Рішення № 76609514, 19.09.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" вересня 2018 р. Справа № 924/660/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., за участю секретаря судового засідання Попика О.В. розглянувши матеріали

за позовом Комунального підприємства Нетішинської міської ради "Житлово-комунальне об'єднання" м. Нетішин Хмельницька область

до Фізичної особи - підприємця Мельничука Володимира Івановича м. Нетішин Хмельницька область

про стягнення 17 814,66грн. боргу, 3022,60грн. інфляційних втрат, 853,09грн. 3% річних, 4033,90грн. пені, 7067,93грн. штрафу

Представники сторін: не з'явились.

Відповідно до ст.240 ГПК України судом ухвалено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

30.07.2018р. до суду надійшла позовна заява Комунального підприємства Нетішинської міської ради "Житлово-комунальне об'єднання" до ФОП Мельничука В.І. про стягнення 35 339,66грн. боргу, 3022,60грн. інфляційних втрат, 853,09грн. 3% річних, 4033,90грн. пені, 7067,93грн. штрафу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Мусі М.Є.

Ухвалою суду від 02.08.18р. відкрито провадження у справі №924/660/18 та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 30.08.18р. судове засідання відкладено на 05 вересня 2018 року.

Ухвалою суду від 05.09.18р. судове засідання відкладено на 19 вересня 2018 р.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач просить стягнути з відповідача 35 339,66грн. боргу, 3022,60грн. інфляційних втрат, 853,09грн. 3% річних, 4033,90грн. пені, 7067,93грн. штрафу існуючих станом на час подання позову та на час вирішення спору, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Нетішина № 388 від 24.12.2004р. та додаткових угод № 1 від 17.07.2013р., №2 від 23.01.2014р., №3 від 23.01.2014р., № 4 від 20.01.2017р.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 24 грудня 2004 року між Комунальним підприємством Нетішинської міської ради "Житлово-комунальне об'єднання" та фізичною особою-підприємцем Мельничуком Володимиром Івановичем було укладено договір оренди № 388 про передачу в оренду комунального індивідуально визначеного майна: частини виробничо-складського приміщення площею 198.0 кв.м., яке розташоване за адресою: вул. Ринкова, 4/1, м. Нетішин, Хмельницька область. 17 липня 2013 року було укладено Додаткову угоду № 1, відповідно до якої Договір № 388 від 24.12.2004р. викладено у новій редакції.

23 січня 2014 року укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № 388 від 24 12.2004р., відповідно до якої змінено розмір орендної плати згідно проведеної оцінки щодо визначення вартості об'єкта оцінки - для розрахунку орендної плати. Розмір орендної плати за базовий місяць (листопад 2013 р.) становить 1928.72 грн. без ПДВ. Одночасно 23.01.2014 року укладено Додаткову угоду № 3, предметом якої є відшкодування орендарем (ФОП Мельничуком В.І.) вартості проведеної оцінки майна.

20.01 2017 року було укладено Додаткову угоду № 4, відповідно до якої Договір № 388 від 24 12.2004 року викладено у новій редакції, разом з тим визначено розмір орендної плати за базовий місяць оренди (грудень 2016р.) - 3494.02 грн. без ПДВ. П 10.1 Договору № 388 визначено, що договір укладено на три роки, що діє з 24 грудня 2004 року по 24 грудня 2007 року включно. П. 10.5 Договору № 388 від 24.12.2004р. передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах, які були передбачені договором. У відповідності до п. 5.4 - відповідач як орендар за договором № 388 від 24.12.2004р. зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендодавцеві (КП НМР "ЖКО") орендну плату.

Наголошує на тому, що п.3.6 договору визначено, що орендна плата перераховується Орендарем щомісяця не пізніше 15 числа місяця, відповідно до п.3.3 орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (згідно Додаткової угоди № 1 від 20.01.2017 року), згідно Додаткової угоди № 1 від 17.07.2013 р. - Орендна плата перераховується орендарем не пізніше 10 числа поточного місяця (п.3.3 договору). п.3.7 договору передбачено, що орендна плата, перерахована орендарем несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації відповідно до чинного законодавства України з врахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Стверджує, що п.3.8 Договору № 388 від 24.12.2004р. встановлено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Звертає увагу суду на те, що, ФОП Мельничук В.І. порушує взяті на себе договірні зобов'язання, не виконуючи належним чином зобов'язання з оплати орендної плати за Договором оренди № 388 від 24.12.2004р., внаслідок чого станом на 01 липня 2018 р. заборгованість відповідача перед КП НМР "ЖКО" складає 35339,66 грн., що підтверджується випискою з особового рахунка. Також повідомлено, що на рахунок підприємства від відповідача Мельничука В.І. згідно платіжного доручення від 24 липня 2018 р. №@2РL907511 надійшли кошти в розмірі 14 990.00 грн. Реквізит даного платіжного доручення "Призначення платежу" заповнено платником у наступному форматі „Квартплата, л/с НОМЕР_2, АДРЕСА_1" У такому форматі платіжного документа не надає повну інформацію про платіж, відсутні також посилання на документи, на підставі яких здійснено перерахування коштів отримувачу - КП НМР "ЖКО". З огляду на те, що зміст інформації визначає платник, задля вирішення питання про уточнення інформації, зазначеної у реквізиті "Призначення платежу", згідно платіжного доручення від 24 липня 2018 року №@2 РL 90751 1 на суму 14 990.0 грн., КП НМР "ЖКО" для ФОП Мельничука В.І. направлено акт звірки розрахунків за Договором № 388 від 24.12.2004р. та Договором № 88 від 17.07.2011р.

Повноважний представник позивача в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника. У судовому засіданні 20.08.2018р. представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вони підтверджені та обґрунтовані поданими в матеріали справи доказами. Також позивачем на адресу суду надіслано заяву від 19.09.2018р. про зменшення позовних вимог, у якій позивач просить суд (у зв'язку із уточненням відповідачем у письмовій заяві від 19.09.2018р. призначення платежу за платіжним дорученням від 24.07.2018р. в якості заборгованості саме за договором від 24.12.2004р. № 388) стягнути з відповідача 17814,66грн. боргу, 853,09грн. 3% річних, 4033,90грн. пені, 7067,93грн. штрафу. Також позивачем зменшено 3022,60 грн. інфляційних витрат, яка судом приймається.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки та неподання доказів не повідомив. Ухвали суду по даній справі від 02.08.18р., 30.08.18р., 05.09.18р надіслані на його адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернуті до суду із зазначенням "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Згідно ч. 7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Враховуючи вищевикладене, розумність строків розгляду судового спору, суд приходить до висновку про розгляд справи без участі представників сторін та за наявними в матеріалах справи доказами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

24.12.2004 року між комунальним підприємством Нетішинської міської ради "Житлово -комунальне об'єднання" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Мельничук Володимиром Івановичем (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Нетішина № 388 від 24.12.2004р. (з врахуванням змін та доповнень, внесених (далі - договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлове приміщення (частина майстерні Бази ЖКО), яке складається з 1 приміщення, площею 198 кв.м, розташованих за адресою: м. Нетішин база ЖКО, а також земельну ділянку, на якій знаходиться майно і яка прилягає до будівлі (споруди) в розмірі, необхідному для досягнення мети оренди (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору план розташування об'єкта оренди та його технічна характеристика, а також план земельної ділянки відображається в акті приймання-передачі майна, який є обов'язковою невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата - це платіж, який орендар, відповідно до даного договору, вносить орендодавцеві за користування орендованим майном та земельною ділянкою. До орендної плати не відносяться експлуатаційні витрати на утримання приміщень, центральне опалення, забезпечення гарячою і холодною водою, електроенергія, освітлення, радіоточки, охорону, податок на землю, прибирання кімнат, коридорів, місць загального користування, прибирання сміття, снігу, льоду, благоустрій прилеглої території, страхування майна. В орендну плату не входить також вартість інших послуг: прибирання орендованих приміщень, меблювання, оплата за установку, заміну і експлуатацію телефонів, факсів та інших засобів зв'язку, тощо. Вартість послуг, які не включаються в суму орендованої плати, оплачуються орендарем окремо від орендної плати в пропорційному відношенні до орендованої площі згідно з рахунками орендодавця та (або) на підставі самостійно укладених договорів з відповідними підприємствами та організаціями, що такі послуги надають. Орендна плата відображається в розрахунку орендної плати, який є обов'язковою невід'ємною частиною цього договору.

Як передбачено п. 3.2. договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати і становить без ПДВ за базовий місяць 143,65грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за грудень 2004 року визначається шляхом коригування орендної плати на індекс інфляції за грудень 2004 року.

Пунктом 3.3. договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

За користування об'єктом оренди орендар вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (п. 3.6. договору).

Згідно з пп.пп. „а", „б", „в" п. 3.9. договору розмір орендної плати може бути змінено, зокрема, за погодженням сторін, на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку орендної плати, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством, за ініціативою орендаря про зменшення орендної плати в разі, якщо з незалежних від нього обставин змінилися умови господарювання, передбачені договором, або істотно погіршився стан об'єкта оренди.

Відповідно до пп.пп. „г", „д" п. 5.1. договору орендодавець має право, зокрема, вимагати від орендаря своєчасного внесення в повному розмірі орендної плати та стягувати з орендаря неустойку згідно умов цього договору, ініціювати внесення змін та доповнень до договору.

Підпунктами „й", „л" п. 6.2. договору зазначено, що орендар зобов'язаний, зокрема, своєчасно, в повному обсязі та порядку встановленому договором сплачувати орендну плату. Після припинення дії договору передати орендодавцеві орендований об'єкт в належному стані не гіршому ніж на момент передачі його в оренду (з врахуванням нормального фізичного зносу), згідно з актом приймання-передачі не пізніше 3 днів (п. 5.2. „г") з дня втрати договором чинності.

Згідно з п.п. 7.2., 7.4. договору прийняття та передача майна оформляється актом приймання-передачі, в якому в обов'язковому порядку, докладно відображається повний склад майна, що передається, план приміщень, технічний стан об'єкта та його наявних систем забезпечення (енерго-, газо-, водо-, теплопостачання, вентиляція та інших) тощо на момент прийняття-передачі. Складання акта приймання-передачі здійснює орендодавець. Орендар може вступати в строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна.

Відповідно до п.12.1. договору даний договір укладено на строк 3 роки з дня підписання тексту договору.

Як передбачено п. 12.4. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору (п. 12.1.) він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Пунктом 12.5. договору передбачено, що внесення змін та доповнень до цього договору, а також його розірвання можуть здійснюватися лише за взаємною згодою сторін. Одностороння відмова від договору не допускається. Пропозиції щодо змін та доповнень до договору розглядаються сторонами протягом одного місяця з дати їх подання на розгляд ініціюючою стороною.

Договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (підпункт "а" п. 12.7. договору).

17 липня 2013 року було укладено Додаткову угоду № 1, відповідно до якої Договір № 388 від 24.12.2004р. викладено у новій редакції (зокрема передбачено, що орендна плата сплачується не пізніше 10 числа поточного місяця).

23 січня 2014 року укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № 388 від 24.12.2004р., відповідно до якої розділ 3 пункт 3.1. викладено в наступній редакції: Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за комунальне майно територіальної громади м. Нетішин та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням 26 сесії Нетішинської міської ради 4 скликання від 30.03.2012 року № 26/491, і становить без ПДВ за перший місяць оренди 1938,72 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Додатком № 4а позивачем підписано розрахунок плати за перший місяць оренди.

23.01.2014 року укладено Додаткову угоду № 3, предметом якої є відшкодування орендарем (ФОП Мельничуком В.І.) вартості проведеної оцінки майна.

20.01.2017 року було укладено Додаткову угоду № 4, відповідно до якої Договір № 388 від 24 12.2004 року викладено у новій редакції, зокрема, визначено розмір орендної плати за базовий місяць оренди (грудень 2016р.) - 3494.02 грн. без ПДВ. П 10.1 Договору № 388 визначено, що договір укладено на три роки, що діє з 24 грудня 2004 року по 24 грудня 2007 року включно. П. 10.5 Договору № 388 від 24.12.2004р. передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах, які були передбачені договором. Також у відповідності до п. 5.4 - відповідач як орендар за договором № 388 від 24.12.2004р. зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Орендна плата перераховується Орендарем щомісяця не пізніше 15 числа місяця, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (згідно Додаткової угоди № 1 від 20.01.2017 року), згідно Додаткової угоди № 1 від 17.07.2013 р. (п. 3.6 договору). Орендна плата перераховується орендарем не пізніше 10 числа поточного місяця (п.3.3 договору). п.3.7 договору передбачено, що орендна плата, перерахована орендарем несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації відповідно до чинного законодавства України з врахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Відповідно до п.3.8 Договору № 388 від 24.12.2004р. встановлено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості. Додатком № 4б позивачем підписано розрахунок плати за перший місяць оренди. Також позивачем надано у матеріали справи висновок ПП „Ізяслав експерт" про вартість майна (об'єкту оренди) - 251570 грн. з ПДВ.

У відповідності до акту прийому-передачі частини нежитлового приміщення (додаток № 3 від 24.12.2004р.) орендодавець передав, а орендар прийняв згідно договору № 388 від 24.12.2004р. нежитлове приміщення (частину майстерні Бази ЖКО), площею 198 кв.м, розташованих за адресою: м. Нетішин база ЖКО. Даний акт скріплений підписом та печаткою позивача та підписом відповідача.

Відповідно до виписки (по особовому рахунку Мельничук В.І.) комунального підприємства Нетішинської міської ради "Житлово-комунальне об'єднання" заборгованість ФОП Мельничук В.І. по договору № 388 станом на 01.07.2018р. складає 35339,66 грн.

В матеріалах справи також наявні копії рахунків за січень 2016р - червень 2018р. на загальну суму 130430,38 грн., претензія від 31.03.2017р. на суму 5922,80 грн., лист-вимога від 20.03.2018р. на суму 24956,97 грн.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як передбачено частинами 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Особливості правового регулювання відносин оренди державного та комунального майна визначаються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як вбачається із рахунків за січень 2016р - червень 2018р.на загальну суму 130430,38 грн. та виписки по особовому рахунку Мельничук В.І. комунального підприємства Нетішинської міської ради "Житлово-комунальне об'єднання" заборгованість ФОП Мельничук В.І. по договору № 388 станом на 01.07.2018р. складає 17814,66 грн. (із врахуванням платіжного доручення від 24.07.2018р. № ПН 16173113 на суму 2535,00 грн. (із призначенням платежу „оренда нерухомого майна") та від 24.07.2018р. №@2PL907511 на суму 14990,00 грн.). При цьому, як вбачається із листа відповідача від 19.09.2018р., останнім помилково вказано у призначенні платежу платіжного доручення від 24.07.2018р. №@2PL907511 на суму 14990,00 грн. „Квартплата, л/с НОМЕР_2, АДРЕСА_1". Відповідач перерахував зазначені кошти саме за заборгованість за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Нетішина № 388 від 24.12.2004р. Натомість доказів оплати 17814,66 грн. боргу матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано, у зв'язку з чим вимога про стягнення 17814,66 грн. за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Нетішина № 388 від 24.12.2004р. підлягає задоволенню.

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача існуючої станом на час подання позову та на час вирішення спору заборгованості у розмірі 17814,66 грн. зі сплати орендної плати, що виникла внаслідок того, що відповідач не виконав належним чином свої грошові зобов'язання, визначені умовами укладеного між сторонами у справі договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Нетішина № 388 від 24.12.2004р. Відповідачем доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості не подано.

Позивач також просить стягнути з відповідача 4033,90 грн. пені за період січень 2018р. - 484,74 грн., за лютий 2018р. - 443,99 грн., за березень 2018р. - 646,75грн., за квітень 2018р. - 733,03 грн., за травень 2018р. - 807,47 грн., за червень 2018р. - 917,92 грн. , всього - 4033,90 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.7. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується Балансоутримувачу відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Тобто сторони передбачили можливість нарахування пені за прострочення терміну сплати орендної плати у п. 3.7 договору, при цьому умовами договору не передбачено інший строк нарахування пені, ніж визначений ст. 232 ГК України.

За таких обставин, з огляду на п. 3.7. договору позивачем правомірно нараховано 4033,90 грн. пені за період січень 2018р. - 484,74 грн., за лютий 2018р. - 443,99 грн., за березень 2018р. - 646,75грн., за квітень 2018р. - 733,03 грн., за травень 2018р. - 807,47 грн., за червень 2018р. - 917,92 грн. , всього - 4033,90 грн. , яка підлягає стягненню з відповідача.

Позивач також просить стягнути з відповідача 7067,93 грн. штрафу із розрахунку 20% від суми боргу (35339,66грн.). Пунктом 3.8. договору передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 20% суми заборгованості.

Судом враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Предметом даного спору є стягнення заборгованості та штрафних санкцій відповідно до укладеного між сторонами договору.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, видами штрафних санкцій є штраф та пеня.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК, тобто, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням викладеного, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 17 травня 2018 року у справі №910/6046/16, від 25 травня 2018 року у справі №922/1720/17, від 09 липня 2018 року у справі №903/647/17.

За таких обставин, з огляду на п.3.8. договору позивачем правомірно нараховано 7067,93 грн. штрафу із розрахунку 20% від суми боргу (35339,66 грн.), який підлягає стягненню з відповідача.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 853,09 грн. 3% річних за період січень 2016р. - червень 2018р.

Суд, здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку в системі "Законодавство", дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано 3% річних в межах максимально можливого розміру. За таких обставин стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 853,09 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги позивача про стягнення із відповідача 17 814,66грн. боргу, 853,09грн. 3% річних, 4033,90грн. пені, 7067,93грн. штрафу підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов комунального підприємства Нетішинської міської ради "Житлово-комунальне об'єднання" м. Нетішин Хмельницька область до фізичної особи - підприємця Мельничука Володимира Івановича м. Нетішин Хмельницька область про стягнення 17814,66грн. боргу, 853,09грн. 3% річних, 4033,90грн. пені, 7067,93грн. штрафу задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Мельничука Володимира Івановича (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь комунального підприємства Нетішинської міської ради "Житлово-комунальне об'єднання" (Хмельницька область, м. Нетішин, проспект Незалежності, 31, код ЄДРПОУ 31345419) 17 814,66грн. (сімнадцять тисяч вісімсот чотирнадцять гривень 66 коп. ) боргу, 853,09грн. (вісімсот п'ятдесят три гривні 09 коп.) 3% річних, 4033,90грн. (чотири тисячі тридцять три гривні 90 коп.) пені, 7067,93грн. (сім тисяч шістдесят сім гривень 93 коп. ) штрафу , 1762 грн. (дону тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) витрат зі сплати судового збору

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 21.09.2018р.

Суддя М.Є. Муха

Віддруковано 3 примірники: 1 - до справи, 2 - позивачу (пр-кт Незалежності, 31 м. Нетішин, 30100), 3 - відповідачу (АДРЕСА_2, АДРЕСА_1)).

Всім з повідомленням про вручення.