Рішення № 76611650, 21.09.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2018 р. Справа № 1840/3414/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Сумського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, третя особа - Головне управління Державної фіскальної служби у Сумській області про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3Ю.) звернувся до суду з позовною заявою до Сумського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі - відповідач, Сумський РВ ДВС ГТУЮ у Сумській області), в якій просив скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження №57029033 від 20.08.2018.

Свої вимоги мотивував тим, що постанова про відкриття ВП №57029033 з приводу примусового виконання вимоги від 09.03.2016 №Ф-513-23У є незаконною та винесена з порушенням ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки пропущено встановлений законом строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, а також дана вимога у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі – Інструкція №449), не набрала законної сили.

Ухвалою суду від 11.09.2018 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Крім того, даною ухвалою суду до участі у розгляді справи було залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - третя особа, ГУ ДФС у Сумській області).

Судове засідання, призначене на 19.09.2018, було відкладене на 21.09.2018, у зв’язку з неявкою позивача в судове засідання, про якого не було відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Представник третьої особи, повідомлений належним чином, в судове засідання 21.09.2018 не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. З урахуванням приписів ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважав можливим розглядати справу у відсутності представника ГУ ДФС у Сумській області.

В судовому засіданні 21.09.2018 представник позивача позовні вимоги з підстав, викладених у позові, підтримав та просив їх задовольнити. Доповнив, що третя особа з порушенням Інструкції №449, надіслала вимогу на виконання у строк понад 10 робочих днів.

Представник відповідача проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві, поданого до суду в судовому засіданні. Стверджувала, що оскаржувана постанова винесена у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та підстави для її скасування відсутні, оскільки виконавчий документ набрав чинності 02.05.2016 та повністю відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Щодо строку пред’явлення вимоги до виконання зазначала, що для звернення до примусового виконання таких виконавчих документів встановлено 3 роки. Просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що 09.03.2016 ГУ ДФС у Сумській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-513-23У, якою позивача, на підставі ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ (далі – Закон від 08.07.2010 №2464-VІ), зобов’язано сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 182441,61грн. (а.с.20).

17.08.2018 представник ГУ ДФС у Сумській області звернувся до відповідача з заявою про відкриття виконавчого провадження від 15.08.2018 з приводу примусового виконання зазначеної вище вимоги про сплату боргу від 09.03.2016 №Ф-513-23У (а.с.19).

20.08.2018 старшим державним виконавцем Сумського РВ ДВС ГТУЮ у Сумській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57029033 з приводу примусового виконання вимоги від 09.03.2016 №Ф-513-23У (а.с.7).

Надаючи правову оцінку правовим відносинам, що склались в даному випадку між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі – Закон України «Про виконавче провадження») виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до п.7 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» серед іншого підлягають примусовому виконанню рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами. В свою чергу, згідно ч.ч.4,5 ст. 25 Закону від 08.07.2010 №2464-VІ вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09.03.2016 №Ф-513-23У, з приводу примусового виконання якої третя особа звернулась до Сумського РВ ДВС ГТУЮ у Сумській області та була винесена оскаржувана постанова, є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.

Позивач, обґрунтовуючи свою позицію, посилається на те, що вимога від 09.03.2016 в силу Закону від 08.07.2010 №2464-VІ та Інструкції №449, не набрала законної сили, а тому відповідач повинен був винести постанову про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття. Однак, суд не приймає дані доводи до уваги.

Дійсно, згідно п.1 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили.

Однак, на переконання суду, посилання позивача на Закон від 08.07.2010 №2464-VІ та Інструкцію №449, в даному випадку є безпідставним, оскільки, Закон від 08.07.2010 №2464-VІ визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, а Інструкція №449 визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

В той же час, примусове виконання рішень проводиться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені насамперед Законом України «Про виконавче провадження» та іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими саме відповідно до цього Закону, в порядку якого, відповідно до ч.5 ст. 25 Закону від 08.07.2010 №2464-VІ і виконується державною виконавчою службою вимога про сплату недоїмки.

При цьому, Законом України "Про виконавче провадження", яким визначені права та обов’язки державних виконавців, не передбачено такого обов’язку державного виконавця як перевіряти дійсність набрання законної сили виконавчого документа, в якому тим паче стоїть відмітка про дату набрання рішенням законної сили, що, в свою чергу, є однією з вимог до виконавчого документа, передбаченого ч.1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також, те, що виконавчий документ, який мав відмітку про набрання ним чинності, відповідав в цій частині вимогам ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», доводи позивача з цього приводу судом не приймаються до уваги.

Разом з тим, п.2 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає повернення виконавчого документа стягувачу органом державної виконавчої служби, без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

В свою чергу, згідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Як встановлено судом, стягувачем за вимогою про сплату боргу (недоїмки) є Держава в особі державного органу - ГУ ДФС у Сумській області. Таким чином, строк пред’явлення такої вимоги Законом України «Про виконавче провадження» (в порядку якого, відповідно до ч.5 ст. 25 Закону від 08.07.2010 №2464-VІ виконується державною виконавчою службою вимога про сплату недоїмки) встановлено три місяці з наступного дня після набрання нею законної сили. В той же час, як вбачається з матеріалів справи (а.с.19,20), вимога про сплату боргу (недоїмки), що була прийнята 09.03.2016 з відміткою про набрання чинності - 02.05.2016, була пред’явлена до виконання 17.08.2018, тобто понад три місяці, встановленого Законом України «Про виконавче провадження» строку для пред’явлення таких документів до виконання. Відтак, отримавши вимогу про сплату боргу (недоїмки) з пропущенням встановленого законом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, відповідач, у відповідності до п.2 ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження» зобов’язаний був повернути його стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення. З урахуванням вищевикладеного, доводи представника відповідача, в обґрунтування своєї позиції стовно наявної сформованої практики щодо строку пред’явлення до примусового виконання таких виконавчих документів як вимога про сплату боргу протягом трьох років, не узгоджуються з приписами чинного законодавства та не приймаються судом до уваги.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд визнає, що оскаржувана постанова, винесена з порушенням ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» та не відповідає критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 (42342, Сумська область, Сумський район, с.Косівщина, вул.Молодіжна, буд.33, РНОКПП НОМЕР_1) до Сумського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області (42300, Сумська область, м.Суми, вул.Янки Купала, буд.1, код ЄДРПОУ 34932948), третя особа - Головне управління Державної фіскальної служби у Сумській області (40009, Сумська область, м. Суми, вул.Іллінська, буд.13, код ЄДРПОУ 39456414) про скасування постанови – задовольнити.

Скасувати постанову Сумського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про відкриття виконавчого провадження №57029033 від 20.08.2018.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Г. Шевченко