Рішення № 76610170, 20.08.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2018 року Справа № 804/4449/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровськеій області про зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14.06.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровськеій області, у якому просить зобов'язати відповідача призначити та виплачувати пенсію за віком, згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення», в розмірі визначеному положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 0.02.2018 року і у подальшому, щомісячно, довічно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу 02.02.2018 року виповнилось 55 років та її трудовий стаж становить 23 року, у зв’язку із чим вона має право на пенсію відповідно статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення». 21.02.2018 рок позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії, однак, листом від 13.03.2018 року № Є3280/18 їй було повідомлено, що вона набуде право на отримання пенсії після досягнення 60-річного віку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

ОСОБА_2 управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровськеій області 03.07.2018 року отримано копію ухвали суду про відкриття спрощеного позовного провадження в даній адміністративній справі та копію позову разом із копіями доданих до нього документів.

03.07.2018 року на адресу суду надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову. Зауважив, що статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено умови призначення пнсії за віком. Застосування статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суперечить статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», тож не підлягає застосуванню. Оскіьки позивач ІНФОРМАЦІЯ_1, то набуде право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років при наявності необхідного страхового стажу.

30.07.2018 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якому позивач зазначив, що на теперішній час відсутнє рішення Конституціного Суду України, яким встановлена не конституційність статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», отже положення зазначеної статті мають застосовуватись.

Також, з посиланням на ч. 3 ст. 48 КАС України, позивач просив здійснити заміну первісного відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на належного відповідача – Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровськеій області.

Розглянувши заяву позивача про заміну ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в порядку правонаступництва на підставі ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з реорганізацією відповідача, суд вважає за можливе його задовольнити та замінити відповідача у цій справі - ОСОБА_3 – ОСОБА_4 відділ обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зв'язку з реорганізацією останнього, згідно постанови Кабінету Міністрів України №821 від 08.11.2017р. на підставі ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки заміна сторони правонаступником можлива на будь-якій стадії судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 21.02.2018 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, завернулась до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровськеій області із заявою про призначення пенсії за віком.

Листом від 12.03.2018 року № Є3280/18 позивачу було повідомлено про відсутність підстав для призначення пенсії за віком, у зв’язку із тим, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1, тому у відповідності до вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» набуде право на призначення пенсії після досягнення 60 років.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Абзацом 8 частини 2 статті 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виключно цим Законом визначаються: пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_3 і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Отже, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено вік, з досягненням якого особи мають право на призначення пенсії за віком, а жінкам підвищено вік з якого вони набувають права на пенсію за віком в залежності від дати їх народження: від 55 до 60 років.

Оскільки позивач є жінкою ІНФОРМАЦІЯ_1, то відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», вона набуде право на пенсію за віком після досягнення 60 років.

Відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Щодо твердження позивача про те, що положення статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» мають застосовуватись, суд зазначає, що пунктом 16 Прикінцевх положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Оскільки стаття 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суперечить вимогам статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», то суд вважає обґрунтованою позицію відповідача про те, що її норми не застосовуються.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позивач у ході судового розгляду справи не довів, що у спірних відносинах відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровськеій області про зобов’язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_5