Постанова № 76609759, 13.09.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2018 р. Справа № 921/110/18

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Данко Л.С.,

секретар судового засідання Лялька Н.Р.,

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.06.2018 (суддя Гирила І.М., повний текст складено 26.06.2018)

у справі № 921/110/18

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз», м. Тернопіль

про стягнення коштів в загальній сумі 1' 595' 199,30 грн.

за участю представників:

- від позивача - Конопліцький І.В.,

- від відповідача - не з'явився.

28.03.2018 до Господарського суду Тернопільської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства (надалі - ПАТ) «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з Приватного акціонерного товариства (надалі - ПрАТ) «Тернопільміськгаз» 343' 276,62 грн. пені, 221' 670,24 грн. трьох відсотків річних та 1' 030' 252,44 грн. інфляційних втрат (а.с. 6-11, т.1).

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 25.06.2018 у даній справі (а.с. 175-186, т.1) вказаний позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 171' 638,31 грн. пені, 221' 670,24 грн. 3% річних, 990' 166,34 грн. інфляційних втрат. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги про стягнення 40' 086,10 грн. пені є безпідставними у зв'язку з помилкою в розрахунку позивача. В решті позовні вимоги суд визнав обґрунтованими, однак при ухваленні рішення врахував клопотання ПАТ «Тернопільміськгаз» та на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України та ч.1 ст. 233 ГК України зменшив розмір пені за несвоєчасне виконання відповідачем основного зобов'язання на 50%.

Дане рішення оскаржив позивач, оскільки вважає, що при його прийнятті суд порушив норми матеріального та процесуального права та неповно дослідив істотні обставини, що мають значення у даній справі, у зв'язку з чим рішення в частині зменшення розміру пені просить скасувати та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задоволити повністю. Скаржник зазначив, зокрема, що суд не врахував інтереси позивача та особливі обставини його діяльності, а також, ухвалив рішення без врахування того, що матеріалами справи не доведено важкого фінансового стану відповідача. Відсутність вини відповідача у виникненні боргу та його важкий фінансовий стан не вважає винятковими обставинами, тому, відповідно, вони не можуть бути підставою для зменшення пені в розумінні ч.3 ст. 551 ЦК України та ч.1 ст. 233 ГК України. Крім того, скаржник зазначив, що штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов'язанням за договором купівлі-продажу природного газу.

ПрАТ «Тернопільміськгаз» не виконало вимог ухвали суду від 16.08.2018 та не подало відзиву на апеляційну скаргу. Також вказана особа не забезпечила явку свого представника в судове засідання. З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Тернопільміськгаз» належним чином було повідомлено про час та дату засідань за поштовою адресою, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи наявно достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги можливо здійснити без представника відповідача та в порядку, передбаченому ч.3 ст. 263 ГПК України (без відзиву на апеляційну скаргу).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:

27.06.2013 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавцем) та ПрАТ «Тернопільміськгаз» (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №13-438-ПР (а.с. 30-34, т.1), відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати у власність покупця у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

З метою узгодження вартості природного газу, обсягів переданого газу, порядку проведення розрахунків між сторонами, строку дії договору між сторонами у справі було укладено додаткові угоди, а саме: №1 від 10.07.2013, №2 від 31.12.2013, №3 від 28.04.2014, №4 від 15.05.2014, №5 від 05.09.2014, №6 від 10.11.2014, №7 від 08.12.2014, №8 від 22.12.2014, №9 від 05.02.2015, №10 від 10.03.2015, №11 від 23.03.2015, №12 від 03.04.2015, №13 від 12.05.2015, №14 від 03.06.2015 та №15 від 19.06.2015 (а.с. 35-51, т.1).

Додатковою угодою №3 від 28.04.2014 до договору сторони змінили, зокрема, редакцію п. 6.1 договору та передбачили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Додатковою угодою №15 від 19.06.2015 сторони виклали статтю 11 договору у редакції, відповідно до якої договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 червня 2013 року і діє в частині реалізації газу до 30 червня 2015 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивач за період з червня місяця 2013 року по червень місяць 2015 року (включно) передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 33' 377,233 тис. куб. м на загальну суму 184' 750' 163,91 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями підписаних повноважними представниками сторін актів приймання-передачі природного газу (а.с. 53-76, т.1).

Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого природного газу виконував неналежним чином та з порушенням передбаченого умовами договору терміну розрахунків. Станом на день звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість ПрАТ «Тернопільміськгаз» за отриманий у зазначений період згідно договору №13-438-ПР від 27.06.2013 природний газ становила 3' 196' 823,43 грн., що вбачається із довідки по операціях ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та ПрАТ «Тернопільміськгаз» (а.с. 78-86, т.1) та довідки про сальдо (а.с. 77, т.1).

Крім того, факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором на купівлю-продаж природного газу №13-438-ПР від 17.06.2013 вже був предметом судового розгляду.

Так, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.02.2016 у справі №921/1148/15-г/3 було частково задоволено позовні вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до ПрАТ «Тернопільміськгаз» та стягнуто з 3'837' 170,31 грн. основного боргу, а також нараховану пеню за період з 20.07.2013 по 02.11.2015 в сумі 398' 076,79 грн., 3% річних в сумі 74' 475,55 грн., а також збитки внаслідок інфляції за період з серпня місяця 2015 року по вересень місяць 2015 року в сумі 56' 866,18 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Факт прострочення оплати та розмір заборгованості за договором 13-438-ПР від 17.06.2013 не заперечується відповідачем.

Як було зазначено вище, предметом судового розгляду у даній справі є стягнення з відповідача пені в загальній сумі 343' 276,62 грн., нарахованої за період з 03.11.2015 по 19.01.2016; 3% річних в загальній сумі 221' 670,24 грн., нарахованих за період з 03.11.2015 по 12.02.2018 та інфляційних втрат в загальній сумі 1' 030' 252,44 грн., нарахованих за період жовтень 2015 року - січень 2018 року (включно), за неналежне виконання зобов'язань по оплаті вартості отриманого у червні місяці 2016 року природного газу.

ПрАТ «Тернопільміськгаз» не заперечувало проти вказаного позову, проте на підставі ст.551 ЦК України та ст.223 ГК України, під час розгляду справи в суді першої інстанції просило суд зменшити розмір пені до 10% від заявленої, а також зобов'язати позивача здійснити розрахунок інфляційних нарахувань відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 (а.с. 43-47).

Згідно з ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті ст. 526 ЦК України, 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В п. 7.1 договору, сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України, а також цим договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 9.2 договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

В позовній заяві ПАТ «НАК «Нафтогаз України» надало розрахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за відповідні періоди прострочення (а.с. 13-29, т.1).

Перевіривши правильність розрахунку вказаних сум, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем вірно нараховано 343' 276,62 грн. пені, 221' 670,24 грн. 3% річних та 990' 166,34 грн. інфляційних втрат, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Керуючись ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість зменшити розмір пені на 50%. При цьому, з матеріалів справи вбачається наявність наступних підстав для зменшення розміру штрафних санкцій: 1) відповідно до умов договору відповідач отримував природний газ від позивача виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, а не для власних потреб; 2) протягом 2015-2018 років на рахунки відповідача згідно постанов державних виконавців в межах відкритих виконавчих проваджень накладались арешти, що позбавляло підприємство можливості самостійно розпоряджатись коштами, які надходили на його рахунки та, відповідно, стало однією із підстав несвоєчасних розрахунків з позивачем (а.с. 117-127, т.1); 3) з 01.07.2015 відповідач не здійснює діяльність з постачання природного газу; 4) згідно долучених ПАТ "Тернопільміськгаз" до матеріалів справи звітів про фінансовий стан за 2017 рік останнє є збитковим підприємством (а.с. 113-116, т.1); 5) позивачем не обґрунтовано завдання йому збитків саме через порушення відповідачем зобов'язань за договором; 6) пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про можливість зменшення розміру пені на 50%.

Стосовно доводів, наведених ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в апеляційній скарзі щодо незаконності оскаржуваного рішення в частині неповного стягнення пені, із покликанням на порушення судом приписів ст.ст. 233 ГК України та 551 ЦК України, судова колегія зазначає, що зазначеними правовими нормами передбачено право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, а тому посилання скаржника на порушення судом даних норм є необґрунтованим. При цьому, судом першої інстанції враховано всі об'єктивні обставини, які мають значення при прийнятті рішення про зменшення розміру пені, а також взято до уваги спеціальний статус позивача, який є стратегічним підприємством державного сектора економіки, 100% акцій якого належить державі, у зв'язку з чим відповідне клопотання відповідача суд задоволив лише частково та зменшив штрафні санкції на 50%, а не на 90%, як просив відповідач.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалене відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.06.2018 у справі №921/110/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - без задоволення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Тернопільської області.

Повний текст постанови складено 19.09.2018.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя Л.С. Данко