Рішення № 76610410, 18.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2018 р. Справа№0540/5762/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В.,за участю: секретаря судового засідання Шемет Я.О., представника позивача ОСОБА_1 розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Слов’янськ адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Красноармійського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі – УПФ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 20 грудня 2017 року вона звернулася до УПФ із заявою про перерахунок пенсії у відповідності до статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням стажу роботи в інспекції держстраху Добропільського району з 11.12.1980 року по 28.08.1989 рік та дільничній інспекції держстраху м. Білозерського з 29.08.1989 року по 19.01.1993 рік. Проте, рішенням від 18 січня 2018 року їй відмовлено у перерахунку пенсії через те, що у трудовій книжці є записи про роботу позивача в інспекції держстраху Добропільського району з 11.12.1980 року по 28.08.1989 рік, в якій дописана назва підприємства при прийомі на роботу та запис про роботу в дільничній інспекції держстраху м. Білозерського з 29.08.1989 року по 19.01.1993 рік, в якій завірений печаткою, що не відповідає назві підприємства.

На думку позивача, УПФ протиправно не зарахувало до стажу вищевказані періоди роботи та відмовило їй у перерахунку пенсії.

Позивач вважає рішення УПФ про відмову у перерахунку пенсії протиправним, оскільки воно прийнято із порушенням норм чинного законодавства та порушує його конституційні права.

Виходячи з наведеного, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення УПФ від 10.01.2018 року про відмову в перерахунку пенсії та зобов’язати відповідача повторно розглянути її заяву про перерахунок пенсії у відповідності до статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням стажу роботи в інспекції держстраху Добропільського району з 11.12.1980 року по 28.08.1989 рік та дільничній інспекції держстраху м. Білозерського з 29.08.1989 року по 19.01.1993 рік.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.07.2018 року відкрито провадження у справі із визначенням розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п’ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

02 серпня 2018 року від представника Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що позивачу відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки у трудовій книжці позивача є записи про роботу позивача в інспекції держстраху Добропільського району з 11.12.1980 року по 28.08.1989 рік, в якій дописана назва підприємства при прийомі на роботу та запис про роботу в дільничній інспекції держстраху м. Білозерського з 29.08.1989 року по 19.01.1993 рік, в якій завірений печаткою, що не відповідає назві підприємства.

З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає, що оскаржуване рішення УПФ прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

ОСОБА_3 представник Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, посилаючись на постанову КМУ та відомості з Єдиного державного реєстру, просив замінити відповідача у справі, а саме Красноармійське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області на Покровське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

06 серпня 2018 року судом, з урахуванням приписів постанови КМУ від 821 від 08.11.2017 року «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» та відомостей з Єдиного державного реєстру, постановлена ухвала про допуск правонаступника відповідача, а саме Покровське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

06 серпня 2018 року справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та витребувано додаткові докази, про що постановлена відповідна ухвала.

13 вересня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18 вересня 2018 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, в обґрунтування яких надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позові.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. З боку представника УПФ надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги та заперечення, дослідивши докази, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, про що свідчить копія паспорту (а.с. 8-9). Перебуває на обліку в Покровському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах (Список №2) (а.с. 79)

20 грудня 2017 року позивач звернувся до Красноармійського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою № 9061 про перерахунок пенсії у відповідності до статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням стажу роботи в інспекції держстраху Добропільського району з 11.12.1980 року по 28.08.1989 рік та дільничній інспекції держстраху м. Білозерського з 29.08.1989 року по 19.01.1993 рік. (а.с. 33-34).

До вказаної заяви було додано: копію трудової книжки від 15.08.1979 року серія БТ-І № 3519278; розпорядження про не зарахування стажу від 26.12.2014 року; паспорт громадянина України; дублікат картки фізичної особи платника податків.

18 січня 2018 року Красноармійським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення про відмову позивачу в перерахунку пенсії (а.с. 16).

Рішення про відмову у перерахунку пенсії вмотивовано тим, що у трудовій книжці позивача є записи про роботу позивача в інспекції держстраху Добропільського району з 11.12.1980 року по 28.08.1989 рік, в якій дописана назва підприємства при прийомі на роботу та запис про роботу в дільничній інспекції держстраху м. Білозерського з 29.08.1989 року по 19.01.1993 рік, в якій завірений печаткою, що не відповідає назві підприємства.

За таких обставин управління дійшло висновку про неможливість зарахувати вищевказані періоди роботи за відсутності інших підтверджуючих документів.

Позивач оскаржує вищевказане рішення відповідача, як таке, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства та порушує її конституційні права.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі ОСОБА_3 № 1058-IV).

У відповідності до статті 1 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

На підставі частини 1 статті 44 Закону № 1058-ІV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

У відповідності до частин 4, 5 статті 45 Закону № 1058-ІV, перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі – ОСОБА_3 № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

ОСОБА_3 гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі – Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У відповідності до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У відповідності пункту 2.2. до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, що затверджена Постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974 (далі – Інструкція № 162), заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

Пунктом 2.3. Інструкції № 162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з пунктом 2.5. Інструкції № 162 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. Виправлення виробляється адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівникові в цьому необхідну допомогу.

При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1. Інструкції № 162).

Адміністрація зобов'язана видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення (п. 4.1. Інструкції № 162).

У відповідності з пунктом 2.2. зазначеної Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58 (далі – Інструкція № 58 , заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Пунктом 2.3 Інструкції № 58 передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників).

Згідно з пунктом 4.1. Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії з урахуванням періоду роботи в інспекції держстраху Добропільського району з 11.12.1980 року по 28.08.1989 рік, через дописку назви підприємства при прийомі на роботу.

Так у трудовій книжці позивача, а саме у записі № 2 від 11.12.1980 року має місце дописка назви підприємства при прийомі на роботу.

Разом з тим, у вказаній трудовій книжці наявний запис № 4 про звільнення позивача де на печатці чітко видно напис «Інспекція державного страхування Добропільського району Донецької області».

Крім того, згідно запису № 5 у трудовій книжці свідчить про те, що на наступну посаду – «економіст уч. Інспекції держстраху м. Білозерська» після дати 28.08.1989, позивач переведено саме з інспекції держстраху Добропільського району.

Отже, із сукупності записів чітко простежується, що позивач з 11.12.1980 року по 28.08.1989 рік працювала в інспекції держстраху Добропільського району Донецької області.

Що стосується не зарахування періоду роботи позивача з 29.08.1989 року по 19.01.1993 рік в дільничній інспекції держстраху м. Білозерського, через засвідчення печаткою, що не відповідає назві підприємства, суд зазначає наступне.

У трудовій книжці позивача наявні декілька записів щодо трудової діяльності у спірний період, після дослідження яких у сукупності, суд дійшов висновку, що позивач у період з 29.08.1989 року по 19.01.1993 рік працювала на посаді економіста в дільничній інспекції держстраху м. Білозерського.

Також суд вважає необхідним звернути увагу на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи-працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права та інтереси. З огляду на вищевикладене позивач не несе відповідальність за порушення вимоги ведення трудових книжок третіми особами.

Вищевказана позиція узгоджується з висновками Верховного суду, викладеними у постановах від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 та у справі №813/782/17 від 13 червня 2018 року.

Те, що УПФ через ті чи інші обставини позбавлена можливості провести перевірку відповідних даних, покладає надмірного тягаря та додаткових обов'язків на позивача.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі справа № 583/392/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Також суд вважає необхідним зазначити наступне.

У відповідності до пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637 (далі також – Постанова № 637), у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).

Допитані у судовому засіданні, в якості свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які працювали разом з позивачем у спірні періоди, підтвердили той факт, що позивач з 11.12.1980 року по 28.08.1989 рік працювала в інспекції державного страхування Добропільського району Донецької області та з 29.08.1989 року по 19.01.1993 рік в дільничній інспекції держстраху м. Білозерського.

Суд зазначає, що за положеннями ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями ст. 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними Конвенцією, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, право позивача на отримання належної їй пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов’язань.

Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що предмет і мета Конвенції як інституту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (рішення у справі «Ковач проти України», «Мельников проти України», «Швидко проти України»).

Отже, суд оцінює фактичні обставини справи з урахуванням прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності та враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що належними та допустимими доказами підтверджено періоди роботи позивача з 11.12.1980 року по 28.08.1989 рік в інспекції державного страхування Добропільського району Донецької області та з 29.08.1989 року по 19.01.1993 рік в дільничній інспекції держстраху м. Білозерського, а відтак рішення відповідача від 18.01.2018 року є протипраним та підлягає скасуванню.

Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про перерахунок пенсії, приписів частини 4 статті 245 КАС України, суд дійшов висновку про зобов'язання УПФ повторно розглянути заяву позивача від 20 грудня 2017 року № 9061 про перерахунок пенсії з урахуванням стажу роботи в інспекції держстраху Добропільського району з 11.12.1980 року по 28.08.1989 рік та дільничній інспекції держстраху м. Білозерського з 29.08.1989 року по 19.01.1993 рік.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позову у повному обсязі, судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Красноармійського об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області від 18 січня 2018 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_2.

Зобов'язати Покровське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 20 грудня 2017 року № 9061 про перерахунок пенсії з урахуванням стажу роботи в інспекції держстраху Добропільського району з 11.12.1980 року по 28.08.1989 рік та дільничній інспекції держстраху м. Білозерського з 29.08.1989 року по 19.01.1993 рік.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: вул. Центральна, 13, м. Мирноград, Донецька область, 85323, код ЄДРПОУ 42169323) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини 18 вересня 2018 року.

Повне судове рішення складено 19 вересня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Лазарєв В.В.