Рішення № 76610190, 21.09.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1780/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області (далі – Управління соціального захисту населення Луцької РДА) про визнання протиправними дій щодо відмови у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, зобов’язання встановити такий статус та видати таке посвідчення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та інвалідом ІІІ групи, захворювання якого пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. 27 березня 2018 року звернувся до відповідача із заявою щодо встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, долучивши документи, які засвідчують його участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме в складі формування Цивільної оборони тресту “Рівнешляхбуд”, де працював в період 1986-1987 років на посаді головного технолога тресту. Однак, листом від 20.04.2018 року №996/01-38 Управління соціального захисту населення Луцької РДА повідомило про відмову у встановленні такого статусу та видачі відповідного посвідчення, оскільки відповідно до роз’яснення Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації від 18.04.2018 року №1128/07/2-18, в якому стверджується, що формування Цивільної оборони у 1986-1987 роках були утворені лише в декількох областях України, а саме: Київській, Житомирській та Чернігівській.

Позивач також зазначає, що на його прохання Департамент соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації листом від 16.05.2018 року №1288/07/02-18 звертався в Міністерство соціальної політики України щодо правових підстав видачі йому посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 9 статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Однак, з листа-відповіді Міністерства соціальної політики України слідує, що документи, які підтверджують факт залучення ОСОБА_1 до складу формування Цивільної оборони відсутні. Позивач вважає таку відмову незаконною, вказуючи на достатність поданих документів для встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни і видачі відповідного посвідчення, а тому просить позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на позов від 12.09.2018 року №2236/01-37 (а.с.36-38) Управління соціального захисту населення Луцької РДА позовних вимог ОСОБА_1 не визнало з тих підстав, що встановлення особі статусу інваліда війни відповідно до п.9 ст.7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” можливе у випадку надання відповідного розпорядчого документа (наказу чи розпорядження) за лінією Цивільної оборони щодо залучення підприємства, установи до роботи певного формування та розпорядчий документ підприємства, установи про залучення осіб до складу такого формування. З врахуванням відсутності зазначеного документа відповідач вважає, що правомірно відмовив в наданні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, а тому просить позовну заяву залишити без задоволення.

Згідно зі статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши докази та письмові пояснення, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом 3 групи, захворювання якого пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.9-10).

Позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (30-ти км. зона ЧАЕС) в період з 25.06.1986 року по 17.07.1986 року на будівництві автошляху від ОСОБА_2 до Чорнобильської АЕС в районі с. Опачичі на посаді майстра, а також з 23.07.1987 року по 03.09.1987 року на посаді виконроба по дезактивації території ЧАЕС у формуванні Цивільної оборони Спецавтобази №21 (САБ-21) тресту "Рівнешляхбуд".

Дані обставини підтверджуються копіями довідок ВАТ "Рівнешляхбуд" від 12.12.1997 року №17-8/419, від 25.04.2018 року №29, від 20.07.1995 року №148 та копіями наказів від 20.06.1986 року №56-к, від 17.07.1987 року №131, від 20.12.1988 року №202 Територіального тресту по будівництві і реконструкції автомобільних доріг і дорожніх споруд "Рівнешляхбуд", а також копією трудової книжки ОСОБА_1 БТ-І №2467285 (а.с.14-26).

В березні 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, долучивши документи, які засвідчують його участь в ліквідації аварії на ЧАЕС в складі Цивільної оборони.

Однак, листом від 20.04.2018 року №996/01-38 відповідач відмовив у визначені правового статусу "особа з інвалідністю внаслідок війни" відповідно до п.9 ст.7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та видачі відповідного посвідчення, посилаючись на роз’яснення Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації від 18.04.2018 року №1128/07/2-18, оскільки подані документи не містять інформації про залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.12).

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд врахував наступне.

Відповідно до приписів п.9 ч.2 статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” №2249-VIII від 19.12.2017 року, що стосується зміни статусу з "інваліда війни" на статус "особи з інвалідністю внаслідок війни", набрав чинності 20.01.2018 року) до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Статтею ж 10 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року №796-XII передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках-не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менш 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Згідно з Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами, введеного в дію наказом начальника Цивільної оборони СРСР - заступника Міністра оборони СРСР від 06 липня 1975 року № 90, "в состав формирований зачисляются в обязательном порядке граждане СССР мужчины в возрасте от 16 до 60 лет и женщины от 16 до 55 лет. Невоенизированные формирования гражданской обороны, которые могут использоваться в мирное время для борьбы с массовыми лесными пожарами, ликвидации последствий стихийных бедствий, крупных аварий и катастроф, комплектуются личным составом путём привлечения в эти формирования в обязательном порядке рабочих, служащих и колхозников".

Проаналізувавши чинні на момент аварії на ЧАЕС нормативно-правові акти з питань цивільної оборони, суд дійшов висновку, що цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи, та жінки від 16 до 55 років, за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.

На виконання вказаних вище норм законодавства та підтвердження участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме в складі формувань цивільної оборони позивачем надано копії довідок ВАТ "Рівнешляхбуд" від 12.12.1997 року №17-8/419, від 25.04.2018 року №29, від 20.07.1995 року №148, копії наказів від 20.06.1986 року №56-к, від 17.07.1987 року №131, Територіального тресту по будівництві і реконструкції автомобільних доріг і дорожніх споруд "Рівнешляхбуд".

Зокрема, у довідці ВАТ "Рівнешляхбуд" від 26.04.2018 року №29 чітко зазначено, що ОСОБА_1 був задіяний у 1986-1987 роках на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (30-ти кілометровій зоні ЧАЕС) в складі формувань Цивільної оборони тресту "Рівнешляхбуд" на будівництві автомобільної дороги ОСОБА_2 – Чорнобиль, де працювали всі формування Цивільної оборони тресту "Рівнешляхбуд". Так, ОСОБА_1 згідно наказу №56-к від 20.06.1986 року був відряджений до оперативної групи працівників тресту (період роботи з 25.06.1986 року по 17.07.1986 року на посаді майстра на будівництві автошляху ОСОБА_2 – Чорнобиль), а згідно наказу №131 від 17.06.1987 року призначений керівником по виконанню робіт по асфальтуванню території ЧАЕС (період роботи з 23.07.1987 року по 03.09.1987 року на посаді виконроба по дезактивації території ЧАЕС).

Необхідність надання будь-яких інших документів на підтвердження факту участі особи в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи законодавством не передбачено.

Таким чином, суд вважає, що позивачем до відповідача було подані всі необхідні документи на підтвердження того, що він брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони.

При вирішенні справи судом враховано, що жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань Цивільної оборони.

Дана позиція суду, також, узгоджується з правовою позицією, яка зазначена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2017 р. у справі №К/800/11747/17 (№537/6144/16-а).

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни встановлені Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302.

Згідно з пунктом 2 Положення посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Пунктом 3 Положення передбачено, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Інвалідам війни видаються посвідчення з написом "Посвідчення інваліда війни - інвалід".

Абзацом 2 пункту 7 Положення встановлено, що "Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Згідно з п. 10 даного положення "Посвідчення інваліда війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Інвалідам війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Наданими позивачем до позовної заяви довідками Волинської обласної медико-соціальної (експертної) комісії сер. МСЕ, серії ВЛН №024864 визначено ступінь втрати професійної працездатності та довічно встановлено ОСОБА_1 3 групу інвалідності, у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 10-11).

З огляду на викладене та враховуючи наведені докази, суд дійшов висновку про те, що оскільки позивач був відряджений до 30-ти кілометрової зони ЧАЕС, де виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, ці роботи виконувалися в рамках забезпечення заходів Цивільної оборони, а також став інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, тому відмова відповідача щодо встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни і видачі відповідного посвідчення є необґрунтованою та такою, що порушує його право на одержання вказаного статусу та пов'язаного з ним соціального захисту.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, на підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 243 – 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області (43016, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ковельська, будинок 53, код ЄДРПОУ 03192081) встановити ОСОБА_1 (45601, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя В.Д. Ковальчук