Рішення № 76611345, 21.09.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1340/3784/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар Н.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (81137, с.Пасіки-Зубрицькі, Пустомитівський район, Львівська область) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (79003, вул. Стрийська ,35, м. Львів) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2018 №0407432-1311-1325 та податкове повідомлення-рішення від 27.11.2017 № 56652-13.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивач є власником нежитлової будівлі, яку він, як сільськогосподарський товаровиробник, використовує для обслуговування своєї сільськогосподарської діяльності, а тому, відповідно до пункту ж 266.2.2 статті 266 Податкового кодексу України, звільнений від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Просить адміністративний позов задоволити та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.04.2018 № 0407432-1311-1325 та від 27.11.2017 № 56652-13 по податку на нерухоме майно.

Ухвалою від 22 серпня 2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Представник відповідача подав відзив на адміністративний позов. В поданих до суду письмовому відзиві представник відповідача адміністративний позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога прийняті відповідно до вимог Податкового кодексу України. Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

06.09.2018 року відповідачем через канцелярію суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою від 18 вересня 2018 року відмовлено у клопотанні про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

На підставі ст. 262 КАС України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши справу у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін на підставі наявних матеріалів згідно з ч.5 ст.262, КАС України, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є власником нежитлових приміщень, а саме: корівник літ. А-1; корівник літ. Б-1; зерносклад літ. В-1; вагова літ. Г-1; навіс літ. Д-1; водонапірна башта, які знаходяться за адресою: с.Товщів, 156, Пустомитівського району, Львівської області.

Головним управлінням ДФС у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення від 17.04.2018 № 0407432-1311-1325 та податкове повідомлення-рішення від 27.11.2017 № 56652-13, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

01.06.2018 позивач отримав вказані податкові повідомлення - рішення.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Відповідно до положень п. 21.1 ст. 21 ПК України, зокрема, посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. (пп. 266.2.2, пп..266.3.1. п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Відповідно до пп. 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно пп.266.3.3 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

У відповідності до п.п.14.1.129 прим.1 п.14.1 ст.14 ПК України у нежитловій нерухомості виділяють будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей, будівлі промислові та склади.

Відповідно до п. “ж” пп. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об’єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

У Податковому кодексі поняття “сільськогосподарський товаровиробник” визначено пп. 14.1.235 ст. 14 ПК України.

У пп. 14.1.235 ст. 14 ПК України, зокрема, визначено, що це визначення сільськогосподарського товаровиробника виключно для цілей глави 1 “Спрощена система оподаткування, обліку та звітності” розділу XIV цього Кодексу “Спеціальні податкові режими”, до якої віднесено четверту групу - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Таким чином, визначення сільськогосподарський товаровиробник, яке міститься у пп.14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, застосовуються виключно для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", що прямо визначено самим пп.14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

З аналізу вище викладеного слід дійти висновку, що до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки відноситься до розділу ХІІ "Податок на майно".

Відповідно до п.п.5.2, 5.3 ст. 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу; інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

З врахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що у даному випадку зміст поняття "сільськогосподарський товаровиробник", викладеного у Законі України "Про сільськогосподарський перепис" та у Податковому кодексі України, не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у пп.14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень п.5.3 ст. 5 Податкового кодексу України.

При цьому, з положень Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарської силоси та інше.

Враховуючи вищевказане, позивач є сільськогосподарським товаровиробником. Отже, споруди, що належать йому на праві власності та використовуються ним у сільськогосподарській діяльності не є об’єктами сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як закріплено частиною другою статті 2 КАС України, У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі №814/2040/16.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 409,60 грн., підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246 КАС України , суд –

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області 17.04.2018 № 0407432-1311-1325 та від 27.11.2017 № 56652-13.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (81137, с.Пасіки-Зубрицькі, Пустомитівський район, Львівська область) судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири ) гривні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 21 вересня 2018 року.

Суддя Кухар Н.А.