Рішення № 76608826, 18.09.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2018Справа № 910/5397/18Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Атомстройсервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірма-Електросвіт»

про стягнення 825012,16 грн.

Представники:

від позивача: Зіменков С.А.

від відповідача: Грабовський О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "Атомстройсервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електросвіт" про стягнення 1275012,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не в повному обсязі виконав грошові зобов'язання щодо повернення позики за договорами поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 58 від 13.10.2017, № 24 від 14.11.2017, № 61 від 08.12.2017, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 450000,00 грн., 5% річних у розмірі 19000,21 грн., пеню у вигляді 1% на день - 758198,90 грн., пеню у вигляді ставки НБУ - 22834,93 грн. та інфляційні втрати у розмірі 24978,12 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "Атомстройсервіс" залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: зазначення відомих номерів засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти позивача та відповідача; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.

17.05.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на ціну позову, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 12.06.2018.

У підготовче засідання 12.06.2018 з'явилися представники сторін. Представник відповідача попросив суд надати час для підготовки та подачі відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 12.06.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 10.07.2018.

14.06.2018 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач заперечує проти позову з тих підстав, що позивачем заявлено до стягнення пеню у трьох варіаціях: 5% річних, облікова ставка НБУ, 1% від суми заборгованості в день, що суперечить нормам ст. 61 Конституції України щодо неможливості притягнення до відповідальності одного виду за одне і те ж правопорушення двічі.

21.06.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

06.07.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи з тих підстав, що представник позивача не може з'явитися у підготовче засідання 10.07.2018 у зв'язку з тим, що він перебуває у відрядженні.

У підготовче засідання 10.07.2018 з'явився представник відповідача. Представник позивача не з'явився, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача проти задоволення клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання не заперечував, попросив суд оголосити перерву у підготовчому засіданні для надання часу для подачі заперечень на відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 31.07.2018.

31.07.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з тих підстав, що представник позивача не може з'явитися у підготовче засідання у зв'язку із тим, що на час його проведення він бере участь у розгляді справи у Господарському суді Рівненської області.

У підготовче засідання 31.07.2018 представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

У підготовчому засіданні 31.07.2018 суд розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, відмовив у його задоволенні, так як підстави наведені у вказаному клопотанні не є належними підставами для відкладення розгляду справи відповідно до положень ст. 183 Господарського процесуального кодексу України.

У підготовчому засіданні 31.07.2018 було з'ясовано, що судом були вчинені дії, передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2018 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 28.08.2018.

У судове засідання 28.08.2018 з'явились представники сторін. Представник позивача подав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач з огляду на сплату відповідачем основної заборгованості в повному обсязі зменшує позовні вимоги на цю суму та просить суд стягнути з відповідача 5% річних у розмірі 19000,21 грн., пеню у вигляді 1% на день - 758198,90 грн., пеню у вигляді ставки НБУ - 22834,93 грн. та інфляційні втрати у розмірі 24978,12 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відкласти розгляд справи з метою надання часу для мирного врегулювання спору. Дане клопотання судом задоволено, у зв'язку з чим судом оголошено перерву до 18.09.2018.

У судове засідання 18.09.2018 прибули представник позивача, який підтримав позов, та представник відповідача, який проти позову заперечив. Суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 18.09.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

13.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "Атомстройсервіс" (позикодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вірма-Електросвіт» (позичальник, відповідач) укладено договір №58 поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (далі - Договір 1), згідно з п. 1.1. якого позикодавець зобов'язується надати позичальнику позику (поворотну безвідсоткову фінансову допомогу), а останній зобов'язується повернути позику у визначений даним договором строк.

Сума позики становить за даним договором 500000,00 грн. (п. 2.1. Договору 1).

Відповідно до п. 4.1.Договору 1, строк повернення позики становить до 15.12.2017 включно.

Позика повертається у безготівковому порядку шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок позикодавця (п. 5.2. Договору 1).

14.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "Атомстройсервіс" (позикодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вірма-Електросвіт» (позичальник, відповідач) укладено договір №24 поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (далі - Договір 2), згідно з п. 1.1. якого позикодавець зобов'язується надати позичальнику позику (поворотну безвідсоткову фінансову допомогу), а останній зобов'язується повернути позику у визначений даним договором строк.

Сума позики становить за даним договором 1000000,00 грн. (п. 2.1. Договору 2).

Відповідно до п. 4.1.Договору 2, строк повернення позики становить до 31.01.2018 включно.

Позика повертається у безготівковому порядку шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок позикодавця (п. 5.2. Договору 2).

08.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "Атомстройсервіс" (позикодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вірма-Електросвіт» (позичальник, відповідач) укладено договір №61 поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (далі - Договір 3), згідно з п. 1.1. якого позикодавець зобов'язується надати позичальнику позику (поворотну безвідсоткову фінансову допомогу), а останній зобов'язується повернути позику у визначений даним договором строк.

Сума позики становить за даним договором 300000,00 грн. (п. 2.1. Договору 3).

Відповідно до п. 4.1.Договору 3, строк повернення позики становить до 31.01.2018 включно.

Позика повертається у безготівковому порядку шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок позикодавця (п. 5.2. Договору 3).

Дослідивши зміст Договорів 1, 2, 3, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами позики.

За змістом ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що на виконання умов Договорів 1, 2, 3 позивач перерахував відповідачу грошові кошти: 13.10.2017 - 500 000,00 грн. за договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 58 від 13.10.2017 (платіжне доручення № 224); 14.11.2017 - 1000000,00 грн. за договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 24 від 14.11.2017 (платіжне доручення № 273); 08.12.2017 - 300000,00 грн. за договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 61 від 08.12.2017 (платіжне доручення № 304).

Судом встановлено, що станом на дату подання позову (27.04.2018) відповідач повернув фінансову допомогу частково, а саме:

за Договором 1 відповідач повернув грошові кошти на суму 465000,00 грн., а саме 16.01.2018 ним сплачено позивачеві 465000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача;

за Договором 2 відповідач повернув грошові кошти на суму 885000,00 грн., а саме: 20.12.2017 повернув 35000,00 грн., 26.01.2018 повернув 100000,00 грн., 05.02.2018 повернув 100000,00 грн., 22.02.2018 повернув 100000,00 грн., 01.03.2018 повернув 200000,00 грн., 15.03.2018 повернув 50000,00 грн., 20.03.2018 повернув 150000,00 грн., 13.03.2018 повернув 50000,00 грн., 23.04.2018 повернув 50000,00 грн., 24.04.2018 повернув 50000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача;

за Договором 3 грошові кошти не повернув.

До відзиву відповідачем долучено копію платіжного доручення №28621 від 23.05.2018, відповідно до якого 23.05.2018 відповідачем перераховано на рахунок позивача 410000,00 грн. з призначенням платежу: повернення фінансової допомоги згідно з договором №24 від 14.11.2017.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідач не в повному обсязі виконав грошові зобов'язання щодо повернення позики за договорами поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 58 від 13.10.2017, № 24 від 14.11.2017, № 61 від 08.12.2017, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 5% річних у розмірі 19000,21 грн., пеню у вигляді 1% на день - 758198,90 грн., пеню у вигляді ставки НБУ - 22834,93 грн. та інфляційні втрати у розмірі 24978,12 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, відповідно до п. 4.1.Договору 1, строк повернення позики становить до 15.12.2017 включно; відповідно до п. 4.1.Договору 2, строк повернення позики становить до 31.01.2018 включно; відповідно до п. 4.1.Договору 3, строк повернення позики становить до 31.01.2018 включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до норм статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За наведених обставин, відповідач повинен був виконати зобов'язання з повернення позики у строк по 15.12.2017 за Договором 1 та у строк по 31.01.2018 за Договорами 2 та 3.

Як встановлено судом, станом на дату подання позову (27.04.2018) відповідач повернув фінансову допомогу частково, а саме:

за Договором 1 відповідач повернув грошові кошти на суму 465000,00 грн., а саме 16.01.2018 ним сплачено позивачеві 465000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача;

за Договором 2 відповідач повернув грошові кошти на суму 885000,00 грн., а саме: 20.12.2017 повернув 35000,00 грн., 26.01.2018 повернув 100000,00 грн., 05.02.2018 повернув 100000,00 грн., 22.02.2018 повернув 100000,00 грн., 01.03.2018 повернув 200000,00 грн., 15.03.2018 повернув 50000,00 грн., 20.03.2018 повернув 150000,00 грн., 13.03.2018 повернув 50000,00 грн., 23.04.2018 повернув 50000,00 грн., 24.04.2018 повернув 50000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача;

за Договором 3 грошові кошти не повернув.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так, позивачем зокрема заявлено до стягнення 24978,12 грн. інфляційних втрат та 19000,21 грн. 5% річних.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата 3% процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд зазначає, що відповідно до п. 7.1. Договорів 1, 2 , 3, у разі прострочення відповідачем термінів повернення позичених грошових коштів останній зобов'язаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 5% річних від простроченої суми за кожен день прострочки, а також неустойку в розмірі 1 % від суми неповернутої або несвоєчасно повернутої суми позичених грошових коштів за кожний день прострочки.

Так, умовами договору встановлено інший розмір відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, ніж той, що визначений приписами ст. 625 ЦК України, а саме сторонами погоджено розмір відсотків - 5%.

Перевіривши розрахунок 5% річних, суд зазначає, що вказаний розрахунок є обґрунтованим, розрахованим щодо кожного договору по 23.04.2018, з урахуванням строків оплати та здійснених часткових оплат, однак, відповідно до розрахунку 5% річних загальна сума 5% річних становить 11115,07 грн., тоді-як у прохальній частині позову позивач просив суд стягнути з відповідача 5% річних у розмірі 19000,21 грн. За наведених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 5% річних підлягають задоволенню частково, у розмірі 11115,07 грн.

Перевіривши розрахунок позивача щодо інфляційних втрат, суд зазначає, що він є обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 24978,12 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 758198,90 грн. пені у вигляді 1% на день та пені у вигляді ставки НБУ у розмірі 22834,93 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як встановлено судом, відповідно до п. 7.1. Договорів 1, 2 , 3, у разі прострочення відповідачем термінів повернення позичених грошових коштів останній зобов'язаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 5% річних від простроченої суми за кожен день прострочки, а також неустойку в розмірі 1 % від суми неповернутої або несвоєчасно повернутої суми позичених грошових коштів за кожний день прострочки.

Разом з тим, стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За наведених обставин, оскільки законом встановлені обмеження щодо розміру нарахування пені, суд вважає необґрунтованим нарахування позивачем пені у розмірі 1 % від суми неповернутої/несвоєчасно повернутої суми.

Здійснивши перерахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожним договором, з урахуванням строків оплати та здійснених часткових оплат, по 23.04.2018 (як заявлено у позові), суд зазначає, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 71911,10 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення пені, заявленої позивачем як пеня у вигляді 1% на день, підлягають задоволенню частково, у розмірі 71911,10 грн.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі облікової ставки Національного банку України, суд зазначає, що згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Так, сторонами встановлено розмір пені (1 % від суми неповернутої або несвоєчасно повернутої суми позичених грошових коштів), який, однак, з урахуванням встановлених статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" обмежується подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Так, вказані вимоги (про стягнення пені, розмір якої передбачений договором) розглянуті судом в межах даної справи, а отже позивачем вже заявлено до стягнення з відповідача пеню.

За змістом ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За наведених обставин, відсутні підстави для стягнення пені у розмірі облікової ставки Національного банку України, а тому в позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірма-Електросвіт» (03143, м. Київ, вул. Заболотного, 15; ідентифікаційний код: 35911101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Атомстройсервіс» (03037, м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 19-А; ідентифікаційний код: 39292800) пеню у розмірі 71911 (сімдесят одна тисяча дев'ятсот одинадцять) грн. 10 коп., 5% річних розмірі 11115 (одинадцять тисяч сто п'ятнадцять) грн. 07 коп., інфляційні втрати у розмірі 24978 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 12 коп. та судовий збір у розмірі 1620 (одна тисяча шістсот двадцять) грн. 06 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 19.09.2018

Суддя Ю.В. Картавцева