Рішення № 76608319, 05.04.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.04.2017р. Справа № 910/23429/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 13 843,02 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: ОСОБА_1, за довіреністю №ц/з -04/287-16 від 11.10.2016р.

Суть спору: ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до ПАТ «Українська залізниця» про стягнення збитків у розмірі 13 843,02 грн., які виникли у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 11.09.2016р. згідно залізничної накладної на групу вагонів №47967088 зі станції відправлення Баглей ОСОБА_2 залізниці вантажовідправником - ПрАТ «ЄВРАЗ ЮЖКОКС» відправлено вантаж кокс доменний, зокрема, у напіввагоні №56185770 на адресу вантажоодержувача - ПрАТ «ММК ім. Ілліча» (станція призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці), та на те, що на стації призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці у вказаному напіввагоні виявлена недостача вантажу, про що складено комерційний акт НА №001908/192/751.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.12.2016р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №910/23429/16.

На підставі ст.ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України, справу №910/23429/16 направлено для розгляду за територіальною відсутністю до господарського суду Донецької області, про що 30.01.2017р. господарським судом м. Києва винесено відповідну ухвалу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2017р. для розгляду даної справи визначено суддю Ніколаєву Л.В., а ухвалою господарського суду Донецької області від 17.02.2017р. справу №910/23429/16 прийнято у провадження у вказаному складі.

06.03.2017р. за вх.№6641/17 господарський суд одержав заяву позивача про розгляд справи без участі представника останнього та за наявними в матеріалах справи документами.

13.03.2017р. за вх. №7080/17 господарський суд одержав заперечення відповідача на позовну заяву, згідно з якими останній посилається на те, що позивачем не надано докази, що підтверджують дійсний розмір завданих збитків, а саме документів на підтвердження оплати вантажу. Водночас, рахунок №073 від 11.09.2016р. є рахунком посередника, а не вантажовідправника і не може бути належним доказом по справі.

Відповідно до статті 85 ГПК України у судовому засіданні 05.04.2017р. за участю представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача господарський суд встановив:

11.09.2016р. зі станції Баглей ОСОБА_2 залізниці ПрАТ «ЄВРАЗ ЮЖКОКС» згідно залізничної накладної на групу вагонів №47967088 відправило на адресу ПрАТ «ММК ім. Ілліча» на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці кокс доменний, зокрема, у напіввагоні № 56185770 масою 36 950 кг.

У залізничній накладній відправником зазначено, що вантаж – кокс доменний, зважувався на вагонних 150 тонних вагах, маса вантажу визначена відправником.

Під час слідування напіввагону №56185770 на попутній станції ОСОБА_2 залізниці, здійснено контрольне переважування вказаного напіввагону, за результатами якого виявлена недостача поставленого вантажу, про що складено комерційний акт НА №001908/192/751 від 13.09.2016р.

При надходженні напіввагону №56185770 на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, при перевірці вантажу різниці проти комерційного акту, складеного на станції ОСОБА_2 залізниці не виявлено, про що свідчить відповідний запис у розділі «Є» комерційного акту НА №001908/192/751 від 13.09.2016р.

Так, у комерційному акті НА №001908/192/751 від 13.09.2016р. встановлено, що у напіввагоні №56185770 при переважуванні вантажу на справних 150-т електронних вагонних вагах №89 ст. Пологи (держповірка 18.05.2016р.) комісією у складі прийомоздавачів вантажу та багажу ОСОБА_3, ОСОБА_4, в присутності начальника станції ОСОБА_5, СК Пологи стрілок Залужний, виявилось: брутто 55 060 кг, тара з документа 21 200 кг, нетто 33 860 кг, що менше маси накладної на 3 090 кг. В комерційному відношенні навантаження навалом, шапкою, нижче рівня бортів на 10-40 см, поверхня вантажу не маркована, в документі маркування не значиться, над 3-7 люками шапка відсутня, мається виїмка на ширину вагона. Вагон прибув без супроводу охорони, зданий під охорону. В технічному відношенні вагон справний, двері, люка зачинено. Дана телеграма.

Після видачі вантажу вантажоодержувачу, останній звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з перевізника вартості нестачі коксу на суму 13 843,02 грн.

Розрахунок вартості недостачі вантажу, який здійснений позивачем, свідчить, що маса недостачі вантажу, із врахуванням норми природної втрати у розмірі 1% маси нетто вантажу та її вартість у напіввагоні №56185770 становлять – 2720,50 кг, 13 843,02 грн. з ПДВ. При цьому, вартість однієї тони вантажу, який перевозився у напіввагоні №56185770 становить 5 088,41 грн. з ПДВ, яка визначена позивачем на підставі рахунку №073 ПрАТ «ЄВРАЗ ЮЖКОКС» (постачальник/вантажовідправник).

Проаналізувавши наявні у справі докази, та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 909 ЦК України та 307 ГК України, за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За приписами ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Виходячи з ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України, ст. 6 Статуту залізниць України, наявна в матеріалах справи залізнична накладна на групу вагонів №47967088 від 11.09.2016р. свідчить про укладення між ПрАТ «ЄВРАЗ ЮЖКОКС» (вантажовідправник) і залізницею (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ПрАТ «ММК ім. Ілліча».

Відповідні відомості у вказаній залізничній накладній свідчать, що завантаження вантажу у напіввагон здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст.308 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 ЦК України, вантажовідправник зобов’язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов’язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082. При цьому в силу вимог ч.1 ст.918 ЦК України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Встановлені обставини справи свідчать, що жодних зауважень щодо неправильностей завантаження і кріплення вантажу позивачем, відповідачем не висловлено і вантаж прийнятий до перевезення.

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Разом з тим у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Згідно зі ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Як свідчать матеріали справи, при надходженні вантажу, зокрема, у напіввагоні №56185770 на станцію ОСОБА_2 залізниці складено комерційний акт НА №001908/192/751 від 13.09.2016р., в якому встановлені обставини недостачі вантажу у спірному напіввагоні, а також щодо наявності ознак втрати вантажу в процесі його перевезення (над 3-7 люками шапка відсутня, мається виїмка на ширину вагона).

Господарський суд вважає, що такі обставини є підставою для покладення відповідальності за недостачу вантажу на перевізника.

Згідно до п. а) ч. 1 ст.114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу вантажу залізниця відповідає у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

У ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України встановлено, що недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

За приписами п.27 Правил видачі вантажів, які затверджені наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для коксу становить 1%.

Як встановлено судом, розрахунок вартості недостачі вантажу здійснений позивачем з урахуванням норми природної втрати 1 % маси нетто вантажу та виходячи із вартості 1т коксу, який перевозився у напіввагоні №56185770, у розмірі 5088,41 грн. з ПДВ, яка визначена позивачем на підставі рахунку №073 ПрАТ «ЄВРАЗ ЮЖКОКС» (постачальника/вантажовідправника).

Між тим, суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначено вартість 1т коксу, що перевозився у напіввагоні №56185770, оскільки при розрахунку останнім було взято загальну суму вартості вантажу за всіма вагонами за груповою відправкою №47967088 (10096673,32 грн.) та загальну кількість тон, що була завантажена у зазначені вагони (1984,250т).

Проте, як вбачається з рахунку №073 ПрАТ «ЄВРАЗ ЮЖКОКС», зокрема, у напіввагоні №56185770 вантажовідправником на адресу ПрАТ «ММК ім. Ілліча» було відправлено 36,950 т коксу загальною вартістю 157016,18 грн., а тому, вартість 1т коксу, який перевозився у спірному напіввагоні становить 4249,42 грн. (157016,18 грн. / 36,950 т) без ПДВ.

Згідно комерційного акту НА №001908/192/751 від 13.09.2016р. недостача вантажу у напіввагоні № 56185770 складає – 3090 кг.

За здійсненим господарським судом розрахунком недостача вантажу та її вартість у напіввагоні №56185770 складає – 2 720,50 кг (3090 кг - (36 950 кг * 1%)), 13 872,66 грн. з ПДВ ((4249,42 грн. * 2 720,5 кг) + 20%), а отже, розрахунок позивача є невірним.

За таких обставин, враховуючи ненадання позивачем до суду заяви про збільшення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, позовні вимоги задовольняються господарським судом в розмірі, заявленому позивачем до стягнення 13 843,02 грн.

Заперечення відповідача на позовну заяву відхилені господарським судом, з огляду на те, що положення Статуту залізниць України не передбачають обов’язкового надання вантажоодержувачем або уповноваженою особою доказів на підтвердження сплати вартості втраченого вантажу.

Відповідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд.5, ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, буд.1, код ЄДРПОУ 001191129) 13 843 (тринадцять тисяч вісімсот сорок три) грн. 02 коп. вартості недостачі вантажу, 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складене 10 квітня 2017р.

Суддя Л.В. Ніколаєва