Рішення № 76610843, 27.08.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 серпня 2018 року Справа № 808/867/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Фесик А.В.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

представника третьої особи 2: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Військова частина А0666, Запорізький обласний військовий комісаріат

про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі – відповідач), треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Військова частина А0666, Запорізький обласний військовий комісаріат, в якому позивачка просить:

-визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови позивачці у виплаті одноразової грошової допомоги;

-скасувати пункт 7 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №4 від січня 2018 року;

-зобов’язати відповідача виплатити на користь позивачки одноразову грошову допомогу в розмірі 500 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у зв’язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, в розмірі 881 000 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 19.11.2014 її син ОСОБА_5 загинув під час виконання службових (бойових) завдань в ході проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської області. Постановою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 29.11.2017 у справі №315/924/17 визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття у встановлений строк рішення про виплату одноразової грошової допомоги членам родини загиблого військовослужбовця; зобов’язано Міністерство оборони України прийняти рішення з питання нарахування та виплати одноразової грошової допомоги членам родини загиблого військовослужбовця. Проте, у лютому 2018 року позивачкою отримано копію протоколу засідання комісії Міністрества оборони України №4 від 19.01.2018, пунктом 47 якого, відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з тих підстав, що згідно поданих документів, смерть ОСОБА_5 настала внаслідок невизначеного наміру. Позивач вважає, що посилання відповідача на: лікарське свідоцтво про смерть від 21.11.2014; акт службового розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком Військової частини В0095 від 30.11.2014; наказ командира військової частини від 12.02.2015 №1195 про внесення змін до наказу від 30.11.2014 №145 (про результати службового розслідування) у зв’язку з надходженням нового лікарського свідоцтва про смерть за тим же номером (№2147), але від 17.12.2014, не є доказом того, що смерть ОСОБА_5 настала внаслідок самогубства.

Відповідач позов не визнає, з підстав, викладених у наданому письмовому відзиві (вх.№18343 від 14.06.2018). Зокрема, не погоджується із розміром одноразової грошової допомоги який просить виплатити позивачка, посилається на п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, яким передбачено, що допомога, що не призначена, призначається і виплачується в установленому порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги; при цьому пунктом 3 цього Порядку зазначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов’язаного та резервіста – дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть. А тому вважає, що розрахунок одноразової грошової допомоги повинен проводитись станом на листопад 2014 року. Також, стверджує, що позивачка не позбавлена права на виплату одноразової грошової допомоги, але має таке право після подання всіх необхідних документів, зокрема щодо причин та обставин загибелі (смерті) її сина. Та оскільки наразі позивачкою не надано такого документу, зокрема про те, що його смерть не пов’язана з вчиненням самогубства, підстав для призначення допомоги немає. Вважає, що лише за результатами кримінального провадження, яке розпочато 19.11.2014 №12014050690002281 та перебуває в провадженні слідчого відділення Мар’їнського відділення поліції Волноваського відділу поліції ГУ поліції в Донецькій області за ч.1 ст.115 КК України з додатковою відміткою «самогубство», можна буде встановити обставини смерті ОСОБА_5

Ухвалою суду від 04.04.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено перше судове засідання без виклику сторін на 04.05.2018 року.

04.05.2018 відкладено розгляд справи на 30.05.2018.

30.05.2018 призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.06.2018 та витребувано додаткові докази від Міністерства оборони України.

14.06.2018 відкладено підготовче засідання на 26.06.2018.

26.06.2018 продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів, витребувано у Запорізького обласного військового комісаріату додаткові доказі та відкладено підготовче засідання на 27.08.2018.

27.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по сутні на 27.08.2018.

У судовому засіданні позивачка та її представник на задоволенні позову наполягають.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити.

Представник Запорізького обласного військового комісаріату також заперечує проти позову, просить відмовити у його задоволенні.

Представник Військової частини А0666 у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення позивача, представників сторін та третьої особи, розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.

ОСОБА_5 30.08.2014 призваний на військову службу при мобілізації відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 21.07.2014 №607/2014, про що свідчить довідка (а.с. 10).

Наказом командира військової частини А0666 від 01.09.2014 №183 солдата ОСОБА_5 наказано вважати таким, що призначений на посаду та таким, що з 31.08.2014 посаду прийняв та приступив до виконання військових обов’язків за посадою; зараховано на всі види забезпечення з 31.08.2014 до військової частини А0666; також наказано виплачувати надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 % посадового окладу грошового забезпечення з урахуванням військового звання.

Згідно наказу командира військової частини польова пошта В0095 солдат ОСОБА_5 вибув у відрядження згідно попереднього бойового розпорядження командувача військ ОК «Південь» від 24.09.2014 №01 в район виконання завдань в розпорядження ПЗК АТЦ при СБУ на територію Донецької та Луганської області в складі підрозділів антитерористичної операції (а.с. 15).

Відповідно до наказу т.в.о. начальника штабу першого заступника командира військової частини польова пошта В0095 від 29.09.2014 №71 солдат ОСОБА_5 прибув 29.09.2014 у службове відрядження до складу сил та засобів сектора «Б», які залучаються та беруть участь у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, з метою виконання (бойових) завдань (а.с. 16).

19.11.2014 ОСОБА_5 загинув у с.Березове, Мар’їнський район, Донецька область, про що свідчать: довідка від 24.11.2014 №17/02-07-25; лікарське свідоцтво про смерть №2147 від 17.12.2014; сповіщення про смерть (загибель) від 19.11.2014 №71; свідоцтво про смерть серії І-ЖС №305869.

Згідно довідки ВЧ ПП В0095 від 22.10.2015 року № 1052, ОСОБА_5 дійсно у період з 26.09.2014 року по 19.11.2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції поблизу м. Марїнка Донецької області (а.с. 30).

ОСОБА_1, яка є матір’ю загиблого, звернулася із заявою до Запорізького обласного військового комісаріату, військової частини А0666, Міністерства оборони України для прийняття рішення щодо виплати їй одноразової грошової допомоги, відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.

19 червня 2017 року позивачкою отримано відповідь Запорізького обласного військового комісаріату за № 847/с, згідно якої документи щодо виплати одноразової допомоги повернуті без реалізації, оскільки неповний пакет документів. Також повідомлено, що документи щодо виплати одноразової допомоги надсилались до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, 19 липня 2017 року призначено комплексну посмертну експертизу, яку доручено провести Словянському відділенню Донецького обласного центру СПЕ. Після надходження висновку документи будуть повторно направлені до Департаменту.

У зв’язку зі спливом терміну проведення експертизи та не надісланням документів на виплату одноразової допомоги, позивачкою було подано позовну заяву до Гуляйпільського районного суду Запорізької області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення одноразової грошової допомоги.

Постановою Гуляйпільського районного суду від 29.11.2017 у справі №315/924/17 (провадження №2-а/315/26/17) адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України, треті особи: військова частина А0666, Запорізький обласний військовий комісаріат про визнання бездіяльності протиправною та стягнення одноразової грошової допомоги - задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Міністерства Оборони України щодо неприйняття у встановлений законодавством строк рішення про виплату одноразової грошової допомоги членам родини загиблого військовослужбовця ОСОБА_5; зобов'язано Міністерство Оборони України прийняти рішення з питання нарахування та виплати одноразової грошової допомоги членам родини загиблого військовослужбовця ОСОБА_5.

Пунктом 47 протоколу №4 від 19.01.2018 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги матері загиблого.

Також, у вказаному пункті 47 зазначено, що згідно поданих документів смерть ОСОБА_5 настала внаслідок навмисного самоушкодження, що підтверджується даними лікарського свідоцтва про смерть від 21.11.2014 №2147 та актом службового розслідування нещасного випадку зі смертельних наслідком військової частини В0095 від 30.11.2014. Водночас, наказом командира військової частини В0095 від 12.02.2015 №1195 внесені зміни до наказу від 30.11.2014 №145 (про результати службового розслідування) у зв’язку з надходженням нового лікарського свідоцтва про смерть за тим же номером (№2147), але від 17.12.2014, у якому зазначено, що смерть настала внаслідок невизначеного наміру. Ураховуючи, що лікарське свідоцтво про смерть від 17.12.2014 не додано до поданих документів, а також, що причину смерті та її обставини не встановлено, відмовити у призначенні допомоги до отримання документів від слідчих органів (а.с. 32).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, вважаючи протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті одноразової допомоги, позивачка звернулась до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті судом прийнято до уваги, що згідно із ст.41 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі – Закон №2011-ХІІ) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

Згідно зі статтею 16-1 Закону, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.

Відповідно до ч.1 ст.16-2 Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов’язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Згідно ст.16-3 Закону, одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Відповідно до ч. 6, ч. 8, ч. 9 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Як свідчать матеріали справи, постановою Гуляйпільського районного суду від 29.11.2017 у справі №315/924/17 (провадження№2-а/315/26/17) адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України, треті особи: військова частина А0666, Запорізький обласний військовий комісаріат - задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Міністерства Оборони України щодо неприйняття у встановлений законодавством строк рішення про виплату одноразової грошової допомоги членам родини загиблого військовослужбовця ОСОБА_5; зобов'язано Міністерство Оборони України прийняти рішення з питання нарахування та виплати одноразової грошової допомоги членам родини загиблого військовослужбовця ОСОБА_5.

Пунктом 47 протоколу від 19.01.2018 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги матері загиблого 19.11.2014 внаслідок поранення, пов’язаного із захистом Батьківщини солдата ОСОБА_5, документи якої надійшли на виконання Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 29.11.2017 за справою №315/924/17.

Також, у вказаному пункті 47 зазначено, що згідно поданих документів смерть ОСОБА_5 настала внаслідок навмисного самоушкодження, що підтверджується даними лікарського свідоцтва про смерть від 21.11.2014 №2147 та актом службового розслідування нещасного випадку зі смертельних наслідком військової частини В0095 від 30.11.2014. Водночас, наказом командира військової частини В0095 від 12.02.2015 №1195 внесені зміни до наказу від 30.11.2014 №145 (про результати службового розслідування) у зв’язку з надходженням нового лікарського свідоцтва про смерть за тим же номером (№2147), але від 17.12.2014, у якому зазначено, що смерть настала внаслідок невизначеного наміру. Ураховуючи, що лікарське свідоцтво про смерть від 17.12.2014 не додано до поданих документів, а також, що причину смерті та її обставини не встановлено, відмовлено у призначенні допомоги до отримання документів від слідчих органів (а.с. 32).

Проте суд не погоджується із такою позицією відповідача.

По-перше, посилання відповідача, як на одну з підстав для відмови у призначенні допомоги, на те, що лікарське свідоцтво про смерть від 17.12.2014 не додано до поданих документів, суд вважає хибним, оскільки навіть у своєму відзиві відповідач погоджується з тим, що вказане свідоцтво не встановлює обставини загибелі військовослужбовця ОСОБА_5

По-друге, посилання відповідача на те, що лише за результатами кримінального провадження №12014050690002281, яке розпочато 19.11.2014 по факту загибелі ОСОБА_5, можна буде встановити обставини смерті, суд вважає необґрунтованим, оскільки вказане провадження відкрито за ч. 1 ст. 115 КК України, за якою передбачена відповідальність за вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

При цьому суд зауважує, що повертаючи заяву про призначення одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами у 2015 році Міністерство оборони України звертало увагу позивачки на необхідність отримання документів з органів прокуратури щодо обставин смерті ОСОБА_5, а також про необхідність надання свідоцтва про смерть (а.с. 114).

Крім того, повертаючи документи щодо виплати одноразової допомоги матері загиблого без реалізації (вих. №847/с від 19.06.2017), військовий комісар Запорізького обласного військового комісаріату вказував на необхідність отримання висновку комплексної посмертної психолого-психіатричної експертизи, яку доручено провести Слов’янському відділенню Донецького обласного центру СПЕ.

Як свідчить лист Запорізького обласного військового комісаріату від 12.12.2017 №174/с (а.с. 119), на виконання постанови Гуляйпільського районного суду Запорізької області, було подано до Департаменту фінансів Міністерства оборони України пакет документів для отримання одноразової грошової допомоги: заява ОСОБА_1; копія свідоцтва про смерть серії І-ЖС №305869 від 24.11.2014; копія лікарського свідоцтва про смерть; копія витягу з протоколу ВЛК про встановлення причинного зв’язку поранення (травми, контузії, каліцтва); акт розслідування нещасного випадку: копія паспорту серії СА №531742 від 05.09.1997; копія ідентифікаційного номеру; копія свідоцтва про народження; копія свідоцтва про смерть серії І-ЖС № 313268 від 28.10.1996; копія довідки про склад сім’ї; копія висновку судово-психіатричної експертизи №771 від 21.09.2017; копія постанови Гуляйпільського районного суду Запорізької області.

Тобто у даному випадку відповідачу наданий повний пакет необхідних документів, у тому числі і тих на відсутність яких зверталась раніше увага.

Суд наголошує, що жодним документом не підтверджено факту навмисного заподіяння військовослужбовцем ОСОБА_5 собі тілесного ушкодження.

За таких обставин, посилання відповідача на ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров’ю або самогубства (крім випадків доведення особи до самогубства, встановленого судом), є безпідставними.

Разом із тим, суд погоджується із позицією відповідача щодо розрахунку суми одноразової грошової допомоги.

Так, п.3 Порядку Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов’язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

В свою чергу, відповідно до п.2 Порядку №975, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

У відповідності до ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 19.11.2014 (день смерті ОСОБА_5І.) складав 1218 грн.

За таких обставин, в даному випадку сума одноразової допомоги повина бути призначена та виплачена складає 609 000 грн. (1218 грн. х 500), а не 881 000 грн., як вважає позивачка.

Відповідно до п. 12 Порядку №975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Відповідно до п. 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Наказом Міністерства оборони України від 26.10.2016 №564 затверджено Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Абз. 3 пункту 2 цього Положення встановлено, що з метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія зобов’язана: приймати рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги в місячний строк із дня надходження всіх необхідних документів.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з’ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. Доводи позивача та відповідача частково не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п. 47 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №4 від 19 січня 2018 року.

Зобов’язати Міністерство оборони України призначити та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв’язку із загибеллю (смертю) її сина – військовослужбовця ОСОБА_5 у розмірі 500 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на день виникнення права на отримання такої допомоги, а саме: у розмірі 764 500 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань міністерства оборони України (місцезнаходження: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00034022) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: 70224, Запорізька область, Гуляйпільський район, с.Верхня Терса, вул. Леніна, 125, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 2114 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 06.09.2018.

Суддя Н.В. Стрельнікова