Рішення № 76610180, 20.09.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 вересня 2018 р. Справа № 0240/2447/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара Павла Анатолійовича, розглянувши у письмовому повадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про: визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та інвалідом ІІІ групи, захворювання якого пов'язано з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Вважаючи, що пенсія позивачу повинна нараховуватися та виплачуватися в розмірі, встановленому ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ, позивач звернувся до Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою. Згідно даного звернення позивач просив здійснити йому з 01.10.2017 року належне обчислення (перерахунку) пенсії по інвалідності з розрахунку п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Проте, відповідачем листом 26.06.2018 відмовлено у перерахунку пенсії з огляду на те, що позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи при проходженні спеціальних зборів, а не під час проходження дійсної строкової служби.

Позивач не погоджується із даною відмовою, тому звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить:

- визнати неправомірними дії Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови в перерахунку пенсії учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи ОСОБА_2 у зв'язку із зміною ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов'язати Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії, з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" з 01 жовтня 2017 року.

Ухвалою суду від 30.07.2018 року відкрито спрощене провадження по даній справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Від сторони відповідача на адресу суду надійшов відзив за вх. №35363 щодо позовних вимог ОСОБА_1, за змістом якого відповідач заперечує проти позову та просить у його задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали справи та докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А №153203, та є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС, що підтверджується вкладкою до посвідчення №635575 с, категорії 1.

Згідно довідки МСЕК №000439 позивачу з 20.03.2008 встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково, захворювання якого пов'язане із виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Ступінь втрати професійної працездатності складає 50 відсотків, що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК.

Відповідно до довідки №415 від 06.07.1999 Теплицького районного військового комісаріату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, було призвано на спеціальні збори по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 29.07.1986 р. по 08.12.1986р. в зону відчуження.

Управлінням Прикарпатського військового округу 12.04.1993 видано архівну довідку №24/11934 про те, що ОСОБА_1 в складі військової частини 55004 (Буда-Варовичі) виконував задачі по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження у період з 29.07.1986 р. по 04.11.1986р.

Позивач звернувся до Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з вимогою щодо здійснення йому належного обчислення (перерахунку) пенсії по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року згідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Гайсинське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області листом №39-Г-02 від 26.06.2018 відмовлено у перерахунку пенсії позивачу з тих підстав, що в період участі в ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи він виконував військовий обов'язок при проходженні зборів, а не під час проходження дійсної строкової служби.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).

Відповідно до ст. 9 Закону №796-ХІІ, учасниками особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Статтею 10 зазначеного Закону №796-ХІІ, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

До військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Судом встановлено, що позивач як військовозобов'язаний був призваний на військові збори та в складі військової частини 55004 в період з 29.07.1986 по 04.11.1986 виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У період перебування позивача на зборах діяв Закон СРСР від 12 липня 1967 року № 1950-VII «Про загальний військовий обов'язок».

Відповідно до статей 5, 6 цього Закону (зі змінами, внесеними Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 грудня 1980 року №3535-Х) військова служба складається з дійсної військової служби та служби в запасі Збройних Сил СРСР. Громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а ті, що перебувають у запасі, - військовозобов'язаними.

За правилами статей 7-9 цього Закону, військовослужбовці і призвані на військові збори військовозобов'язані користуються всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод і несуть усі обов'язки громадян СРСР, передбачені Конституцією СРСР.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ.

Відповідно до частини дев'ятої статті 1 цього Закону щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

За правилами частини першої статті 16 Закону України від 6 грудня 1991 року №1934-XII «Про Збройні Сили України», держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов'язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов'язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, поширюється також на військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей (підпункт 3 пункту 1 статті 3 цього Закону).

Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що громадяни із числа військовозобов'язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.

Зазначене вище кореспондується зі статтею 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якою до військовослужбовців належать, зокрема, військовозобов'язані, призвані на військові збори.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій №2148-VIII від 03.10.2017, яка набула чинності з 01.10.2017, ч. 3 ст. 59 Закону № 796 -ХІІ викладена в новій редакції. Зокрема, особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Дана норма Закону, а саме ст. 59 регулює питання пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Виходячи із положень даної норми та в сукупності із ст. 10 Закону, де вказано, що до військовослужбовців належать, зокрема військовозобов'язані, призвані на військові збори, до яких віднесено і позивача, то суд вважає хибним твердження відповідача у спірному питанні, що розглядається, про необхідність особи на момент участі у ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС проходити дійсну строкову військову службу.

За вищевикладених обставин, оскільки позивач приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовозобов’язаний у складі військової частини, суд дійшов висновку, що до позивача застосовуються положення частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій".

Таким чином, позивач відноситься до категорії осіб, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов’язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку, що вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача здійснити вчинити дії є похідними від першої, а відтак підлягають задоволенню в силу того, що похідна вимога залежить від задоволення іншої/основної вимоги (п.23 ст. 4 КАС України).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень КАС України, судовий збір не присуджується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протипраними дії Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області (вул. Волонтерів, 17, м. Гайсин, Вінницька обл., 23700, код ЄДРПОУ 20104575) щодо відмови в перерахунку пенсії учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи ОСОБА_1 (вул. Волонтерів, 17, м. Гайсин, Вінницька обл., 23700, ід. номер 20104575) в зв'язку із зміною ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов'язати Гайсинське об'єднане управління Пенсійного фонду у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, згідно до положень ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" з 01 жовтня 2017 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович