Рішення № 76610693, 19.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2018 р. Справа№805/4032/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В. розглянувши в

порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2

Дмитровича

до відповідача ОСОБА_1 обласного військового комісаріату

третя особа: Міністерство оборони України про визнання дій протиправними,

зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату, третя особа Міністерство оборони України про визнання дій протиправними, зобов’язання в 15-денний строк подати на розгляд Міністерству оборони України висновок щодо можливості виплатити одноразову грошову допомогу позивачу та заяву з документами позивача подану для призначення одноразової грошової допомоги згідно Постанови КМУ від 25.12.2013 року № 975.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, відповідач, як вважає позивач, не подаючи до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги позивачу, діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством.

Зазначає, що відповідачем безпідставно відмовлено у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності IIІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаною з виконанням ним обов'язків військової служби, оскільки вважає, що набув право на її отримання.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив та заяву про розгляд справи за його участю не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 87519, Донецька область, м. Маріуполь, пров. Алтайський, 34.

Згідно посвідчення від 21.02.1996 року серія АА № 150919 ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій (а.с. 31).

Згідно посвідчення від 28.09.2017 року, яке дійсне до 01.10.2019 року, серія Є № 111682, ОСОБА_2 є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни (а.с. 32).

28.02.2018 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату Міністерства оборони України з заявою щодо виплати грошової допомоги у зв’язку з отриманням інвалідності, пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби в країнах, де велись бойові дії.

03.03.2018 року ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України листом № С3/172 повідомив ОСОБА_2, що для направлення до Міністерсва оборони висновку щодо можливості виплатити йому одноразової грошової допомоги підстав немає, оскільки п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 25.12.2013 року № 975 передбачає наявність документів, що свідчать про причини та обставини поранення та про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження (а.с. 38).

Згідно довідки Кальміуско – нікольського об’днаного районного військового комісаріату Міністерства оборони України від 21.12.2017 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, дійсно приймав участь у бойових діях на території Демократичної республіки Афганістан у період з 21.06.1983 року по 11.10.1985 року (а.с. 37).

Як встановлено судом, згідно висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 15.06.2016 року № 1565/Ж на підставі заяви ОСОБА_2, рубці в лівій завушній ділянці, в тім’яно-потиличній ділянці зліва, вскроневій ділянці справа, в лівій надбрівній ділянці є наслідком загоєння ран, які виникли внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені у зазначений строк, тобто у 1985 році (а.с. 36)

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати подати на розгляд Міністерству оборони України висновок щодо можливості виплатити одноразову грошову допомогу позивачу та заяву з документами позивача подану для призначення одноразової грошової допомоги згідно Постанови КМУ від 25.12.2013 року № 975.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Законом України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», Постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 17.07.1992 року № 393 «Про затвердження Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерською складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницькою і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».

Згідно ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачу встановлена третя група інвалідності і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни.

Крім того, згідно висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 15.06.2016 року № 1565/Ж, рубці в лівій завушній ділянці, в тім’яно-потиличній ділянці зліва, вскроневій ділянці справа, в лівій надбрівній ділянці є наслідком загоєння ран, які виникли внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені позивачу у зазначений строк, тобто у 1985 році.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону поширюється на:

1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;

2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов’язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов’язаному або резервісту при виконанні обов’язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 16-2 Закону України “Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей”, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Згідно з п.п. 1 п. 6 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов’язків військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням ним обов’язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі:

400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності I групи;

300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи;

250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Згідно абз. 2 п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико- соціальної експертної комісії.

Тобто, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, яке мало місце у період її проходження.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеною в постановах від 18.11.2014р. у справі № 21-446а14 та від 21.004.2015р. у справі № 21-135а15.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги та відповідач, не подаючи до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги позивачу, діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством.

Крім того, суд зазначає, що згідно п. 13 Порядку № 975, керівник уповноваженою органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якою додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Відповідно до п. 14 Порядку № 975 одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

Згідно п. 11 Положення про військові комісаріат, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 03 червня 2013 року № 389, районні, об'єднані районні, міські, об'єднані міські військові комісаріати, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого, готують документи, необхідні для виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців Збройних Сил, а також військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори.

Відповідно до п. 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціальною забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.

Згідно п. 4.8 Положення № 530 висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні.

Тобто, повноваженнями щодо прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги наділений виключно розпорядник бюджетних коштів, яким в даному випадку виступає Міністерство оборони України, і таке рішення приймається тільки після надходження висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, необхідних для її призначення та виплати, які в свою чергу, готуються районними, об'єднаними районними, міськими, об'єднаними міськими військовими комісаріатами.

Оскільки в межах спірних правовідносин на відповідача у справі покладений обов’язок виключно щодо направлення в 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 Порядку № 975, і після прийняття рішення розпорядником бюджетних коштів про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, видає наказ про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею або у разі відмови направляє таким особам письмове повідомлення із зазначенням мотивів відмови ,суд вважає, що не подаючи до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги позивачу, діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій, які оскаржуються, в розумінні зазначеної норми Закону.

Наряду з викладеним, суд враховує наступне.

Згідно ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Як вбачається з адміністративного позову, він мстить вимогу про зобов’язання в 15-денний строк подати на розгляд Міністерству оборони України висновок щодо можливості виплатити одноразову грошову допомогу позивачу та заяву з документами позивача подану для призначення одноразової грошової допомоги згідно Постанови КМУ від 25.12.2013 року № 975.

Реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.

Відповідно до Рекомендацій ОСОБА_4 Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих ОСОБА_4 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації ОСОБА_4 ОСОБА_3 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті ОСОБА_4 ОСОБА_3 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Оскільки подання в 15-денний строк на розгляд Міністерству оборони України висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги позивачу є владними дискреційними функціями відповідача, такий обов?язок покладений на відповідача нормами чинного законодавства, тому суд вважає за доцільне з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень вийти за межі позовних вимог та ухвалити рішення про зобов’язання відповідача повторно розглянути питання щодо підготовки та подання в 15-денний строк на розгляд Міністерству оборони України висновку про можливість виплатити одноразову грошову допомогу позивачу та заяву з документами позивача подану для призначення одноразової грошової допомоги згідно Постанови КМУ від 25.12.2013 року № 975.

У розумінні ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України питання про перерозподіл судових витрат не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату, третя особа: Міністерство оборони України про визнання дій протиправними, зобов’язання в 15-денний строк подати на розгляд Міністерству оборони України висновок щодо можливості виплатити одноразову грошову допомогу позивачу та заяву з документами позивача подану для призначення одноразової грошової допомоги згідно Постанови КМУ від 25.12.2013 року № 975– задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ОСОБА_1 обласного військового комісаріату щодо відмови подати в 15-денний строк на розгляд Міністерству оборони України висновок щодо можливості виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_2.

Зобов’язати ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат (ЄДРПОУ 08301764, юридична адреса: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Громової, 67) повторно розглянути питання щодо підготовки та подання в 15-денний строк на розгляд Міністерству оборони України висновку про можливість виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 87519, Донецька область, м. Маріуполь, пров. Алтайський, 34) та заяву з документами ОСОБА_2, подану для призначення одноразової грошової допомоги згідно Постанови КМУ від 25.12.2013 року № 975.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Давиденко Т.В.