Ухвала суду № 76609862, 18.09.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"18" вересня 2018 р. Справа № 922/1906/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І. В., суддя Шевель О. В.

за участю секретаря судового засідання Кладько А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ “НАК “Нафтогаз України” (вх. №1585 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.07.2018 у справі № 922/1906/18 (прийняту у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Усатим В.О.),

за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ,

до Публічного акціонерного товариства “Харківська ТЕЦ-5”, с.Подвірки, Харківська область,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2018 року ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ПАТ “Харківська ТЕЦ-5”заборгованості у розмірі 2 381 326,58 грн, у тому числі: 2 169 253,96 інфляційних втрат, 212 072,62 грн трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.07.2018 об’єднано справу №922/1906/18 за позовом ПАТ “НАК “Нафтогаз України” про стягнення інфляційних витрат, трьох відсотків річних за неналежне виконання зобов’язання зі справою №Б-23/75-02 про банкрутство ПАТ “Харківська ТЕЦ-5”.

ПАТ “НАК “Нафтогаз України” з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та передати справу на розгляд до Господарського суду Харківської області.

Скарга обґрунтована тим, що позивач у розумінні абз.6 ст.1 Закону про банкрутство є поточним кредитором в банкрутстві, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем виникла у 2014 році, тобто вже після порушення справи про банкрутство відповідача згідно ухвали Господарського суду Харківської області від 16.12.2001 у справі №Б-23/75-02.

Як зазначає апелянт, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали було невірно застосовано положення ч.4 ст.10 Закону про банкрутство, оскільки в даному випадку суди не повинні були застосовувати положення вказаної норми матеріального права, враховуючи, що зобов’язання відповідача перед позивачем по оплаті поставлених в 2014 році обсягів природного газу, мають поточний характер, а ПАТ “НАК “Нафтогаз України” є поточним кредитором.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд справи призначено на 18.09.2018.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно зі ст.14 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.".

Отже, визначення законодавцем переліку судових актів, які підлягають оскарженню, має на меті забезпечити збалансованість процесуальних інтересів сторін у справі, можливість розгляду справи в розумні строки та з пропорційним врахуванням загального та приватного інтересу.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов’язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Наведена правова позиція викладена в рішенні Конституційного суду України від 25.04.2012 у справі №1-12/2012.

Відповідно до ч.2 ст.254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Згідно із ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: 1) про відмову у видачі судового наказу; 2) про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 3) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову; 4) про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову; 5) про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення; 6) про повернення заяви позивачеві (заявникові); 7) про відмову у відкритті провадження у справі; 8) про передачу справи на розгляд іншого суду; 9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 10) про затвердження мирової угоди; 11) про призначення експертизи; 12) про зупинення провадження у справі; 13) про закриття провадження у справі; 14) про залишення позову (заяви) без розгляду; 15) окрема ухвала; 16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 17) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; 18) про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення; 19) про відмову ухвалити додаткове рішення; 20) про роз'яснення чи відмову у роз'ясненні судового рішення; 21) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами; 22) про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання; 23) про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 24) щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання; 25) про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця; 26) про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 27) про поворот виконання чи відмову у повороті виконання; 28) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; 29) щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 30) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; 31) про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду; 32) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду; 33) про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду; 34) про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; 35) про відновлення чи відмову у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.

Таким чином, у частині 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України наведено вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення.

Однак, оскаржувана ухвала до наведеного переліку не відноситься.

Разом з цим, частиною 3 ст. 255 ГПК України встановлено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Відповідно п.1 ч.1 ст.261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Згідно із ч.1 ст.232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.

Отже, колегія суддів зазначає, що можливість апеляційного оскарження зазначеної ухвали окремо від рішення суду нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено, а заперечення на неї апелянт може включити до апеляційної скарги, яка може бути подана на судове рішення прийняте в межах справи №Б-23/75-02 за результатом розгляду його позовних вимог.

Враховуючи, що апеляційним господарським судом відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ “НАК “Нафтогаз України” на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.07.2018 у справі № 922/1906/18, яка не підлягає оскарженню в порядку апеляційного провадження, колегія суддів вважає, що таке провадження підлягає закриттю, як помилково відкрите.

Керуючись 234, 235, 255, ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ “НАК “Нафтогаз України” (вх. №1585 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.07.2018 у справі № 922/1906/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку статей 286 – 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Тарасова І. В.

Суддя Шевель О. В.