Рішення № 76609230, 18.09.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2018 Справа № 917/919/18

За позовною заявою Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради, вул. Авіаторська, 52, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500

до відповідача ОСОБА_1 комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго", вул. Чкалова, 17, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500

про стягнення 173 188,74 грн. заборгованості

Суддя Тимощенко О.М.

секретар судового засідання Стельмах А.С.

Учасники справи:

від позивача: ОСОБА_2, дов. №1 від 01.07.2018 року;

від відповідача: ОСОБА_3, дов. №1-17/1472 від 03.10.2017 року.

Обставини справи: розглядається позовна заява Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради до відповідача ОСОБА_1 комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" про стягнення 173 188,74 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 01.01.2015 р. Договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 489, з яких : 165 780,58 грн. пеня, 5 984,87 грн. інфляційні нарахування та 1 423,29 грн. 3% річних.

До Господарського суду Полтавської області 30.07.2018 року надійшла позовна заява Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради до відповідача ОСОБА_1 комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" про стягнення 173 188,74 грн. заборгованості.

02.08.2018 року ухвалою Господарського суду Полтавської області було відкрито провадження у справі № 917/919/18 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні 30.08.2018 р. на 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

17.08.2018 р. відповідач надав суду відзив на позов № 1-17/908 від 16.08.2018 р. (вх. № 7710), в якому зазначає, що згідно його розрахунку сума пені становить 132 112,85 грн., а сума трьох процентів річних становить 1 216,37 грн.. При цьому, останній просить суд застосувати позовну давність до позовних вимог щодо стягнення з нього пені, яка нарахована на зобов’язання з оплати отриманих від позивача послуг за травень та червень 2017 р.. Крім того, відповідач надав клопотання № 1-17/909 від 16.08.2018 р., згідно якого просить суд зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення пені на 75%.

30.08.2018 р. позивач надав суду відповідь на відзив № 01-04/718 від 29.08.2018 р. (вх. № 8045), згідно якої надав додаткове обґрунтування позовних вимог. Також позивач надав додатковий розрахунок заявленої до стягнення суми, відповідно до даного розрахунку сума пені за період з 05.06.2017 р. по 22.03.2018 р. становить 156 821,94 грн., проте, оскільки розмір пені не повинен перевищувати 100% суми заборгованості позивач вважає, що сума пені становить 149 933,93 грн., сума нарахованих 3% річних становить 1 288,96 грн.. При цьому, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

30.08.2018 р. суд оголосив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 18.09.2018 року до 10:30 год.

05.09.2018 р. відповідач надав суду заяву про застосування позовної давності № 5-1/899 від 03.09.2018 р. (вх. № 8274), згідно якої останній просить суд застосувати позовну давність до позовних вимог щодо стягнення з нього пені в розмірі 9 329,26 грн., яка нарахована на зобов’язання з оплати отриманих послуг за травень та червень 2017 р..

18.09.2018 р. до Господарського суду Полтавської області від позивача надійшла заява № 01-04/793 від 17.09.2018 р. (вх. № 8704) про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача 127 174,31 грн., з яких : 121 233,13 грн. пеня, 4 944,79 грн. інфляційні нарахування та 996,39 грн. 3% річних. В обґрунтування даної заяви позивач посилався на те, що враховуючи наданий відповідачем контррозрахунок, ним був зроблений перерахунок заявленої до стягнення суми.

Оскільки, суд прийшов до висновку, що заява про зменшення розміру позовних вимог подана позивачем з порушенням приписів ст. 46 ГПК України, ухвалою суду від 18.09.2018 р. остання була повернута позивачу.

Представник позивача на задоволенні позову наполягає за мотивами позовної заяви та заперечень на відзив.

Представник відповідача проти позову заперечує за мотивами відзиву на позов та просить суд застосувати строки позовної давності і зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 75%.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд, встановив:

01.01.2015 р. між КП "Лубни-водоканал" (далі - виконавець) та ОСОБА_1 КВПТГ "Лубнитеплоенерго" (далі - замовник) було укладено Договір №489 про надання послуг з водопостачання та водовідведення (далі – Договір, а.с. 10-12).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- виконавець зобов’язався надавати замовнику вчасно та відповідної якості послуги з постачання питної холодної води та водовідведення, а замовник зобов'язався своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами за встановленими тарифами, на умовах, передбачених договором (п. 1.1 Договору);

- приймання-передача послуг водопостачання та водовідведення у відповідному місяці, оформлюється актом приймання-передачі (п. 5 Договору);

- загальний обсяг послуг з постачання холодної води, наданих за цим договором, визначається виходячи з обсягу (об'єму) холодної води у метрах кубічних, та включає в себе: обсяг послуг з постачання холодної води для виробництва замовником послуг з постачання гарячої води для потреб споживачів, наданих за цим договором, що визначається: виходячи з обсягу (об'єму) холодної води у метрах кубічних: як різниця показів між об'ємами показів засобів обліку води встановлених на вводі в теплові пункти або котельні, перелік яких наведено у додатку №1 та показів засобів обліку води для господарчо-питних, побутових і технологічних потреб замовника, пов'язаних із наданням послуг з централізованого опалення, встановлених у теплових пунктах або котельнях, перелік яких наведено у додатку №2; виходячи з показань засобів обліку (лічильників гарячої води) встановлених у споживачів послуг з постачання гарячої води /населення/, які проживають у багатоквартирних будинках зазначених у додатку № 4 (які не отримують гарячу воду через теплові пункти (котельні) замовника, а при відсутності лічильників гарячої води - за нормами споживання, затвердженими органами місцевого самоврядування (п. 6 пп. 6.1 Договору);

- обсяг послуг з постачання холодної води для господарчо-питних, побутових і технологічних потреб замовника, пов'язаних з наданням споживачам послуг з централізованого опалення, наданих за цим договором, що визначається виходячи з показань засобів обліку води для господарчо-питних, побутових і технологічних потреб замовника, пов'язаних із наданням послуг з централізованого опалення, встановлених у теплових пунктах або котельнях, перелік яких наведено у додатку № 2 (п. 6.2 Договору);

- обсяг послуг з водовідведення (кількість прийнятих стоків), наданих за цим договором, визначається як різниця показів між об'ємами показів засобів обліку води для господарчо-питних, побутових і технологічних потреб замовника, пов'язаних із наданням послуг з централізованого опалення, встановлених у теплових пунктах або котельнях, перелік яких зазначено у додатку № 2 та показів засобів обліку води для підживлення теплових мереж, встановлених у теплових пунктах або котельнях, перелік яких наведено у додатку № 3 (п. 7 Договору);

- обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам (населення, юридичні особи) замовником, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів (населення, юридичні особи) і оплачується ним за договорами з виконавцем на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договорами (п. 7.1 Договору);

- вартість послуги з постачання холодної води визначається сторонами як добуток діючого тарифу виконавця на кількість використаної води споживачем з розподілом за напрямками подальшого використання (подачі гарячої води) за групами споживачів встановлених для виконавця рішенням уповноваженого органу (на момент укладення договору рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради №29.03.2012 № 69 зі змінами та доповненнями) (п. 11.1 Договору);

- розрахунковим періодом є календарний місяць. Плата за надані послуги справляється згідно отриманих акту приймання-передачі послуг і рахунку та проводиться на протязі 5 робочих днів після їх отримання (п. 15 Договору);

- обов’язок замовника сплачувати вартість наданих виконавцем послуг з постачання холодної води (п. 19.5 Договору);

- строк дії договору з 01.01.2015 р. до 31.12.2015 р., а в частині проведення розрахунків до повного погашення заборгованості. У разі, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду його умов, цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік (п. 31 Договору).

За даними позивача відповідно до п. 31 Договору, останній не розривався і на даний час є діючим.

До Договору сторонами було складено (підписано та скріплено ї печатками), зокрема, наступні додатки до Договору :

- Додаток № 1 "Перелік засобів обліку води встановлених на вводі в теплові пункти або котельні замовника" (копія наявна у матеріалах справи);

- Додаток № 2 "Перелік засобів обліку води для господарчо-питних, побутових і технологічних потреб замовника, пов'язаних із наданням послуг з централізованого опалення, встановлених у теплових пунктах або котельнях замовника" (копія наявна у матеріалах справи);

- Додаток № 3 "Перелік засобів обліку води для підживлення теплових мереж, встановлених у теплових пунктах або котельнях замовника" (копія наявна у матеріалах справи);

- Додаток № 4 "Перелік багатоквартирних будинків м. Лубни (які не отримують гарячу воду через теплові пункти (котельні) замовника" (копія наявна у матеріалах справи);

- Додаток № 5 "Умови скидання (вивіз) стічних вод абонентів у систему каналізації міста" (копія наявна у матеріалах справи).

Позивачем за період з травня 2017 р. по травень 2018 р. (включно) було виконано договірні зобов'язання з надання послуг по постачанню замовнику (відповідачу) холодної води та водовідведенню.

В дотримання умов Договору позивачем було надіслано відповідачеві рахунки на оплату отриманих послуг (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 38-58). Направлення (надання) вищезазначених рахунків відповідачу підтверджується наявними у матеріалах справи копіями супровідних листів, на яких наявні відмітки про отримання вищезазначених рахунків представником відповідача (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 59-64).

За даними позивача, в порушення умов Договору відповідачем проведено оплату вартості отриманих послуг з водопостачання та водовідведення з порушенням термінів, що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості відповідача.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 173 188,74 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 01.01.2015 р. Договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 489, з яких : 165 780,58 грн. пеня за період з 01.06.2017 р. по 22.03.2018 р., 5 984,87 грн. інфляційні нарахування за період з 01.06.2017 р. по 22.03.2018 р. та 1 423,29 грн. 3% річних за період з 01.06.2017 р. по 22.03.2018 р..

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до пп. 5 п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав зобов'язання за Договором. Дана обставина відповідачем не спростовується.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України отримані від позивача послуги оплатив з порушенням встановлених строків. Дана обставина відповідачем визнається (не спростовується).

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 423,29 грн. 3% річних та 5 984,87 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.06.2017 р. по 22.03.2018 р. (з урахуванням моменту виникнення зобов’язань щодо оплати отриманих послуг за кожний окремий місяць), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є частково правомірними, а тому підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 996,39 грн. 3% річних та 4 944,79 грн. інфляційних нарахувань за період з 05.06.2017 р. по 22.03.2018 р. (з огляду на допущення позивачем помилок у визначенні моменту виникнення у відповідача обов’язку з оплати отриманих послуг та періоду нарахування відсотків річних та інфляційних нарахувань) (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України). Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 22 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне внесення плати за надані послуги із замовника стягується пеня у розмірі встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" (в редакції, що чинна на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження своєї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 % загальної суми боргу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" встановлено, що за несвоєчасну оплату послуг споживач сплачує пеню в установлених законом та договором розмірах (пункт 23).

ОСОБА_4 був чинним станом на момент укладення договору та є чинним на момент розгляду справи.

Отже, цей ОСОБА_4 є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Нормою частини 1 статті 1 ОСОБА_4 України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено законну неустойку за порушення грошового зобов'язання у сфері відносин з надання житлово-комунальних послуг. Кредитор має право на стягнення цієї законної неустойки у тому числі й за відсутності у договорі умови про неустойку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.04.2013 р. № 3-6гс13 у справі № 18/957/12.

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність підстав для застосування такої міри відповідальності, як стягнення пені.

Як вже зазначалось судом вище, позивач просить суд стягнути з відповідача 165 780,58 грн. пені за період з 01.06.2017 р. по 22.03.2018 р..

Суд погоджується з твердженням відповідача щодо недотримання позивачем встановленого строку позовної давності при зверненні з вимогою про стягнення неустойки (штрафу, пені) у розмірі 9 329,26 грн., яка нарахована на зобов'язання з оплати отриманих відповідачем послуг у травні та червні 2017 р..

Так, відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, скорочений строк позовної давності щодо пред’явлення вимог про стягнення пені, яка нарахована на заборгованість момент виникнення якої припадав у період з травня по червень 2017 р. закінчився у травні та відповідно червні 2018 р.. З матеріалів справи вбачається, що позовна заява подана 28.07.2018 р. (згідно відмітки маркувальної машини поштового відділення на конверті, а.с. 67), тобто, частково за межами встановленого ст. 258 Цивільного кодексу України річного строку позовної давності.

Як роз’яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 2.3 Постанови від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Жодних підстав та доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій щодо визнання боргу в цій частині позивач суду не надав, на наявність таких не посилався, причин пропущення строку звернення з вимогою про стягнення неустойки позивач суду не навів. Доказів на підтвердження збільшення строку позовної давності за домовленістю сторін останні суду не надали, проти наявності таких представник відповідача заперечив.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п. 3, п. 4 ст. 267 Цивільного Кодексу України).

Отже, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені, нарахованої на прострочені останнім зобов’язання з оплати отриманих послуг у період з травня 2017 р. по червень 2017 р. задоволенню не підлягають, а вимоги щодо стягнення з відповідача пені за період з 03.08.2017 р. по 22.03.2018 р. (за зобов'язання, які виникли у відповідача з липня 2017 р. по лютий 2018 р.) у розмірі 121 233,13 грн. заявлені позивачем правомірно.

Розглянувши заяву відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 75%, суд дійшов висновку, що останнє є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню за наступного мотивування.

В обґрунтування даної заяви відповідач посилається на те, що несвоєчасність розрахунків за послуги з водопостачання для виробництва відповідачем послуг з постачання гарячої води для потреб споживачів, для господарчо-питних, побутових і технологічних потреб відповідача, пов'язаних із наданням споживачам послуг з централізованого опалення та послуги з водовідведення: приймання стічних вод (стоків), що утворилися внаслідок діяльності відповідача, у каналізаційну мережу позивача, та дощових і талих вод, відповідно до п.4.10 Наказу Мінжитлокомунгоспу №190 від 27.06.2008р. щодо визначення обсягів дощових, талих стічних вод, що потрапили до системи каналізації з площі території, яка визначена в додатку №6 до Договору наданих в травні 2017 року - лютому 2018 року за договором від 01.01.2015 № 489. являється не наслідком несумлінного виконання своїх зобов'язань відповідачем, а існуванням об'єктивних причин що не дозволяли йому своєчасно і в повному обсязі викопувати свої договірні зобов'язання.

Згідно Статуту, Відповідач є комунальним підприємством і єдиним, який забезпечує життєдіяльність міст Лубни, Пирятин і Гребінка в теплопостачанні у вигляді централізованого опалення та гарячої води у м. Лубни. Все майно підприємства, власником якого є територіальні громади міст в особі Полтавської обласної ради, перебуває у відповідача лише у користуванні, на праві повного господарського відання, про що зазначено у статуті відповідача (копія наявна у матеріалах справи).

Основним напрямком господарської діяльності підприємства є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

За 2017 р. відпущено теплової енергії 76,87400 тис. Гкал, що становить для потреб населення (житловий фонд) для опалення та гарячого водопостачання – 81,33 % від загальної кількості відпущеної теплової енергії; бюджетних установ та організацій 14,30 %; інших об'єктів - 4,37 % за даними Звіту про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг (копія звіту форма № 1-С теплопостачання за 2017 р. наявна у матеріалах справи).

За 6 місяців 2018 р. відпущено теплової енергії 52,60616 тис. Гкал, що становити потреб населення (житловий фонд) для опалення та гарячого водопостачання - 80,21 % від загальної кількості відпущеної теплової енергії; бюджетних установ та організацій - 15,21% інших об'єктів - 4,58 %. за даними Звіту про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання (копія звіту форма № 1-С теплопостачання за 6 місяців 2018 р. наявна у матеріалах справи).

У клопотанні про зменшення розміру пені відповідач також посилається на те, що прострочка з оплати отриманих ним послуг з водопостачання та водовідведення виникала з огляду на наявність різниці у тарифах на теплову енергію, та несвоєчасного відшкодування державою коштів (субвенцій), які і до цього часу йому з бюджету не відшкодовані.

Крім того, відповідач зазначив, що підприємство (відповідач) знаходиться у важкому фінансовому стані та несе збитки від реалізації послуг по теплопостачанню.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як роз’яснив Пленум Вищого господарського суду України у Постанові від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами), вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи статус відповідача, який забезпечує населення та інших споживачів міста Лубни тепловою енергією, повне виконання боржником зобов’язань за Договором, а саме той факт, що відповідач забезпечив повне погашення заборгованості, скрутне фінансове становище підприємства відповідача, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання прийнятих на себе зобов’язань за Договором не мали негативних наслідків у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - суд зменшує розмір пені до на 30%, тобто до 84 863,19 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 84 863,19 грн. пені. При цьому судом враховано зазначену у рішенні від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 правову позицію Конституційного Суду України, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 84 863,19 грн. пені, 996,39 грн. 3% річних, 4 944,79 грн. інфляційних нарахувань підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

Вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" (вул. Чкалова, буд. 17, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500; ідентифікаційний код 05541083, р/р 26007054503335 в Полтавському ГРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401) на користь Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради Полтавської області (вул. Авіаторська, буд. 52 м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500; ідентифікаційний код 36770447, р/р 26006060724228 в Полтавському ГРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401) 84 863,19 грн. пені, 996,39 грн. 3% річних, 4 944,79 грн. інфляційних нарахувань.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили

3. В іншій частині позову відмовити в задоволенні позовних вимог.

Повне рішення складено 21.09.2018 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ст. 256 ГПК України). Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М.Тимощенко