Постанова № 76609751, 17.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2018 р. Справа№ 910/14477/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

секретар судового засідання Шмиговська А.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фініті-Компані»

на рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2018 р.

у справі №910/14477/17 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фініті-Компані»

до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Стелс»

2) Національний банк України

3) Міністерство фінансів України

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фініті-Компані» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про зобов'язання передати:

- кредитний договір від 09.02.2012 р. №4С12049И, виписку по позичковому рахунку ТОВ «Стелс», вказаному у кредитному договорі від 09.02.2012 р. №4С12049И станом на 16.11.2016 р., договори забезпечення виконання ТОВ «Стелс» кредитного договору від 09.02.2012 р. №4С12049И, інші документи, які підтверджують обов'язки ТОВ «Стелс» за кредитним договором від 09.02.2012 р. №4С12049И, в тому числі, які забезпечують його виконання;

- кредитний договір від 07.12.2012 р. №4С12362И, виписку по позичковому рахунку ТОВ «Стелс», вказаному у кредитному договорі від 07.12.2012 р. №4С12362И станом на 16.11.2016, договори забезпечення виконання ТОВ «Стелс» кредитного договору від 07.12.2012 р. №4С12362И, інші документи, які підтверджують обов'язки ТОВ «Стелс» за кредитним договором від 07.12.2012 р. №4С12362И, в тому числі, які забезпечують його виконання;

- кредитний договір від 26.11.2013 р. №4С13766И, виписку по позичковому рахунку ТОВ «Стелс», вказаному у кредитному договорі від 26.11.2013 №4С13766И станом на 16.11.2016 р., договори забезпечення виконання ТОВ «Стелс» кредитного договору від 26.11.2013 р. №4С13766И, інші документи, які підтверджують обов'язки ТОВ «Стелс» за кредитним договором від 26.11.2013 р. №4С13766И, в тому числі, які забезпечують його виконання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ПАТ «КБ «Приватбанк» та ТОВ «Стелс» укладено кредитні договори від 09.02.2012 р. №4С12049И, від 07.12.2012 р. №4С12362И та від 26.11.2013 р. №4С13766И. В забезпечення виконання даних кредитних договорів між ПАТ «КБ «Приватбанк» та ТОВ «Фініті-Компані» був укладений договір поруки №4С12049И/П шляхом використання електронного цифрового підпису згідно п. 17 договору поруки. 15.11.2016 р. позивач як поручитель виконав обов'язок боржника - ТОВ «Стелс» перед кредитором - ПАТ «КБ «Приватбанк» за вказаними кредитними договорами, а тому кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника, що відповідає ст. 556 ЦК України. Однак, відповідач відмовляється надати позивачу оригінали вищеперелічених документів, чим порушує право позивача на визнання його новим кредитором.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.08.2017 р. залучено до участі у справі ТОВ «Стелс» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.09.2017 р. до участі у справі залучено Національний банк України та Міністерство фінансів України у якості третіх осіб - 2, 3, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.07.2018 р. в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Фініті-Компані» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2018 р. скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що його представник 17.09.2018 р. буде зайнятий в іншому судовому процесі.

Колегія суддів, не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання у зв'язку з тим, що позивачем не надано належних доказів неможливості залучення іншого представника для участі у розгляді даної справи. Крім того, з огляду на приписи ч. 1 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Представники сторін та третіх осіб були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Судова кореспонденція була направлена сторонам у справі та третім особам на адреси, що містяться в матеріалах справи та в апеляційній скарзі.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 273 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представників сторін та третіх осіб, оскільки відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами Київського апеляційного господарського суду по даній справі явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін та третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

11.11.2016 р. між ТОВ «Фініті-Компані» (поручитель) та ПАТ «КБ «Приватбанк» (кредитор) було укладено договір поруки №4С12049И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ «Стелс» (боржник) своїх зобов'язань за:

- кредитним договором від 09.02.2012 р. №4С12049И (далі - Кредитний договір 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 1;

- кредитним договором від 07.12.2012 р. №4С12362И (далі - Кредитний договір 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 2;

- кредитним договором від 26.11.2013 р. №4С13766И (далі - Кредитний договір 3), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 3.

За своєю правовою природою договір №4С12049И/П від 11.11.2016 р. є договором поруки.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом п. 4 договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.

Згідно ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Відповідно до ч. 2 ст. 556 ЦК України, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

У відповідності до п. 8 договору поруки, до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

За приписами ч. 1 ст. 556 ЦК України, після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

Пунктом 10 договору поруки передбачено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів Банку з моменту виконання обов'язку належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що боржник не виконував своїх боргових зобов'язань перед відповідачем за кредитними договорами від 09.02.2012 р. №4С12049И, від 07.12.2012 р. №4С12362И, від 26.11.2013 р. №4С13766И, а тому ТОВ «Фініті-Компані», як поручитель, здійснило погашення заборгованості за даними кредитними договорами згідно платіжних доручень №12 від 15.11.2016 р. на суму 806133219,67 грн., №13 від 15.11.2016 р. на суму 202194048,85 грн., №14 від 15.11.2016 р. на суму 99653444,51 грн., а тому вважає, що до нього перейшли всі права кредитора за кредитними договорами. Відтак, для реалізації права вимоги до боржника про виконання своїх зобов'язань перед поручителем по сплаті боргу, позивач вказує на наявність підстав для зобов'язання відповідача передати позивачу кредитні договори, виписки по позичкових рахунках ТОВ «Стелс», вказаних у кредитних договорах станом на 16.11.2016 р., договори забезпечення виконання ТОВ «Стелс» кредитних договорів, інших документи, які підтверджують обов'язки ТОВ «Стелс» за кредитними договорами, в тому числі, які забезпечують їх виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

У позовній заяві позивач зазначає, що відсутність оригіналів документів, зокрема, і тих, які підтверджують забезпечення зобов'язання боржника за договором поруки, порушують інтереси позивача як кредитора (поручителя, який виконав забезпечене порукою зобов'язання), оскільки ТОВ «Фініті-Компані» позбавлене можливості в силу ч. 2 ст. 256 ЦК України звернути стягнення на предмети застави тощо.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що в даному випадку позивач просить суд застосувати спосіб захисту, передбачений п. 5 ч.2 ст. 16 ЦК України, а саме - примусове виконання обов'язку в натурі.

Проте, такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у тих випадках, коли відповідач зобов'язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов'язок. Тобто цей засіб захисту застосовується за наявності зобов'язальних правовідносин між позивачем та відповідачем.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Доказів того, що відповідачем не визнаються або оспорюються обставини щодо сплати позивачем на користь ПАТ «КБ «Приватбанк» коштів на суму 806133219,67 грн., 202194048,85 грн. та на суму 99653444,51 грн. в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Стелс» за кредитними договорами від 09.02.2012 р. №4С12049И, від 07.12.2012 р. №4С12362И, від 26.11.2013 р. №4С13766И, матеріли справи не містять.

Водночас, ані умовами укладеного між сторонами договору поруки, ані положеннями чинного законодавства України (в тому числі нормами ч. 1 ст. 556 ЦК України, на яку посилається позивач) не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника.

Положеннями п. 10 договору поруки визначено, що у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором, кредитор зобов'язаний передати поручителю належним чином посвідчені копії таких документів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2018 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фініті-Компані» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2018 р. у справі №910/14477/17 залишити без змін.

Справу №910/14477/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, що передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк

Повний текст постанови суду складено 20.09.2018 р.