Рішення № 76611458, 21.09.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2613/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Рижук В.І., представника позивача – ОСОБА_1 (за довіреністю), представника відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю), представник третьої особи на стороні позивача –не з’явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Бросківська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Бросківська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, викладене в листі від 12.04.2018 року №М-3357/0-2424/0/37-18 “Про надання відповіді”, про відмову ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею орієнтованою 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту);

- зобов’язати відповідача надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею орієнтованою 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту).

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 15.03.2018 року вона звернулась до ГУ Держгеокадастру в Одеській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності. До заяви було додано вичерпний перелік документів, а саме: паспорт та ідентифікаційний код заявника; графічний матеріал із бажаним місцерозташуванням земельної ділянки; викопіювання із плану землекористування села Броска; нотаріально посвідчену копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності заявника на об’єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі, розташовані на бажаній земельній ділянці.

Позивач вказала, що нею було дотримано вимоги земельного законодавства, які регулюють порядок подання клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, проте відповідачем було незаконно відмовлено їй у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею орієнтованою 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Ухвалою судді від 20 червня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у вказаній справі.

Ухвалою від 05 липня 2018 року продовжено строк підготовного провадження у справі на 30 днів.

Ухвалою від 29 серпня 2018 року закрито підготовче провадження у справі і призначено справу до судового розгляду по суті на 11 вересня 2018 року.

У судове засідання, призначене на 11 вересня 2018 року о 10:00 год., з'явились представник позивача та представник відповідача.

Під час судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з викладених підстав.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував. 16.07.2018 року представником відповідача надано відзив на позов, відповідно до якого останній зазначив, що на адресу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області 15.03.2018 року за вх. № А-3357/0/36-18 надійшло клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Броска, вул. Колгоспна, будинок 26 б (за межами населеного пункту). За результатами розгляду клопотання Головним управлінням, з дотриманням вимог частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, була надана відповідь ОСОБА_3 листом від 12.04.2018 року за вих. № М-3357/0-2424/0/37-18.

Також представник відповідача зазначив, що суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо. Виходячи з наведеного, на думку представника відповідача, задоволення позовної вимоги про зобов'язання Головного управління прийняти відповідне рішення з питання, віднесеного законодавством до його повноваження, є грубим порушенням вимог статті 6 Конституції України. Водночас суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, 10.09.2018 року надав до суду заяву про розгляд справи без участі третьої особи.

Під час підготовчого провадження представник третьої особи позовні вимоги підтримав у повному обсязі. 05.07.2018 року надав до суду пояснення на позов, в яких зазначив, що ОСОБА_3 неодноразово зверталася до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області. В свою чергу, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області неодноразово зверталося до Бросківської сільської ради із запитом, чи не заперечує відповідний орган місцевого самоврядування щодо надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою. Бросківська сільська рада завжди погоджувала (надавала позитивну відповідь) виділення безоплатно у власність ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства під її будівлями і спорудами. Однак відповідач за відсутності передбачених законом підстав, вичерпний перелік яких наведено в абз. 7 ст.118 Земельного кодексу України, відмовляв позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_3 належать 1/1 частки на нежитлові будівлі тваринницького комплексу на праві приватної власності, загальною площею 3104,9 кв.м., за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Броска, вул. Колгоспна, буд. 26б (а.с. 97-98).

15 березня 2018 року ОСОБА_3 звернулась до начальника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (на безконкурсних засадах) для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту) за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, село Броска, вул. Колгоспна, 26 б (а.с. 93-94). Разом з клопотанням, як додатки, позивачем було подано: копію паспорта громадянина України; копію ідентифікаційного номеру; викопіювання з плану землекористування Бросківської сільської ради; графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; нотаріально посвідчену копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За результатами розгляду вказаного клопотання позивача від 15.03.2018 року, Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області листом за вих. №М-3357/0-2424/0/37-18 від 12.04.2018 року (а.с. 92) надано відповідь, у якій зазначено, що з метою забезпечення раціонального використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, дотримання вимог законодавства, прозорості діяльності системи управління земельними ресурсами, запобігання виникненню корупційних факторів та уникненню надання переваг одному громадянину перед іншим, а також до повного наповнення Державного земельного кадастру інформацією про землі в межах України, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області забезпечуватиме підбір земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадян у межах норм безоплатної приватизації. Перелік таких земельних ділянок висвітлено на сайті Головного управління в розділі перелік земельних ділянок для безоплатної передачі у власність.

Враховуючи викладене та беручи до уваги відсутність бажаної земельної ділянки в наведеному переліку, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області відмовило позивачу у передачі земельної ділянки у власність.

Також відповідач у листі зазначив, що при формуванні відповідного переліку на послідуючий квартал, Головним управлінням буде опрацьовано можливість включення до нього даної земельної ділянки.

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною 2 статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Пунктом «б» частини 1 статті 81 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, в тому числі, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Пунктом «а» частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність громадянам, серед іншого, для ведення особистого селянського господарства.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни набувають права власності та користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до п. «в» ч.3 статті 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно ч.4 ст.116 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

На підставі пункту «б» частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

В силу вимог частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частини першої та сьомої статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарство», для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, абзац 1 частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у тому числі для ведення особистого селянського господарства.

Однак, у своєму рішенні щодо відмови ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею орієнтованою 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту), відповідач жодним чином не вказав про будь-яку невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів чи інших нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, вказане рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 12.04.2018 року №М-3357/0-2424/0/37-18 року містить підставу для відмови, яка не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України. Отже, зазначене рішення винесене відповідачем всупереч вказаної норми законодавства, тобто не на підставі закону України.

При цьому суд вважає обґрунтованим посилання позивача на ч.2 ст.134 Земельного кодексу України, згідно якої не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 є власником нежитлових будівель тваринницького комплексу, який розташовано на земельній ділянці, стосовно якої вона подала відповідачу клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Тому згідно приписів ч.2 ст.134 Земельного кодексу України дана земельна ділянка не підлягає продажу на конкурсних засадах (земельних торгах).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, викладеного в листі від 12.04.2018 року №М-3357/0-2424/0/37-18 “Про надання відповіді”, про відмову ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею орієнтованою 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому суд зазначає, що оскаржуване рішення відповідача від 12.04.2018 року в порушення приписів ч.2 ст.2 КАС України прийняте не на підставі закону (Земельного кодексу України); необґрунтовано; нерозсудливо; недобросовісно.

Відносно позовної вимоги щодо зобов’язання відповідача надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею орієнтованою 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту), суд зазначає наступне.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про втручання суду у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в разі задоволення цієї вимоги.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні регламентовано частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Аналогічна позиція висловлена ОСОБА_4 Судом, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17.

Також слід зазначити, що ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Європейської Конвенції з прав людини повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов’язання відповідача надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею орієнтованою 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту) також є обґрунтованою та підлягає задоволенню, і таке рішення суду не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають повному задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.1 ст.139, ст.ст. 241-246, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 (адреса: пров. Рєпіна, 5А, с. Броска, Ізмаїльський район, Одеська область, 68600, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 39765871), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Бросківська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області (адреса: вул. Болградська, 94, с. Броска, Ізмаїльський район, Одеська область, 68663, код ЄДРПОУ 04378497) – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, викладене в листі від 12.04.2018 року вих.№ М-3357/0-2424/0/37-18 “Про надання відповіді”, про відмову ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею орієнтованою 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею орієнтованою 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 39765871) на користь ОСОБА_3 (адреса: пров. Рєпіна, 5А, с. Броска, Ізмаїльський район, Одеська область, 68600, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 21 вересня 2018 року.

Суддя В.В. Андрухів

.