.06.2016 року за № 15122052, тобто воно є таким що підлягає врахуванню державним реєстратором у відповідності до п. 6 ст.24 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та порушує вищезазначені права позивача.

Виходячи з викладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень позивача про пріоритетність позивача на отримання своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна, встановлених Законом України "Про іпотеку" та відсутність у Херсонської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області правових підстав на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, оскільки відповідач не є першочерговим обтяжувачем.

Проаналізувавши позовні вимоги позивача, викладені в прохальній частині позову, суд вважає, що вони є такими, що не в повній мірі захищають порушені права, оскільки, визнання протиправними дій відповідача, щодо опису та включення майна в податкову заставу, без скасування запису про його обтяження не є ефективним захистом.

Тому суд вважає можливим застосовувати ч. 2 ст. 9 КАС України та вийти за межі позовних вимог і прийняти рішення про скасування запису про обтяження нерухомого майна внесеного на підставі рішення відповідача про опис майна та включення його в акт опису.

Судові витрати понесені позивачем у вигляді сплати судового збору, підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 242-246 КАС України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити.

Визнати протиправними дії Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області, щодо включення в акт опису у податкову заставу квартири ОСОБА_3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, на підставі рішення заступника начальника Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області від 28.03.2016 № 224.

Зобов'язати Херсонську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Херсонській області виключити з акта опису майна від 29.03.2016 № 153/21-03-23-01-12 квартиру ОСОБА_3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4.

Скасувати реєстрацію обтяження у вигляді податкової застави на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (номер запису про обтяження: 15122052 (спеціальний розділ).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" судовий збір у сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Інформація про учасників справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк":

місцезнаходження: 01014, м. Київ, вул. Дружби Народів, 38, код ЄДРПОУ 34047020;

відповідач - Херсонська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Херсонській області:

місцезнаходження: 73008, м. Херсон, вул. І. Кулика, 143а, код ЄДРПОУ 39473382;

третя особа - ОСОБА_3:

місце проживання: Херсонська, м. Херсон, вул. Смольна, 75, РНОКПП НОМЕР_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20 вересня 2018 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 8