Ухвала суду № 76609116, 21.09.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

21 вересня 2018 року Справа № 915/1027/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.

розглянувши заяву №б/н від 17.09.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю «Премьера – Ойл» про забезпечення позову за

заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Премьера – Ойл», 54030, АДРЕСА_1

до божника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортес – ЛТД», 54030, м.Миколаїв, вул.Нікольська, буд.10/1, кв.3

20.09.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Премьера – Ойл» до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надійшла заява №б/н від 17.09.2018 в якій заявник просить суд:

- накласти арешт на легковий автомобіль VOLKSWAGEN TIGUAN, рік випуску 2017, дата реєстрації 27.09.2017, об’єм двигуна 1968 см.куб., що належить ТОВ «Кортес – ЛТД»;

- заборонити ТОВ «Кортес – ЛТД» відчужувати, надавати в оренду вказаний автомобіль або надавати іншим способом право власності чи користування вказаним автомобілем іншим юридичним чи фізичним особам.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник (позивач) зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Премьера – Ойл» подано позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортес – ЛТД» заборгованості, штрафних санкцій та процентів за користування чужими грошовими коштами, ціна позову складає 609 308,38 грн. Вказує, що представники покупця відмовляються від надання будь – яких пояснень щодо можливості погашення заборгованості. Розмір статутного капіталу боржника, який створюється для забезпечення господарської діяльності підприємств взагалі, та погашення боргів перед кредиторами складає всього 1 218,00 грн. Зазначає, що на підставі ст.32 Закону України «про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2018 №1952-IV заявником отримана інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майно стосовно суб’єкта речового права, ТОВ «Кортес – ЛТД», через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України. Наведена інформація свідчить про відсутність у покупця зареєстрованих прав на будь – яке нерухоме майно. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ фізичним та юридичним особам про власників транспортних засобів, єдиним об’єктом транспортних засобів, право на який належить покупцю є легковий автомобіль VOLKSWAGEN TIGUAN, рік випуску 2017, дата реєстрації 27.09.2017, об’єм двигуна 1968 см.куб. У разі прийняття рішення судом про відкриття провадження в даній справі, покупець може здійснити відчуження автомобіля. Вказаний автомобіль є єдиним предметом, на який може бути накладене стягнення, у разі прийняття судом відповідного рішення.

У відповідності до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст.137 ГПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов’язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов’язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об’єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Згідно ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Таким чином, із змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, в тому числі:

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Згідно зі ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Позивачем не обґрунтовано наявність підстав та доцільність забезпечення позову шляхом накладення арешту на легковий автомобіль VOLKSWAGEN TIGUAN, рік випуску 2017, дата реєстрації 27.09.2017, об’єм двигуна 1968 см.куб., що належить ТОВ «Кортес – ЛТД» та заборони ТОВ «Кортес – ЛТД» відчужувати, надавати в оренду вказаний автомобіль або надавати іншим способом право власності чи користування вказаним автомобілем іншим юридичним чи фізичним особам. Позивачем не доведено адекватність засобу до забезпечення позову.

Посилання позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду ґрунтується на припущеннях.

Позивачем не доведено належними засобами доказування, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Премьера – Ойл» про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на легковий автомобіль VOLKSWAGEN TIGUAN, рік випуску 2017, дата реєстрації 27.09.2017, об’єм двигуна 1968 см.куб., що належить ТОВ «Кортес – ЛТД» та заборони ТОВ «Кортес – ЛТД» відчужувати, надавати в оренду вказаний автомобіль або надавати іншим способом право власності чи користування вказаним автомобілем іншим юридичним чи фізичним особам - слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 136, 137, 138, 139, 140, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви №б/н від 17.09.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю «Премьера – Ойл» про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на легковий автомобіль VOLKSWAGEN TIGUAN, рік випуску 2017, дата реєстрації 27.09.2017, об’єм двигуна 1968 см.куб., що належить ТОВ «Кортес – ЛТД» та заборони ТОВ «Кортес – ЛТД» відчужувати, надавати в оренду вказаний автомобіль або надавати іншим способом право власності чи користування вказаним автомобілем іншим юридичним чи фізичним особам – відмовити повністю.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст ухвали складено та підписано 21.09.2018

Суддя Н.О. Семенчук