Рішення № 76608231, 20.09.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 вересня 2018 р. справа № 903/507/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за присутності представників сторін:

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства фірма "Екотехніка-М", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНІУМ-ТРЕЙД", м. Луцьк

про стягнення 188 698,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство фірма "Екотехніка-М" звернулось до господарського суду з позовом від 11.07.2018р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНІУМ-ТРЕЙД" 225 206,61 грн., в тому числі: 148317,49 грн. заборгованості по оплаті поставлених у відповідності до укладеного між сторонами договору поставки №213-12 від 01.01.2012р. товарно-матеріальних цінностей, 9147,23 грн. пені, 9147,23 грн. пені за користування чужими коштами, а також 607,04 грн. суми збитків від інфляції та 807,11 грн. трьох процентів річних, нарахованих згідно із ст. 625 ЦК України та 36509,37 грн. заборгованості по оплаті поставлених у відповідності до укладеного між сторонами договору поставки №75-ПМ-13 від 30.07.2013р. товарно-матеріальних цінностей, 8837,21 грн. пені, 8837,21 грн. пені за користування чужими коштами, а також 2139,84 грн. суми збитків від інфляції та 856,88 грн. трьох процентів річних, нарахованих згідно із ст. 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 23.07.2018р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено її розгляд в підготовчому судовому засіданні на 03.09.2018р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

Протокольною ухвалою суду від 03.09.2018р. по справі було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 20.09.2018р., продовжено сторонам строк для подання доказів.

Ухвалою суду від 03.09.2018р. було повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНТИНІУМ-ТРЕЙД" про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 20.09.2018р.

18 вересня 2018 року відділом документального забезпечення та контролю господарського суду Волинської області була зареєстрована заява Дочірнього підприємства фірма "Екотехніка-М" від 18.09.2018р. про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач, у зв'язку зі сплатою Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНТИНІУМ-ТРЕЙД" 36 508,51 грн. (докази оплати - картка розрахунків за 30.05.2017р. по 18.09.2018р.) заборгованості по оплаті поставлених у відповідності до укладеного між сторонами договору поставки №75-ПМ-13 від 30.07.2013р. товарно-матеріальних цінностей, зменшує пред'явлені до відповідача позовні вимоги. При цьому Дочірнє підприємство фірма "Екотехніка-М" відмовляється від позову в частині стягнення 9147,23 грн. пені за користування чужими коштами за договором поставки №213-12 від 01.01.2012р. та 8837,21 грн. пені за користування чужими коштами за договором поставки №75-ПМ-13 від 30.07.2013р., просить суд стягнути з відповідача 0,86 грн. заборгованості по оплаті поставлених у відповідності до укладеного між сторонами договору поставки №75-ПМ-13 від 30.07.2013р. товарно-матеріальних цінностей, 8837,21 грн. пені, а також 2139,84 грн. суми збитків від інфляції та 856,88 грн. трьох процентів річних, нарахованих згідно із ст. 625 ЦК України та 148317,49 грн. заборгованості по оплаті поставлених у відповідності до укладеного між сторонами договору поставки №213-12 від 01.01.2012р. товарно-матеріальних цінностей, 9147,23 грн. пені, а також 607,04 грн. суми збитків від інфляції та 807,11 грн. трьох процентів річних, нарахованих згідно із ст. 625 ЦК України.

20 вересня 2018 року відділом документального забезпечення та контролю господарського суду Волинської області була зареєстрована заява Дочірнього підприємства фірма "Екотехніка-М" від 19.09.2018р., в якій позивач просить суд відмову від позову в частині стягнення 17 984,44 грн. пені прийняти, закрити провадження у справі та розгляд справи здійснювати без участі представника позивача. При цьому пред’явлені до відповідача позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити на загальну суму 170 713,66 грн.

Розглянувши в судовому засіданні 20.09.2018р. заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд вважає, що відповідна заява сторони є підставною та підлягає до задоволення.

При цьому судом враховано, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказав, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства ціну позову вказує позивач, суд зазначає, що в даному випадку має місце нова ціна позову 188 698,10 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання позивача про відмову від своїх позовних вимог в частині стягнення з відповідача 17984,44 грн. пені, а саме 9147,23 грн. пені за користування чужими коштами за договором поставки №213-12 від 01.01.2012р. та 8837,21 грн. пені за користування чужими коштами за договором поставки №75-ПМ-13 від 30.07.2013р., виходячи з принципу диспозитивності господарських відносин, з огляду на те, що зазначені дії сторони не суперечать законодавству та не порушують чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд прийшов до висновку, що відмову від позову слід прийняти і закрити провадження у справі в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно із ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд наділений повноваженнями закрити провадження у справі у тому випадку, коли позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Судом досліджено заяву Дочірнього підприємства фірма "Екотехніка-М" від 18.09.2018р. та заяву від 19.09.2018р. про часткову відмову від пред'явленого позову та встановлено, що Дочірнє підприємство фірма "Екотехніка-М" відмовляється від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 17984,44 грн. пені.

Судом встановлено, що заяви Дочірнього підприємства фірма "Екотехніка-М" від 18.09.2018р. та від 19.09.2018р. підписані представником фірми ОСОБА_1 в межах повноважень визначених довіреністю від 21.03.2018р., не порушують чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, відповідають вимогам закону та підлягають задоволенню, відтак відмову від позову в частині стягнення з відповідача 17984,44 грн. пені слід прийняти і закрити провадження у справі в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

При цьому судом засвідчується, що у відповідності до ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

У визначений судом день та час позивач уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином під розписку безпосередньо в судовому засіданні 03.09.2018р.

У визначений судом день та час відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, причину неявки представника суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи судом був повідомлений належним чином (ухвала суду від 03.09.2018р. про повідомлено товариства про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 20.09.2018р., згідно поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, була вручена Товариству з обмеженою відповідальністю "КОНТИНІУМ-ТРЕЙД" 05 вересня 2018 року).

Також відповідач не скористався наданим йому Господарським процесуальним кодексом України правом на подання відзиву (заперечень) на позовну заяву з обгрунтовуючими документами.

Суд зауважує, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянуті впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його правта обов'язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст.3 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумності строку розгляду справи можна застосовувати, коли стороною у спорі є орган державної влади.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Проаналізувавши подані сторонами на обґрунтування позовних вимог та заперечень докази, беручи до уваги те, сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду даної справи по суті, господарський суд вважає за можливе в даному судовому засіданні розглянути справу по суті, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд, оцінюючи подані позивачем докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред’явлений до відповідача позов підставний та підлягає до задоволення.

Викладена позиція суду пов’язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

01 січня 2012 року між Дочірнім підприємством фірма "Екотехніка-М" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНТИНІУМ-ТРЕЙД" (Покупець) було укладено договір поставки №213-12 згідно з умовами котрого Дочірнім підприємством фірма "Екотехніка-М" було взято на себе зобов’язання щодо поставки (передачі у власність) відповідачу товарів у визначених між сторонами асортименті та кількості, а Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНТИНІУМ-ТРЕЙД", в свою чергу, зобов’язання відносно прийняття товару та здійснення його оплати у визначеному угодою порядку.

На виконання умов договору позивачем у грудні місяці 2017 року та у січні-червні місяцях 2018 року було поставлено, а ТОВ "КОНТИНІУМ-ТРЕЙД", прийнято, товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 202 947,18 грн., в тому числі: згідно видаткової накладної №?Л00003630 від 07.12.2017р. поставлено товарів на суму 1782,66 грн., згідно видаткової накладної №?Л00003632 від 07.12.2017р. поставлено товарів на суму 10882,63 грн., згідно видаткової накладної №?Л00003698 від 14.12.2017р. поставлено товарів на суму 1400,94 грн., згідно видаткової накладної №?Л00003701 від 14.12.2017р. поставлено товарів на суму 13031,80 грн., згідно видаткової накладної №?Л00003777 від 21.12.2017р. поставлено товарів на суму 7789,87 грн., згідно видаткової накладної №?Л00003778 від 21.12.2017р. поставлено товарів на суму 1575,06 грн., згідно видаткової накладної №?Л00000077 від 11.01.2018р. поставлено товарів на суму 18166,66 грн., згідно видаткової накладної №?Л00000157 від 18.01.2018р. поставлено товарів на суму 4903,16 грн., згідно видаткової накладної №?Л00000159 від 18.01.2018р. поставлено товарів на суму 4611,04 грн., згідно видаткової накладної №?Л00000160 від 18.01.2018р. поставлено товарів на суму 1670,08 грн., згідно видаткової накладної №?Л00000200 від 25.01.2018р. поставлено товарів на суму 3449,80 грн., згідно видаткової накладної №?Л00000255 від 01.02.2018р. поставлено товарів на суму 2825,17 грн., згідно видаткової накладної №?Л00000301 від 08.02.2018р. поставлено товарів на суму 5554,90 грн., згідно видаткової накладної №?Л00000366 від 15.02.2018р. поставлено товарів на суму 2885,92 грн., згідно видаткової накладної №?Л00000381 від 15.02.2018р. поставлено товарів на суму 3705,01 грн., згідно видаткової накладної №?Л00000378 від 15.02.2018р. поставлено товарів на суму 2942,71 грн., згідно видаткової накладної №?Л00000431 від 22.02.2018р. поставлено товарів на суму 743,86 грн., згідно видаткової накладної №?Л00000436 від 22.02.2018р. поставлено товарів на суму 4923,22 грн., згідно видаткової накладної №?Л00000508 від 01.03.2018р. поставлено товарів на суму 1600,31 грн., згідно видаткової накладної №?Л00000510 від 01.03.2018р. поставлено товарів на суму 9660,68 грн., згідно видаткової накладної №?Л00000551 від 08.03.2018р. поставлено товарів на суму 7392,16 грн., згідно видаткової накладної №?Л00000616 від 15.03.2018р. поставлено товарів на суму 3327,16 грн., згідно видаткової накладної №?Л00000619 від 15.03.2018р. поставлено товарів на суму 3568,62 грн., згідно видаткової накладної №?Л00000620 від 15.03.2018р. поставлено товарів на суму 5498,53 грн., згідно видаткової накладної №?Л00000681 від 22.03.2018р. поставлено товарів на суму 5392,07 грн., згідно видаткової накладної №?Л00000743 від 29.03.2018р. поставлено товарів на суму 1244,83 грн., згідно видаткової накладної №?Л00000758 від 29.03.2018р. поставлено товарів на суму 4078,91 грн., згідно видаткової накладної №?Л00000764 від 29.03.2018р. поставлено товарів на суму 11335,92 грн., згідно видаткової накладної №?Л00000816 від 05.04.2018р. поставлено товарів на суму 1997,80 грн., згідно видаткової накладної №?Л00000818 від 05.04.2018р. поставлено товарів на суму 16163,84 грн., згідно видаткової накладної №?Л00000847 від 12.04.2018р. поставлено товарів на суму 8313,66 грн., згідно видаткової накладної №?Л00000850 від 12.04.2018р. поставлено товарів на суму 3197,34 грн., згідно видаткової накладної №?Л00000914 від 19.04.2018р. поставлено товарів на суму 3211,15 грн., згідно видаткової накладної №?Л00000960 від 26.04.2018р. поставлено товарів на суму 626,98 грн., згідно видаткової накладної №?Л00000968 від 26.04.2018р. поставлено товарів на суму 1647,86 грн., згідно видаткової накладної №?Л00001021 від 03.05.2018р. поставлено товарів на суму 1966,61 грн., згідно видаткової накладної №?Л00001081 від 10.05.2018р. поставлено товарів на суму 2425,46 грн., згідно видаткової накладної №?Л00001140 від 17.05.2018р. поставлено товарів на суму 3132,47 грн., згідно видаткової накладної №?Л00001189 від 24.05.2018р. поставлено товарів на суму 3177,90 грн., згідно видаткової накладної №?Л00001240 від 31.05.2018р. поставлено товарів на суму 1877,89 грн., згідно видаткової накладної №?Л00001241 від 31.05.2018р. поставлено товарів на суму 6364,99 грн., згідно видаткової накладної №?Л00001292 від 07.06.2018р. поставлено товарів на суму 820,24 грн., згідно видаткової накладної №?Л00001293 від 07.06.2018р. поставлено товарів на суму 2568,79 грн.

30 липня 2013 року між Дочірнім підприємством фірма "Екотехніка-М" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНТИНІУМ-ТРЕЙД" в особі Маріупольської філії товариства (Покупець) було укладено договір поставки №75-ПМ-13 згідно з умовами котрого Дочірнім підприємством фірма "Екотехніка-М" було взято на себе зобов’язання щодо поставки (передачі у власність) відповідачу товарів у визначених між сторонами асортименті та кількості, а Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНТИНІУМ-ТРЕЙД", в свою чергу, зобов’язання відносно прийняття товару та здійснення його оплати у визначеному угодою порядку.

На виконання умов договору позивачем у травні, липні-вересні місяцях 2017 року було поставлено, а ТОВ "КОНТИНІУМ-ТРЕЙД", прийнято, товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 36 913,38 грн., в тому числі: згідно видаткової накладної №?Д00001299 від 30.05.2017р. поставлено товарів на суму 1502,69 грн., згідно видаткової накладної №?Д00001690 від 11.07.2017р. поставлено товарів на суму 2749,87 грн., згідно видаткової накладної №?Д00001777 від 25.07.2017р. поставлено товарів на суму 8317,76 грн., згідно видаткової накладної №?Д00001953 від 08.08.2017р. поставлено товарів на суму 5475,46 грн., згідно видаткової накладної №?Д00002062 від 22.08.2017р. поставлено товарів на суму 6013,55 грн., згідно видаткової накладної №?Д00002193 від 05.09.2017р. поставлено товарів на суму 5260,39 грн., згідно товарно-транспортної накладної №?Д00002267 від 19.09.2017р. поставлено товарів на суму 7593,66 грн.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція – дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Судом встановлено, що зазначені вище накладні на поставку Дочірнім підприємством фірма "Екотехніка-М" відповідачу товару та його отримання ТОВ "КОНТИНІУМ-ТРЕЙД" підписані уповноваженими представниками сторін, містять в собі всі визначені законодавством обов’язкові реквізити, в повному об’ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на їх підставах, згідно умов підписаного договору поставки №213-12 від 01.01.2012р. та договору поставки №75-ПМ-13 від 30.07.2013р. господарських операцій.

Пунктами 8.2.1 договору поставки №213-12 від 01.01.2012р. та договору поставки №75-ПМ-13 від 30.07.2013р. було визначено обов’язок Покупця здійснити оплату отриманих товарів шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом тридцяти днів з моменту поставки товару.

Проте, ТОВ "КОНТИНІУМ-ТРЕЙД" взяті на себе згідно договору поставки №213-12 від 01.01.2012р. та договору поставки №75-ПМ-13 від 30.07.2013р. зобов’язання в частині проведення з Дочірнім підприємством фірма "Екотехніка-М" розрахунків по оплаті поставленого товару (у порядку, строки та розмірах, визначених угодою) не виконало, їх вартість в повному об’ємі не оплатило у зв’язку з чим заборгувало Постачальнику 148317,49 грн. згідно договору поставки №213-12 від 01.01.2012р. та 36509,37 грн. згідно договору поставки №75-ПМ-13 від 30.07.2013р.

З врахуванням клопотання позивача, станом на день та час розгляду справи судом заборгованість ТОВ "КОНТИНІУМ-ТРЕЙД" в особі Маріупольської філії товариства за договором поставки №75-ПМ-13 від 30.07.2013р. перед Дочірнім підприємством фірмою "Екотехніка-М" зменшилась та, з огляду на оплату 36 508,51 грн. (докази оплати - картка розрахунків за 30.05.2017р. по 18.09.2018р.), склала 0,86 грн.

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.

Відповідно до ст. ст. 174, 181 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З положень ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Суд встановив, що в даному випадку, відносини між Дочірнім підприємством фірма "Екотехніка-М" та ТОВ "КОНТИНІУМ-ТРЕЙД" носять договірний характер, укладені між ними договори поставки №213-12 від 01.01.2012р. та №75-ПМ-13 від 30.07.2013р. предметами судових розглядів не виступали, недійсними судом не визнавалися, договірними сторонами розірвані не були.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов’язання.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору поставки №213-12 від 01.01.2012р. та договору поставки №75-ПМ-13 від 30.07.2013р., відпуск позивачем на виконання їх умов відповідачу товарів, їх отримання ТОВ "КОНТИНІУМ-ТРЕЙД" та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред’явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в сумі 148 317,49 грн. та 0,86 грн., а всього на суму 148 318,35 грн.

Сума боргу повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому випадку не була спростована чи заперечена відповідачем.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку пунктами 10.5. договору поставки №213-12 від 01.01.2012р. та договору поставки №75-ПМ-13 від 30.07.2013р. сторонами було визначено, що в разі несвоєчасної оплати покупцем поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від вартості поставленого, але неоплаченого товару, за кожен день прострочення.

Отже, сторони у пунктах 10.5. договору поставки №213-12 від 01.01.2012р. та договору поставки №75-ПМ-13 від 30.07.2013р. визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання покупцем умов договору щодо строків оплати вартості виконаних робіт. Зазначені договори недійсними чи зміненими, зокрема, в частині п. 10.5. не визнавалися. Відповідач зобов’язання щодо своєчасної оплати поставленого товару не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов’язанням.

Враховуючи викладені положення договору та наявні факти прострочення відповідачем оплати поставленого товару, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основного боргу було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з ТОВ "Континіум-Трейд" 9147,23 грн. пені за договором поставки №213-12 від 01.01.2012р. нарахованої за період прострочки платежів з 05.03.2018р. по 11.07.2018р. (по кожній поставці окремо) та 8837,21 грн. пені за договором поставки №75-ПМ-13 від 30.07.2013р. нарахованої за період прострочки платежів з 14.07.2017р. по 11.07.2018р. (по кожній поставці окремо), а всього на суму 17984,44 грн.

Розглянувши позовні вимоги Дочірнього підприємства фірма "Екотехніка-М" стосовно стягнення на його користь з відповідача 17984,44 грн. пені, перевіривши методику її нарахування, суд встановив, що вказану санкцію позивачем нараховано з врахуванням умов укладених між сторонами договорів в частині порядку та строків здійснення обов’язкових платежів, дати виникнення тієї чи іншої суми боргу. Наведені позивачем розрахунки суми пені, а відтак і відповідні вимоги, судом визнаються арифметично вірними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що відповідальність, визначена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому відповідно застосовується за прострочку виконання грошового зобов’язання незалежно від домовленості сторін.

Згідно з представленими розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу за договору поставки №213-12 від 01.01.2012р. 607,04 грн. збитків, завданих інфляційними процесами (за період з березня 2018 року по травень 2018 року), а також 807,11 грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів з 05.03.2018р. по 11.07.2018р. та за договором поставки №75-ПМ-13 від 30.07.2013р. 2139,84 грн. збитків, завданих інфляційними процесами (за період з липня 2017 року по липень 2018 року), а також 856,88 грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів з 14.07.2017р. по 11.07.2018р., а всього на 2746,88 грн. збитків, завданих інфляційними процесами та 1663,99 грн. трьох процентів річних.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних та процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов’язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд".

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити на суму 170 713,66 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНІУМ-ТРЕЙД" (м. Луцьк, пр. Соборності, 43, код ЄДРПОУ 33170637) на користь Дочірнього підприємства фірма "Екотехніка-М" (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94А, код ЄДРПОУ 24363204, р/р 26001000013929 в філії ПАТ "Укрексімбанк", м. Рівне, код банку 322313) 148 318,35 грн. заборгованості, 17 984,44 грн. пені, 2746,88 грн. суми збитків від інфляції та 1663,99 грн. трьох процентів річних, а всього 170 713,66 грн., 2695,61 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 17 984,44 грн. пені за користування чужими коштами провадження у справі закрити.

4. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий господарський суд, протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 21.09.2018р.

Суддя В. А. Войціховський