Рішення № 76610515, 21.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2018 р. Справа№0540/6528/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Фонтанна, 8)

до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27-а)

про визнання дій протиправними, скасування рішення № 70 від 6 березня 2018 року, зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 статті 114 розділу XVI-1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» протиправними, скасування рішення № 70 від 6 березня 2018 року про відмову в призначенні пенсії згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та з пунктом 2 статті 114 розділу XVI-1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зарахування до стажу роботи (підземних робіт), що дає право на призначення пенсії згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 статті 114 розділу XVI-1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» весь період роботи з 5 серпня 1991 року по 10 березня 2003 року у Відокремленому Підрозділі «Шахта «Краснокутська» Державного підприємства «Донбасантрацит», а саме з 5 серпня 1991 року по 20 жовтня 1991 року на посаді гірника з повним робочим днем під землею, з 21 жовтня 1991 року по 7 квітня 1992 року по посаді підземного гірника 2 розряду з повним робочим днем під землею, з 8 квітня 1992 року по 10 березня 2003 року на посаді підземного електрослюсаря 4 розряду з повним робочим днем під землею, зобов’язання відповідача призначити пенсію за згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та/або пункту 2 статті 114 розділу XVI — 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 10 січня 2018 року, зобов'язання відповідача здійснити виплату недоотриманої пенсії за Списком №1 у відповідності до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 10 січня 2018 року до часу прийняття рішення суду за цим позовом.

Ухвалою від 3 серпня 2018 року суд залишив без руху позовну заяву позивача та надав десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків.

Ухвалою суду від 27 серпня 2018 року було прийнято до провадження позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі № 0540/6528/18-а, задовольнив клопотання позивача про витребування доказів, зобов’язав відповідача надати суду належним чином засвідчені копії витяг з пенсійної справи позивача відповідно до спірних правовідносин (процедура призначення (відмови у призначенні) пенсії, заяви, протоколи, довідки, рішення), всі інші докази, які стали підставою для вчинення відповідачем спірних дій; засвідчену копію заяви позивача від 10 січня 2018 року. Ухвалою від 21 вересня 2018 року суд замінив відповідача - Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області на правонаступника - Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 10 січня 2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку у відповідності до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за роботу на підземних роботах,?на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників. До заяви були надані наступні документи: заява, копія паспорту, копія ІНН, копія трудової книжки, копія диплому, копія військового квитка, декілька довідок про особливий характер роботи за списком № 1, накази про підсумки атестації робочих місць за умовами праці, довідки-табелі виходів в шахту та інші документи, що підтверджують факт перебування на роботах за списком № 1. За результатами розгляду заяви відповідач відмовив мені в призначенні пенсії, про що виніс рішення №70 (за вих. №7091/03) від 6 березня 2018 року. В своєму рішенні відповідач зазначає, що загальний страховий стаж складає 21 рік 03 місяці 17 днів, пільговий стаж складає 5 років 02 місяці 10 днів, що не відповідає умовам призначення пенсії за пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 статті 114 розділу XVI-1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Мотивами відмови в призначенні пенсії за Списком №1 стало те, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відокремлений підрозділ «Шахта Краснокутська» Державного підприємства «Донбасантрацит» зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто знаходиться на території тимчасово непідконтрольній українській владі, тому провести перевірку достовірності наданих відомостей про пільговий характер роботи ОСОБА_1 не має можливості, а також інші формальні підстави. Вважає, що рішення про відмову в призначенні пенсії у відповідності до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 статті 114 розділу XVI-1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» винесено протиправно та підлягає скасування.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що підприємство на якому працював заявник за пільговими умовами праці, а саме ВП «Краснокутська» ДП «Донбасантраціт» згідно даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань розміщуються на тимчасово окупованій території і не пройшло перереєстрацію, в населених пунктах, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (Постанова КМУ №595 від 07.11.2014 р.) На момент звернення 10 січня 2018 року пільговий стаж, що дає право виходу на пенсію зі зниженням віку по списку 1-5 років 2 місяці 10 днів, загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає - 21 рік 03 місяці 17 днів, що не відповідає вимогам статті 114 Закону № 1058. Право на пенсію зі зниженням віку по Списку № 1 ОСОБА_1 набуде право після досягнення 55 років та при наявності страхового стажу не менше 23 років 6 місяців.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії ЕМ № 190655, виданого Краснолуцьким МВ УМВС України у Донецькій області 24 травня 1999 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об’єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Судом встановлено, що записами у трудовій книжці серії БТ-ІІ № 3439351 на ім’я ОСОБА_1 підтверджується, що 5 серпня 1991 року на підставі наказу від 5 серпня 1991 року № 190-к позивача було прийнято гірничим робочим підземним з повним робочим днем під землею до Шахта «Краснокутська». 21 жовтня 1991 року позивача на підставі наказу від 21 жовтня 1991 року № 187-к було переведено підземним гірничим робочим 2 розряду з повним робочим днем під землею. 8 квітня 1992 року на підставі наказу від 8 квітня 1992 року № 74-к позивача було переведено підземним електрослюсарем 4 розряду з повним робочим днем під землею. 10 березня 2003 року відповідно до наказу від 11 березня 2003 року № 88-к позивач був звільнений з підприємства за власним бажанням.

10 січня 2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку у відповідності до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за роботу на підземних роботах,?на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників. Дану заяву було прийнято та зареєстровано за № 221/618.

Судом встановлено, що відповідачем була розглянута заява позивача від 10 січня 2018 року № 221/618 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за результатом чого було прийнято рішення від 6 березня 2018 року № 70 про відмову в призначенні пенсії. У вказаному рішенні було зазначено, що позивачем для призначення пенсії було надано наступні документи: трудову книжку серії БН-ІІ №3439351; військовий квиток № 9054743 від 7 травня 1984 року; диплом № 414855 від 18 липня 1984 року; свідоцтва про навчання з 12 серпня 1991 року по 18 жовтня 1991 року № 35401 від 18 жовтня 1991 року, з 11 листопада 1991 року по 7 квітня 1992 року № 35936 від 7 квітня 1992 року, з 10 січня 1994 року по 8 квітня 1994 року № 35936 від 4 квітня 1994 року, довідка від 7 серпня 2017 року № 387 про стаж з 11 вересня 1986 року по 2 серпня 1991 року на заводі «Красний луч»; додаток до довідки про право підпису одною відповідальною особою; паспорт; картку фізичної особи-платника податків. Для підтвердження пільгового стажу за період роботи в ВП «шахта Краснокутська» ДП «Донбасантрацит» надано наступні документи: пільгову довідку від 28 листопада 2014 року № 936 за період роботи з 5 серпня 1991 року по 18 жовтня 1991 року, пільгову довідку від 28 листопада 2014 року № 937 за період роботи з 19 жовтня 1991 року по 7 квітня 1992 року, пільгову довідку від 28 листопада 2014 року № 938 за період роботи з 8 квітня 1992 року по 10 березня 2003 року, виписку з наказу від 26 липня 1995 року № 228к «О підсумках атестації робочих місць за умовами праці для визначення права робітників на пільгове пенсійне забезпечення», наказ від 30 червня 2000 року № 50 «О підсумках атестації робочих місць за умовами праці для визначення права робітників на пільгове пенсійне забезпечення», лист УПОЗН Луганської області щодо підтвердження атестації робочих місць, довідки про заробітну плату від 28 листопада 2014 року № 5-5/940 та № 5-5/939. Провести перевірку первинних документів, на підставі яких ВП «шахта Краснокутська» ДП «Донбасантрацит» надано пільгові довідки від 28 листопада 2014 року № 936, № 937, № 938 не має можливості, оскільки згідно з даними підсистеми «Відомості з реєстру -страхувальників» підприємство знаходиться на території, тимчасово непідконтрольній України, та не пройшло перереєстрацію відповідно Постанови Кабінету Міністрів України № 595 від 7 листопада 2014 року в населених пунктах, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Підприємство знаходиться в м. Красний Луч Луганської області. Підприємство, на якому працював заявник за пільговими умовами праці, а саме ВП «Шахта «Краснокутська» ДП «Донбасантрацит» згідно даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань розміщуються на тимчасово неконтрольованій українською владою території і не пройшло перереєстрацію, в населених пунктах, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (Постанова Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014р.). Відповідно до вимог абзацу 7 пункту 20 Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року із змінами, що внесеш Постановою Кабінету Міністрів України № 1028 від 9 грудня 2015 року, у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування. На момент звернення – 10 січня 2018 року пільговий стаж, що дає право виходу на пенсії зі зниження віку по списку 1 - 5 років 2 місяці 10 днів, загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає - 21 рік 03 місяці 17 днів, що не відповідає вимогам статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Право на пенсію зі зниженням віку по списку 1 ОСОБА_1 отримає після досягнення 55 років та при наявності страхового стажу не менше 23 рок 6 місяців (на 28.04.2021). За таких обставин відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Судом також встановлено, що в підтвердження наявного пільгового стажу позивачем до суду були надані пільгову довідку від 28 листопада 2014 року № 936 за період роботи з 5 серпня 1991 року по 18 жовтня 1991 року, пільгову довідку від 28 листопада 2014 року № 937 за період роботи з 19 жовтня 1991 року по 7 квітня 1992 року, пільгову довідку від 28 листопада 2014 року № 938 за період роботи з 8 квітня 1992 року по 10 березня 2003 року, виписку з наказу від 26 липня 1995 року № 228к «О підсумках атестації робочих місць за умовами праці для визначення права робітників на пільгове пенсійне забезпечення», наказ від 30 червня 2000 року № 50 «О підсумках атестації робочих місць за умовами праці для визначення права робітників на пільгове пенсійне забезпечення», лист УПОЗН Луганської області щодо підтвердження атестації робочих місць, довідки про заробітну плату від 28 листопада 2014 року № 5-5/940 та № 5-5/939.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв’язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі – Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з нормами статті 114 зазначеного Закону право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників. Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

Як встановлено судом раніше, позивачем для призначення пенсії на пільгових умовах, окрім трудової книжки, були надані документи, що підтверджують факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Відповідно до Додатку 1 Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р місто Донецьк та місто Горлівка відносяться до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Абзац 7 пункту 20 Порядку № 637 доповнено постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1028 наступного змісту: в разі розміщення підприємств, установ, організацій на тимчасово окупованій території України або в районах проведення АТО можливе підтвердження спеціального стажу за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Суд погоджується, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, як зазначив відповідач, провести перевірку достовірності документів не має можливості тому, що підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території і не здійснили перереєстрацію юридичної адреси на підконтрольну України територію.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі – Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Проте, суд зауважує, що відсутність можливості проведення перевірки не може позбавляти позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах. Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказані періоди на вищезазначених підприємствах. Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами. Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають.

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає необґрунтованою відмову відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 5 серпня 1991 року по 20 жовтня 1991 року на посаді гірника з повним робочим днем під землею, з 21 жовтня 1991 року по 7 квітня 1992 року по посаді підземного гірника 2 розряду з повним робочим днем під землею, з 8 квітня 1992 року по 10 березня 2003 року на посаді підземного електрослюсаря 4 розряду з повним робочим днем під землею у Відокремленому Підрозділі «Шахта «Краснокутська» Державного підприємства «Донбасантрацит», та як наслідок позовні вимоги позивача щодо скасування рішення відповідача від 6 березня 2018 року № 70 підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача зобов’язання відповідача зарахувати до пільгового стужу вищезазначені періоди його роботи, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто, призначення пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов’язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.

З урахуванням вищевикладеного та з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині шляхом зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 10 січня 2018 року № 221/618 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу роботи періоди роботи з 5 серпня 1991 року по 20 жовтня 1991 року на посаді гірника з повним робочим днем під землею, з 21 жовтня 1991 року по 7 квітня 1992 року по посаді підземного гірника 2 розряду з повним робочим днем під землею, з 8 квітня 1992 року по 10 березня 2003 року на посаді підземного електрослюсаря 4 розряду з повним робочим днем під землею у Відокремленому Підрозділі «Шахта «Краснокутська» Державного підприємства «Донбасантрацит».

Щодо позовної вимоги позивача про зобов’язання відповідача здійснити виплату недоотриманої пенсії з 10 січня 2018 року суд зазначає, що дана позовна вимога є передчасною, з урахуванням того, що суд зобов’язує відповідача повторно розглянути заяву позивача від 10 січня 2018 року, оскільки призначення пенсії є виключно дискреційним повноваженням пенсійного органу. Отже, як наслідок, дана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду,може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. З аналізу вищезазначених правових норм суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями не забезпечив справедливої рівноваги, запобігаючи несприятливим наслідкам, які можуть виникнути після прийняття такого рішення для захисту основоположних прав конкретної особи, використовуючи свої функції, покладені статтею 19 Конституції України.

За таких обставин та з урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача частково.

Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Позивачем був сплачений судовий збір у сумі 1409 грн. 60 коп. відповідно до квитанції від 1 серпня 2018 року.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Фонтанна, 8) до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27-а) про визнання дій протиправними, скасування рішення № 70 від 6 березня 2018 року, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) в призначенні пенсії за пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 статті 114 розділу XVI-1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Скасувати рішення Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області від 6 березня 2018 року № 70 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) про відмову в призначенні пенсії.

Зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 січня 2018 року № 221/618 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу роботи періоди роботи з 5 серпня 1991 року по 20 жовтня 1991 року на посаді гірника з повним робочим днем під землею, з 21 жовтня 1991 року по 7 квітня 1992 року по посаді підземного гірника 2 розряду з повним робочим днем під землею, з 8 квітня 1992 року по 10 березня 2003 року на посаді підземного електрослюсаря 4 розряду з повним робочим днем під землею у Відокремленому Підрозділі «Шахта «Краснокутська» Державного підприємства «Донбасантрацит», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути з Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 21 вересня 2018 року. Повне судове рішення складено 21 вересня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.