Рішення № 76611429, 21.09.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4401/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 56870877 від 14.08.2018 року, -

СУТЬ СПОРУ:

29.08.2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якій просило визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ВП № 56870877 від 14.08.2018 року про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

До Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 20.08.2018 року з Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшла постанова ВП № 56870877 від 14.08.2018 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.

Позивач не погоджується з постановою відповідача, вважає її протиправною та такою, що належить до скасування, оскільки рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 522/2035/18 виконане ще до відкриття виконавчого провадження, про що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області листом від 27.08.2018 року з наданням підтверджуючих документів.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 року позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 56870877 від 14.08.2018 року було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено судове засідання на 20.09.2018 року о 14:00 год., встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 19.09.2018 року.

В судове засідання, призначене на 20.09.2018 року, сторони не з’явилися. 20.09.2018 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в письмовому провадженні.

Згідно з ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням зазначеного, суд вирішив розглянути вказану справу в письмовому провадженні.

Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Станом на час розгляду справи відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

Згідно з ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 року у справі № 522/2035/18 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області було задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 від здійснення перерахунку пенсії згідно з довідкою ГУ МВС України в Одеській області № 14/3-к-23 від 19.01.2018 року, зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з 01.04.2010 року згідно з довідкою ГУ МВС України в Одеській області № 14/3-к-23 від 19.01.2018 року, а саме з урахуванням фактично отриманих протягом 24 календарних місяців перед звільненням зі служби в ОВС України сум доплат матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки за 2009-2010 роки у розмірі 2219,00 грн. щорічно, загалом 4438,00 грн., матеріальної допомоги на соціально-побутові питання за 2009 рік - 9575,83 грн. та у 2010 році - 9771,25 грн., загалом 19347,08 грн. - починаючи з 25.01.2017 року, в решті позовних вимог було відмовлено.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 року у справі № 522/2035/18 набрало законної сили на підставі ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 року про повернення апеляційної скарги.

Вказану ухвалу Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області отримало 09.07.2018 року, що підтверджується копією супровідного листа зі штампом вхідної кореспонденції.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 року у справі № 522/2035/18, що набрало законної сили, 11.07.2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провело перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно з довідкою ГУ МВС України в Одеській області № 14/3-к-23 від 19.01.2018 року з урахуванням фактично отриманих протягом 24 календарних місяців перед звільненням зі служби в органах внутрішніх справ України грошової допомоги для оздоровлення за 2009 - 2010 роки в розмірі 2219,00 грн., в загальному розмірі - 4438,00 грн., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік - 9575,83 грн. та у 2010 році - 9771,25 грн., в загальному розмірі - 19347,08 грн., починаючи з 25.01.2017 року. Внаслідок проведеного перерахунку за рішенням суду розмір пенсії становить 12076,59 грн. і є нижчим, тому ОСОБА_1 було збережено розмір раніше призначеної пенсії, яка становила 12205,74 грн.

Про вказані обставини Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 31.07.2018 року № 12378/03 повідомило ОСОБА_1

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 від 27.07.2018 року за результатами розгляду заяви про примусове виконання виконавчого листа № 522/2035/18, виданого Одеським окружним адміністративним судом 18.07.2018 року, про зобов’язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з 01.04.2010 року згідно з довідкою ГУ МВС України в Одеській області № 14/3-к-23 від 19.01.2018 року, а саме з урахуванням фактично отриманих протягом 24 календарних місяців перед звільненням зі служби в ОВС України сум доплат матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки за 2009-2010 роки у розмірі 2219,00 грн. щорічно, загалом 4438,00 грн., матеріальної допомоги на соціально-побутові питання за 2009 рік - 9575,83 грн. та у 2010 році - 9771,25 грн., загалом 19347,08 грн. - починаючи з 25.01.2017 року, було відкрито виконавче провадження ВП № 56870877, боржнику надано десятиденний термін на виконання рішення суду, стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 14892,00 грн.

Листом від 27.07.2018 року вказана постанова була направлена на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та отримана останнім 15.08.2018 року.

Листом від 27.08.2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про виконання рішення суду.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 від 14.08.2018 року за невиконання в повному обсязі рішення суду було накладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штраф у розмірі 5100,00 грн.

Листом від 14.08.2018 року вказана постанова була направлена на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та отримана останнім 20.08.2018 року.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Тобто, набрання судовим рішенням законної сили є підставою для його виконання.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов’язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз’яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов’язки.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур’єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Так, 18.08.2018 року позивач отримав постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження від 27.07.2018 року, але станом на той час рішення суду вже було виконано, а саме 11.07.2018 року. Тому, отримавши постанову відповідача, позивач у відповідь направив лист від 27.08.2018 року про виконання рішення суду ще до відкриття виконавчого провадження. Разом з цим, 14.08.2018 року державним виконавцем була прийнята постанова ВП № 56870877 від 14.08.2018 року про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100,00 грн. за невиконання в повному обсязі рішення суду.

Згідно з ч.1 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.2 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч.1 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Зі змісту оскаржуваної постанови ВП № 56870877 від 14.08.2018 року вбачається, що державним виконавцем встановлено, що рішення суду боржником не виконано та не надано письмових пояснень про причини невиконання рішення суду.

Разом з цим, вказані державним виконавцем посилання спростовуються встановленими під час розгляду справи обставинами, оскільки рішення суду позивачем фактично було виконане 11.07.2018 року.

Також, в оскаржуваній постанові ВП № 56870877 від 14.08.2018 року не зазначено в чому саме полягає невиконання рішення суду у повному обсязі з огляду на те, що рішенням суду від 05.04.2018 року у справі № 522/2035/18 було зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з 01.04.2010 року згідно з довідкою ГУ МВС України в Одеській області № 14/3-к-23 від 19.01.2018 року, а саме з урахуванням фактично отриманих протягом 24 календарних місяців перед звільненням зі служби в ОВС України сум доплат матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки за 2009-2010 роки у розмірі 2219,00 грн. щорічно, загалом 4438,00 грн., матеріальної допомоги на соціально-побутові питання за 2009 рік - 9575,83 грн. та у 2010 році - 9771,25 грн., загалом 19347,08 грн. - починаючи з 25.01.2017 року. Оскільки пенсія ОСОБА_1 була призначена з 01.04.2010 року, тому 11.07.2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провело йому перерахунок пенсії згідно з довідкою ГУ МВС України в Одеській області № 14/3-к-23 від 19.01.2018 року з урахуванням фактично отриманих протягом 24 календарних місяців перед звільненням зі служби в органах внутрішніх справ України грошової допомоги для оздоровлення за 2009 - 2010 роки в розмірі 2219,00 грн., в загальному розмірі - 4438,00 грн., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік - 9575,83 грн. та у 2010 році - 9771,25 грн., в загальному розмірі - 19347,08 грн., починаючи з 25.01.2017 року, внаслідок якого розмір пенсії склав 12076,59 грн., тому було збережено розмір раніше призначеної пенсії 12205,74 грн.

Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер’їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов’язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ВП № 56870877 від 14.08.2018 року про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штрафу у розмірі 5100,00 грн. є протиправною та належить до скасування.

Під час розгляду справи відповідач не надав доказів, які спростовують встановлені вище факти.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб’єкта владних повноважень, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки суд по справі свідків не залучав та не призначав проведення експертиз, тому судові витрати не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 271, 287 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, ідентифікаційний код 20987385) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (площа. ОСОБА_3, 1, м. Одеса, 65104, ідентифікаційний код 34929741) про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 56870877 від 14.08.2018 року - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ВП № 56870877 від 14.08.2018 року про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.287 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.272 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко