Рішення № 76608554, 10.09.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/65/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2018 Справа № 908/1137/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючого судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи № 908/1137/18

За позовом: Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 23; код ЄДРПОУ 03345018)

До відповідача: Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; код ЄДРПОУ 32121458)

про стягнення 251 006,11 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 4 від 04.12.2017;

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 229/20-19 від 01.03.2018 ;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

15.06.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” від 15.06.2018р. за вих. №827 (вх. №1216/08-07/18) до Концерну “Міські теплові мережі” про стягнення 251 006,11 грн.

15.06.2018 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу 908/1137/18 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 20.06.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1137/18 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження – 5/65/18, підготовче засідання призначено на 16.07.2018 з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов’язковою.

Ухвалою від 16.07.2018 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 18.09.2018, розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 10.09.2018 о 12 год. 00 хв.

16.08.2018 від Концерну «Міські теплові мережі» на адресу суду надійшов письмовий відзив № 3362/20 від 14.08.2018 на позовну заяву КП “ЕЛУАШ”, відповідно до якого відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 251 006,11 грн., та у зв’язку з тяжким фінансовим становищем та відсутністю будь-яких інших надходжень грошових коштів окрім як за надання споживачам послуг з централізованого опалення просить суд надати розстрочку виконання судового рішення по справі № 908/1137/18 на три місяці шляхом сплати щомісячно рівними частинами.

Ухвалою від 10.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. За письмовою згодою учасників справи перше судове засідання з розгляду справи по суті проведено у судовому засіданні 10.09.2018. У судовому засіданні 10.09.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 10.09.2018р. здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК “Оберіг”.

Представник позивача у судовому засіданні 10.09.2018 підтримав доводи викладені у позовній заяві зазначивши, що на підставі усної домовленості Комунальним підприємством «ЕЛУАШ» у період з 18.05.2017 по 24.11.2017 на адресу Концерну «МТМ» поставлено асфальтобетонну суміш на загальну суму 251 006,111 грн., про підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними. Проте, станом на 15.06.2018 відповідач не здійснив оплату за поставлену продукцію, у зв’язку з чим 22.05.2018 КП «ЕЛУАШ» направило на адресу відповідача вимогу № 719 про сплату заборгованості за поставлену асфальтобетонну суміш на суму 251 006,11 грн. Однак вказана претензія залишилась Концерном «МТМ» без задоволення. На підставі викладеного, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість у розмірі 251 006,111 грн. та судовий збір. Також, представник позивача заперечив стосовно клопотання відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення строком на три місяці шляхом сплати щомісячно рівними частинами.

Представник відповідача підтримав відзив на позовну заяву зазначивши, що фінансування Концерну «МТМ» здійснюється за рахунок платежів від наданих послуг населенню та підприємствам, установам та організаціям. В умовах складної економічної ситуації в державі заборгованість має тенденцію до зросту. Станом на 31.07.2018 загальна заборгованість споживачів за теплову енергію перед Концерном «МТМ» складає 623 116,00 тис. грн., у т.ч. заборгованість бюджетних установ та організацій. Заборгованість Концерну «МТМ» за спожиті ресурси станом на 01.08.2018 складає: за природний газ – 913 144 198,67 грн., за електричну енергію – 3 339 411,03 грн., за воду – 29 293 525,07 грн. Таким чином, вказані обставини свідчать про те, що фінансово-економічна ситуація на підприємстві не дозволяє виконати у добровільний строк у повному обсязі, одноразово, рішення суду. На підставі викладеного, просить суд надати розстрочку терміном три календарних місяці шляхом сплати щомісячно рівними частинами.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

У період з 18.05.2017 по 24.11.2017 Комунальне підприємство “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” (КП «ЕЛУАШ», позивач) за усною домовленістю з Концерном «Міські теплові мережі» (Концерн «МТМ», відповідач), поставило Концерну «МТМ» асфальтобетонну суміш на загальну суму 251 006,11 грн. (з ПДВ), про що свідчать підписані між КП «ЕЛУАШ» та Концерном «МТМ» видаткові накладні та товарно-транспортні накладні:

- видаткова накладна РН-000010 від 18.05.17 на суму 2 485,94 грн.;

(ТТН№ 322 від 18.05.17, ТТН № 323 від 18.05.17)

- видаткова накладна РН-000011 від 19.05.17 на суму 6 160,02 грн.;

(ТТН№335 від 19.05.17)

- видаткова накладна РН-000014 від 23.05.17 на суму 15 820,04 грн.;

(ТТН№ 363 від 23.05.17, ТТН№ 365 від 23.05.17)

- видаткова накладна РН-000015 від 30.05.17 на суму 10 220,03 грн.;

(ТТН№ 419 від 30.05.17)

- видаткова накладна РН-000016 від 16.06.17 на суму 5 320,02 грн.;

(ТТН№ 522 від 16.06.17)

- видаткова накладна РН-000017 від 20.06.17 на суму 5 600,02 грн.;

(ГТН№ 557 від 20.06.17)

- видаткова накладна РН-000018 від 22.06.17 на суму 14 840,04 грн.;

(ГТН№ 600 від 22.06.17, ТТНМ 601 від 22.06.17)

- видаткова накладна РН-000019 від 26.06.17 на суму 2 660,00 грн.;

(ГТН№ 683 від 26.06.17)

- видаткова накладна РН-000020 від 27.06.17 на суму 1 120,01 грн.;

(ТТНМ 702 від 27.06.17)

- видаткова накладна РН-000021 від 10.07.17 на суму 3 450,00 грн.;

(ТТН№ 882 від 10.07.17)

- видаткова накладна РН-000022 від 03.08.17 на суму 21 600,00 грн.;

(ТТН№ б/н від 03.08.17, ТТНМ б/н від 03.08.17, ТТНМ б/н від 03.08.17)

- видаткова накладна РН-000023 від 07.08.17 на суму 4 800,00 грн.;

(ТТНМ б/н від 07.08.17)

- видаткова накладна РН-000024 від 08.08.17 на суму 7 500,00 грн.;

(ТТНМ б/н від 08.08.17, ТТНМ б/н від 08.08.17)

- видаткова накладна РН-000026 від 17.08.17 на суму 12 000,00 грн.;

(ТТНМ б/н від 17.08.17)

- видаткова накладна РН-000027 від 21.08.17 на суму 12 000,00 грн.;

(ТТНМ б/н від 21.08.17)

- видаткова накладна РН-000028 від 22.08.17 на суму 26 100,00 грн.;

(ТТНМ б/н від 22.08.17, ТТНМ б/н від 22.08.17, ТТНМ б/н від 22.08.17)

- видаткова накладна РН-000029 від 23.08.17 на суму 1 800,00 грн.;

(ТТНМ б/н від 23.08.17)

- видаткова накладна РН-000030 від 31.08.17 на суму 11 250,00 грн.;

(ТТНМ б/н від 31.08.17, ТТНМ б/н від 31.08.17)

- видаткова накладна РН-000031 від 06.09.17 на суму 2 250,00 грн.;

(ТТНМ б/н від 01.09.17)

- видаткова накладна РН-000032 від 08.09.17 на суму 10 200,00 грн.;

(ТТНМ б/н від 08.09.17, ТТНМ б/н від 08.09.17)

- видаткова накладна РН-000033 від 14.09.17 на суму 9 750,00 грн.;

(ТТНМ б/н від 14.09.17, ТТНМ б/н від 14.09.17)

- видаткова накладна РН-000034 від 18.09.17 на суму 11 850,00 грн.;

(ТТНМ б/н від 18.09.17, ТТНМ б/н від 18.09.17)

- видаткова накладна РН-000035 від 19.09.17 на суму 6 150,00 грн.;

(ТТНМ б/н від 19.09.17)

- видаткова накладна РН-000039 від 21.09.17 на суму 3 750,00 грн.;

(ТТНМ б/н від 21.09.17)

- видаткова накладна РН-000036 від 22.09.17 на суму 2 850,00 грн.;

(ТТН М б/н від 22.09.17)

- видаткова накладна РН-000037 від 25.09.17 на суму 2 250,00 грн.;

(ТТНМ б/н від 25.09.17)

- видаткова накладна РН-000038 від 26.09.17 на суму 5 279,99 грн.;

(ТТНМ б/н від 26.09.17)

- видаткова накладна РН-000040 від 19.10.17 на суму 2 250,00 грн.;

(ТТНМ б/н від 19.10.17)

- видаткова накладна РН-000041 від 20.10.17 на суму 9 150,00 грн.;

(ТТНМ б/н від 20.10.17)

- видаткова накладна РН-000043 від 08.11.17 на суму 4 500,00 грн.;

(ТТНМ 579/4 від 08.11.17, ТТНМ 579/7 від 08.11.17)

- видаткова накладна РН-000044 від 10.11.17 на суму 4 050,00 грн.;

(ТТНМ б/н від 10.11.17)

- видаткова накладна РН-000046 від 22.11.17 на суму 7 500,00 грн.;

(ТТНМ 1611 від 22.11.17)

- видаткова накладна РН-000047 від 24.11.17 на суму 4 500,00 грн.;

(ТТН № 1611 від 22.11.17).

Вищевказані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, за якими відповідачу поставлено асфальтобетонну суміш, узгоджені між позивачем та відповідачем, мають підписи уповноважених осіб сторін та скріплені печатками Концерну «Міські теплові мережі». Послуги прийняті відповідачем без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи відповідача на зазначених товарно-транспортних накладних та видаткових накладних.

При цьому, відповідно до вимог чинного законодавства відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Тобто, зазначене обумовлює презумпцію, в силу якої печатка на любому документі вважається поставленою з відома її керівника або суб’єкта господарської діяльності без створення юридичної особи.

Як свідчать досліджені судом фактичні обставини справи та письмові докази у їх сукупності, оплата послуг, наданих позивачем у період з 18.05.2017 по 24.11.2017, відповідачем здійснена не була, у зв’язку із чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за надану асфальтобетонну суміш в сумі 251 006,11 грн.

Таким чином, між сторонами укладено договір у письмовій формі у спрощений спосіб.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений, або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З метою досудового врегулювання спору, 22.05.2018 позивачем на адресу відповідача надіслана вимога за вих. № 719 про сплату заборгованості за поставлену асфальтобетонну суміш в сумі 251 006,11 грн. протягом семи днів з дня отримання вказаної вимоги, але не пізніше 06.06.2018.

Факт направлення вимоги підтверджується фіскальним чеком №9250 від 22.05.2018 та описом вкладення у цінний лист від 22.05.2018 (а.с. 93).

Таким чином, враховуючи приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, обов’язок зі сплати заборгованості за надані послуги в сумі 251 006,11 грн. у відповідача настав - 29.05.2018.

Відповіді на зазначену вимогу позивачем не отримано.

На підставі викладеного, предметом розгляду справи є стягнення з Концерну «Міські теплові мережі» на користь Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” заборгованості у розмірі 251 006,11 грн.

16.08.2018 на адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив № 3362/20 від 14.08.2018 на позовну заяву КП “ЕЛУАШ”, в якому відповідач зазначив, що станом на 31.07.2018 загальна заборгованість споживачів за теплову енергію перед Концерном «МТМ» складає 623 116,00 тис. грн., у т.ч. заборгованість бюджетних установ та організацій. Заборгованість Концерну «МТМ» за спожиті ресурси станом на 01.08.2018 складає: за природний газ – 913 144 198,67 грн., за електричну енергію – 3 339 411,03 грн., за воду – 29 293 525,07 грн. У зв’язку з тяжким фінансовим становищем та відсутністю будь-яких інших надходжень грошових коштів окрім як за надання споживачам послуг з централізованого опалення, керуючись ст. 233 ГК України, ч. 1 ст. 331 ГПК України, відповідач просить розстрочити виконання рішення на три календарних місяців, зі сплатою сум щомісячно рівними частинами. Довідки про залишки грошових коштів на поточних рахунках Концерну «МТМ» представником відповідача не надано.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1137/18, відзив на позовну заяву, заслухавши представників сторін суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Правочином згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 цього Кодексу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Таким чином, на підставі дій позивача, який надав послуги за актом здачі-прийняття робіт, та дій відповідача, який ці послуги прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов’язки: у позивача – право вимагати оплати за надані послуги, а у відповідача – обов’язок сплатити вартість отриманих послуг.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 18.05.2017 по 24.11.2017 КП «ЕЛУАШ» поставило Концерну «МТМ» асфальтобетонну суміш за видатковими накладними та товарно-транспортними накладними на загальну суму 251 006,11 грн. (а.с. 14- 92).

Факт отримання товару підтверджується підписами уповноважених осіб сторін та скріплені печатками Концерну «Міські теплові мережі».

Проте, оплата товару, наданого позивачем у період з 18.05.2017 по 24.11.2017, відповідачем здійснена не була, у зв’язку із чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за отриману асфальтобетонну суміш в розмірі 251 006,11 грн.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання та вимоги чинного законодавства, оплату за отриману асфальтобетонну суміш в розмірі 251 006,11 грн. не здійснив, факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань доведено позивачем та підтверджено матеріалами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, зобов'язання відповідача оплатити поставлений товар не припинено.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

На день розгляду спору відповідач доказів оплати за отриманий товар суду не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з ч.ч. 4 та 5 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4). Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5).

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) – тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи – наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб – стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 “Конвенції про захист прав людини та основних свобод” відповідно до якої “кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру”, а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв’язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом’якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Обґрунтовуючи заяву про надання розстрочки виконання судового наказу, боржник посилається на обставини, які вважає винятковими, оскільки вони перешкоджають своєчасно виконати рішення суду через вкрай скрутне фінансове становище та неможливість виконання наказу без поетапного погашення заборгованості.

Зокрема, визначає наявність значних обсягів дебіторської та кредиторської заборгованості у підприємств паливно-енергетичного комплексу, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, стала нестабільність поточної роботи підприємств, яка пов’язана з численними зверненнями стягнень за старими борговими зобов’язаннями на поточні рахунки підприємств, ініціювання окремими кредиторами справ про банкрутство та позовів до суду, що призводить до неможливості планування фінансування діяльності підприємств, в тому числі на короткострокову перспективу.

Заявник вказує на існування заборгованості споживачів за теплову енергію перед Концерном «МТМ» в сумі 623 116,00 тис. грн., у т.ч. заборгованість бюджетних установ та організацій.

В свою чергу, заборгованість Концерну «МТМ» за спожиті ресурси станом на 01.08.2018 складає: за природний газ – 913 144 198,67 грн., за електричну енергію – 3 339 411,03 грн., за воду – 29 293 525,07 грн. У зв’язку з тяжким фінансовим становищем та відсутністю будь-яких інших надходжень грошових коштів окрім як за надання споживачам послуг з централізованого опалення, просить розстрочити виконання рішення на три календарних місяців, зі сплатою сум щомісячно рівними частинами.

На підтвердження тяжкого фінансового становища до відзиву надано, зокрема: копію звіту про фінансовий результат Концерну «МТМ» за І півріччя 2018, відповідно до якого збиток складає 58 031 тис. грн., довідку про стан заборгованості Концерну «МТМ» станом на 01.08.2018 за природний газ – 913 144 198,67 грн., за електричну енергію – 3 339 411,03 грн., за воду – 29 293 525,07 грн., довідку про стан дебіторської заборгованості споживачів за теплову енергію перед Концерном «МТМ» станом на 31.07.2018 на загальну суму 623 116,00 тис. грн., у т.ч. заборгованість бюджетних установ та організацій та нормативні відрахування з рахунка зі спеціальним режимом використання Концерну «МТМ».

До обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім'ї, скрутне матеріальне або фінансове становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд має врахувати вищенаведені обставини, які обґрунтовують необхідність реалізації судом права на надання розстрочки виконання рішення суду.

Розглянувши додані до заяви докази в підтвердження тяжкого фінансового становища, судом встановлено, що відповідачем до заяви не додано довідки з банківських установ про залишки коштів на поточних рахунках Концерну «Міські теплові мережі», що в свою чергу є первинним доказом відсутності коштів для виконання рішення суду.

Отже, усі інші додані до заяви документи беззаперечно не свідчать про наявність обставин, що дійсно можуть ускладнити виконання рішення господарського суду Запорізької області по даній справі, у зв’язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Концерну «Міські теплові мережі» про розстрочку виконання судового рішення по справі № 908/1137/18 на три місяці шляхом сплати щомісячно рівними частинами.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 – 238, 240, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; код ЄДРПОУ 32121458) на користь Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 23, код ЄДРПОУ 03345018) заборгованість у розмірі 251 006 (двісті п’ятдесят одна тисяча шість) грн. 11 коп. та судовий збір у розмірі збір 3 765 (три тисячі сімсот шістдесят п’ять) грн. 10 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повний текст рішення складено: 20.09.2018.

Суддя К.В. Проскуряков

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.