Постанова № 76609773, 05.09.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2018 р. Справа № 914/1014/18

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Данко Л.С.,

Матущака О.І.,

розглянув апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області за №14-11-04342 від 10.07.2018

на ухвалу господарського суду Львівської області від 26.06.2018 про повернення позовної заяви та заяви про усунення недоліків позивачеві, суддя - Іванчук С.В., м. Львів,

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів,

до відповідача фізичної особи-підприємця Талько Ірини Василівни, АДРЕСА_1

про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

04.06.2018 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця Талько І.В. про розірвання договору оренди №174 від 24.12.2013 та стягнення заборгованості в розмірі 14 103,09 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.06.2018 вищезазначену позовну заяву та додані до неї документи повернуто позивачу без розгляду.

За коротким змістом оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов до висновку, що незважаючи на наявність відмітки про зарахування до спеціального фонду Державного бюджету судового збору в розмірі 3524,00 грн. на звороті платіжного доручення №320 від 22.05.2018., позивачем не усунуто недоліків позовної заяви, оскільки з даних інформаційної системи «Діловодство спеціалізованого суду» не підтверджено зарахування до спеціального фонду Державного бюджету сплаченої позивачем суми судового збору.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 26.06.2018 та направити справу №914/1014/18 для продовження розгляду до суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням норм процесуального права.

В узагальнених доводах апеляційної скарги позивач вказує на те, що додане до позовної заяви платіжне доручення №320 від 22.05.2018 на звороті якого є відмітка про зарахування до спеціального фонду Державного бюджету судового збору в розмірі 3524,00 грн. є належним доказом усунення недоліків позовної заяви, які викладені в ухвалі господарського суду Львівської області від 11.06.2018 про залишення позовної заяви без руху, а тому суд першої інстанції безпідставно повернув без розгляду позовну заяву та додані до неї документи.

Відповідач не скористався правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі згідно зі ч. 1 ст. 263 ГПК України.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 271 ГПК України вказана апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, розглядається без повідомлення учасників справи.

Розглянувши наявні в справі докази, давши оцінку доводам апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про задоволення апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області та скасування ухвали господарського суду Львівської області від 26.06.2018, з огляду на наступне.

Згідно встановлених обставин, вбачається, що ухвалою господарського суду Львівської області від 11.06.2018 позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до фізичної особи-підприємця Талько І.В. про розірвання договору оренди №174 від 24.12.2013 та стягнення заборгованості в розмірі 14 103,09 грн. залишено без руху з тих підстав, що даними з інформаційної системи «Діловодство спеціалізованого суду» не підтверджено зарахування до спеціального фонду Державного бюджету сплаченої позивачем суми судового збору.

Зазначеною ухвалою суду першої інстанції позивачу надано строк до 25.06.2018 для усунення недоліків, шляхом подання суду доказів підтвердження зарахування сплати судового збору в сумі 3524,00 грн. до державного бюджету, оплаченої платіжним дорученням №320 від 22.05.2018.

20.06.2018, тобто в строк, визначений судом для усунення недоліків, від позивача до суду першої інстанції надійшла заява №141/03840 від 19.06.2018 (а.с.63) в якій зазначено про усунення недоліків позовної заяви, шляхом подачі платіжного доручення №320 від 22.05.2018 на звороті якого наявна відмітка про зарахування до спеціального фонду Державного бюджету судового збору в розмірі 3524,00 грн.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про повернення вищезазначеної позовної заяви та доданих до неї документів.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які, зокрема, підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Апеляційним господарським судом встановлено, що повертаючи позовну заяву суд першої інстанції врахувавши дані інформаційної системи «Діловодство спеціалізованого суду», в яких відсутня інформація про зарахування до спеціального фонду Державного бюджету сплаченої позивачем суми судового збору, залишив поза увагою подане позивачем на виконання ухвали місцевого господарського суду платіжне доручення №320 від 22.05.2018 на звороті якого наявна відмітка про зарахування до спеціального фонду Державного бюджету судового збору в розмірі 3524,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)).

Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.

Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Таким чином, зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України перевіряється відповідно до Закону України "Про судовий збір". Обов'язок перевірки зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України покладається саме на суд. Відсутність відомостей про те, яка саме позовна заява оплачується судовим збором, не є підставою для повернення позовної заяви, оскільки суд самостійно перевіряє сплату позивачем належної суми судового збору.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обов'язок по перевірці зарахування суми судового збору до державного бюджету України проводиться судом під час вирішення питання про відкриття провадження у справі. При цьому підставою для такої перевірки є сплата заявником судового збору, про що платник надає суду підтвердження про здійснення такої операції, що було встановлено апеляційним судом.

Отже, суд першої інстанції не був позбавлений можливості перевірити зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, сплаченого заявником за подання позовної заяви, способом, передбаченим Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

У зв'язку із цим суд першої інстанції, безпідставно поклавши на позивача обов'язок щодо доведення зарахування сплаченого ним судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, не перевіривши факт такого зарахування виходячи з оцінки взаємного зв'язку наявних у справі доказів у їх сукупності, безпідставно повернув позовну заяву та додатки до неї.

У відповідності до ст.280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Ураховуючи вищевикладене, оскаржувана ухвала суду першої інстанції про повернення Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській області позовної заяви та доданих до неї документів, не може вважатись законною та підлягає скасуванню із-за невідповідність висновків суду обставинам справи, а справа - передачі до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідно підлягає задоволенню апеляційна скарга позивача.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги суд дійшов до висновку, що розподіл судового збору у справі, сплаченого за подання апеляційної скарги здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат відповідно до ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 280-284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області - задоволити.

Ухвалу господарського суду Львівської області від 26.06.2018 у справі №914/1014/18 - скасувати.

Справу №914/1014/18 скерувати на адресу місцевого господарського суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно з ст.ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач): С.М. Бойко

Судді: Л.С. Данко

О.І. Матущак

Повний текст постанови підписано 07.09.2018.