Рішення № 76610666, 20.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2018 р. Справа№805/4317/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., за участю: секретаря судового засідання Шемет Я.О., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Слов’янськ адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування постанови від 17.05.2018 року № ДЦ234/559/АВ/П/ТД-ФС, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування постанови від 17.05.2018 року № ДЦ234/559/АВ/П/ТД-ФС.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 26.04.2018 року по 27.04.2018 рік відповідачем було проведено перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 щодо додержання позивачем законодавства про працю. За результатами перевірки було складено акт від 27.04.2018 року, відповідачем встановлено порушення позивачем вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допуску до роботи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без укладення трудового договору. На підставі вказаного акту та абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України відповідачем було прийнято оскаржувану постанову від 17.05.2018 року № ДЦ234/559/АВ/П/ТД-ФС про накладання на позивача штрафу у розмірі 223 380,00 грн.

Позивач не погоджується з вищевказаною постановою та вважає її протиправною з огляду на те, що з вищевказаними особами станом на 26.02.2018 року було укладено трудові договори. Також позивач вказує на порушення порядку накладення штрафу в частині повідомлення позивача про розгляд відповідної справи про накладення штрафу. Окрім того, позивач зазначив, що відповідачем, під час прийняття оскаржуваної постанови, використані документи та докази, які зібрані у порушення порядку проведення інспекційного відвідування.

У зв’язку з наведеним, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить визнати протиправними дії відповідача та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області від 17.05.2018 № ДЦ234/559/АВ/П/ТД-ФС про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 штрафу у розмірі 223 380,00 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2018 року відкрито провадження у даній справі із визначенням порядку розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 11 липня 2018 року. В ухвалі було запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження.

24 липня 2018 року представником Головного управління Держпраці у Донецькій області надано відзив на позовну заяву із доказами в його обґрунтування. Відзив вмотивовано тим, що у квітні 2018 року працівниками відповідача було проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3. За результатами відвідування було встановлено порушення позивачем вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допуску до роботи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без укладення трудового договору. На підставі вказаного акту та абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України відповідачем було прийнято оскаржувану постанову від 17.05.2018 року № ДЦ234/559/АВ/П/ТД-ФС про накладання на позивача штрафу у розмірі 223 380,00 грн.

Відповідач вважає, що дії та рішення щодо накладення штрафу на позивача вчинені (прийнято) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому вимоги ФОП ОСОБА_3 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20 вересня 2018 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, в обґрунтування чого надав пояснення аналогічні тим, що викладені у заявах по суті справи. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позову, в обґрунтування чого надав пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги та заперечення, дослідивши докази, суд встановив наступне.

23 квітня 2018 року начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області відповідно до п.п. 1, п.п. 3 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України» та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на підставі скарги ОСОБА_6 від 18.01.2018 року № Д-28, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у п.п. 1, 2, 4-7 п. 5 на підставі листа Головного управління ДФС у Донецькій області від 15.02.2018 року № 7126/10/05-99-13-5, видано наказ № 413 про проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (а.с. 100).

На підставі вищевказаного наказу видано направлення на перевірку від 23.04.2018 року № 240/04.3/15-14-12 про проведення інспекційного відвідування позивача з 26.04.2018 року, тривалістю два робочих дні (а.с. 101).

З 26.04.2018 року по 27.04.2018 рік інспекторами Головного управлінням Держпраці у Донецькій області, проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3 щодо додержання вимог законодавства про працю та загальнообов’язкового державного соціального страхування.

За результатами відповідного заходу, відповідачем встановлено, що відповідно до пояснень (у письмовій формі) ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які додані до довідки ДФС, між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 тривають трудові відносини з 16.02.2018 року, в той час коли трудовий договір укладено лише 26.02.2018 року на підставі розпорядження позивача (запис у журналі реєстрації наказів та розпоряджень із зазначенням дати початку роботи ОСОБА_4 – 27.02.2048). Відповідно до повідомлення від 26.02.2018 року про прийняття на роботу, що направлене позивачем до Покровської ОДПІ, останнє прийнято 26.02.2018 року о 15 год. 46 хв. (реєстраційний номер документа № НОМЕР_1), зазначено дату початку роботи ОСОБА_4 – 27.02.2018 рік. Таким чином, відповідач робить висновок, що при даті початку роботи ОСОБА_4 - 27.02.2018, остання здійснювала реалізацію товарів у крамниці «Продукти» з 16.02.2018 року.

Також встановлені трудові відносини між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_5, трудовий договір укладено 26.02.2018 року на підставі розпорядження позивача (запис у журналі реєстрації наказів та розпоряджень із зазначенням дати початку роботи ОСОБА_5 – 27.02.2048). Відповідно до повідомлення про прийняття на роботу від 26.02.2018 року, що направлене позивачем до Покровської ОДПІ, останнє прийнято 26.02.2018 року о 15 год. 46 хв. (реєстраційний номер документа № НОМЕР_1), зазначено дату початку роботи ОСОБА_5 – 27.02.2018 рік. Таким чином, відповідач робить висновок, що при даті початку роботи ОСОБА_5 - 27.02.2018, остання здійснювала реалізацію товарів з 26.02.2018 року.

Вищевказані порушення зафіксовані у акті від 27.04.2018 року № ДЦ 234/559/АВ, де відповідач приходить до висновку про порушення позивачем вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допущення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до роботи без оформлення трудових договорів (а.с. 65-84).

З урахуванням вищевказаного акту та на підставі абзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, Головним управлінням Держпраці у Донецькій області складено постанову від 17 травня 2018 року № ДЦ234/559/АВ/П/ТД-ФС про накладання на позивача штрафу у розмірі 223 380,00 грн. (а.с. 12-13).

Позивач оскаржує вищевказані дії та рішення Головного управління Держпраці у Донецькій області, як такі, що вчинені (прийняті) з порушенням вимог чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначається Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі – Порядок № 295).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

У відповідності до пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема: за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю (пункт 1); за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту пункт 3); за інформацією ДФС та її територіальних органів про факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень (пункт 6).

Судом встановлено, що 15.03.2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області на адресу Головного управління Держпраці у Донецькій області спрямована довідка фактичної перевірки ФОП ОСОБА_3 з поясненнями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Згідно висновків довідки ДФС від 12.03.2018 року при здійсненні фактичної перевірки ФОП ОСОБА_3, остання не надала документів, що свідчили б про оформлення трудових відносин з ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Таким чином, враховуючи наведене та беручи до уваги наявність відповідної інформації з ДФС, суд дійшов висновку, що інспекційне відвідування проведено на підставі та в межах повноважень, що визначені нормами чинного законодавства.

Стосовно суті встановленого порушення законодавства про працю, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067-VI від 05.07.2012 року, відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», іншими актами законодавства.

Частиною 3 статті 24 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено трудовий договір від 26.02.2018 року на підставі розпорядження позивача (а.с. 95, 104).

Також, 26.02.2018 року ФОП ОСОБА_3 укладено трудовий договір з ОСОБА_5 на підставі розпорядження позивача (а.с. 94, 103).

В той же день (26.02.18) позивач повідомив центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування – Покровське ОДПІ про прийняття ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на роботу, що підтверджується відповідним повідомлення та документом про його реєстрацію (а.с. 57, 58).

У відповідності до приписів статті 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Приймаючи до уваги наведене та враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про належне виконання позивачем вимог трудового законодавства в частині використання найманих працівників та укладання з ними трудового договору.

Суд вважає необґрунтованими висновки відповідача, щодо порушення позивачем частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, через те, що при зазначені дати початку роботи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - 27.02.2018, останні здійснювали реалізацію товарів з 16.02.2018 року та 26.02.2018 року відповідно, з огляду на наступне.

Так при дослідженні трудових договорів, розпоряджень, повідомлення про прийняття на роботу, датою початку роботи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначено 27.02.2018 рік.

Разом з тим, у відповідності до пункту 8 трудових договорів від 26.02.2018 року, останній набирає чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у договорі, але не пізніше дня фактичного допущена працівника до роботи.

Більш того, саме 26.02.2018 року позивачем було повідомлено центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на роботу.

Таким чином, зазначення дати початку роботи 27.02.2018 року не свідчить про вчинення позивачем порушення частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача, як на ознаку порушення позивачем частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, на пояснення ОСОБА_4 від 26.02.2018 року, оскільки такі пояснення надавалися начальнику ГУ ДФС у Донецькій області та не підтверджуються жодними доказами, що зібрані під час інспекційного відвідування, а отже не є належними та допустимими доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд критично ставиться до висновків відповідача щодо здійснення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 реалізації товарів, оскільки відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження таких обставин.

Також є необґрунтованими посилання Головного управлінням Держпраці у Донецькій області на табель виходів та платіжну відомість, оскільки: по-перше, про вказані документи відсутні буд-які посилання у акті інспекційного відвідування, а по-друге, останні не даються змоги встановити дату початку роботи ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 (далі – Порядок № 509).

У відповідності до пункту 6 Порядку № 509, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду (пункт 7 Порядку № 509).

Згідно з абзацом 2 пункту 8 Порядку № 509 за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Отже, з наведених приписів Порядку № 509 вбачається, що уповноважені посадові особи повинні письмово повідомити суб'єкта господарювання та роботодавця про дату, час та місце розгляду справи не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду. Справу може бути розглянуто без участі представника лише у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку № 509.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивача повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу, що відбувся 17.05.2018 року лише 15.05.2018 року, тобто за два дні до розгляду справи, про що свідчить повідомлення поштового відправлення (а.с. 51, 52). Більш того, у вищевказаному документі, що є доказом повідомлення позивача про розгляд справи, взагалі відсутній підпис отримувача.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем порушений порядок розгляду справи про накладення штрафу.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, враховуючи принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що постанова Головного управління Держпраці у Донецькій області від 17.05.2018 року № ДЦ234/559/АВ/П/ТД-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_3 штрафу у розмірі 232 380,00 грн. є протиправною, оскільки складена не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, що регулюють спірні правовідносини.

Таким чином, позовні вимоги в частині скасування постанови Головного управління Держпраці у Донецькій області підлягають задоволенню.

Між тим, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття оскаржуваної постанови, через те, що самі по собі дії відповідача не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків, тобто, не впливають на обсяг прав та інтересів позивача, оскільки правові наслідки в даному випадку має акт індивідуальної дії – постанова про накладення штрафу, а отже скасування такої постанови є повним та ефективним захистом прав та інтересів позивача.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 вказаної статті).

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування постанови від 17.05.2018 року № ДЦ234/559/АВ/П/ТД-ФС – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області від 17 травня 2018 року № ДЦ234/559/АВ/П/ТД-ФС про накладання на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 штрафну у розмірі 223 380,00 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Донецькій області (місцезнаходження: вулиця Прокоф’єва, будинок 82, місто Покровськ, Донецька область, 85302, код ЄДРПОУ 39790445) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_1, м. Селидове, Донецька область, 85490, , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2233 (дві тисячі двісті тридцять три) гривень 80 копійок.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини 20 вересня 2018 року.

Повне судове рішення буде складено 21 вересня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лазарєв В.В.