Ухвала суду № 76610242, 18.09.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

18 вересня 2018 року Справа № 0440/5561/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1, при секретарі: ОСОБА_2, за участю: позивача: представника відповідача 1 та відповідача 2: ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро питання про закриття провадження у справі № 0440/5561/17 за позовом ОСОБА_3 до відповідача 1: Петриківської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області, відповідача 2: Виконавчого комітету Петриківської селищної ради Дніпропетровської області про визнання незаконним рішення та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_3 до відповідача 1: Петриківської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області, відповідача 2: Виконавчого комітету Петриківської селищної ради Дніпропетровської області, у якому позивач просить:

- скасувати, як незаконне рішення Петриківської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області за № 309-9/УП від 27.06.2018 року про відмову – ОСОБА_3 у виділенні земельної ділянки площею 0,30 га, розташованої за №5-а по вул.Короленка смт. Петриківка Дніпропетровської області;

- зобов’язати Виконавчий комітет Петриківської селищної ради Дніпропетровської області розглянути по суті звернення позивача від 12.03.2018 року щодо припинення права користування його померлим сином ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,30 га, розташованої за № 5-а по вул. Короленка смт. Петриківка Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 26.07.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого судового засідання на 09.08.2018 року.

09.08.2018 року розгляд справи відкладено до 04.09.2018 року.

04.09.2018 року розгляд справи відкладено до 18.09.2018 року.

Так, 18.09.2018 року на розгляд судом, в судовому засіданні, ставилося питання щодо закриття провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Позивач в судовому засіданні зазначив, що звернувся за захистом свого права до адміністративного суду, щодо закриття провадження у справі - на розгдяд суду.

Відповідач в судовому засіданні не заперечувала щодо закриття провадження у справі № 0440/5561/18.

Враховуючи викладене, проаналізувавши зміст позовних вимог та додані до нього документи, норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що зазначений вище адміністративний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 наведеного Кодексу, визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб’єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв’язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб’єкта владних повноважень або іншої особи.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб'єкт владних повноважень” означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, аналіз вказаних норм свідчить про те, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій. Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

За приписами ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у поряду цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку, що за загальним правилом у порядку цивільного судочинства суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема, спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Так, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що спір у цій справі виник між фізичною особою – ОСОБА_3 та органом місцевого самоврядування відповідачем 1: Петриківською селищною радою Петриківського району Дніпропетровської області та відповідачем 2: Виконавчим комітетом Петриківської селищної ради Дніпропетровської області щодо права володіння та користування земельною ділянкою площею 0,30 га, розташованої за № 5-а по вул. Короленка смт. Петриківка Дніпропетровської області.

Згідно зі ст. 5 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) одним із принципів земельного законодавства є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Пунктами “а”, “д”, “й”, “к” частини першої статті 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; організація землеустрою; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виконавчі органи рад - органи які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Орган місцевого самоврядування відповідно до ст. 5 Земельного кодексу України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб'єктом земельних відносин. У цьому спорі учасники земельних відносин не підпорядковані один одному, а отже, суб'єкт владних повноважень - орган місцевого самоврядування - владних управлінських функцій не здійснює.

Отже, вказаний спір не є публічно-правовим та не пов'язаний із захистом прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, а випливає із захисту прав, свобод та інтересів позивача, які виникли у земельних відносинах.

Тобто, неналежним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм процесуального права викладена у постановах Верховного Суду України від 01 жовтня 2013 року у справі №21-345а13, ОСОБА_6 Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №495/2176/17 та підлягає врахуванню адміністративним судом відповідно до вимог ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, судом враховується і те, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відтак, враховуючи суть спірних правовідносин (характер спору) та суб'єктний склад цього спору, суд приходить до висновку, що даний позов не містить ознак публічно-правового спору, а витікає із земельних правовідносин, які існують між позивачем та відповідачами щодо визнання права користування земельною ділянкою площею 0,30 га, розташованої за № 5-а по вул. Короленка смт. Петриківка, Дніпропетровської області, яка перебувала у праві користуванні ОСОБА_5, тобто у сина позивача ОСОБА_3, а відтак слід зазначити про те, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з п.2 ч.2 ст.183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

За приписами п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.3 ст.19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до відповідача 1: Петриківської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області, відповідача 2: Виконавчого комітету Петриківської селищної ради Дніпропетровської області про визнання незаконним рішення та зобов’язання вчинити певні дії, оскільки таку справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, слід роз’яснити позивачу, що даний спір є цивільно-правовим спором та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у загальному місцевому суді за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.

У зв'язку з викладеним суд дійшов висновку, про закриття провадження у справі №0440/5561/18.

Керуючись ст.ст. 183, 238, 241-245, 248, 256, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у адміністративній справі № 0440/5561/18 за позовом ОСОБА_3 до відповідача 1: Петриківської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області, відповідача 2: Виконавчого комітету Петриківської селищної ради Дніпропетровської області про визнання незаконним рішення та зобов’язання вчинити певні дії.

Позивач: ОСОБА_3 (49017, АДРЕСА_1, код ОКПП НОМЕР_1).

Відповідач 1: Петриківська селищна рада Петриківського району Дніпропетровської області (51800, Дніпропетровська область, Петриківський район, смт. Петриківка, вул. Петра Кальнишевського, 71, код ЄДРПОУ 04339698).

Відповідач 2: Виконавчий комітет Петриківської селищної ради Дніпропетровської області (51800, Дніпропетровська область, Петриківський район, смт. Петриківка, вул. Петра Кальнишевського, 71 код ЄДРПОУ 41744513 ).

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтєю 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали суду складено 18.09.2018 року.

Суддя В.В ОСОБА_1