Ухвала суду № 76608510, 19.09.2018, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.09.2018 Справа № 908/1864/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Проскуряков К.В., розглянувши заяву Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» від 12.09.2018 р. за вих. №4250/15 про забезпечення позову

Заявник: Державне підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01011, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, а/с 306, код ЄДРПОУ 26444970)

Заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНТУР» (69041, м.Запоріжжя, вул. Вінтера, буд. 46, код ЄДРПОУ 20284778)

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

17.09.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла заява Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» від 12.09.2018 р. за вих. №4250/15 про забезпечення позову.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2018 р. вказану заяву розподілено судді Проскурякову К.В.

В обґрунтування забезпечення позову заявник посилається на те, що між ВП «Атоменергомаш» ДП «НАЕК «Енергоатом» та ТОВ «КОНТУР» (далі – Підрядник) укладено договір про виконання робіт №20/119/1-143-01-17-00919 від 27.12.2017 р. відповідно до умов якого Підрядник зобов’язався виконати капітальний ремонт фрезерних верстатів відповідно до вимог технічного завдання в строк до 30.06.2018 р. Відповідно до п. 2.2 договору роботи виконуються на виробничому майданчику Підрядника (м. Запоріжжя, вул. М. Ласточкіна, 289). Однак, ТОВ «КОНТУР» свої зобов'язання за вказаним договором виконало неналежно, про що було відображено в актах перевірки верстатів на технологічну точність, які були підписані комісією ВП «АЕМ» та представником ТОВ «КОНТУР». 11.07.2018 р. до ВП «АЕМ» надійшов лист ТОВ «КОНТУР» № ОР-125 від 09.07.2018 р., в якому підприємство визнало наявність недоліків, запропонувало продовжити строк виконання робіт для їх усунення та відмовилось від виконання робіт з ремонту широкоуніверсального консольно-фрезерного верстату моделі 6Р82Ш інв. № 201682. Листом від 13.07.2018 р. № 3236/15 ВП «АЕМ» відмовився від продовження строку виконання робіт та вимагав повернення верстатів до 20.07.2018 р. 23.07.2018 р. до ВП «АЕМ» надійшов лист ТОВ «КОНТУР» № ОР-167 від 19.07.2018 р., в якому воно повідомляло про усунення виявлених у роботах недоліків та завершення виконання капітального ремонту верстатів (крім широкоуніверсального консольно-фрезерного верстату моделі 6Р82Ш інв. № 201682, який, на думку Підрядника, ремонту не підлягає, в зв'язку з чим його ремонт не проводився), та запропоновано представникам ВП «АЕМ» прибути до ремонтного майданчику 25.07.2018 р. для приймання робіт. 31.07.2018 р. представники ВП «АЕМ» прибули до ТОВ «КОНТУР» для здійснення приймання виконаних робіт, але під час огляду та випробувань верстатів комісією ВП «АЕМ» у присутності представників ТОВ «КОНТУР» були виявлені певні недоліки у виконаній Підрядником роботі, про що було відображено в актах перевірки верстатів на технологічну точність, які були підписані комісією ВП «АЕМ», та від підпису яких представники ТОВ «КОНТУР» відмовилися. Листом № 3679/07 від 07.08.2018 р. ВП «АЕМ» направив на адресу ТОВ «КОНТУР» копії актів, складених представниками ВП «АЕМ» за результатами приймання верстатів 31.07.2018 р. та запропонував провести нараду для прийняття рішення щодо подальшого виконання зобов'язань за договором. Листуванням між ВП «АЕМ» та ТОВ «КОНТУР» було погоджено проведення відповідної зустрічі 20.08.2018 р. на території ВП «АЕМ». Під час проведення зустрічі ВП «АЕМ» вимагав повернення верстатів, але представниками ТОВ «КОНТУР» не було запропоновано жодних заходів, спрямованих на забезпечення належного виконання договору, та було запропоновано повернути верстати до ВП «АЕМ» у первісному стані (тобто відокремити всі зроблені поліпшення) із розірванням договору, на що не погодився ВП «АЕМ». Отже, за відсутності домовленості між сторонами, згідно з п. 7.3 договору про виконання робіт № 20/119/1-143-01-17-00919 від 27.12.2017 р. спір підлягає вирішенню у судовому порядку.

Заявник зазначає, що на цей час верстати залишаються на виробничому майданчику Підрядника, який відмовляється від їх повернення, що з урахуванням його нездатності забезпечити їх схоронність (один із верстатів заливало дощовими водами) та намагання їх розукомплектувати створює реальні ризики неповернення вказаних верстатів, які є державним майном, до ВП «АЕМ». В зв'язку з порушенням ТОВ «КОНТУР» умов договору про виконання робіт № 20/119/1-143-01-17-00919 від 27.12.2017 р., ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «АЕМ» здійснюється підготовка позовної заяви до ТОВ «КОНТУР» про зобов’язання повернути майно та стягнення штрафних санкцій із ціною позову 267 349,60 грн., яка відповідно до встановлених правил підсудності підлягає поданню до господарського суду Запорізької області. Оскільки підготовка та подання позовної заяви вимагає певного часу (зокрема, для отримання відповідної довіреності та сплати істотної суми судового збору), після чого певний час триватиме розгляд справи. Протягом даного (достатньо тривалого) часу виникає необхідність забезпечити схоронність та збереження стану спірних верстатів. Крім того, верстати, які на цей час перебувають у ТОВ «КОНТУР», є державним майном та засобами виробництва, які призначені для виконання робіт із виробництва продукції для атомних електростанцій України. Вартість верстатів за даними бухгалтерського обліку ВП «АЕМ» складає майже 700 000 грн. Але, незважаючи на те, що строк виконання робіт та повернення верстатів сплинув більше двох місяців тому, та ВП «АЕМ» неодноразово вимагав повернути верстати, ТОВ «КОНТУР» відмовляється їх повертати. 05.09.2018 р. ВП «АЕМ» було отримано листа від ТОВ «КОНТУР» № 12/241 від 31.08.2018 р., в якому зазначено, що ВП «АЕМ», на його думку, відмовляється від прийняття робіт, та посилається на своє право як підрядника в цьому випадку продати результат робіт, тобто належні ВП «АЕМ» верстати. Отже, вищевикладене свідчить про наявність реального ризику того, що ТОВ «КОНТУР» продасть належні ВП «АЕМ» верстати, а також про його нездатність забезпечити їх збереження, в зв'язку з чим невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених прав ВП «АЕМ», за захистом яких він має намір звернутися до суду.

З урахуванням викладеного, заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом передачі на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору, наступних речей (верстатів), що є предметом спору:

- широкоуніверсальний консольно-фрезерний верстат моделі 6Р82Ш інв. № 201682;

- широкоуніверсальний консольно-фрезерний верстат моделі 6Р81Ш інв. №4004094000;

- консольно-фрезерний верстат моделі 6Р11 інв. №994;

- широко універсальний консольно-фрезерний верстат моделі 6Р81Ш інв. №863;

- широкоуніверсальний консольно-фрезерний верстат моделі 6Т82-29 інв. №4005074000,

які належать ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «АЕМ» та перебувають у Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТУР» за адресою м. Запоріжжя, вул. Миколи Ласточкіна, 289;

Також, заявник просить передати верстати на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю «Електроремонтний завод СТАТОР», код ЄДРПОУ 32261178, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 32 та не застосовувати до ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «АЕМ» зустрічне забезпечення.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У частині 1 статті 137 ГПК України передбачені такі заходи забезпечення позову як:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов’язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов’язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об’єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно з ч. 1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред’явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з абз. 3 ч. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 р. № 16 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до пункту 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.

Судом встановлено, що вказана заява про забезпечення позову подана до суду до подання відповідної позовної заяви.

Як вбачається з доданих до заяви документів, 27.12.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНТУР» (далі – Підрядник) та Відокремленим підрозділом «Атоменергомаш» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі – Замовник) укладено договір про виконання робіт №20/119/1-143-01-17-00919, відповідно до пункту 1.1. якого Підрядник зобов’язується за завданням Замовника виконати капітальний ремонт фрезерних верстатів ВП «Атомненергомаш» (код послуг за ДК 016:2010 – 33.14), а Замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконані роботи.

У пунктах 2.1, 2.2, 2.3 договору передбачено, що строк виконання робіт: до 30.06.2018 р. Місце виконання робіт: м. Запоріжжя, вул. Миколи Ласточкіна, 289. Доставка обладнання до місця виконання робіт і його вивезення після закінчення робіт здійснюється Підрядником за свій рахунок. Передача обладнання оформлюється актом приймання-передачі.

Згідно з п. 4.1. договору, Підрядник зобов’язується в період знаходження обладнання у Підрядника забезпечити його збереження, не допустити знищення, пошкодження та псування (п.4.1.6.); за власний рахунок у встановлений Замовником строк усунути недоліки у виконаних роботах, які були виявлені під час їх приймання Замовником та протягом гарантійного строку (п.4.1.8.).

Відповідно до пункту 5.4. договору у разі односторонньої відмови Підрядника від виконання своїх зобов’язань за договором, Виконавець сплачує Замовнику штраф в розмірі 20% від суми договору.

В пункті 5.6. договору передбачено, що Підрядник несе відповідальність за шкоду, спричинену повною чи частковою втратою обладнання чи його ушкодженням, в повному обсязі в розмірі фактичної шкоди. Розмір спричиненої шкоди визначається відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Підрядник зобов’язаний відшкодувати спричинену шкоду шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Замовника протягом 20-ти днів після визначення її розміру.

З заяви про забезпечення позову вбачається, що між сторонами існує суперечка щодо повноти та якості виконаних робіт, які ТОВ «КОНТУР» зобов’язаний передати ВП «Атоменергомаш» ДП «НАЕК «Енергоатом».

За змістом договору та відповідно до обов’язків сторін, Підрядник за вказаним договором за наслідками виконаних робіт повинен був повернути фрезерні верстати за актом приймання-передачі відповідно до п.п. 4.1.6, 4.1.8., 5.6. договору, тобто договором встановлений спосіб відшкодування збитків внаслідок незбереження Підрядником майна ВП «Атоменергомаш» ДП «НАЕК «Енергоатом» переданого в ремонт.

Оцінюючи адекватність запропонованого заявником способу забезпечення позову суд зазначає, що вказаний спосіб, а саме шляхом передачі на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору, відповідних речей (верстатів), що є предметом спору та які належать ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «АЕМ» і перебувають у Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТУР» за адресою м. Запоріжжя, вул. Миколи Ласточкіна, 289, не відповідає та суперечить пунктам 4.1.6., 5.6. договору, оскільки Підрядник фактично втратить вказане майно внаслідок цього заходу забезпечення позову зі свого володіння та він буде не в змозі забезпечити і виконати свої зобов’язання щодо його збереження відповідно до умов договору.

Крім цього, вказаний захід забезпечення позову полягає у фізичному переміщенні зазначених верстатів з місця виконання ТОВ «КОНТУР» робіт за адресою: м. Запоріжжя, вул. Миколи Ласточкіна, 289 в інше місце за адресою: м. Запоріжжя, вул. Каховська, 32, де розташоване ТОВ «Електроремонтний завод СТАТОР», для чого ТОВ «КОНТУР» має понести певні додаткові витрати, однак ВП «Атоменергомаш» ДП «НАЕК «Енергоатом» в своїй заяві не вказав на спосіб відшкодування вказаних витрат, не надав доказів того, що у ТОВ «Електроремонтний завод СТАТОР» є в наявності відповідні умови щодо забезпечення схоронності вказаного майна та не надав доказів того, що вказане підприємство не має інтересу в результаті вирішення спору.

Само по собі посилання ТОВ «КОНТУР» у листі від 31.08.2018 р. за вих. №12/241 на статтю 853 Цивільного кодексу України, якою передбачено наслідки відмови Замовника від прийняття результатів виконаних Підрядником робіт, а саме право Підрядника після дворазового попередження продати результат роботи лише свідчить про наявність спору між сторонами щодо виконання умов договору про виконання робіт №20/119/1-143-01-17-00919 від 27.12.2017 р., а заявником не надано доказів реального вжиття Підрядником заходів щодо намагання продажу спірного майна.

Запобігання можливого порушення прав ВП «Атоменергомаш» ДП «НАЕК «Енергоатом» внаслідок виконання Підрядником зазначеного попередження не потребує застосування саме такого заходу забезпечення позову, який обраний заявником, а саме фізичного переміщення верстатів до іншого місця де знаходиться ТОВ «Електроремонтний завод СТАТОР». Крім цього, вжиття такого заходу забезпечення позову може завдати шкоди також майновим інтересам ТОВ «КОНТУР» у випадку встановлення при судовому розгляді справи безпідставності позовних вимог ВП «Атоменергомаш» ДП «НАЕК «Енергоатом», а тому суд приходить до висновку, про неадекватність застосування заходу забезпечення позову відповідно до вимог, на забезпечення яких він вживається.

Також, заявником не надано належних та допустимих доказів нездатності ТОВ «КОНТУР» забезпечити схоронність верстатів, заливання їх дощовими водами та намагання Підрядника їх розукомплектувати, що може створити реальні ризики неповернення вказаних верстатів.

Суд зазначає, що в актах технічного висновку перевірки фрезерних верстатів ВП «АЕМ» вказано лише про невідповідність виконаних Підрядником робіт умовам договору, а не їх розукомплектування, та в повідомленні від 05.07.2018 р. за вих. №3102/15 ВП «Атоменергомаш» ДП «НАЕК «Енергоатом» також не міститься жодних посилань на розукомплектування ТОВ «КОНТУР» верстатів, переданих останньому в ремонт.

Враховуючи викладене, суд, дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову в їх сукупності, з огляду на вказані вище норми ГПК України, приходить до висновку, що в заяві про вжиття заходів забезпечення позову заявником належним чином не обґрунтовано, у чому саме полягає утруднення чи неможливість виконання судового рішення, яке може бути прийнято за результатами розгляду позовної заяви ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Атоменергомаш» до ТОВ «КОНТУР» про зобов’язання повернути майно та стягнення штрафних санкцій, не подано доказів наявності фактичних обставин, з якими заявник пов'язує застосування вказаних ним заходів забезпечення позову та саме лише посилання на лист ТОВ «КОНТУР», в якому Підрядник обґрунтовує своє право на продаж майна не свідчить про вчинення ним таких дій, тобто заявник посилається лише на потенційну можливість вчинення відповідачем відповідних дій щодо продажу майна, що може призвести до не виконання судового рішення, тому вказані обставини не є достатньою підставою для задоволення заяви.

З огляду на викладене, на дату розгляду заяви про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для її задоволення.

Разом з тим, заявник не позбавлений права звернутись із заявою про забезпечення позову в інший спосіб, передбачений статтею 137 ГПК України, зокрема, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, заборони відповідачу вчиняти певні дії, тощо.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» від 12.09.2018 р. за вих. №4250/15 про забезпечення позову відмовити.

2. Копію ухвали направити учасникам справи.

3. Ухвала набирає чинності з моменту її підписання та відповідно до з ч. 8. ст. 140, ст. 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Повний текст ухвали складено: 19.09.2018 р.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Згідно з ч. 8. ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову.

В ч. 1 ст. 256 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.