Рішення № 76610331, 06.09.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року Справа № 804/3784/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2, за участі: представника позивача: представника відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про:

- визнання протиправною бездіяльності Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, що полягає у невиконання вимог статті 43 Податкового кодексу України щодо повернення Приватному акціонерному товариству «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» суми надмірно сплаченого податку на прибуток підприємств у розмірі 2992982 грн., зокрема у неподанні відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку про повернення відповідних сум з бюджету;

- зобов'язання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби підготувати висновок про повернення Приватному акціонерному товариству «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» суми надмірно сплаченого податку на прибуток підприємств у розмірі 2992982 грн. та подати даний висновок для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є платником податку на прибуток, тому ним протягом 2015 року сплачувалися авансові внески з даного виду податку, у зв'язку з чим утворилася переплата у розмірі 2992982 грн.. Позивач, користуючись своїм правом, визначеним ст. 43 Податкового кодексу України (далі - ПК України), звернувся до відповідача із заявою про повернення надміру сплачених до бюджету грошових зобов’язань з податку на прибуток у вказаній сумі, проте, відповідач не вчинив відповідних дій, спрямованих на повернення позивачеві надмірно сплачених ним грошових зобов’язань з податку на прибуток в розмірі 2992982 грн..

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та вказав, що у відповідності до положень п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України (далі –ПК України) повернення платнику надмірно сплачених до бюджету грошових коштів не можливе за наявності у такого платника податкового боргу. Станом на 30.03.2018 у позивача обліковувалась заборгованість з ПДВ на суму 255502,96 грн. та з орендної плати у сумі 554,01 грн.

05 квітня 2018 року підприємство друге звернулось до відповідача із листом про повернення коштів, однак на момент звернення у нього існувала заборгованість з орендної плати у сумі 0,05 грн..

Таким чином, відповідач діяв у відповідності до вимог ст. 43 Податкового кодексу України.

23 червня .2018 року позивачем надано відповідь на відзив, в якій він на доводи відповідача щодо наявності заборгованості з орендної плати у сумі 0,05 грн. вказав, що на електронному рахунку з ПДВ підприємства були закумульовані кошти, списання яких до бюджету податковим органом проводиться автоматично. Отже відповідач мав можливість за необхідності самостійно списати заборгованість у сумі 0,05 грн. з рахунку позивача.

27 червня 2018 року відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив, в яких вказано, що по – перше, жодні підстави для списання коштів з електронного рахунку ПДВ підприємства у податкового органу відсутні, оскільки заборгованість у позивача виникла з орендної плати, а не з ПДВ. По-друге, твердження щодо наявності на рахунку позивача з ПДВ коштів станом на 17.04.2018 жодним чином не підтверджено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року відкрито провадження у адміністративній справі №804/3784/18 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Судове засідання призначено на 11:30 год. 19 червня 2018 року.

В судовому засіданні 19 червня 2018 року представник відповідача звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Ухвалою від 19 червня 2018 року клопотання представника відповідача задоволено, розгляд адміністративної справи №804/3784/18 призначено в загальному позовному провадженні з проведенням підготовчого судового засідання.

В судовому засіданні 19 червня 2018 року розгляд справи відкладено до 09:30 год. 26 червня 2018 року.

В судовому засіданні 26 червня 2018 року розгляд справи відкладено до 13:00 год. 12 липня 2018 року.

12 липня 2018 року судом закінчено підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті о 13:00 год. 06 вересня 2018 року.

Представник позивача в судовому засіданні 06 вересня 2018 року позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 06 вересня 2018 року заперечила проти позовних вимог, просила відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський тепловозоремонтних завод» є платником податку на прибуток та з 2017 року перебуває на обліку в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби.

Протягом 2015 року у позивача виникла переплата з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, що видно з податкової декларації з податку на прибуток за 2015 від 23.02.2016, належним чином засвідчена копія якої містяться в матеріалах справи.

За даними означеної декларації, податок на прибуток за результатами господарської діяльності позивача у 2015 році до спати не підлягав.

В той же час, сума авансових внесків, сплачена протягом 2015 року за даними декларації склала 2992982 грн..

На підтвердження сплати авансових внесків з податку на прибуток у 2015 році в розмірі 2992982 грн. позивачем надано суду копії платіжних доручень: від 30.12.2015 №6028, від 25.11.2015 №5402, від 28.10.2015 №4657, від 28.09.2015 №3896, від 20.08.2015 №2087, від 30.06.2015 №2074, від 30.07.2018 №2611, від 30.06.2015 №2244, від 29.05.2015 №1729, від 29.04.2015 №1518, від 11.03.2015 №744, від 27.02.2015 №590, від 29.01.2015 №160.

Суд зазначає, що пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Приписами п.п. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПК України визначено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу (п. 43.1 ст. 43 ПК України).

Згідно з п. 43.2 ст. 43 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку (протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п. 43.3 ст. 43 ПК України).

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов’язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку (п. 43.4 ст. 43 ПК України).

В силу п. 43.5 ст. 43 ПК України, контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п’яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані (п. 43.6 ст. 43 ПК України).

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (далі – ПАТ «ДТРЗ») звернулось 26.03.2018 до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби із заявою (вих. №15-01/227 від 26.03.2018) про повернення надміру сплачених коштів, в якій просило повернути сплачені протягом 2015 року авансові внески з податку на прибуток підприємств у розмірі 2992982 грн..

На вказану заяву Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби надано відповідь від 30.03.2018 №14372/10/28-10-46-02-25, якою повідомлено, що у ПАТ «ДТРЗ» станом на 30.03.2018 рахується заборгованість на суму 256056, 97 грн., що складається із заборгованості з ПДВ на суму 255502,96 грн. та заборгованості з орендної плати у сумі 554,01 грн., отже повернення надмірно сплачених коштів не можливе за положеннями п. 43.1. ст. 43 ПК України.

З урахуванням наведеного та з огляду на наявність у ПАТ «ДТРЗ» податкового боргу у сумі 256056, 97 грн., суд вважає, що відповідачем обґрунтовано, з урахуванням вимог п. 43.1. ст. 43 ПК України, відмовлено підприємству у поверненні надмірно сплачених грошових коштів.

Після цього 05.04.2018 позивач знов звернувся до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби із заявою вих. №15-01/297 від 05.04.2018 про повернення коштів, на яку листом від 17.04.2018 №16840/10/28-10-46-02-25 податковим органом надано відповідь, в якій вказано, що станом на 17.04.2017 у підприємства рахується заборгованість по орендній платі з юридичних осіб у сумі 0,05 грн..

Зазначену відмову суд вважає необґрунтованою та формальною, оскільки по - перше, у відповідності до ст. 9 ПК України податок на прибуток підприємств належить до загальнодержавних податків, в той час як орендна плата за землю, відповідно до ст. 10 ПК України відноситься до місцевих податків

Відповідно до п. 9.3. ст. 9 та п. 10.5. ст. 10 ПК України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

По-друге, сума надмірно сплачених авансових внесків, яку просив повернути позивач, становить 2995483,48 грн., в той час як заборгованість з орендної плати, за твердженням відповідача, становила 0,05 грн..

Позивачем надана виписка з розрахункового рахунку за 17.04.2018, з якої видно, що ним сплачено 10 грн. в рахунок погашення заборгованості з орендної плати за землю.

Окрім того, в матеріалах справи міститься довідка від 18.04.2018 №456, видана Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, згідно якої, станом на дату її видачі (18.04.2018) ПАТ «ДТРЗ» не мало заборгованості зі сплати податків, зборів, платежів.

Також 07.08.2018 та 08.08.2018 позивач вкотре звернувся до податкового органу із заявами про повернення коштів, на які листом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 20.08.2018 №34794/10/28-10-46-02-25 отримав чергову відмову.

Така відмова мотивована тим, що правильність визначення об’єкту оподаткування з податку на прибуток за 2015 рік не перевірено, так як ПАТ «ДТРЗ» не допущено перевіряючих до проведення перевірки, у зв’язку із чим переплата по податку на прибуток підприємства не підтверджена.

Однак, суд зазначає, що положення ст. 43 ПК України не ставлять передумовою для надання відповідного висновку про перерахування помилково або надміру сплачених до бюджету коштів обов’язкове проведення документальної перевірки.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 26.06.2018 у справі №805/2908/17-а (касаційне провадження №К/9901/406/17).

Таким чином, відмова податкового органу у поверненні ПАТ «ДТРЗ» коштів з цих підстав є неправомірною.

Підзаконним нормативно-правовим актом, який регламентує процедуру повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань є Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України №787 від 03.09.2013, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.09.2013р. за №1650/24182, (далі - Порядок №787).

Пунктом 3 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім’я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв'язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).

Відповідно до п. 5 вказаного Порядку, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124 (далі – Порядок №1146).

Суд зазначає, що Порядок №1146 регламентує взаємовідносини територiальних органів ДФС з мiсцевими фiнансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесi повернення платникам податкiв помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов'язань за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з метою належного виконання положень ст.ст. 43, 102 ПК України, ч. 2 ст. 45 та ч. 2 ст. 78 Бюджетного кодексу України.

Так, згідно із п. 5 названого Порядку, повернення помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здiйснюється виключно на пiдставi заяви платника податку (за винятком повернення надмiру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фiзичних осiб, якi розраховуються органом ДФС на пiдставi поданої платником податкiв податкової декларацiї за звiтний календарний рiк шляхом проведення перерахунку за загальним рiчним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надмiру сплаченої суми протягом 1095 днiв вiд дня її виникнення.

Пунктом 7 Порядку № 1146 передбачено, що після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань (крім грошових зобов'язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Заява платника про повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов'язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, після реєстрації передається до структурного підрозділу митниці ДФС, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Відповідно до п. 8 Порядку № 1146, у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує:

- висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згiдно з додатком 1 до цього Порядку;

- два примiрники реєстру висновкiв за платежами, належними державному бюджету, за формою згiдно з додатком 2 до цього Порядку;

- три примiрники реєстру висновкiв за платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, за формою згiдно з додатком 3 до цього Порядку.

Контроль за прийняттям/передаванням висновкiв органи ДФС, мiсцеві фiнансові органи, органи Казначейства здійснюють шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1242 (із змінами).

За платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пiзнiше нiж за п'ять робочих днiв до закiнчення двадцятиденного строку з дня подання платником податкiв заяви передає висновки згiдно з реєстром висновкiв за платежами, належними державному бюджету, для виконання вiдповiдному органу Казначейства.

За платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, орган ДФС у строк не пiзнiше нiж за дев'ять робочих днiв до закiнчення двадцятиденного строку з дня подання платником податкiв заяви передає висновки згiдно з реєстром висновкiв за платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, для погодження вiдповiдному мiсцевому фiнансовому органу.

Відповідний мiсцевий фiнансовий орган протягом двох робочих днiв погоджує отримані висновки шляхом засвідчення пiдписом керiвника мiсцевого фiнансового органу, скріпленим гербовою печаткою, і не пізніше наступного робочого дня після погодження повертає їх згiдно з реєстром висновкiв за платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, вiдповiдному органу ДФС.

У разі повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до місцевих бюджетів населених пунктів Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, перелік яких затверджений Кабінетом Міністрів України, орган ДФС передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, для погодження Донецькій або Луганській обласній військово-цивільній адміністрації відповідно до пункту 24-1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України.

Відповідний орган, визначений відповідно до пункту 24-1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, у строк протягом двох робочих днiв погоджує отримані висновки шляхом засвідчення пiдписом керiвника відповідного органу, скріпленим гербовою печаткою, і не пізніше наступного робочого дня після погодження повертає їх згiдно з реєстром висновкiв за платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, вiдповiдному органу ДФС.

Орган ДФС не пізніше наступного робочого дня вiд дати отримання висновку, погодженого мiсцевим фiнансовим органом або відповідним органом, визначеним відповідно до пункту 24-1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, передає його згiдно з реєстром висновкiв за платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, відповідному органу Казначейства.

На пiдставi отриманих висновків вiдповiдний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань та пені у визначеному законодавством порядку (п.11 Порядку №1146).

З наведених положень випливає, що податковий орган за результатами розгляду заяви платника податків про повернення надмірно сплачених податкових зобов'язань та у разі відсутності законодавчо мотивованих підстав для відмови у задоволенні такої заяви зобов'язаний підготувати висновок за формою, передбаченою Порядком №1146, а органи Державної казначейської служби зобов'язані здійснити повернення надмірно сплачених сум грошових зобов'язань.

Отже, суд приходить до висновку, що прямий обов'язок відповідача, що випливає з вимог ст. 43 ПК України, ним не виконано. Матеріали справи не містять, а відповідачем не було подано до суду належних документальних доказів на підтвердження факту наявності у контролюючого органу правових підстав для відмови у наданні висновку про повернення позивачу надмірно сплаченої суми податку на прибуток з бюджету за заявою ПАТ «ДТРЗ» від 07.08.2018 №15-01/610 та 08.08.2018 №15-01/612.

Для вирішення спору слід звернутися до практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною. Відповідно до ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ як джерело права відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, у рішенні від 20.10.2011р. «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного Рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Таким чином, платники податків не можуть бути позбавлені права на повернення належних їм сум, які є надміру сплаченими, в разі допуску порушень податковим органом.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, що полягає у невиконання вимог статті 43 Податкового кодексу України щодо повернення Приватному акціонерному товариству «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» суми надмірно сплаченого податку на прибуток підприємств у розмірі 2992982 грн., зокрема у неподанні відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення відповідних сум з бюджету.

Також, з метою захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету, виходячи з чого позовна вимога про зобов'язання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби підготувати висновок про повернення Приватному акціонерному товариству «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» суми надмірно сплаченого податку на прибуток підприємств у розмірі 2992982 грн. та подати даний висновок для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач також вказав, що вперше із заявою про повернення коштів звернувся до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС України та Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області вих. № 15-01/257 від 13.05.2017, однак жодної реакції на свою заяву не отримав, будь-якої відповіді податковим органом позивачу надано не було.

Такі доводи позивача суд оцінює критично з огляду на те, що надана позивачем до матеріалів справи заява вих. № 15-01/257 від 13.05.2017 не містить штампу вхідної кореспонденції податкового органу, в матеріалах справи також відсутні докази направлення її поштою на адресу податкового органу.

У відповідності до ч.1, ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 194, 242 - 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (49038, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Ак. Белелюбського, 7, і.к. 00659101) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 11 г, і.к. 39440996) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, що полягає у невиконання вимог статті 43 Податкового кодексу України щодо повернення Приватному акціонерному товариству «Дніпропетровський тепловозоремонтних завод» суми надмірно сплаченого податку на прибуток підприємств у розмірі 2992982 грн., зокрема у неподанні відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку про повернення відповідних сум з бюджету.

Зобов'язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби підготувати висновок про повернення Приватному акціонерному товариству «Дніпропетровський тепловозоремонтних завод» суми надмірно сплаченого податку на прибуток підприємств у розмірі 2992982 грн. та подати даний висновок для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтних завод» за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби судові витрати з оплати судового збору у розмірі 3524 (три тисячі п’ятсот двадцять чотири) грн..

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 20 вересня 2018 року.

Суддя (підпис) Рішення не набрало законної сили 20 вересня 2018 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_1